Санітарно-токсикологічні показники питної води

Найменування показників	Нормативи для питної води
водопровідної	з колодязів та каптажів джерел	фасованої, з пунктів розливу та бюветів
а) неорганічні компоненти
Алюміній^**, мг/дм^3	до 0,20 (0,50)^2	не визначається	до 0,1
Амоній, мг/дм^3	до 0,5 (2,6)^1	до 2,6	до 0,1 (0,5)^1

Продовження табл. 5

Діоксин хлору, мг/дм^3	до 0,1	не визначається	не визначається
Кадмій^**, мг/дм^3	до 0,001	не визначається	до 0,001
Кремній^**, мг/дм^3	до 10	не визначається	до 10
Арсеній^**, мг/дм^3	до 0,01	не визначається	до 0,01
Молібден^**, мг/дм^3	до 0,07	не визначається	до 0,07
Натрій^**, мг/дм^3	до 200	не визначається	до 200
Нітрати (по NO3), мг/дм^3	до 50,0	до 50,0	до 10 (50,0)^4
Нітрити^**, мг/дм^3	до 0,5 (0,1)^3	до 3,3	до 0,5 (0,1)^7
Озон залишковий, мг/дм^3	0,1-0,3	не визначається	не визначається
Ртуть^*, мг/дм^3	до 0,0005	не визначається	до 0,0005
Свинець^**, мг/дм^3	до 0,010	не визначається	до 0,010
Срібло^**, мг/дм^3	не визначається	не визначається	до 0,025
Фториди^**, мг/дм^3	для кліматичних зон: IV 0,7 III 1,2 II 1,5	до 1,5	1,5^6 для кліматичних зон: IV 0,7 III 1,2 II 1,5
Хлорити, мг/дм^3	до 0,2	не визначається	не визначається
б) органічні компоненти
Поліакриламід залишковий^**, мг/дм^3	до 2,0	не визначається	до 0,2
Формальдегід^**, мг/дм^3	до 0,05	не визначається	до 0,05
Хлороформ^**, мг/дм^3	до 60	не визначається	до 6
в) інтегральний показник
Перманганатна окиснюваність, мг/дм^3	до 5,0	до 5,0	до 2,0 (5,0)^4

1 Норматив, зазначений у дужках, установлюється в окремих випадках за погодженням з головним державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території.

2 Норматив, зазначений у дужках, установлюється для питної води, обробленої реагентами, що містять алюміній.

3 Норматив, зазначений у дужках, установлюється для обробленої питної води.

4 Норматив, зазначений у дужках, установлюється для питної води фасованої газованої, питної води з пунктів розливу та бюветів.

5 pH для газованої питної води.

6 Норматив встановлюється виключно для питної води фасованої. Для питної води з пунктів розливу та бюветів норматив встановлюється за кліматичними зонами.

7 Норматив, зазначений у дужках, установлюється для негазованої питної води.

* Речовини I класу небезпеки.

** Речовини II класу небезпеки.

Примітки:

1. У водопровідній питній воді визначаються:

- хлороформ – якщо питна вода з поверхневих вододжерел;

- хлор залишковий вільний та зв'язаний, озон, поліакриламід – у разі застосування в процесі водопідготовки відповідних реагентів;

- формальдегід – у разі озонування води в процесі водопідготовки;

- діоксид хлору та хлорити – у разі обробки води діоксидом хлору в процесі водопідготовки.

2. У питній воді фасованій, з пунктів розливу та бюветів визначаються:

- хлороформ – якщо вода хлорується в процесі водопідготовки або використовується хлорована вихідна вода;

- формальдегід – у разі озонування води в процесі водопідготовки або якщо використовується озонована вихідна вода;

- срібло та діоксид вуглецю – у разі застосування в процесі водопідготовки відповідних реагентів чи речовин;

- поліакриламід – у разі використання в процесі водопідготовки водопровідної питної води з поверхневого джерела питного водопостачання.

2. Епідемічна безпека води.

Найбільш звичайний і поширений вид небезпеки, пов'язаний з питною водою, обумовлений її забрудненням стічними водами, іншими відходами або фекаліями людини і тварин.

