Словосполученнями і вставленими компонентами

Вставними називають такі конструкції, за допомо­гою яких мовець виражає своє ставлення до висловлюваної думки. Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. Вони різняться між собою лише за обсягом, ступе­нем поширеності й структурою: Може, мій вчинок — су­цільна легковажність? (Загр.); Найважливіше, здається мені, для письменника протягом усього життя не втра­тити чуття єдності, спільності своєї особистої долі з долею народною (Гонч.); Хай ще син поспить у теплім ліжку. Хай усмішка на вустах цвіте, За сьогодні підросте він трішки. Кажуть, що у сні дитя росте! (Ткач.).

За значенням вставні слова і словосполучення поділя­ються на такі групи:

а) слова і словосполучення, що виражають оцінку вірогід­ності повідомлюваного (впевненість або невпевненість): безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі (випадку), напевно, дійсно, думаю, зрозуміло, здається, очевидно, природно, припустімо, розуміється, само со­бою зрозуміло, слід гадати, скажімо, сподіваюся. Сюди належать слова було, буває, бувало, трапляється, як зви­чайно, як завжди, як водиться, що вказують на ступінь звичайності викладених фактів;

б) вставні слова, які виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів: на щастя, на жаль, на радість, на біду, ніде правди діти, нічого гріха таї­ти, чого доброго, на диво;

в) вставні слова, що вказують на порядок думок та їх зв'язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з од­ного боку, з другого боку, отже, нарешті, словом, одним словом, власне кажучи, можна сказати, передусім, між іншим, наприклад, повторюю, наголошую, головним чи­ном, проте, однак, крім того та ін.;

г) слова і словосполучення, що вказують на джерело по­відомлення: кажуть, повідомляють, за повідомленням.., за даними.., за визначенням.., з погляду.., по-моєму, по-твоєму, пам'ятаю, на думку.., за словами..;

д) вставні слова, що вказують на способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, власне кажу­чи, одним словом, можна сказати, м'яко кажучи, так би мовити, що називається, як кажуть, якщо говорити правду та ін.;

є) вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного: розу­мієте, бачиш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, даруйте мені, дозвольте.

Від вставних слів, словосполучень і речень слід відрізня­ти вставлені компоненти, які є ширшою, але менш од­норідною синтаксичною групою і за змістом, і за синтаксич­ною будовою. Із семантичного погляду вставлений компо­нент зумовлений прагненням мовця якнайяскравіше під­твердити висловлену думку новими варіантами особистих сприймань, оцінок, зіставлень, спостережень, уточнень. Ті чи ті смислові навантаження вставлених компонентів, як правило, ситуативні; додаткові пояснення, зауваження дик­туються обставинами мовлення і психологічним плином думок мовця. Тому найпоширенішою функцією вставлених речень є уточнення, роз'яснення, доповнення змісту основ­ного речення: Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), Не витерпів лихої долі, Помер на панщині (Шевч.).

Деякі вставлені компоненти зі значенням побічних заува­жень із змістом основного речення не пов'язуються: Кінцем чобота допоможеш знічев'я йому (грибу) впасти на листяне ліжко (нащо навстоячки дрімати?). Вони мо­жуть семантично співвідноситися як з якимось членом основ­ного речення або його частиною, так і зі змістом речення загалом: Віктор глянув на батька, на його довгі вуса, на примружені очі (їх так мружив тільки тато), і серце огорнули тепло і ніжність (Донч.); / полинець під ногами сивів, прогрітий сонцем, і деревій, це дике дитя степу, він теж сивий (чомусь більшість трав степових ма­ють сизувато-сивий відтінок, від сонця чи від чого вони посивіли?) (Гонч.).

На письмі вставні слова і словосполучення виділяються комами: Безперечно, осика відіграє вельми важливу роль у народній медицині (Бул.); Нарешті, без належного знан­ня дохристиянських вірувань годі зрозуміти історію української культури та літератури, як давньої, так і нової... (митрополит Іларіон); Архаїчний і національний характер української хустки, на думку більшості до­слідників, полягає саме в білому кольорі (Вороп.).

