Моє призвання

Я хочу про любов писать,

І в цьому – все моє призвання,

Бо що на світі краще є

Від жінки, неба і кохання?

Колись учили нас вожді,

Що все найкраще в світі – в праці,

І ми сиділи в тім лайні,

Немов жуки голодні в... пастці.

Може й даремно їх винить,

Що ті нас всіх не вчили думать,

Навіщо їм було нас вчить,

Як не було коли нам думать.

Бо знали: дай нам шмурдяка

Або промаслену фуфайку,

І ми кричатимем "ура!"

Під Марсельєзу й балалайку.

А зараз що? Змінилось щось?

Усі гуртом гребуть під себе,

І боронь Боже ти скажи,

Що роблять ті не те, що треба.

Жаль і Оксан мені й Світлан,

Які неначе Прометеї

Тягнуть за всіх ледачих Сар

І їм будують привілеї.

А ті, як брали, так й беруть,

Навіть прислугу прикупили,

І вже відкрито всіх... ї..ть,

Щоб ті елегій не творили.

Ну як же можна їм мовчать –

Отим морозам,симоненкам,

Що захищають свій живіт,

Які плюють на нашу Неньку?

Я не виную роботяг,

Які завжди в роботі, в полі,

Так чому ж ви всі сидите

І мовчите, як жопи голі?

Де і коли таке було,

Хіба це вже не диктатура,

Що вже за бакси – все село

Те і гляди ‑ піде під тура?

25.9.2007 р.

ТРОМБОН

Сьогодні в передачі кожній

По всіх каналах тільки й чуть,

Що стали ми уже заможні,

І люди краще вже живуть.

Сьогодні все у нас чудесно,

І депутатам всім ура,

Що кожний з них вже став "законно"

Господарем мого добра.

А Голова, як півень, кривить

Свій писк в оточенні хапуг,

І посміхається, як фюрер,

Ніби і справді нам він друг.

Дивуюсь генію, Морозе,

Й шикарній мудрості твоїй!

Навіть і Цезар не спромігся

Перетворити всіх в повій!

Тобі ж, як бачиш, це вдалося,

Тут ти уже не скажеш – "ні".

Тепер і я переконався,

Як вірно служиш ти мені.

Дивуюсь вашому терпінню,

До вас звертаюсь я, раби!

Невже ми з вами народились

Тягати цим левам торби?

14.7.2007 р.

ЕМІГРАНТ

Я люблю свою державу,

І люблю я свій народ,

Та терпіть не можу тих я,

Що завжди свій кривлять рот.

Хто свою державу рідну

Ставить нижче рангом,

Ніби він в ній народився

Вічним емігрантом.

11.3.2007

ХТО ТВІЙ ТОВАРИШ?

Не можу я на те дивитись,

І слухать більше ту бузу –

Як рідну Неньку рідні слуги

Патрошать, ніби Вовк Козу.

А Президент, неначе Котик,

Очі зажмурив й ніби спить,

А ще на площі надривався,

Що буде всіх бандюг судить.

Та як посадить у в’язницю

Свого він кума чи Кучму,

Як вже і сам став олігархом,

І все до лампочки йому?!

І хоч не вірю вже нікому,

Але за нього й ще борюсь,

О, як би я хотів повірить,

Що в цей раз вже не помилюсь!

О, люди‑люди, будьте пильні,

Якщо ви вірите кому!

Але якщо йому не вірить,

Тоді, скажіть мені – кому?

Можливо, дуже постарів я,

Але знімать не буду шум,

Та як я можу вірить шефу,

Як знаю, хто у нього кум?

25.9.2007 р.

ЩОБ НЕ ЗГИНАВСЯ

Я чоловік уже старий

Й мені вже слава не потрібна,

Але не можу я з життя

Зникнути просто так – безслідно.

Бо все – чим жив і що писав –

Для вас я, людоньки, старався,

Тому я вас і лінчував,

Як перед паном хтось згинався.

26.9.2007 р.

ЧОМУ ЛЮДИ БІСЯТЬСЯ?

Я не знаю, чому люди бісяться,

Й невдоволені вічно вони,

Коли зорі шепочуться з Місяцем,

І всміхаються людям лани?

Я не знаю, чому люди сваряться?

Може думають – більш проживуть,

А тому так ото і стараються

Вилить всю із душі каламуть.

Може думають дужими сварками

Зможуть ніжність до себе вернуть,

І бренчать цілі дні балалайками –

Поки врешті пенька їм дадуть.

18.4.1968 р.

ПІСКАРИК

Ось іще один піскарик

Виліз з гною, ніби жук,

І почав слова картавить,

Ніби добрий старий друг.

Потім "мило" подивився

Як Батий на Київ‑Русь:

–Все зроблю вам, обіцяю,

Тільки виберіть, клянусь!

27.9.2007 р.

Дата добавления: 2015-10-31