|
Читайте также: |
Планування є однією з основних функцій управління виробництвом. Необхідність планування в ринкових умовах пов'язана з діяльністю як самого підприємства, його можливостями, так і з зовнішнім середовищем, потребою споживачів, замовників, ринку.
Планування здійснюється комплексно, створює єдину систему, і забезпечує збалансованість планових показників, як по видам застосовуваних ресурсів, так і по термінам виконання планів. Спираючись на наукові принципи, функції і методи сприяє і визначає ефективну роботу підприємства в ринковій економіці.
У господарській практиці виділяють два види планування: техніко-економічне та оперативно-виробниче.
Перше охоплює розробку систем показників розвитку техніки і економіки з обліком НТП. До нього відносяться: перспективне, довгострокове, середньострокове, поточне і річне.
Друге є продовженням першого і розробляється на короткий проміжок часу. До нього відноситься календарне (квартал, місяць), диспетчерське (ТД, ДД)
Процес планування з розробкою показників охоплює усі види і сфери діяльності підприємства з залученням усіх служб, відділів і підрозділів підприємства.
Склад і структура планово-економічних і інших служб залежить від стратегії і масштабів діяльності підприємства, його характеристики, обсягів виробництва продукції, її номенклатури, асортименту, положення на ринку, форми власності, платоспроможності, типу структури (централізована, децентралізована) і, як наслідок, від якісного визначення функцій підрозділів і окремих працівників.
Найбільш розповсюдженою структурою управління є лінійно-функціональна, котра властива більшості підприємств.
Уся робота з планування, на підставі визначених функцій, розподіляється між виконавцями підприємства. До розробки планів і планових показників варто залучати консультантів по плануванню
Питання для самоперевірки
1. Що являє собою планування в умовах ринку і його необхідність?
2. Що таке планування і його сутність?
3. У чому полягає комплексність і системність планування?
4. На яких наукових принципах засновується планування?
5. Які загальні функції загальновиробничого менеджменту виконуються на підприємстві при плануванні і управлінні?
6. Які наукові методи планування можуть використовуватися на підприємстві?
7. Які основні види планування застосовуються в господарській практиці і їхні характеристики?
8. Класифікація планів за часом дії, етапам реалізації і сфері застосування?
9. Як забезпечується ув'язування довгострокових і поточних планів? На якій стадії вище точність планування?
10. Які питання вирішуються при розробці «Промфінплану» і «Стройфінплану»?
11. Що являє собою виробнича програма, у тому числі будівельних організацій?
12. Що містить портфель замовлень підприємства? Який існує зв'язок між програмою виробництва і портфелем замовлень?
13. Які основні показники утримуватися в річному плані і їх взаємодія?
14. Які основні функції виконують планово-економічні служби при плануванні?
15. Які підрозділи на підприємстві беруть участь у плануванні?
16. Які організаційні структури застосовуються при плануванні?
Тема 2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОПЕРАТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА
ПЛАН
2.1. Оперативне планування, його призначення, мета і задачі
2.2. Види і системи оперативного планування. Процес планування і його схеми
2.2.1. Види і системи оперативного планування
2.2.2. Процеси планування і його схеми
2.3. Нормативи і нормативно-планові розрахунки оперативних планів
2.4. Показники оперативного планування
2.5. Планування випуску і реалізації продукції
Література (1, 2, 3, 10, 17, 20, 21, 23)
2.1. Оперативне планування, його призначення, мета і задачі
Завершальною стадією внутрівиробничого планування є оперативне планування. Воно є найважливішою складовою частиною єдиної системи планування. Оперативне планування призначене для забезпечення своєчасного і якісного виконання річних завдань, передбачених планами соціального економічного розвитку підприємства. Воно безпосередньо пов'язано з оперативно-управлінськими рішеннями. У процесі виробництва будь-які рішення керівників зводяться до виконання календарних строків виконання робіт, тому що при складанні планів на тривалий період неможливо врахувати усі фактори, які можуть виникнути в попередній період початку робіт.
Оперативно-виробниче планування – це процеси доведення до безпосередніх виконавців розроблених виробничих завдань на різні періоди - квартал, місяць, тиждень, добу - виходячи з конкретних умов їхньої реалізації.
Оперативне планування – це те ж саме, що і тактичне планування, але термін «оперативне» більш точний, чим термін «тактичне», тому що підкреслює планування окремих функцій, операцій діяльності підприємства в короткому календарному періоді (планування випуску виробничої продукції, виконання робіт, матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) і т.д.).
Призначення оперативних планів (ОП) – це доведення завдань річних планів до безпосередніх виконавців, контроль, облік і звітність виконання контрактів, договорів і виробничих завдань.
Основна задача (ОП) – конкретизація стратегічних і річних планів з обліком фактично досягнутих результатів з метою забезпечення виконання планових завдань по випуску продукції відповідно до запланованої номенклатури, обсягами, якістю при максимальній ефективності виробництва.
Ціль (ОП) – вибір тактики, що забезпечує реалізацію виробничої програми і стратегію маркетингу, а також забезпечення ритмічності роботи виконавців, устаткування у виробничих підрозділах підприємства.
2.2. Види і системи оперативного планування. Процес планування і його схема
Тактичне (оперативне) планування є продовженням довгострокового стратегічного планування і у сукупності складає з ним єдине ціле. Його розробка здійснюється в рамках загальної системи планування виробництва, але на відміну від попередніх має наступні особливості:
1. Оперативне планування здійснюється на більш короткі терміни і природно має більш точну базу і інформацію, чим стратегічне, що дозволяє негайно внести необхідні корективи при збої виробництва.
2. Наявність системи фактичних планових показників у той або інший календарний період дозволяє зробити оцінку зі стратегічними й установити досягнутий рівень ефективності і якості роботи структурних підрозділів.
