Своїми словами

Сьогодні багато хто говорить про незадовільний стан речей у світі. Низький рівень життя, недостойні умови праці, оберненопропорційна залежність між розміром зарплати і цінами, політики-маніпулятори, антидемократичні режими, зростання соціальної нерівності, жахлива демографічна ситуація, економічна криза – всі скаржаться і нарікають, використовуючи кимось сказані словами і кимось сформульовані думки.

Власна думка – це взагалі рідкість сьогодні. Більшість людей або «мислить» на рівні базових інстинктів або синтезує десь почуті думки в так зване «своє бачення». Останнє, звісно, краще, але до справжнього бачення фактично ніякого відношення не має. Залишається констатувати, що сьогодні знайти людину, яка б могла на базі отриманої інформації вибудувати фундамент своєї позиції і довершувати його власними спостереженнями, висновками і міркуваннями, вкрай важко.

Чому ніхто не хоче думати? Можливо, тому, що думання відкриває очі на речі, які обивателі просто не хочуть бачити, щоби не позбуватись такого зручного відчуття комфорту?

Що ж можна сказати, якщо говорити своїми словами? Без зайвого пафосу, недоречної псевдонауковості та важких для сприйняття конструкцій зі складних слів?

Я можу сказати, що те, що я бачу довкола, – жахливо.

Я бачу, що майже немає особистостей – є бездумні обивателі і далеко недосконалі біороботи, створені для того, щоби працювати на інших, продукувати дітей, примушувати їх працювати на інших і зовсім не задавати запитань.

Я бачу, що соціальна нерівність – це абстрактне протистояння між тими, хто експлуатує і тими, кого експлуатують. Абстрактне тому, що останніх, здається, влаштовує такий стан речей.

Я бачу, що людина зовсім забула, що завдячує Природі всім, що має, і, замість того, щоби гармонійно співіснувати з Природою, експлуатує її, знищує все на своєму шляху, залишаючи натомість тільки мертві пустирі.

Мы стремимся стать хозяевами многих вещей, но совсем забыли, что в нашем распоряжении огромное хозяйство, которым занимается кто угодно, но только не мы. Представьте, что в ваш дом приходят люди, которые делают что хотят, говорят, что им вздумается, гадят по углам. Понравится вам это? Но ведь мы с собой именно так и обращаемся. Мы позволяем кому угодно распоряжаться своей жизнью. Все, кому не лень, занимаются нами, но только не мы. Политики, знакомые, врачи, священники... Кто угодно делает что угодно в нашем хозяйстве, потому что хозяина там нет. И нужно-то всего-навсего стать хозяином своей жизни, стать хозяином своего хозяйства. И тогда все сразу встанет на свои места. И некого будет обвинять. Еще Вольтер говорил: "Давайте будем возделывать свои сады". Давайте, дорогой читатель, будем заниматься своей жизнью!

Дата добавления: 2015-10-26