Ніколи не загадуй

Ким би ти не став би,

Як би не жилось,

Ніколи не загадуй,

Як хочеш, щоб збулось.

3.2.1999 р.

ДЕПУТАТ

Він доступний, як повія,

І слизький, немов слимак,

Від якого стервом віє;

І на вигадки мастак.

Їх зненацька не застанеш,

Пальця в рот їм не клади,

Бо відкусить того пальця –

Аж до самої... туди.

Їх зненацька не застанеш,

В них язик, як помело,

І обкрутить вас усіх він,

Не зарадить і село.

6.9.1998 р.

МОЯ ДУША

Моя душа, немов веселка,

А працьовита, як бджола,

І хоч ще поки не поет я,

Але здається – вже пора.

21.10.1998 р.

РЕКОРДСМЕН

В нас повії владу учать,

Як потрібно всім давать:

В яку дирку й скільки зразу

Можна їм сосисок пхать.

Ну а "Факти", чи не бридко?–

Переплюнули вже всіх:

Хто кого і скільки трахнув,

Й скільки зразу було їх?

Вже жінки, мов сучки стали,

Як же не любити їх?

В кого більший, в кого менший –

Всі все знають і про всіх.

Та, мабуть, усі рекорди

В нас побив би наш ЦК,

Аби виставили хрена

На Вкраїні Кравчука.

От до чого довели нас,

Дякувать прагматику,

Що люба за бакси гола

Пройде й по Хрещатику.

Що воно за світ віднині?

Маєш гроші, значить – пан,

А не маєш – будь хоч геній,

Сядь і соплі жуй, баран.

2.9.1998 р.

ОЦЕ ТАК ЕКОНОМІЯ!

– Вип’єм, хлопці, за начальство,–

Мовив злодій Сава, –

Що ми маємо горілку,

Й до горілки сало.

– А чому б пак за начальство? –

Ті заверещали...

– А тому, що копу світло

Вимкнуть наказало.

Бо якби горіли лампи,–

Буркнув той Григору,–

Як би ми тоді залізли

З вами у комору?

11.12.1988 р.

ТАКІ ПОРЯДКИ

Робітник у виконроба

Розчину прохає,

Треба десь йому з відро –

Ванна протікає.

– Ні не можу! – хоч убий,

Хтось побачить – клямка! –

Мовив тому виконроб

І губами плямка.

– Як не можна? – робітник

Аж скипів від гніву,–

Жартувати ти жартуй,

Тільки май же міру!

Та у вас же кожен день

Пропадають гори,–

Виконробу робітник

Сипонув докори.

– Так – то так воно, браток,

Тільки, що ти вдієш?

В нас хай краще пропаде –

А давать не смієш.

23.11.1976 р.

БРАК

Чому люди в нас робочі

Так часто бідують?

Бо як якісно щось зроблять –

Річ ту експортують.

А тому, що брак гоню я –

Вибачайте, друзі –

Бо ото тільки і всього

Лишиться в Союзі.

17.11.1976 р.

КРАСИВИЙ ЧОРТИК...

Там, де явір із вербою біля річки шелестів,

То знущався наді мною білий чортик, як хотів,

Ну а я, пробачте, дурню, цілий вечір ще й радів,

Що красивого, нарешті, в полі чортика зустрів.

7.6.1999 р.

ТИМ, ЩО НА ОЛІМПІ

Я в тонкощах політиків не знаюсь,

Й мені на те усе начхать,

Мені дай хліба і видовищ

І щоб було кого кохать.

Робітникові трон не треба,

Його не вабить і портфель,

Йому дай кельму і лопату

І він – як справжній Рафаель.

Йому потрібна воля, праця,

Колиска, жінка і дитя,

Бо в них своє він бачить щастя,

Бо вдача вже його така.

І не повірю я ніколи,

Що є країна... Де шукать,

Що хочеться робітникові

Десь з‑за бандитів помирать?

Ті, хто на троні – всі бандити

І це усі повинні знать,

Тому ото вас і питаю:

–Скажіть, за кого воювать?

Невже оті, що там, на троні,

Там є хоча б один святий?

Їм всім давай якбільше крові!

Бо він, як бачте, не простий

Війна політикам потрібна,

Щоб нас в покорі всіх тримать,

І шельмувать не заважали

І нами нас же і лякать.

Бо якщо сам ти вб’єш бандита,

То ти – ізгой,

А як з наказу Президента,

То ти – Герой.

І не повірю я ніколи,

Що люди хочуть убивать,

Це не під стать робітникові –

І це усі повинні знать!

30.3.1978 р.

Дата добавления: 2015-10-31