ВИСНОВКИ. Соціальна робота в спільноті (ком’юніті, на місцевому рівні

Соціальна робота в спільноті (ком’юніті, на місцевому рівні, в громаді) відображає американський і європейські підходи до соціальної роботи у мікросоціумі, що пояснює розходження у термінології, яка відображає специфічні національні традиції системи соціального захисту і допомоги. В Україна цей метод соціальної роботи розвивається і більш відомий як метод соціальної роботи в мікрорайоні.Соціальна робота в громаді передбачає інтеграцію всіх інших методів, зокрема, використання моделі, орієнтованої на постановку такого завдання, яке дає змогу клієнтові зрозуміти взаємозалежність і взаємообумовленість особистих і суспільних проблем, а також брати активну участь у солідарних діях, спрямованих на розв’язання конфліктних ситуацій.

У принципі процес розвитку роботи в громаді подібний до процесу індивідуальної соціальної роботи. Мова йде про контак­ти, аналіз, планування, роботу з групами у громаді, вихід за межі громади, залучення засобів масової інформації тощо.

Сучасна робота у громаді зазнала кілька фаз у своєму розвитку: організація служб у громаді, розвиток професіоналізму й компетентності у членів грома­ди (співробітників та добровольців служб), боротьба за зміни (зокрема за зміни у соціальній політиці,
що стосуються певних соціальне вразливих груп).

З погляду методології соціальні працівники, котрі займаються організацією громад, мають більше спільного з представниками інших країн, приміром, з профспілковими лідерами, політичними діячами, фахівцями з міського та сільського планування, ніж з соці­альними працівниками, котрі надають так звані прямі послуги ок­ремим особам, сім'ям, невеликим групам. Ці розбіжності в методах роботи впродовж десятиліть були причиною напруги в професійно­му середовищі західних країн.

Крім полеміки щодо характеру діяльності, існували істотні розбіжності у баченні головної мети практичної соціальної ро­боти в громаді. Це має бути здатність до побудови та інтеграції громади чи розвиток програм, спрямованих на соціа­льні зміни.

Узагальнюючи західний досвід, можна стверджувати, що фор­ми роботи в громаді включають цілу низку як загальних для соці­альної роботи, так і специфічних для цього напряму видів діяль­ності: надання послуг, вивчення проблеми, підготовку експертних висновків, звернення за субсидіями, роботу із засобами масової інформації, переговори, угоди, проведення конференцій, страйків, бойкотів, публічних/громадських слухань, акцій громадянської непокори, представництво інтересів громади, вжиття заходів через законодавчі або виконавчі органи.

Соціальна робота в країнах Західної Європи спрямована на практичне рішення соціальних проблем, на допомогу соціально незахищеним чи малозахищеним групам населення. Вважається також, що соціальна робота більше зосереджена на дефіцитах суспільства і зорієнтована на зміну соціального поводження людини і соціальних відносин.

Волонтерська діяльність є соціально-педагогічним явищем, оскільки її розглядають як систему взаємовідносин між людьми, добровільне надання соціальної та соціально-педагогічної допомоги людині людиною.

Практика волонтерського руху в Німеччині розвивалася паралельно із становленням соціальної роботи як професії. Вона має загальні та специфічні особливості, а також провідні тенденції, що визначають стратегічні шляхи формування громадянського суспільства.

Ініціативність, як уміння висувати саме соціальну ініціативу і пропонувати план по її втіленню в реальне життя, є однією з головних чеснот волонтерської діяльності.

Дата добавления: 2015-07-10