Біля давнього вівтаря

У музеї Павла Тичини нова виставка. Цього разу її тема­тика сягає трипільської культури — однієї з найдавніших цивілізацій, з якої проростає праукраїнське коріння. А доніс до нас голос предків, перекинувши місток пам'яті з далекої давнини в незалежну Україну кінця XX століття доби Христо­вої, молодий талановитий майстер, випускник художнього інституту скульптор і графік Руслан Найда. Талантом наді­лений від природи, він шліфував свою майстерність в інсти­туті та самотужки, мужнів і гартувався у козацьких похо­дах, археологічних експедиціях, де предки являлися у со­лодкому сні, коли ніч заставала просто неба, а кулак зда­вався м'якішим від подушки.

Отже, ерудиція, глибоке знання історії, свіжий погляд, духовне злиття з природою, вільна орієнтація в художньо­му просторі, часі, прадавній символіці та міфології — все це і створює той довершений мистецький моноліт графіки та скульптури, об'єднаний промовистою назвою «Триглав».

І хоча виставка перша, оцінку вона одразу здобула що­найвищу. В одних роботах — суцільний політ, рух, динаміка, в інших — неспокій, мудрість, глибока задума. Коменту­ються сюжети всескіфським письмом. У скульптурі — нічо­го зайвого. Лише кілька промовистих ліній-тиснень і тих же, як у малюнках, прадавніх знаків-символів.

Органічно доповнюють виставку пам'ятки трипільської культури, що є власністю Академії наук України: статуетки, глечики, а то й просто черепки (безцінні!), котрі дійшли до нас із п'ятого тисячоліття до нової ери.

Неповною буде розповідь про художника, якщо не згадати ще одне. Його руками змайстровано бандуру та гуслі, а сам він грає на них та співає. На виставку громаду скликали бандура та ліра, якими вправно оволоділи побратими ху­дожника: Олесь Смик, Вадим Шевчук (козак Ярема), Тарас Компаниченко. Одним з почесних гостей був духовний батько однодумець молодого майстра — художник старшої ге­нерації М. А. Стороженко.

Це було свято відродження, свято презентації молодих талантів, в чиї надійні руки переходить мистецтво і святий обов’язок оберігати прадідівське! Отже, причастімося разом з трипільського жбана... (ЗаС. Гловаком).

Увага! Культура мовлення!

Згода, підтвердження

Згоден.

Я не заперечую.

Домовилися.

Ви маєте рацію.

Це справді так (правильно).

Авжеж (звичайно; певна річ, що), можна.

Чудово.

Так.

Саме так.

Напевно.

Обов'язково.

Безперечно.

Безсумнівно (певна річ, звичайно).

Безумовно.

Ми в цьому впевнені.

Будь ласка (прошу).

Гаразд (добре).

З приємністю (із задоволенням).

Щеб пак.

Дата добавления: 2015-07-08