П’яний під вербою

Стогне п’яний під вербою,

Як глухий тетеря,

Б’є по стовбуру руками,

Щоб відкрились двері.

– Відчиніть, такі‑сякії,

Ах ви ж крокодили!

Що ж я вам зробив погане,

Що мене закрили?

12.6.1976 р.

ДОВІДКА ДЛЯ ДОВІДКИ

Раз пішов я у лікарню

Лікарняний лист закрить,

Там блондиночка‑сестричка

Нафарбована сидить.

Повеліла паспорт дати.

– На прописці,– я в отвіт.

– Значить, довідку такую

З РоВеДе ви принесіть.

Я побіг у відділ кадрів

Й довідку прохаю,

Завкадрами все вислухав

І відповідає:

– Щоб в лікарню написати

Ми могли ту справку,

Хай з лікарні нам напишуть,

Що їм треба справка.

11.6.1976 р.

В ЧЕРЗІ ЗА РИБОЮ...

В лавці черга за лящами

Десь кілометрова,

Та ще й риба – дрібна‑дрібна,

Як в скирді полова.

Інваліди йдуть та йдуть все

І нема відбою:

– От за що ми воювали,

Братику, з тобою!

4.7.1976 р.

СКІЛЬКИ БУДЕ М’ЯСА?

– Скільки знаю, у нас м’яса

Було як картоплі,–

Говорив Петру товариш,

Тешучи голоблі.

– Почекай, ось незабаром

Пакт підпишем з Марсом –

То й картоплі буде стільки,

Як сьогодні м’яса!

16.7.1976 р.

САМОЗВАНЦІ

Відмирають на Вкраїні,

/Чи то постаріли/

Слова божі: сало, м’ясо,

Ковбаса, кефіри.

Чи то люди, вибачайте,

В нас недобачають?

Чи ті люди, що працюють,

Грошенят не мають?

Вже з держави й те зникає,

Чим земля гордилась.

І ніхто не скаже, звідки

Горе те звалилось.

Де взялись ті хитрожопі

Кравчуки та Кучми,

Що народ загнали в жопу

Аж по самі ручки.

Ось яка вона в нас влада –

Властні самозванці,

Та бодай би трясли її

В вечері і вранці!

19.2.1998 р.

ЗАДЕКЛАРУЙТЕ ДОХОДИ!

Бомжі, каліки й жебраки,

Задекларуйте всі доходи,

Бо тільки ваші п’ятаки

Вкраїну‑матінку відродять.

18.2.1998 р.

ДЕРЖАВА І ГЕНЕРАЛИ

Як хочеш мать доход, державо,

То думай не про генералів.

Бо генерали хоч і браві,

Та рвуть із рота, як шакали.

Бо так ніхто, як генерали,

Ще наш народ не грабували.

18.2.1998 р.

СУХОМЛИНСЬКОМУ

За які такі заслуги

Все найкраще – дітям?

А у що ж тоді накажеш

Всіх старців одіти?

А куди ж бабусь, дідусів

Їх куди дівати?

Чи ж коли стара людина –

Можна і... списати?!

То ж й не дивно, що вже діти

Теж "тямущі" стали,

Щоб могли, то батька й матір,

Певно б, закопали.

Отож, мої добрі люди,

Про це пам’ятайте,

Не балуйте діток своїх

А добру навчайте.

Щоб могли за честь, за друга,

Гідно постояти,

А не як побачать гуся –

То в кущі втікати!

Дай відчуть своїй дитині

Радість вечоринки,

А би він відповідати

Міг за свої вчинки.

Дай ти їм пройти ту школу,

Сам яку проходив,

Щоб до всього так же само,

Як і ти, доходив.

Щоб коли стареньким станеш,

Не вмивавсь сльозою,

Що при дітках і при внуках

Став ти сиротою.

10.2.1998 р.

ФІЛОСОФИ

Не всі бородаті – філософи,

Й не всі ті що пишуть – поети,

А на душі пахне осінню,

О, молодість, де ти, де ти?

8.2.1998 р.

РОЗДЯГАЮТЬСЯ БЕРЕЗКИ

Роздягаються березки,

Роздягаються дуби,

Всі готуються завчасно

До веселої зими.

Ось роздівсь вже клен і ясен,

Та вербички все тремтять,

Перший раз стрічають зиму,

І бояться, і... хотять.

26.9.1999 р.‑ 23.10.1999 р.

ЩОБ ЛЮБИЛО НАЧАЛЬСТВО

Якщо хочеш в нашім світі

Ти приматом жить –

То, звичайно, ти повинен

Менше говорить.

Бо воно – начальство наше –

Як тобі сказать –

Любить, аби ми, як риба

Всі могли мовчать.

Друге правило утям ти:

Шеф завжди правий,

Будь він тричі божевільний

І як пень тупий.

Ну а третє, пам’ятаєш,

Як казав Цушко,

Що якщо не Президент ти,

Значить ти – ніхто.

3.2.1999 р.‑13.7.2009 р.

ЛЮБИ ЛЮДЕЙ!

Краще вже усіх любити,

Ніж на всіх кричать,

Щоб тебе могли й підлеглі

Навіть величать.

3.2.1999 р.

Дата добавления: 2015-10-31