З ориг.сер.5 в.до н.е.) Рим,Нац.музей

.

Дискобол Мірона. Британський музей.

Статуя уславлює переможця атлетичних змагань. Стиснувши диск у правій руці, оголений юнак нахилився вперед. Рука з диском відведена назад до кінця. Здається, через мить атлет розігнеться і кинутий з величезною силою диск полетить на далеку відстань. Все тіло юнака пронизане захоплюючим його рухом. Впились в землю пальці правої ноги, що є опертям для тіла, різко позначились напружені м’язи, і, ніби тугий лук, зігнуті руки.

Новаторство Мирона полягало в тому, що він один з перших майстрів грецького мистецтва зумів передати в скульптурі відчуття руху. У позі “Дискобола” ніби злиті кілька послідовних рухів: розмах, миттєва зупинка перед кидком і натяк на самий кидок. Ця поза не є точним повторенням якогось моменту в житті атлета. Правдиве враження руху в мистецтві Мирона складається завдяки єдності простих жестів, що легко сприймаються і які передають різні моменти фігури, що реально рухається. Фігура “Дискобола” передає величезне внутрішнє напруження, яке утримується зовнішніми формами скульптури, пружкими замкненими лініями, що окреслюють її силует. В образі атлета Мирон розкриває здібність людини до активних дій.

Мірон взагалі полюбляв зобра­жувати людину в крайніх ситуаціях. Певною незвичністю задуму відмічена його бронзова скульптурна група «Афіна і Марсій», що стояла на афинському Акрополі. Вона була також в дусі часу: богиня карала лесового бога Марсія, що насмілився, порушивши заборону, знайти і підняти її тростяну флейту. Інстру­мент цей винайшла сама Афіна, але помітивши, що гра на ньому спотворює прекрасні риси її обличчя, викинула флейту, проклявши її і заборонила торкатись її.

Афіна і Марсій. Копія.

Афіна і Марсій. Реконструкція.

Мирон. Афіна. Сер. 5 ст. до н. е. Мармурова Мірон. Марсій. Сер. 5 ст. до н.е. Мармурова римська

римська копія із втраченого бронзового копія із втраченого бронзового оригінала. Рим.

оригінала. Франкфурт. Лютеранський музей.

Якщо Мирона приваблювала проблема правдивого й переконливого зображення руху, то Поліклет ставив у своїй творчості інші завдання. Створюючи статуї атлетів, що стоять спокійно, він намагався знайти ідеально правильні пропорції, на основі яких може бути побудовано людське тіло в скульптурі. У своїх пошуках він йшов від уважного вивчення життя. Споглядаючи фігури оголених атлетів, скульптор узагальнював свої враження і в кінцевому рахунку створював образ, котрий став своєрідною нормою і прикладом для наслідування в очах громадян міста-держави.

Поліклет математично точно розрахував розміри всіх частин тіла та їхні співвідношення між собою. За одиницю виміру він прийняв зріст людини. По відношенню до зросту голова складала одну сьому частину, обличчя і кисть руки – одну десяту, ступня – одну шосту. Скульптор написав теоретичний трактат під назвою “Канон” (що означає “правило”), де виклав свої думки про найбільш гармонійні пропорції людської фігури, ніби встановлені для неї самою природою.

Свій ідеал атлета-громадянина Поліклет втілив у бронзовій статуї юнака зі списом, відлитій біля 450-440 рр. до н.е. Могутній оголений атлет -- “Дорифор” (“Списоносець”) -- зображений у спокійній і величній позі. Він тримає в руці списа, яке лежить на лівому плечі, і, злегка повернувши голову, дивиться вдалину.

Поліклет. Списоносець (Дорифор). Б.440 до н.е. бронзований зліпок (Москва, Музей ім. О.Пушкіна)

з римської мармурової копії (Неаполь, Національний музей)

Здається, що юнак тільки що ступив вперед і зупинився. Всю тяжінь тіла він переніс на праву ногу. Скутість і умовну непорушність архаїчних статуй скульптор зумів побороти завдяки продуманій системі рівноваги частин тіла: піднесеному правому стегну відповідає опущене плече і, навпаки, опущеному лівому стегну – піднесене плече. Так скульптор надає позі атлета природну невимушеність і життєву переконливість.