Фекальне забруднення питної води може зумовити надходження у воду ряду різних кишкових патогенних організмів (бактеріальних, вірусних і паразитичних). Кишкові патогенні хвороби широко поширені у всьому світі. Серед збудників, що зустрічаються в забрудненої питної воді, виявляють штами сальмонел, шигел, ентеропатогенних кишкові палички, холерного вібріона, іерсініі, ентероколітікі, кампілобактеріозу. Ці організми викликають захворювання, які варіюють від легкої форми гастриту до важких, а іноді й летальні форм дизентерії, холери, черевного тифу.

На жаль, найчастіше воду беруть із відкритих водойм або поверхневих вод, які брудніші, ніж підземні. Найважливіші фактори при виборі місця очищення води – це якість вихідної води і, звичайно ж, економічні можливості.

Бактеріологічне дослідження являє собою найбільш чутливий тест для виявлення свіжого і внаслідок цього потенційно небезпечного фекального забруднення, забезпечуючи таким чином гігієнічну оцінку якості води з достатньою чутливістю і специфічністю, яка не може бути отримана хімічним аналізом. Важливо, щоб дослідження проводилися регулярно і досить часто, оскільки забруднення може бути періодичним і може не виявлятися при аналізі разових проб. Слід також усвідомлювати, що баканаліз може свідчити тільки про можливість чи відсутність забруднення на момент дослідження.

В Україні, як, і в усьому світі, з усіх вимог до якості води на першому місці стоїть епідемічна безпека. Фахівці вважають, що заради цього можна навіть додатково забруднювати воду хімічними речовинами. Органолептичні характеристики офіційно на останньому місці, проте більшість стадій водоочищення спрямована саме на поліпшення її вигляду, смаку й запаху, адже саме за ними споживач судить про якість питної води. Хоча потрібно пам'ятати, що навіть прозора вода без сторонніх присмаків і запахів може містити діоксини, важкі метали й ароматичні вуглеводні.

Згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10 показники епідемічної безпеки питної води поділяються на 2 групи: мікробіологічні показники та паразитологічні показники.

Мікробіологічна група епідемічної безпеки питної води включає у себе 9 показників якості: загальне мікробне число при температурі 37° C, загальне мікробне число при температурі 22° C, загальні колі форми, E.coli, ентерококи, синьогнійна паличка, патогенні ентеробактерії, ентеровіруси, аденовіруси, антигени рота вірусів, реовірусів, вірусів гепатиту А та інші. Стосовно паразитологічної групи, то вона включає лише 2 показники: патогенні кишкові найпростіші: ооцисти, криптоспоридій, із оспор, цисти лямблій, дизентерійних амеб, балантидія кишкового та інші, а також показник вмісту кишкових гельмінтів.

Загальне мікробне число відображає загальний рівень вмісту бактерій у воді, а не тільки тих з них, які утворюють колонії, видимі неозброєним оком на поживних середовищах при певних умовах культивування. Ці дані не мають великого значення для виявлення фекального забруднення і не повинні вважатися важливим показником при оцінці безпеки систем питного водопостачання, хоча раптове збільшення числа колоній при аналізі води з підземного вододжерела може служити раннім сигналом забруднення водоносного горизонту.Загальне мікробне число корисно при оцінці ефективності процесів водоочищення, особливо коагуляції, фільтрації та знезараження, при цьому основне завдання полягає в підтримці їхньої кількості у воді на можливо більш низькому рівні. Загальне мікробне число може бути використано також для оцінки незабруднених і цілісності розподільної мережі та придатність води для виробництва харчових продуктів та напоїв, де число мікроорганізмів повинно бути низьким для зведення до мінімуму ризику псування. Цінність даного методу полягає в можливості порівняння результатів при дослідженні регулярно відібраних проб з однієї і тієї ж системи водопостачання для виявлення відхилень.

Загальні коліформні бактерії не повинні бути присутніми в подається споживачеві очищеної питної воді, а їх наявність свідчить про недостатню очищенню або вторинному забрудненні після очищення. У цьому сенсі тест на коліформи може використовуватися як показник ефективності очищення. Відомо, що цисти деяких паразитів більш стійкі до знезараження, ніж коліформние організми. У зв'язку з цим відсутність коліформних організмів в поверхневих водах не завжди свідчить, що вони не містять цист лямблій, амеб та інших паразитів.

