Висновки. Жанр казки в українській літературі кінця ХІХ - початку ХХ століття набуває

Жанр казки в українській літературі кінця ХІХ - початку ХХ століття набуває подальшого розвитку у такому традиційному жанрі як казка для дітей, а також у жанрі політичної казки, започаткованої І.Франком. Для кожного письменника характерне поєднання різних елементів казки народної та літературної, тому кожен з авторів модифікує цей жанр, надаючи нових рис.

Для М.Коцюбинського казка народна поєднана з історією, мораллю, є виявом національної ментальності, тому форма казки твору "Хо" - це універсальне втілення певної ідеї, зокрема окреслення феномену страху, спроба художнього осмислення його, вироблення естетичної системи ціннісних орієнтацій.

Досліджуючи риси жанрової форми думи-казки С.Ва­сильченка "Ось та Ась", можемо говорити про явище так званого жанро­вого синкретизму, накладання різних модифікацій в межах одного тексту, що підтверджує думку про літературу початку XX століття як синтетич­ний процес.

Звернення Марка Черемшини до казки пов’язане із спробою письменника написати твори для дітей на морально-етичну тематику. Казка як жанр народної творчості найбільше, на думку письменника, відповідала своєю формою, типом оповіді утвердженню народних моральних ідеалів і норм співжиття, таких як допомога багатого бідній людині, що й реалізовано у казках "Незабудька" та "Сльоза". Крім того казка "Сльоза" входить до казок різдвяних - окремого жанрового різновиду, особливостями якої є використання різдвяного хронотопу (час свята, морозний пейзаж тощо), святково-фантастичні елементи.

Таке ж жанрове визначення як різдвяна казка має твір В.Винниченка "Дим", який варто віднести до жанру політичної казки. В ній відбилось своєрідне відчуття контрастів (наприклад, контрасти життя у творчості О.Олеся), що пронизує добу кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Для України, як і для всіх слов’янських народів, модернізм був асоційований із національним визволенням, історичні умови - посилення демократичного руху, страйки робітників, повстання селян та ін. - сприяли поширенню таких бунтівних, бойових настроїв, що й виявилось у казках М.Коцюбинського, С.Васильченка, В.Винниченка та ін.

В "Казці про смутного чоловіка" В.Самійленко не використовує імен, усі його образи алегоричні. Одним із образів-символів стає образ великого смутку, який смутний чоловік передає молодій матері з маленьким сином, що символізує народження нового світу, надію на гармонію. Саме казкова форма дозволяє втілити тонку алегорію, посиливши символічне звучання образів твору.

Форма казки у новелі О.Маковея („Казка про Невдоволеного Русина”) продовжує традиції політичної казки, але додає яскравих іронічних відтінків, викриваючи такі явища як псевдопатріотизм і кар’єризм.

Дата добавления: 2015-07-08