Деякі слова залежно від контексту (наприклад, звичайно, здається, нарешті, взагалі, безперечно, видно) можуть вживатися то як вставні, то як невставні. Пор.: Морозний сніг, блискучий та легкий, Здається, падає на серце пря­мо (Рил.); І мені осіння ніч короткою здається (Л. Укр.).

Не є вставними й, отже, не відокремлються комами сло­ва: ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, між іншим, врешті-решт, буквально, майже, за традицією, при цьому, притому, якраз, як-не-як, тим часом, до того ж та ін.

Після сполучників перед вставним словом ставиться кома: Чи просто везе мені, щастить, чи, може, само наше життя таке вже стало врожайне повноголосними ви­датними людьми? (Гонч.).

На початку речення сполучник від вставного слова, як правило, не відділяється: А може, сад дрімає в мені, в моїй просвітленій душі (Серд.).

Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, то кома після нього може ставитись і не ставитись: Коло творчих пошуків Володимира Івановича Вернадського таке, що з плином часу його ідеї не застарівають, а, навпаки, ста­ють ще актуальнішими (3 підр.).

Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що по­вторюються, пропущено слово, тоді замість коми ставиться тире: Низький рівень культури усної й письмової ділової мови спричинений, з одного боку, мовною неграмотністю, з другого — низьким рівнем національно-мовної свідо­мості індивідів (3 газ.).

Вставні речення різних типів, приєднувані за допомогою сполучників і сполучних слів, відділяються комами: Ма­лишко, як мені здається, зумів осягнути саму душу народної поезії, внутрішні закони її розвитку (Гонч.).

Вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення), які передають додаткову інформацію, зауваження, найчастіше беруться у дужки: Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові (рано вони зацвітають і швидко гаснуть), зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур (Гонч.).

Однак іноді у подібних випадках замість дужок ставлять коми й тире, якими, як правило, виділяють ускладнені або складні вставлені компоненти: Зі скреготом і брязкотом у двір, — якщо те, що залишилося, можна назвати двором, — в'їжджають два бульдозери (Довж.).

Вставлені конструкції, які граматично значно тісніше пов'язані з основним реченням, тобто немає потреби різко відмежовувати їх від нього, як правило, виділяються тире: Позбавити людину рідної мови — чи то згідно з її волею, чи всупереч їй — аморально: це те ж саме, що підріза­ти коріння її духовності (Рус).

Якщо вставлене речення з_ібох боків виділяється двома тире, то кома ставиться перед другим з них або ж комами з тире виділяється вся вставлена конструкція: Про літерату­ру кажуть — нехай не буде це сприйнято як тривіаль­ність, — що література є дзеркалом життя (Смол.); Сьогодні устав рано, боявся проспати, — мама ще вдо­світа пішла на ферму, — похапцем зібрався і вже був рушив з двору, як згадав про квіти (Цюпа).

Якщо вставляється пряма мова без слів автора, то вона береться в лапки й виділяється дужками: Об'їздив батько далеких і близьких родичів, навіть вмостився в одну туристську групу («Подивлюся, як там за морями-океанами люд живе...») (Бол).

Якщо крім прямої мови є ще й слова автора, то лапок може не бути: Виявляється, вони встають нерано (Ва­леріан пізно працює! — пояснила товаришка Підмогильна), але пообіцяла зараз же Валеріана збудити (Смол.).

Вправа 148. Напишіть звіт про практику в таборі відпочинку.

Вправа 149. Напишіть звіт про екскурсію до музею Т. Г. Шевченка.

Вправа 150. Напишіть індивідуальний звіт про виконання гро­мадського доручення.

Вправа 151. Від поданих іменників утворіть форми родового відмінка однини, поясніть закінчення -а (-я) чи -у (-ю). Виконуючи вправу, користуйтеся «Орфографічним словником».

Документ, договір, наказ, лист, наряд, план, протокол, список, стіл, Волгоград, Степан, гай, палац, вокзал, град, барвінок, листопад, вівторок, сад, роман, верстат, завод, тролейбус, Кавказ, Київ, Дністер, ґрунт, дощ, дощик, Париж, балет, сантиметр, рік, хліб, відмінок, мінімум, вираз, інвен­тар, інститут, успіх, кінець, мороз, Сибір, штаб, голос, підмет, вау'чер, брокер, сертифікат, юрист, апарат, абзац, пункт, факт, формуляр, об'єкт, варіант, принцип, проект.

