Розділові знаки у складносурядних реченнях

Складносурядним називається речення, синтак­сично рівноправні предикативні частини якого поєднані в одне граматичне і смислове ціле сурядними сполучниками (єднальними: і, й, та (в значенні і); протиставними: а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак; розділовими: або, чи, а, чи... чи, то...то, чи то...чи то).

1. Між частинами складносурядних речень, з'єднаних єднальними, протиставними і розділовими сполучниками, ста­виться кома: Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала прозора тінь від листя (Панч); Нас розлучали з рідними, з життям і навіть — з мрією, Але ніщо й ніколи нас не розлучало з вірою (Б. Ол.); Чарівне море, та наймиліша серцю таки земля (Іван.); То мати гукає, то мати шепоче, Мене виряджаючи в дальню дорогу (Вор.).

Кома між частинами складносурядного речення не ста­виться, якщо вони:

а) мають спільний другорядний член або спільне вставне слово і поєднуються неповторюваними сполучниками і, та (в значенні 0; спільними для обох частин можуть бути та­кож видільні частки тільки, лише, мабуть: На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Смол.); Ма­буть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігну­лася (Гол.); Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді (Коц.).

Примітка. Якщо сполучники і (й), та (і) повторюються, то кома ставиться: Здавалося, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола (Гонч.);

б) мають спільне підрядне речення: Коли ж одчинили вікно, світло впало на ціле море напружених, схвильова­них облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (Коц.);

в) виражені двома спонукальними або питальними речен­нями: Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (Олесь); Хай лягають зморшки на обличчя І все вище тисне кров моя, Юності в Вітчизни я позичу І пісень позичу в солов'я (Сос);

г) виражені двома називними або безособовими речення­ми: Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде (Довж.); До­щило і в повітрі віяло прохолодою (Гол.).

Примітка. Між безособовими реченнями кома ставиться, якщо їх присудки неоднорідні за значенням: Розвиднілось, і в повітрі по­мітно потеплішало (Гол.);

д) виражені окличними реченнями: Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу! (Мас).

2. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані спо­лучниками і (й), та (і), та й, а, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире: Хвилина ще — і схід розпи­ше в сліпучі барви небосхил (Мас); Закрався вечір, одшуміла праця. Як сльози, затремтіли ліхтарі — Та діти наші ночі не бояться (Рил.).

3. Якщо друга частина складносурядного речення вира­жає наслідок або висновок з того, про що йдеться у першій, перед нею ставиться тире (інколи кома й тире): Зима леті­ла над землею, І от весна — і все в цвіту (Сос); Я вірю в диво! Прийде час, — / вільні й рівні встануть люди Й здійсняться мрії всі ураз! (Олесь).

4. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполучниками а, але, проте, все ж, однак (рідше єднальни­ми і, та), дуже поширені, або вже мають усередині розді­лові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкресли­ти їхню самостійність, то ставиться крапка з комою: Отак ми їхали, то з надсадним виттям мотора пнулись угору, що повільно спускаючись вниз; і чорний Черемош спочат­ку пінився з лівого боку, а потім з правого; і гори злітали увись із святковою легкістю; і блакитного серпанку було повно і попереду, і ззаду, й над нами (Гуц.).

Вправа 183. Складіть алфавітний список викладачів, які читають на вашому курсі; використайте графи «№ пор.», «Прізвище, ім'я, по батькові», «Вчений ступінь, вчене звання», «Навчальний предмет».

Вправа 184. Напишіть перелік навчальних дисциплін, які ви вивчаєте. У додатках зазначте, які дисципліни ви хотіли б вивчати додатково.

Вправа 185. Запишіть прізвища українською мовою в алфавітному порядку, згрупувавши їх за рубриками: а) письменники; б) художники; в) композитори; г) мовознавці. Продовжте ряди; поясніть правопис.

Виноградов, Тропинин, Пешковский, Балакирев, Крамской, Суриков, Глинка, Щедрин, Филин, Некрасов, Буслаев, Ивашкевич, Васнецов, Римский-Корсаков, Свиридов, Плещеев, Шостакович, Одоевский, Сергеев-Ценский, Тютчев, Бородин, Лебедев-Кумач, Перов, Кабалевский, Репин, Колмановский, Шишкин, Бунин, Кольцов.

Вправа 186. Запишіть прислівники і прислівникові сполучення окремо, разом або через дефіс. Поясніть їх правопис.

I. До /останку, до/дому, що/неділі, в/гору, в/цілому, на/весні, на/бік, на/совість, на/завтра, поза/торік, за/ світла, з/далека, на/виворіт, на/втіки, од/віку, с/початку, с/просоння, у/двох, з/гори, на/швидку, по/одинці, за/молоду, до/долу, з/верху, на/вкруги, на/гора, коли/ не/коли, на/рівні, в/голос, в/бік, по/правді.

