Органолептичні показники (властивості) питної води

Найменування показників	Нормативи для питної води
водопровідної	з колодязів та каптажів джерел	фасованої, з пунктів розливу та бюветів
Запах, бали при 20° C при 60° C	до 2 до 2	до 3 до 3	0 (до 2)^2 до 1 (2)^2
Смак і присмак, бали	до 2	до 3	0 (до 2)^2
Забарвленість, нефелометрична одиниця (1 НОК = = 0,58 мг/дм^3)	до 20 (35)^1	до 35	до 10 (20)^2
Каламутність, мг/л	до 1,0 (3,5)^1 до 2,6 (3,5)^1 – для підземного вододжерела	до 3,5	до 0,5 (1,0)^2

1 – норматив, зазначений у дужках, установлюється в окремих випадках за погодженням з головним державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території.

2 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для питної води фасованої газованої, питної води з пунктів розливу та бюветів.

2. Фізико-хімічні показники якості води.

Фізико-хімічні показники якості води або їх ще відносять до категорії хімічних речовин, що впливають на органолептичні властивості води – це речовини, що зустрічаються в природних водах або додаються до води в процесі обробки.

До фізико-хімічних показників відносять речовини, що умовно поділяють на 2 групи: органічного та неорганічного походження. До першої групи відносять: водневий показник, діоксин вуглецю, залізо загальне, загальна жорсткість, загальна лужність, йод, кальцій, магній, марганець, мідь, поліфосфати, сульфати, сухий залишок, хлор залишковий вільний, хлориди, цинк. До другої лише один показник – хлор залишковий зв’язаний.

Водневий показник (рН) – природна якість води, що обумовлена наявністю вільних іонів водню. Вода більшості поверхневих водних джерел має рН 6,5-8,5, а підземних вод – 6,0-9,0. Зміна величини водневого показника свідчить про забрудненість джерела водопостачання кислими або лужними стічними водами.

Залізо (Fe). Концентрація заліза у природній воді коливається у межах від 0,01 до 26,0 мг/л. При вмісті заліза у питній воді більше 1 мг/л, така вода має терпкий присмак. Концентрація заліза в питній воді централізованого постачання може збільшуватись при використанні чавунних та стальних водопровідних труб у випадку нестійкого водопостачання – після тимчасового припинення подачі води споживачам, коливання тиску у водопровідній мережі.

Загальна жорсткість – природна властивість води, обумовлена наявністю в ній розчинених солей лужноземельних металів – кальцію, магнію (а також сульфатів, карбонатів, гідрокарбонатів та ін.). Розрізняють постійну та тимчасову жорсткість.

Тимчасова, або гідрокарбонатна, жорсткість обумовлена наявністю гідрокарбонатів Са²⁺ и Mg²⁺, які під час кипятіння води перетворюються у нерозчинні карбонати та випадають в осад, утворюючи накип.

Постійною називають жорсткість, яка залишається після тривалого (1 година) кипятіння води та обумовлена наявністю хлоридів та сульфатів Са²⁺ і Mg²⁺, що не випали в осад.

Встановлено, що значний вміст у воді солей жорсткості придають воді гіркий смак, який відчувається, якщо загальна жорсткість перевищує
7 мг-екв/л. Оптимальною вважається вода середньої жорсткості – від 3,5 до 7,0 мг-екв/л.

Сульфати і хлориди розповсюджені у природній воді у вигляді солей натрію, калію, магнію та ін. металів. Присутність хлоридів та сульфатів у воді водних об’єктів може бути обумовлено природними (з ґрунту) та антропогенними (забруднення внаслідок діяльності людини) причинами. Сульфати надають воді гіркий смак, а хлориди – солоний.

Сухий залишок (загальна мінералізація) – це кількість розчинених речовин, в основному мінеральних солей, в 1 л води.

Спостереження показали, що гіркий або солоний смак питної води не відмічається у тому випадку, якщо загальна мінералізація не перевищує
1000 мг/л. Саме таку воду називають прісною. Оптимальною вважається вода з вмістом сухого залишку 300-500 мг/л.

Мідь (Сu). Зазвичай мідь у воді знаходиться у межах від 0,01 до
5 мг/л. У випадку перевищення вмісту міді у воді 5,0 мг/л вода набуває неприємного терпкого присмаку. Згідно опублікованим даним, у випадку перевищення вмісту міді у воді вище 1,0 мг/л відмічається забарвлення білизни під час прання та корозія алюмінієвого посуду. Мідь малотоксична.

Марганець (Мn). Вміст марганцю в природних водах коливається від декількох міліграм в 1 л. В концентраціях більших за 0,15 мг/л, марганець викликає забарвлення води в рожевий колір, надає їй неприємного смаку, а також викликає утворення накипу на посуді.

Цинк (Zn). При вживанні питної води з концентрацією сполук цинку вище 5,0 мг/л відчувається неприємний в’яжучий присмак.

Сполуки цинку у воді малотоксичні. Вміст цинку у питній воді має не перевищувати 5,0 мг/л.

Норми вмісту цих речовин у воді питній наведено у табл. 4.

Таблиця 4

Дата добавления: 2015-07-07