Ти за грошима не гонись

Я не спішив, але й не вірив,

Що швидко так життя пройде,

Хоч і надіявся, що Ліра

Мене в цім світі обжене.

Жить не спішив, проте незчувся,

Коли і молодість пройшла,

І досі, доле, я не знаю,

Чи ти пройшла, чи не дойшла?

Як жаль, що ми в житті не вічні

І що уже не молоді,

І що живем вже майже в січні,

Немов картопля в лободі.

Тому усі, хто молодий ще,

Ти за грошима не гонись,

Бо їх "вожді" щодня штампують,

Отож, дивись, не помились.

Краще збудуй просту хатинку,

Де будуть дітки татка ждать.

Нащо тобі ті хмарочоси

Й жінки, які усіх... хотять?

14.11.2002 р.

ЯКЩО ДОТОРКНУСЬ

Не доторкайсь до мене, бо не поручусь,

Що буде з тобою, якщо доторкнусь...

Бо знаю, кохана, коли доторнусь,

То хай би й кричала – а свого доб’юсь.

12.4.2002 р.

ХТО СКАЗАВ НА КУМА "САЛО"?

– Хто сказав: на кума "сало"?–

До Григорія Петро,–

Головне, аби стояло...

А кохать знайде кого.

17.11.2002 р.

ГОРБОКОНИК

Я так хотів, щоб ти лишилась,

Щоб заглянуло Сонце в сад,

І щоб не плакала гітара,

Що крає душу невпопад.

Я так хотів, щоб щебетали

В садку кохання пташечки,

Вони ж садок мій обминали

Й летіли далі. А куди?

Невже туди, де більша хата,

Де красувались "Жигулі",

Бо мій маленький "Горбоконик,"

Певно відлякував її.

Від того часу – зливи й зливи,

Від того часу йдуть дощі,

І тільки плачуть мокрі сливи,

Як струни ніжної душі.

Я так хотів, щоб ти лишилась,

І перестали вже дощі,

І більш не плакала гітара

В моїй закоханій душі.

8.6.2002 р.

І ЗНОВУ ОСІНЬ

І знову осінь. Й знову в лісі

Горять осінні багаття.

Й берізки, мов дівчатка голі,

Хлопців заводять в забуття.

Сонце їх пестить і цілує,

І обнімає цілі дні.

О, як же хочеться порою

Бути берізкою мені.

Щоб і мене так хтось поніжив,

Або хоча б поговрив,

Бо ось прийшов вже грудень місяць,

А я ще ніби і не жив.

Не жив, не ніжив, не сміявся,

Все працював та будував,

І що на старість пристарався –

Кучма і те останнє вкрав.

14.11.2002 р.

ТВОРЦЯМ КУЧМОВОЗА

Ті, хто повірив у вождів,

Й не знав нічого, окрім воза,

Похожі стали на бомжів,

Стали творцями кучмовоза.

17.10.2002 р.

ПЕТРО І ГРИЦЬКО

– Про яку мораль ти мовиш?–

Грицю голосно Петро,–

Як начальник в рік вже вп’яте

Поміняв своє авто.

14.11.2002 р.

БУЛА КОЛИСЬ ДЕРЖАВА

З кожним днем живем все краще,

Веселіше з кожним днем.

В нас колись була держава,

Зараз Кучма із Плющем.

17.11.2002 р.

ПОЕТ ТИМОХА

Цей поет, – скажу про нього,–

Був таланту "видатного".

І за те йому всі лаври,

Що не цапав олігархів.

Як напише вірш Тимоха,

То трясе тебе усього.

Будеш рік в вірші копаться,

Щоб до істини добраться.

А як стане говорить,

То не зможеш зупинить.

Буде бігать він по хаті

Й слова вам не дасть сказати,

Хоч поезія у нього –

Ні про що і ні про кого.

Всі дивились і мовчали,

Мов в штани понакладали,

Та зате сам Президент

За ніщо – йому презент,

Та ще й орден йому дав,

Щоб і далі так писав.

4.12.2002 р.

ІЛЮЗІОНІСТИ

Колись я вірив і гордився,

Що мчав галопом в комунізм,

І соромно, що помилився,

Що був такий ілюзіоніст.

Та хрін за редьку не солодший,

І я такий був не один,

Та тільки жаль, таким же дурнем

У мене став – і внук, і син.

7.2.2002 р.

ДЕПРЕСІЯ

Як перестав горілку пить –

Така депресія настала,

Що ніби хтось кілком огріб,

Щоб клепки знов на місце стали.

3.4.2003 р.

ЩОБ ІЩЕ ЩОСЬ ВКРАСТИ?

Шеф вже стільки нахватався,

Що не може навіть встать,

І однако зором водить,

Щоб іще щось з когось знять.

А у мене, і в родини

Ні двора, ні хати,

То хіба він більш працює –

Сатана проклятий?

14.11.2002 р.

Дата добавления: 2015-10-31