САМ НА СЕБЕ НАДІЙСЬ

Сам на себе надійсь і людей не вини

Що вони тільки й мріють про себе,

Бо настали такі в нас сьогодні часи,

Що нікому вже вірить не треба.

І усе через тих знахабнілих панів,

Що усе підім’яли під себе,

І лютують ще більше від того, що в нас

Не змогли відібрати ще й небо.

Я дивлюсь з гіркотою на те,

Як бандити вривали ті жили,

Але де ж ви були всі тоді, мужики,

Як бандити ламали й трощили?

Як оті недолюдки – картаві пани –

Що над нами біду цю чинили,

Де ж тоді ми були, мужики,

Що до цього ми їх допустили?

От і маємо те, що маємо:

Не сміємось уже й не співаємо,

А хіба стало менше смішного,

Чи нема вже сміятися з кого?

На людей сподівайсь, але сам не дрімай –

Як нам мудрість народна глаголить,

Бо вже тих у верхах, що схопили пиріг,

Не зупинять ні ріки, ні гори.

Сам на себе надійсь і людей не вини,

Що вони тільки й мріють про себе,

Бо настали такі вже сьогодні часи,

Що нікому вже вірить не треба.

30.8.2001 р.

ВОВЧА ЗГРАЯ

Світ такий настав, що люди

Стали м’ять друг‑другу груди,

Вже і той, хто совість мав,

Теж її комусь продав.

Тягне кожний, хто що може,

Бо ніхто вже не поможе,

І, виходить, світ вже, Рая,

Став неначе вовча зграя.

10.2.2001 р.

ДОЖИЛИСЬ

І Лігачова, і Горбачова пора гонить,

Поки не встигли ще державу розвалить,

Бо так звана перестройка не для нас,

Хоч хотілось, щоб це сталось в добрий час.

То один збирав машини й ордени,

Ну а цей пішов ще далі – по чини,

Ну а ти, дурний Іване, як тягав так і тягни,

Тільки вже якщо ти тягнеш –

Не кривись, і не стогни.

П’ятий рік вже обіцянки,

П’ятий рік вже тріпотня,

Ой, як всі її наїлись: я і вся моя сім’я.

То казали, комуністи є вершина всіх висот,

А сьогодні всі відчули,

Як любив нас той народ.

То були в нас всі, як друзі, всі свої,

І щоб з голоду не вмерли – залишали хоч... її

А сьогодні на прилавках є і масло, й камбала,

Є і шинка, і ковбаси. А яка на них ціна?!

От і зрозумій цю владу, це я вам кажу без зла,

Гроші є – немає м’яса, м’ясо є – грошей нема.

15.5.1990 р. ‑10.2.2006 р.

ПАРАФІЯ

Скажіть, хто з нас не помилявся,

Й хоч раз у чомусь не вагавсь?

Але я тих в житті шаную,

Хто падав, повз і піднімавсь.

Були помилки й в Горбачова,

Але могло б їх і не буть,

Щоб прислухався до народу

І щоб вникав в житейську суть.

Бо той, хто відданий народу,

Того в житті не побороть,

Бо він бере від нього силу,

Якщо він з ним – від плоті плоть.

А може в тім, що боягузи?

Не варт чиновників винить!

Кому ж із них тоді хотілось

Свою парафію лишить?

7.1.1990 р.

ТРИ ЦИТАТИ

В наших жінок одна розмова,

Хтось їх навчив в житті три слова,

І кожен день оті три слова:

"Ти мусиш","дай" і "будь здоровий".

Проте, і в інших є ці вади,

/ Та це торкається вже влади/

Які теж знають ці три слова:

"Ти мусиш","дай" і вся розмова.

Отож, як жінка, так і влада

Мають одні й ті самі вади.

11.4.1988 р.

НЕ ХОДЯТЬ В ГОСТІ

Відквакали квакви

Вже свої весілля,

І в болоті стало

Тихо, як в раю.

Вже не ходять люди

В гості з хлібом‑сіллю,

Як колись, провідать

Друзів і рідню.

27.4.1992 р.

ГЕНІЇ

Люди купаються, люди гуляють.

Я ж не купаюсь, бо часу не маю.

Люди на морі в місцях відпочинку.

Я ж все шукаю для дачі начинку.

Люди в кафешках, як буслі в болоті,

Я ж на городі або на роботі.

Нічого не купиш, дають все по жмені,

Таку, брат, систему придумать міг геній.

28.6.1990 р.

БАРАН

Я завжди в житті роботу

Ставив скрізь на перший план,

А тому, можливо, дехто

Й називав мене "баран".

Бо в моїй дурній макітрі

Було стільки всяких мрій,

Що коли було там думать

Про Оленок і Марій?

А тому, сьогодні, друзі,

Не ятріть моїх вже ран,

Бо, нарешті, й сам побачив,

Що я був таки – Баран.

Бо, колись, як був ще юним,

То довірився вождям,

Що на першім плані праця:

Дніпрогес, Донбас і БАМ.

Так ото й ганяв по світу,

Як за возом вовкодав,

Щоб мені, як й іншим дурням,

Гарну кісточку хтось дав.

28.10.2005 р.

Дата добавления: 2015-10-31