Антивоєнні роздуми

Коли ідуть розмови про Бога, перш за все я звертаю увагу на такі запитання: "Якщо Бог такий милосердний та всемогутній, то чому він дозволяє влаштовувати війни?". На це зазвичай відповідають: "Він дав волю та свободу вибору людям, люди самі вирішують як їм жити", або щось подібне.

Тобто люди самі вирішують, як їм жити, і нескінченні війни, розбрат та ворожнеча – це їх особистий вибір. І я завжди задаю собі одне запитання – чому? Чому людей примушують воювати проти інших, таких самих, людей? Навіть більше – чому деякі люди самі хочуть воювати?

Відповідей багато. По-перше, хто виступає головним ініціатором всіх війн? – Влада. А які головні причини всіх війн? – Територія, ресурси, власні погляди та переконання. Тобто, війни ведуться для того, щоби збільшити розмір території, на якій можна було б керувати та проштовхувати свої закони, або щоби забрати цінні ресурси, такі як нафта, і збільшити за їх рахунок свій бюджет, ну або ж, щоби реалізувати власні погляди та переконання. Яскравий приклад останньої мотивації – Адольф Гітлер.

Але чи всім це потрібно? Звичайно, ні. Простим, цивільним людям це аж ніяк не потрібно. Не думаю, що хтось із них хоче бути жорстоко вбитим через політичні ігри кількох тиранів. І найбільш образливе і парадоксальне те, що багато людей дійсно їм

показывают время лучше, чем часы за 10$, а потому что дорогая штуковина вызывает зависть уважение среди себе подобных и позитивно влияет на самолюбие чувство собственного достоинства (хотя бы первую неделю). И сколько бы здравый смысл не подсказывал, что для нормальной жизни и саморазвития вовсе необязательно поглощать суши в самом крутом ресторане, носить шмотки от Версаче, каждую среду проводить три часа в косметическом салоне и носить статус VIP-пользователя боулинг-клуба, темпы роста потреблядства растут с пугающей быстротой и со смехотворными вариациями.

Потреблядство как стиль жизни и система ценностей активно подпитывается как стремительным развитием товаров и услуг, так и их рекламой через средства массовой пропаганды потреблядских ценностей: зомбоящик, гламурные журналы, мобильные и интернет-лохотроны, социальные сети типа Одноклассников и Вконтактика и т.п., донося до потребителя новые заманчивые предложения и разжигая его аппетиты.

Потребитель, ежедневно атакованный навязчивой рекламой во всех её проявлениях, постепенно становится неспособным отличить реальность от манипуляций и застревает в созданной вокруг него матрице, терзаемый проблемами выбора дезодорантов и жвачек, наворотов для мобилок и железа для компа, крутых тачек и алкотуров по модному зарубежью типа Египта и Турции.

Чтобы удовлетворять разжигаемые культом потреблядства аппетиты, потребителю нужны соответствующие средства. При отсутствии постоянного источника дохода (богатенького папеньки, любовника/любовницы, дивидендов с кругленького счёта в банке) потребитель вынужден горбатиться на ненавистной работе, пресмыкаться перед начальством, карабкаться по

Дата добавления: 2015-10-26