Термотолерантні фекальні коліформи являють собою мікроорганізми, здатні ферментувати лактозу при 44° С або 44,5° С і включають рід ешерихії та в меншій мірі окремі штами цитробактер, ентеробактерій і клебсієл. З цих організмів тільки Е. соli специфічно фекального походження, причому вона завжди присутній у великих кількостях в екскрементах людини і тварин і рідко виявляється у воді та ґрунті, не піддалися фекального забруднення. Вважається, що виявлення та ідентифікація Е. соli дає достатню інформацію для встановлення фекальної природи забруднення. Вторинний ріст фекальних коліформ в розподільній мережі малоймовірний, за винятком тих випадків, коли є достатня кількість поживних речовин (БПК більше 14 мг/л), температура води вище 13° С, а вільний залишковий хлор відсутній. Цей тест відсікає сапрофітну мікрофлору.

У сумнівних випадках, особливо коли виявляється присутність коліформних організмів у відсутність фекальних коліформ та Е. соli, для підтвердження фекальної природи забруднення можуть бути використані інші індикаторні мікроорганізми. Ці вторинні індикаторні мікроорганізми включають фекальні стрептококи і сульфідуючи клостридії, особливо клостридій перфрингенс.

Присутність фекальних стрептококів у воді зазвичай вказує на фекальне забруднення. Цей термін відноситься до тих стрептококів, які зазвичай присутні в екскрементах людини і тварин. Ці штами рідко розмножуються в забрудненій воді, вони можуть бути дещо більш стійкими до знезараження, ніж коліформні мікроорганізми. Ставлення фекальних коліформ до фекального стрептокока більш ніж 3:1 характерно для випорожнень людини, а менше 0,7:1 – для випорожнень тварин. Це може бути корисним при встановленні джерела фекального забруднення у разі сильно забруднених джерел. Фекальні стрептококи, крім того, можуть бути використані для підтвердження достовірності сумнівних результатів тесту на коліформи, особливо у відсутність фекальних коліформ. Фекальні стрептококи можуть бути корисні і при контролі якості води у розподільній системі після ремонту водопровідної мережі.

Сульфітредукуючих клостридій – це анаеробні спороутворюючі організми, найбільш характерним з яких є клострідіум перфрингенс, зазвичай присутні у фекаліях, хоча і в значно менших кількостях, ніж Е. соli. Спори клостридій виживають у водному середовищі довше, ніж організми коліформних групи, і вони стійкі до знезараження при неадекватних концентраціях цього агента, часу контакту або значень рН. Таким чином, їх персистентність у воді, що підлягала знезараженню, може свідчити про дефекти очищення і тривалості фекального забруднення.

До вірусів, що викликають особливе занепокоєння у зв'язку з передачею водним шляхом інфекційних захворювань, відносяться головним чином ті, які розмножуються в кишечнику і у великих кількостях виділяються з фекаліями заражених людей. Хоча реплікації вірусів поза організмом не відбувається, ентеровіруси мають здатність до виживання у зовнішньому середовищі протягом декількох днів і місяців. Особливо багато ентеровірусів у стічних водах. При водозаборі на водоочисних спорудах у воді виявляють до 43 вірусних частинок на 1 л.

Питання про кількісну оцінку допустимого вмісту вірусів у воді дуже складне. Складним також є визначення вірусів у воді, особливо питної, так як можливий ризик випадкового забруднення води при відборі проб.

З усіх відомих найпростіших патогенними для людини, що передаються через воду, можуть бути збудники амебіазу (амебної дизентерії), лямбліозу і балантідіаза (інфузорії). Однак через питну воду виникнення даних інфекцій відбувається рідко, лише при попаданні в неї стічних вод. Найбільш небезпечний людина, що є джерелом-носієм резервуара цист лямблій. Потрапляючи в стічні та питні води, а потім знову в організм людини, вони можуть викликати лямбліоз, що протікає з хронічними діареї. Можливий смертельний результат.

Нормативи вмісту зазначених показників затверджено у ДСанПіН 2.2.4-171-10 та наведено у табл. 6.

Таблиця 6

Дата добавления: 2015-07-07