В кого таке вродилось?

Спочатку Гриць в бабусі брав,

А потім у матусі,

Потім у всіх вже, хто давав,

В дідуся і татуся.

А коли став він підростать,

Став в менших вимагати,

І ви попробуйте йому,

Як просить, та не дати.

А потім в школу він пішов,

І там йому давали:

Хто п’ять копійок, а хто руб,

Хто бублик, хто рогалик.

Вступив наш Грицик в інститут,

І там його боялись,

Тому й давали, хто що міг,

Щоб Грицик не штовхались...

І так він звик до теї гри,

Добрався й до начальства

Чекав, підлеглі щоб дали,

Хіба ж то не нахальство?

А вдома батько дивувавсь:

– Скільки не дай, як в бодню?

І хто його таким зробив?

І тут же сунув сотню.

А ще десь через місяць‑два

Вже хлопця й посадили...

А батько, мати і дідусь:

– В кого ж воно вродилось?

1.1.1989 р.

З МЕТОЮ ЕКОНОМІЇ

У ЦК рапортували:

– Справи в нас завидні –

Ранше місяць лікували,

А зараз – за три дні.

– І чому так інтенсивно?–

Запитали Голову

– А ми трьом відтяли руки,

А одному – голову.

19.1.1976 р.

ПРО ВІЧНІСТЬ І ПРАЦЮ

Скоро вже куранти

Нам проб’ють за північ.

Чую: крок за кроком –

Як летять літа.

Як над нами, брате,

Запанує Вічність,

І погасне світло

Голубого дня.

Ні! Я не боюся

Світ цей залишати,

Хоч душі й не байдуже,

Де і з ким їй буть.

Тільки було б Сонце,

Був би мир та праця,

Ну а хліб й до хліба

Зможу роздобуть.

Й хоч куди – не знаю –

Я з Землі полину,

Й хоч куди – не відаю –

Я з Землі піду.

Та, проте, я вірю,

Що людина вічна,

А тому і впевнений,

Що і не помру.

Знаю, що до мене

Прийде новий ранок,

Зійде нове Сонечко,

Прийде Новий Світ.

Але як же зможу я

Жити без роботи,

Як для мене праця,

Як для бджілки цвіт.

8.12.2001 р.

ПЕРЕСТАРАВСЯ

Став ударником Бугай –

Збільшилась зарплата.

– Де ж телятка, о гай‑гай?

Що? Одні козлята?

11.12.1976 р.

СТРАШНИЙ СОН

Перед очима все пливе,

Земля з‑під ніг кудись зникає,

Певно, то смерть моя іде

Й кілком ще здалека киває.

Пірнув під ковдру я й лежу

А раптом та і не помітить,

А сам від страху весь тремчу,

Бо не поможуть – знаю – діти.

Думав її перехитрить!

Й тут сниться сон, що я спіткнувся,

І все‑таки перехитрив,

Бо в ту ж хвилину я проснувся.

Стою й тремчу, мов впав в барліг.

Добре, що встиг за двері взяться,

А тут і жінка на поріг:

– Коли ж ти встиг так нализаться?

15.6.2001 р.

ЯК ХОЧЕШ МАТИ КОРОВАЙ

Жінок негарних не буває,

Й хоч кожна має таїну,

Та хто секрет їх розгадає –

Той буде мати не одну.

Тому не спи і не затримуйсь,

І ребус сам свій розгадай,

Та тільки довго не роздумуй,

Як хочеш мати коровай,

Бо розхватають – так і знай.

8.2.1998 р.

ЯКЩО БУДЕШ КРАСТИ

Якщо когось ти обкрадеш –

Те саме завтра й сам знайдеш.

27.1.2003 р

ЯКЩО ДУША І СПРАВДІ ВІЧНА

Через многі роки

З іншого життя,

Я прийти хотів би

До свого житла.

І зустріти маму,

Їй сказать:

– "Привіт",

Як жила без мене

Так багато літ?

І піти під яблуньку

Ту, що сам садив,

І зайти в будинок

Той, що сам зробив.

І спитать в нащадків:

– Як ся живемо?

Чим мене порадує

Батьківське село?

Глянути на поле,

На сосновий бір,

Той, що ми садили

У підніжжя гір.

І почути ранком

Віволгу в садку,

Й як гудуть веселі

Бджоли на кутку.

Чи живе ще й досі

Зайчик‑русачок,

Що завжди дражнився:

– Дожени, Вальок.

Ну а потім сісти

На порозі хати,

І додому з Космосу

Братиків чекати.

25.6.2001 р.

ЩО ЛЕГКО ДАЄТЬСЯ

Все, що дається легко в руки,

То все до швидкої розлуки.

27.1.2003 р.

САМОКРИТИЧНІ

– Якщо хочеш спать? – лежи,–

Каже мужу жінка,–

Виклич лікаря й скажи,

Що болить печінка.

– Всі тягнуть і ти тягни,–

Каже Таня Вані,

Шеф... – Параску, тітка – хну

А ти – лікарняні.

7.12.1976 р.

СКЛЕРОЗ

– Що таке склероз, мій друже,

І в кого буває?

– Це як хтось щось обіцяє –

Й тут же забуває.

А найбільше в нас склерозом

Виконроб страждає,

Особливо, як наряди

Майстрам закриває.

30.1.1976 р.

СКЛЕРОЗ – 2

– Що таке склероз, мій друже,

І в кого буває? –

Якось йдучи через поле

Гриць в Петра питає.

– Як тобі сказати, Грицю, –

Той відповідає, –

Це як прийдеш ти до жінки,

А чого? Не знаєш...

30.1.1976 р.

Дата добавления: 2015-10-31