Вправа 152. Подані словосполучення поставте у давальному відмінку однини; поясніть закінчення.

Ректор Петренко Василь Олегович, директор Шульга Іван Іванович, керівник Ільїн Михайло Гнатович, бригадир Кузьменко Хома Лукич, президент Рощин Степан Федотович.

Вправа 153. Складіть речення з поданими нижче словами. Запам'я­тайте їх значення.

Знаменитість — авторитет, дефект — недолік, дипло­мат — дипломант — дипломник.

Довідка. Слово знаменитість вживається тоді, коли йдеться про велику популярність особи (переважно причетної до мистецтва і літе­ратури); слово авторитет — коли йдеться про повагу до особи, колективу; слова дефект і недолік — синоніми. Недолік означає упущення, недогляд, помилку в якій-небудь справі, діяльності, ро­боті. Це термін ділового спілкування (усунути недоліки в роботі); дефект — це вада, яку можна побачити або фізично відчути на чо­мусь чи на комусь конкретно (дефект мовлення, дефект психіки); дипломат — посадова особа, яка займається дипломатичною діяль­ністю; дипломант — переможець конкурсу; дипломник — автор дип­ломної роботи.

Вправа 154. Із поданих речень випишіть вставні компоненти і схарактеризуйте їх за значенням: 1) виражають упевненість або не­впевненість; 2) емоційну оцінку висловлюваного; 3) вказують на дже­рело повідомлення; 4) зв'язують думки; 5) активізують увагу до по­відомлюваного; 6) є способом оформлення думки.

1. Що ми не встигли — встигнуть наші внуки і, сподівай­мось, зроблять все як слід! (Заб.). 2. Воно мені, мабуть, так мало бути. Мабуть, воно так сказано мені! (Вінг.). 3. Боявся єси, Тарасе, що вмреш на чужині, між чужими людьми. Отже, ні! Посеред рідної великої сім'ї спочив ти одпочинком вічним (Кул.). 4. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повин­ні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів (Л. Укр.). 5. Я не журюсь нітрошки, Що хтось тебе [мову] забуває, «Б'є, мовляв, цвяхи в дошку, В труну забиває» (Бич.). 6. Є, на жаль, люди, які вважають, що їм цілком достатньо так-сяк засвоєної росій­ської мови, а вже, скажімо, українська їм ні до чого (Дзю6а). 7. Певно, не малий час минув, поки люди затвердили вигуки, навчилися розуміти їх, поки ті зразки — вигуки — почали викликати однакові враження... (Мирн.). 8. Яка сила яка міць залізокутих слів! І се чоловік писав не під безпосе­реднім подихом України, на руїнах Січі де-небудь, а в дале­кім Кос-Аралі, серед пустинь киргизьких, і се, власне, силь­но підкреслює, як глибоко були заложені в душу Шевченка основи українського слова (Хотк.). 9. Офіційно імперією держава називалася з XVIII століття. Однак усі історичні риси імперії вона зберегла з часів Московського царства. Це була, по-перше, держава з необмеженою владою монар­ха над підлеглими. Це була, по-друге, держава з необмеже­ною владою над величезними територіями (Поп.). 10. Ду­маю, що все ж тут тобі не можна бути (Лаз.). 11. Кажуть, не можна руйнувати гніздо лелеки, бо тоді не уникнути нещастя (З журн.).;%/& шану, повірте, знаю не з книг (Сокол). 13. Можливо, грека трохи дивували Суворих скіфів грізні ритуали. Він, може, часом щось і не второпав, А часом грек, бувало, й торопів (Кост.). 14. Була то, правду кажу­чи, звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Л. Укр.).

Вправа 155. Перепишіть речення, розставте необхідні розділові знаки при вставних компонентах. Поясніть їх уживання.

