Пергамське царство.

Вівтар Зевса.

Серед інших центрів еллінізму виділялось Пергамське царство (в Малій Азії, нині Бергама у Туреччині), що зробило спротив Давньому Риму. В його столиці Пергамі, на Акрополі, було зведено «Вівтар Зевса» (біля 180 р. до н.е.), що являло собою грандіозну споруду, що ніби символізувала могутність царства. Друга його відома назва – «Пергамський вівтар».

Цоколь вівтаря був опоясаний велетенською стрічкою скульптурного фризу, де з надзвичайною силою закарбована грандіозна епопея боротьби між богами та гігантами. Збережений у значний частині фриз є однією з вершин світової скульптури (Берлін, Музей). Він створювався після переможної боротьби пергамців з варварськими племенами галатів, але виходить далеко за вузько-часові і місцеві межі. Напруження всіх сил і труднощі, які випадали під час боротьби з нашестям іноземців, породили ту пристрасть і життєвість, з якими виконані горельєфи фриза, що іноді переходять у круглу пластику.

На всій протяжності фриза (довжина б. 120 м, висота – 2,3 м) розгортаються епізоди оповіді про приборкування та знищення богами-олімпійцями повсталих проти них гігантів. Плити щільно заповнені горельєфними фігурами; на східному боці вівтаря зображено головних богів: Зевса, Афіну, Аполлона. Переконливо вирішено композицію фризу; обидві сторони, що борються, розміщені так, що складається враження переплетіння фігур супротивників під час бою. І в той же час чітко виділені переможці і переможені.

Пергамський вівтар. Реконструкція.

Музей Пергамон. Берлін. Німеччина. Реконструкція.

Скульптури, вміщені всередині вівтаря Зевса.

Вмираючий галл. Римська копія з грецького мармурового оригіналу. Б. 200 р. до н.е.

Загиблі галл і амазонка. Римські мармурові копії з бронзових оригіналів. 230 р. до н.е. Так звані «Дари Аттала».

Пергамський вівтар Зевса (реконструкція). ІІ ст. до н.е. Вигляд лівого крила цоколя. Фриз із малоазійського мармуру. h-2,30 м., загальна довжина – 120 м.

Берлін, Пергамський музей.

Гігантомахія (Боротьба Зевса з гігантами). Фрагмент великого рельєфного фризу вівтаря Зевса у Пергамі. Мармур. 180 рр. до н.е.

Зображення Зевса перевершує інших величиною і силою. Все його тіло, кожен м’яз пронизані пристрастю. Озброєний блискавкою верховний бог веде бій одразу з трьома гігантами. Один з них повернутий до глядача боком, інший у фас, а третій, головний – вождь гігантів Порфіріон, повернув до глядача могутню спину. Це гідний суперник Зевса, і такий самий гнівний, і так само ненавидить олімпійських богів, як і вони його.

Але якщо Зевс, як і решта богів, -- сильна і прекрасна людина, то Порфіріон і гіганти – носії грубої, примітивної, майже тваринної сили, тупої і також тваринної злості. Випроставши орлині крила, богиня перемоги Ніка ширяє над богами, в її руці пальмова гілка. Це означає, що перемога на боці світла, на боці Зевса та його соратників.

Голова Алкіонея. Фрагмент фризу Пергамського вівтаря. Б. 180 р. до н.е.

У пергамському фризі з найбільшою повнотою проявилась властива елліністичному мистецтву грандіозність образів, їхня надлюдська могутність, бурхлива динаміка, драматизм. Якщо композиції класичної епохи викликали у людини спокійну впевненість у своїй силі, то грандіозні образи Пергамського вівтаря покликані приголомшити людину, змусити її відчути свою слабкість перед вищими силами. І в той же час глядача не залишає почуття героїчної величі цілого. Над патетичними жестами страху, страждання, відчаю гігантів панують широкі, сповнені тріумфуючої сили рухи могутніх і прекрасних олімпійських богів.

5. Мистецтво Родоса.

Зразки пізньої елліністичної пластики (2-1 ст. до н.е.) дає мистецтво Родоса, найбільш східного з островів Архіпелагу в Егейському морі.

Родос. Колосальна скульптура бога сонця Геліоса.

Варіанти реконструкції.

Для родоської скульптури надзвичайно характерні багатофігурні групи, гостро-драматичні за сюжетами. Але родоські майстри не прагнули до розкриття внутрішньої патетики героїчного образу. Вони втілювали складні драматичні колізії у зовнішньо навмисній оповідній манері. Такою є скульптура «Фарнезький бик» («Страта Дірки», ІІ пол. 2 ст. до н.е., Неаполь, Нац. музей)або найбільш прославлений твір родоської школи – «Лаокоон» (Рим, Ватикан), виконаний Агесандром, Полідором і Афінадором бл. 50 р. до н.е.

Скульптори Агесандр, Полідор, Афінодор. Лаокоон. І ст. до н.е. Мармур. h – 2,42 м.

Дата добавления: 2015-10-24