З дивовижним реалізмом майстер передав у бронзі надзвичайну мускулатуру розвиненого тіла: сильні м’язи рук, рельєфно виступаючі м’язи грудей і живота, міцну шию і добре треновані ноги атлета. Мужність, ясність духу і готовність до подвигу проявляються у непорушному спокої прекрасного обличчя. Поліклет прагнув подати образ ідеального вільно народженого громадянина грецького полісу. Бездоганна досконалість “Дорифора” зробила його в очах греків неперевершеним взірцем людської краси. Копії цієї скульптури стояли в багатьох містах Давньої Еллади, в тих місцях, де юнаки займалися гімнастичними вправами. До наших днів “Дорифор” залишається одним з найкращим зображенням людини в світовому мистецтві.

Відомі також у виконанні цього майстра твори: “Діадумен” – атлет, який увінчує свою голову переможною пов’язкою;

Поліклет. Діадумен.

Бронзова копія з реконструкцією. Римська мармурова копія.

Національний археологічний музей. Афіни.

Поліклет. Поранена амазонка.

“Поранена амазонка”, призначена для славнозвісного храму Артеміди в Ефесі. Поліклет найбільш яскраво висловив у скульптурі ідеал своєї епохи – різностороннє розвинену, здорову і цільну особистість.

Третім великим скульптором V ст. до н.е. був афінянин Фідій. Він, як і його вчитель Гегій, досконало володів мистецтвом бронзового литва. Ми вже згадували про його твори, що прикрашали Афінський Акрополь. Спробуємо розглянути ще й інші.

Вже ранні твори Фідія ясно говорять, що скульптора надихала гордовита думка про героїчний подвиг рідного міста, що очолив боротьбу проти перського нашестя. Між 465 і 460 р. до н.е. майстер відлив бронзову скульптурну групу з 13 фігур, яку афіняни присвятили в дельфійський храм Аполлона. Поруч із зображенням богів і міфологічних героїв він вмістив статую полководця Мильтіада, що командував афінськими військами у битві при Марафоні.

Міць і величність Афін прославляла і бронзова фігура Афіни, створена Фідієм у 465-455 рр. до н.е. для Афінського Акрополя. Першим пам’ятником на руїнах, в які перетворили перси храми на вершині Акрополя, коли у 480-479 рр. захопили Афіни, стала Афіна-Воїтельниця Фідія. Її сприймали як символ відродження міста і його непереборну волю до перемоги. Сувора і грізна богиня правою рукою спиралась на спис, а в лівій тримала щит. Її голову увінчував шолом, складки одягу, що вільно падали, підкреслювали монументальну велич фігури. Семиметрову статую Афіни було добре видно з усіх кінців міста і навіть з моря мандрівники помічали, як палахкотять на сонці кінець списа і гребінь шолома. У ХІІІ ст. статую знищили у Константинополі (куди її перевіз один з правителів Східної Римської імперії) забобонні рицарі-хрестоносці.

На Акрополі стояли і дві інші бронзові скульптури Фідія – Аполлон, встановлений у 460-450 рр. до н.е., щоби вшанувати бога за позбавлення міста від нашестя сарани і Афіна, котру біля 450 року присвятили рідному місту громадяни, що переселились на острів Лемнос. Звертаючись до традиційних релігійних образів, Фідій надавав їм гуманістичного смислу, що відповідав настроям сучасної йому епохи. Недаремно греки називали Фідія “творцем богів”. Він був справжнім величним майстром, якому підкорялись будь-які матеріали. Нажаль, майже всі творіння Фідія загинули, і судити про них можна лише з опису давніх авторів.

Справжню славу й найширшу відомість принесла скульптору колосальна статуя бога-громовержця Зевса, виконана для храму в Олімпії біля 448 р. до н.е.