II. В/цілому, в/край, плече/в/плече, кінець/кінцем, до/ побачення, по/братньому, давним/давно, на/ходу, до/гола, на/яву, в/далечінь, вряди/годи, тяжко/важко, з/краю, по/двоє, по/четверте, на/бігу, по/товариськи, на/показ, на/добридень, до/пари, в/зимку, напів/свідомо, в/слід.

III. Всього/на/всього, без/вісті, до/пізна, де/не/де, до/купи, по/п'яте, в/середині, по/юнацьки, по/іншому, рано/пораненьку, на/силу, на/зустріч, день/у/день, о/ півдні, як/не/як, по/польськи, за/одно, у/чотирьох, зі/ споду, любо/дорого, раз/за/разом, на/показ, у/сто/крат, один/в/один, за/дня, у/розсип, в/волю, на/біс, по/людськи, час/від/часу, по/правді, на/ніщо, на/різно, після/завтра, навік/віки, зроду/віку, до/ речі.

Вправа 187. Перепишіть речення. Правильно напишіть прислівники і прислівникові сполучення. Поясніть їх правопис, звіривши за слов­ником.

1. Обстоюючи право української мови бути робочою мо­вою України, реально запроваджуючи її в діловодство й усну практику державних та інших установ на території України, необхідно пам'ятати, що наші стремління й вимоги будуть зведені на/нівець, якщо забудемо надати мовам наших на­ціональних меншостей таке ж право (Павл.). 2. На/жаль, на/сьогодні ми зіткнулися з девальвацією поняття «рідна мова» (Рус). 3. Ціна словам однакова од роду: Чи прися­гаєш на вітрах сторіч При свідкові у вірності народу, Чи другові, без свідка, віч/на/віч (Б. Ол.). 4. Мандрівка наша і в/сні йому ніколи не приснилась, Хоч Жуля Берна, звісно, він читав (Рил.). 5. О мово рідна! Золота колиско, В яких світах би не бувала я, — 3 тобою серцем і по/українськи Я вимовляю мамине ім'я (Куч.). 6. Від сповиточка рідну мову дитина чує від матері, за нею перші ніжні слова ласки про­мовляє, ті слова, які проказувала прамати над колискою, може, і в глибоку/глибоку минувшину віків (Шум.). 7. Зоріє світанок, а він лежить, спить солодко, і мати ходить на/в/шпиньках, щоб не розбудити, обережно ставить йому біля узголів'я склянку трав'яного настою — хай вип'є на/тще серце, як прокинеться (Гонч.). 8. Святі думки, як зерна жита На світі знову оживуть, Заквітне мрія пережита, Пісні у/ слід їй попливуть (Л. Укр.). 9. П. Тичина ніжно любив рідну мову, усе робив для того, щоб рідне слово квітло, буяло ро­сяно/чисто, недоторкано (Бих.). 10. До чого ж гарно й весе­ло було в нашому городі! Ото як вийти із сіней та подиви­тись на/в/коло — геть/чисто все зелене та буйне (Довж.). 11. Знов лягли дороги в/ранці/рано, починає папороть цвісти Шал.). 12. Чужина — могила, чужина — труна, Душа на чужині, як чайка сумна, — Літає і квилить в сльозах без гнізда: На/вік його змила бурхлива вода (Олесь).

Вправа 188. Складіть або доберіть з фахової літератури речення з поданими прислівниками і співзвучними з ними словами.

Навіки — на віки, напам'ять — на пам'ять, по-нашому — по нашому, вголос — в голос, назустріч — на зустріч, по-перше — по перше, доволі — до волі, по-батьківському — по батьківському, востаннє — в останнє, угору — у гору.

Вправа 189. Перепишіть речення, правильно розставивши розді­лові знаки. Поясніть, у яких випадках кома між предикативними ча­стинами складносурядного речення не ставиться.

1. В країнах теплих, полудневих Злітає дощ із хмар ро­жевих І переймають на путі Його проміння золоті (Олесь). 2. Тільки дуб стоїть у листі І калинонька в намисті (Позн.). 3. Підведу усміхнене обличчя і по квітці світла у очах (Йов.). 4. Грає й сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса; то стрільне вам у вічі тоненькою голочкою жовтого цвіту то зачервоніє круглою горошиною то засиніє синьоцвітом (Мирн.). 5. Сам вперед іди і другого за собою веди (Нар. те.). 6. Нас ворог сто разів хотів зламати Та ми лиш гартувалися в борні (Реб­ро). 7. Всім серцем любіть Україну свою І вічні ми будемо з нею (Сос). 8. Калинонька буде цвісти а ти, синку, будеш рости (Нар. те.). 9. Скільки ж то сили і скільки то муки! (Рил.). 10. Степ і вітер, степ і тиша (Пере.). 11. Та про­йдуть роки й виллються на папір сміливі бунтарські рядки і облетять вони весь світ і обезсмертять на віки вічні їх творця — великого сина України Тараса Шевченка (Чем.). 12. З глибини землі цупке коріння тягне цілющі соки і на живих гілках дуба проростають зелене листя і молоде пагіння і тугі жолуді в'яжуться на вітах, як заперечен­ня старості і вмирання (Цюпа). 13. Чи не омана се чи не хвороблива часом уява моя викликає галюцинацію сміху? (Коц.).

