Роздуми про честь

Коли дивлюсь на жирні страви,

Де свині ловлять хробаків,

Я ненавиджу ту державу,

Яка вирощує рабів.

Я ненавиджу ту систему,

Що породила біль і крик,

В якій в пошані – тільки дурні,

Віслюк, трамвай, і з возом бик.

Але й бики сьогодні інші,

І світ захоплень мають свій.

Бика розлютиш – покарає,

То ж жартувати з ним не смій.

Бо якщо ти його розлютиш,

То краще вже мерщій втікай,

Тому що вже не допоможе

Тобі ні Бог, ні танк, ні рай.

А ти, немов свиня, жируєш,

І знаєш "хі" та "ха‑ха‑ха",

Отож, живіть і не доводьте

Краще биків ви до гріха.

20.10.1989 р.

НОВІ АФЕРИСТИ

Як набридли ті газети,

Де про працю тільки й чуть,

Ну хоча б тобі у жарт щось

Хтось про щастя що‑небудь.

То було все про троцькистів,

То про Сталіна було,

Зараз тільки те і чути,

Що про місто та село.

То було про комуністів,

То про вічних паліїв,

Зараз вже про депутатів

І про нових шахраїв.

А сьогодні стало модно

Вже про інопланетян,

Все про ванг та кашпировських,

Про Чечню та Єреван.

Все про цезій та про радій,

Все про СНІД і про вино,

А коли ж уже про мене,

Про людей та доміно?

Ну а що мені робити,

Де про ніжність прочитать,

І невже уже сьогодні

Всі старі в нас, що мовчать?

27.10.1989 р.

ОДНІ ЦІЛІ

– В нас одні з тобою цілі,–

Бюрократ почав повчать,–

Твоє діло – будувати,

А моє – щоб грабувать.

20.10.1989 р.

ТВІЙ ПОГЛЯД

Твій погляд – ніби промінь зір,

Немов потік лавини з гір,

Як в той потік ти попадеш –

Від неї ти вже не підеш.

20.10.1989 р.

ІНКВІЗИЦІЯ

Скількох людей згубила інквізиція

При допомозі ксьондзів і попів,

Бо в кожного із них була своя позиція –

І все це, мов, від імені Богів.

А Бог в цей час мовчав в своїх гаремах,

Коли людей палили на кострах,

Невже у цім була в Богів потреба,

Щоб на людей такий наводить жах?

Невже, аби у рай попасти,

Треба було як більш вбивать,

Чи через кров у рай дорога, –

Хотів би в вас я запитать?

Бо щось до мене не доходить

Жорстокість відданих ченців,

Невже ж Богам це до вподоби

Як слуги мучили синів?

А якщо так? Кому той рай потрібний,

Якщо той рай із крові і страждань?

Де всі тремтять, навіть йому подібні,

Невже в насильстві смак бажань?

5.1.1998 р.

ОЙ, ВИ, КОНИКИ МОЇ

Стало помилкою те, ще й фатальною,

Що зустрів тебе таку – сексуальную.

Думав, що моя любов стане – вічністю,

Ну а я, як Соломон – особистістю..

Стало серденько моє бити дзвонами,

Як погляну я на тебе під віконами.

І не знаю, що тепер серцю діяти –

Надімною мчить любов разом з мрією.

Мчаться коні вороні, ніби дзвоники,

Ой, ви, коники мої, ой, ви, коники.

30.4.1998 р.

ЗНАК ПИТАННЯ

Скільки в світі ще не зрозумілого –

Важко навіть, просто уявить,

Чому Бог створив Ведмедя Білого

Й наказав на Півночі десь жить.

Ну а Бегемоту, Леву десь у Конго –

Там, де вічні зливи і дощі,

Де від Сонця неймовірна спека

І сичать удавами кущі.

Що це – кара чи винагорода?

Зразу все не просто зрозуміть,

Ну чому тепло для Бегемота,

А повинен мерзнути Ведмідь?

Що це – кара чи винагорода?

Якщо кара – за які гріхи?

Чому Бог так любить Бегемота,

А Моржа й Ведмедя навпаки?

Ну чому, чому?– одні питання,

Хтось же людям мусить це сказать?

Ну а поки скрізь одні зітхання,

І про це ніколи нам не взнать.

12.3.1998 р.

ЗОЛОТАВІ СВІТЛЯЧКИ

Загорілись в лісі, в полі

Золотаві світлячки,

Надто вже розкріпостились

Наші любі жіночки.

Ти скажи одне їм слово,

А вони вам двадцять п’ять,

І ніколи не вгадаєш

Те, чого вони хотять.

8.1.2009 р.

КОЖЕН ДУМАЄ

Кожен думає, що хтось, мов, дурніший,

Кожен думає – він розумніший.

13.9.2003 р.

ДОЖИЛИСЬ

Довела народ держава –

Що ні їсти ані пить,

А якщо хто хоче їсти –

Мусить з торбою ходить.

Добре, що в людей лишилось

Дещо ще із тих часів,

Як не знали бізнесменів

І наглющих торгашів.

Добре, що хоч щось лишилось

Ще із тих страшних часів,

А то б вже давно ходили

Всі без їжі і трусів.

Я не проти бізнесменів

І не проти торгашів,

Хай торгують, на здоров"я,

Та не стягують штанів.

Бо для них що честь, що совість

То усього лише гра,

Їм аби рабів побільше–

Без кола і без двора.

А тому коли я бачу

На панелях жіночок,

Так і хочеться вліпити

Тому гаду у сучок.

2.12.1998 р.

Дата добавления: 2015-10-31