Давньогрецький календар починається з 776 року до н.е. Вважається, що в цей же рік стартували перші Олімпійські ігри, присвячені шанованому в Стародавній Греції богу Зевсу. Величний храм Зевса був спроектований архітектором Лібоном і збудований у 450 році до н. е. Могутність Стародавньої Греції, що зростала, вимагала не тільки будівництва храму Зевса, але й зведення чогось унікального, наприклад, величезної статуї бога. Честь створення статуї випала афінському скульптору Фідію.

Фідій розпочав роботу в 440 році до н. е. в майстерні, що повторювала внутрішню будову храму Зевса. Статуя складалась з кількох частин, які потім збирались разом. Не дивлячись на великі розміри храму, голова сидячого Зевса майже впиралась у стелю. Основа статуї досягла 6,5 метрів в ширину і 1 метр у висоту. Висота самої статуї була рівна 13 метрам. Статуя була такою високою, що археологи й історики частіше знаходять описи трону й ніг Зевса, котрі були прикрашені сфінксами і крилатими фігурами Ніки. На голові Зевса лежав оливковий вінок, в правій руці він тримав статую Ніки із золота і слонової кістки, в лівій скіпетр з орлом, інкрустований різними металами. Накидка і сандалії бога були повністю виконані із золота, одяг прикрашений тваринами і ліліями, а трон інкрустований золотом, слоновою кісткою, ебеновим (чорним) деревом і коштовними каменями.

Довгі роки прекрасна статуя привертала відвідувачів і шанувальників культу Зевса. У ІІ столітті до н. е. статуя перенесла реставрацію, а в І ст. уже нашої ери римський імператор Калігула наказав перевезти статую до Риму. Правда ця ідея провалилась, коли при попытке перевозки под статуей сломались подмостки. После запрещения в 391 году Олимпийских игр и принятия христианства храм был закрыт. В пятом веке землетрясение в Олимпии частично разрушило храм, в котором уже не было статуи – ее еще раньше перевезли в Константинополь, где та и сгорела в пожаре 462 года. Статуя была полностью уничтожена, а от храма остался фундамент и несколько фрагментов колонн.

Фідій. Поранена амазонка.

Фідій. Афіна Лемнія.

Фідій. Деметра.

Статуя Зевса в Олимпии

Древнеримская скульптура «Сидящий Зевс»

Вона досягала 13 метрів у висоту. “Батько богів і людей” сидів на чудовому троні з кедрового дерева. Його обличчя, руки і напів-оголене атлетичне тіло майстер зробив зі слонової кістки, очі – з дорогоцінного каміння, плащ і сандалії – з золота. Падаючий з лівого плеча на коліна плащ вкривали карбовані зображення квітів і звірів. Голову статуї прикрашав золотий вінок у вигляді оливкових віт. Золоте волосся і борода хвилястими локонами обрамлювали класично правильне обличчя Зевса. У правій руці він тримав крилату богиню перемоги, в лівій – скіпетр, на якому сидів орел. Яскрава індивідуальність Фідія проявилась в тому, що він зумів надати образу Зевса виразу доброти і глибокої людяності. Скульптуру в давнину цінували вище всіх творінь грецького мистецтва, але й у неї був трагічний кінець: у V ст. статую знищило фанатичне християнське духівництво.

Найбільшим досягненням скульптора було відродження з руїн Афінського акрополя, де він був і скульптором-виконавцем, і організатором всіх пластичних робіт, і керівником будівництва величних храмів.

Але життя його закінчилось трагічно. Політичні супротивники Перикла, який був не лише володарем Афін – міста-поліса, замовником величних храмів і статуй, але й добрим другом Фідія, звинуватили скульптора у розкраданні золота під час роботи над статуєю Афіни-Парфенос і у святотатстві, бо у рельєфі на щиті богині серед воїнів Фідій зобразив себе у вигляді легендарного скульптора Дедала, а свого друга Перикла – у вигляді героя Тесея. Великого скульптора було ув’язнено, там він і помер у 431 році до н.е., не дочекавшись помилування.

Дата добавления: 2015-10-24