Вправа 190. Випишіть з художніх творів, які ви вивчаєте, 8 склад­носурядних речень різних типів. Поясніть розділові знаки.

Запитання і завдання для самоконтролю

1.Що таке список і перелік? Яка між ними різниця?

2. Які реквізити містить список?

3. Напишіть список студентів, які отримують Шевченківську, підви­щену та звичайну стипендію.

4. Які прислівники пишуться разом?

5. Які прислівники пишуться через дефіс?

6. Які речення називаються складносурядними?

7. Які розділові знаки ставляться між частинами складносурядного речення?

8. Коли ставиться кома?

9. Коли кома не ставиться?

10. Коли ставиться тире?

11. Коли ставиться крапка з комою?

12. Запишіть тексти під диктовку. Звірте написане з надрукованим, виправте помилки і поясніть їх.

I. З уст народу

Давним-давно в Чигирині від сивої, спрацьованої за довге життя бабусі я почув зворушливу легенду. Бабуся сиділа на ослоні в своїй тісненькій хатині, а довкола неї, по стінах, бар­висто цвіли рушники, вишиті її сухими, жилавими руками. її тихий голос дзвенів чисто-чисто, ніби Холодоярський струмок:

— Жила в нашому містечку дівчина-красуня. На диво струнка, чорноброва, з тугою косою за плечима, знала безліч старовинних пісень і співала їх так, що навіть людина, яка й мови української не знала, — танула серцем, ронила сльо­зу, бо вчувала у тих мелодіях, звичайнісіньких буденних словах — красу душі народної. Звали ту дівчину Оленою, і мала вона от-от повінчатися зі своїм нареченим. Палко і вірно вони кохали одне одного. На жаль, заступили світ чорні хмари війни... Ганьбили й топтали дощенту землю нашу злі воріженьки. Провела на світанку Олена свого любого на фронт, провела й стала чекати день за днем. І тільки тоді, як визволила Червона армія до кінця наш край Чигиринський з-під фашистських чобіт, тільки тоді приніс листоноша жаданий трикутник. Але не від Тихона, ні... Друзі його писали, що лежить її суджений у далекому лазареті, смертельно поранений і без кінця-краю марить її ім'ям... Називає адресу, кличе Олену, просить привезти води з джерела, що на Замковій горі, благає уві сні долю, аби Оленчин голос почути, народною піснею з уст її душу втолити...

Рано-вранці зібралася дівчина і подалася до щастя свого аж на Урал. Відшукала, до спопелілих вуст припала, дже­рельною водою напувала і тихо співала улюблену Тихонову пісню, яку він найбільше поривався слухати ввечері під вербами біля Тасмина:

Ой у лузі, та ще й при березі Червона калина...

І побачила Олена, як з тим її співом, її тихим сердечним голосом все ясніше розплющувалися карі очі коханого, а на його блідому, вкрай змарнілому обличчі — тепло світилася усмішка... Дні й ночі просиджувала біля нього.

А коли забирала додому немічного каліку без рук і пра­вої ноги, лікар-хірург відкликав Олену і сказав наодинці: «Не ми, а ваша любов, ваші пісні народні врятували солда­та від смерті» (С. Носань).

II. Життя квітів починається з пролісків.

Пролісок — квітка ніжна, але смілива й нетерпляча. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну ніздрювату сніго-льодову скоринку, про­гріваючи собі тісненьку і скромну проталину, пнеться цуп­кий паросток, схожий на цибульку. Сьогодні це біло-зеленаво-жовтуватий хвостик, а завтра це біло-зелена гостриця, післязавтра це вже довгий зелений листок з тоненькою стрілкою всередині. Ще за день брунька на кінці стрілочки розквітає враз твердою білою пащицею — і квітів визорює так густо, що земля знову стає біла і зимна від рясного холодного цвіту.

І негайно ж заквітовує ряст. Це вже весна. Квіти рясту фіалкові — теплі і сонячні. І хоча тіло квітки ще тверде, напружене, готове до опертя холоду й негоді — проте дух її вже ніжний, теплий, весняний. Вона вже пахне.

Потім з'являється жовтий козелець. Це вже повна весна. Квітка гаряча, як сонце. Вона м'яка і ніжна. Дух від неї іде сильний, але це вже аромат. І росте козелець вже не з чорної землі. Довкола вже не тільки торішнє пріле листя, а й зелена трава. Над козельцем вже схиляється зелена брость і молода парость.

І тоді рясно вибухає фіалковий цвіт.

Густим килимом вкривають теплу землю фіалки. Вони пахнуть ніжно, радісно і хвилююче. Випростує свої м'які волохаті пелюстки тихий сон. Стрімко зводяться легкі тремт­ливі дзвіночки. Все затоплює, все захоплює, все укриває войовничий, невідступний, швидкий барвінок. Надходить літо (За Ю. Смоличем).

Дата добавления: 2015-07-08