1. І мабуть кожен, хто знав Василя Земляка, не раз ловив себе на здивуванні від двох — таких різних, мало схожих один на одного — його образів (3 журн.). 2. А я піснями біль тамую. Увечері бувало сидимо, — Задумаюсь, затихну, засумую (Сим.). 3. А ми зустрічались. Не тут і не в цьому столітті — В наступному кадрі чи може в минулому світі. Можливо були ми квітками в одному суцвітті Чи просто сусідніми днями в спекотному літі (Андр.). 4. Із тобою було б нам гірко, Обіймав би нас часом сум, І бувало б темніла зірка У тумані тривожних дум (Сим.). 5. Одного разу чуєте стою на човні з вудками на Дніпрі і бачу: серединою Дніпра уявіть собі мчить проти течії човен без вітрил, мотора і весел. Я певна річ за весла і до човна. 6. На щастя сом пішов понад берегом і я слава Богу встиг ухопитися за кущ. Сом видно втомився. Ну й сом я вам скажу! (З те. Остапа Вишні). 7. І може стало десь боляче всесвіту? (Серд.). 8. Ви­брати потрібне слово — то велике вміння і навпаки якщо ви користуєтеся словом неточним, то це власне те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви листувалися цвяхом (Цюпа). 9. Слово Агапіта (знахар-чудотворець) як сказали б мабуть сучасні медики було словом талановитого гіпнотизера (Із кн. «Дванадцять місяців»). 10. Не знаю, чи побачу вас, чи ні А може власне і не тому справа А головне що десь в далечині Є хтось такий, як невтоленна спрага (Кост). 11. Що гріха таїти! Більшість учителів я певен полегшено зітхнули, що нарешті здиха­лись мене, а коли б вірили в Бога, то й перехрестилися б, особливо ті, які дивувалися й мені здається навіть були незадоволені і розчаровані, що іспити я склав цілком пристой­но (Іван). 12. Коли буду я навіть сивою, І життя моє піде мрякою, Я для тебе буду красивою, А для когось може й ніякою (Кост).

Вправа 156. Прочитайте текст. Де можливо, введіть вставні сло­ва, словосполучення, речення. Визначте, що вони виражають і чи змінюють зміст речення.

Про жодне з дерев на Україні не складено стільки ле­генд, як про дуб, що у Верхній Хортиці на Запоріжжі. І не тільки тому, що це дерево красиве й могутнє, що воно вже сотні років зеленіє. А насамперед тому, що його вельми шанували запорізькі козаки, що сам гетьман Богдан Хмель­ницький відпочивав у його тіні перед походом на ворога.

Хортицький дуб є державною пам'яткою природи. Він охороняється державою з 1972 року.

Усього ж на сьогодні оголошено державними пам'ятками природи понад 2600 окремих природних об'єктів та місце­востей, що мають особливу цінність. Вони є незвичайними або ж типовими для нашої країни чи її окремих районів. Вони оберігаються для наукових і культурно-освітніх цілей. А ще для того, щоб довго-довго люди могли милуватися їхньою красою (Із кн. «Заповідні куточки України»).

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке звіт?

2. Які бувають звіти?

3. Яку схему має звіт?

4. З якою метою складається звіт?

5. Які іменники належать до II відміни?

6. Схарактеризуйте відмінкові закінчення іменників II відміни чо­ловічого роду в родовому відмінку однини. Проілюструйте при­кладами.

7. Які слова і словосполучення називаються вставними?

8. За допомогою яких вставних слів можна пом'якшити тон викладу?

9. Які розділові знаки ставляться при вставних словах і словоспо­лученнях?

10. Які розділові знаки ставляться при вставних і вставлених речен­нях?

11. Зі «Словника української мови» (в 11 т.) випишіть усі значення слів мабуть, безперечно, звичайно, очевидно, нарешті. На­ведіть приклади речень із цими словами.

12. Які вставні слова і словосполучення можна ввести в подані ниж­че речення?

1. За такі результати роботи Ви не можете одержати премії. 2. Завод не гарантує оплату за цю роботу. 3. Наше завдання — зав'язати контакт в Україні з козацтвом, об­мінятися думками, спільно продовжувати працю, донести славний козацький прапор до золотоверхого Києва.

Дата добавления: 2015-07-08