3. При ОП досягається погоджена робота всіх ланок виробництва.
4. ОП забезпечує безперервність планування виробничого процесу для досягнення поставлених цілей і т.д. На промислових підприємствах розрізняють кілька видів і систем ОП.
2.2.1. Види і системи оперативного планування
У залежності від термінів дії і змісту розрізняють два види планування: календарне і диспетчеризоване (диспетчеризація), які властиві як промисловості, так і будівельним організаціям.
Календарне, у свою чергу, підрозділяється на квартальне, місячне, декадно-добове (ДД) або тижнево-добове (ТД).
Призначення календарного планування – розподіл річних планових завдань по виробничим підрозділам, об'єктам і ділянкам, і строкам виконання (квартал, місяць, декада, тиждень), і доведення завдань з корегуванням до конкретних виконавців.
Основне призначення диспетчеризації – це оперативний контроль і регулювання виробничих процесів, виконання робіт за добу, зміну, а також облік випуску продукції, виконання робіт, витрат ресурсів з наступним прийняттям рішень (звичайно при ТД і ДД плануванні).
На багатьох промислових підприємствах у залежності від сфери застосування розрізняють наступні види оперативного планування: міжцехове і внутріцехове.
Міжцехове планування забезпечує розробку, регулювання і контроль виконання планів виробництва продукції і реалізації на рік, квартал, місяць усіма цехами підприємства, а також координує роботу всіх підрозділів і служб підприємства.
Внутріцехове планування представляє собою розробку оперативних планів і складання поточних графіків роботи виробничих ділянок, технологічних ліній, агрегатів і окремих робочих місць на основі річних планів виробництва і реалізації продукції основних цехів підприємства.
На промисловому виробництві знайшли застосування різні системи планування, що пов'язані як із внутрішніми факторами виробництва, так і зовнішніми ринковими умовами і відносинами.
Під системою оперативного планування виробництва в економічній літературі прийнято розуміти сукупність різних методик і технологій планової роботи, яке характеризує ступенем централізації, об'єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку і руху продукції і оформлення облікової документації.
Найбільше поширення в промисловості одержали системи планування: подеталъна, позаказна, покомплектна.
Вибір і область застосування тієї або іншої системи оперативно-виробничого планування визначається типом виробництва (масове, серійне, індивідуальне), а також складом і характером продукції, що випускається.
Подетальна система застосовується при обмеженій і стійкій номенклатурі продукції, що випускається, для міжцехового і навіть внутріцехового планування, вимагає ретельної розробки складних декадно-добових і часових графіків. Придатна в умовах крупносерійного виробництва, виробництва уніфікованих деталей, що входять у різні вироби. Наприклад, на заводах збірного залізобетону, деревообробних підприємствах та інше. Об'єктом планування є кожне робоче місце, кожна деталь, складальна одиниця.
Позаказна система оперативного планування застосовується в одиничному і дрібносерійному виробництві з невеликими обсягами продукції, що випускається. Планово-обліковою одиницею є замовлення, що включає кілька однотипних виробів конкретного значення.
Ця система планування також характерна для підприємств будіндустрії та інших.
Покомплектна система оперативного планування застосовується в серійному машинобудівному виробництві і на заводах збірного залізобетону. Планово-обліковою одиницею є складальний вузол у будівництві. На монтажі конструкцій збірного залізобетону комплект (осередок, захватки, секція).
2.2.2. Процеси планування і його схеми
Планування, у тому числі і оперативне – це функціональна діяльність відділів, служб і підрозділів, окремих людей, спрямована на досягнення кінцевих цілей підприємства.
Ця діяльність проходить ряд етапів, у тому числі:
- процеси складання планів;
- реалізацію планових рішень;
- контроль результатів із внесенням коригувальних дій.
У спрощеному виді діяльність по плануванню представлена на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Діяльність по плануванню на підприємстві.
У цій схемі процеси планування знаходяться на першому етапі. Процес проходить ряд стадій, вимагає великої гнучкості, високої кваліфікованої підготовки кадрів і т.д.
Стадії процесу планування наступні:
1. Маркетингові дослідження внутрішнього і зовнішнього середовища.
2. Розробка планових показників і завдань на підставі портфеля замовлень.
3. Доведення планових показників до безпосередніх виконавців.
4. Реалізація планових показників і завдань.
5. Контроль результатів.
6. Інформація і аналіз виконання планових показників і завдань.
7. Внесення коректив і попереджуючі дії в планові показники і завдання.
8.Доведення скорегованих планових показників і завдань до служб, відділів і підрозділів підприємства.
Як ми бачимо, процес планування безперервний, циклічний.
2.3. Нормативи і нормативно-планові розрахунки оперативних планів
Одним з основних елементів у діяльності підприємства при плануванні є створення нормативної бази. В оперативних планах на основі норм і нормативів установлюються планові завдання по строкам виготовлення продукції, виконаних обсягів робіт, розраховують необхідні ресурси, проводять техніко-економічні обґрунтування, дають оцінку виробничої діяльності підприємства і його підрозділів і т.д. Таким чином, у практиці господарського керівництва і плануванні використовується цілий комплекс техніко-економічних норм і нормативів, які є основою наукового обґрунтування планів на підприємстві. Вони повинні бути прогресивними і забезпечувати максимальну ефективність роботи підприємства в планованому періоді. Розрізняють норми, нормативи і нормативні розрахунки (календарні нормативи).
Норма – це науково-обґрунтована максимально припустима величина витрат конкретних видів ресурсів на одиницю виготовлення продукції, виконуваних робіт і послуг установленої якості в конкретних виробничо-технічних умовах. Наприклад, норма витрати розчину показує, скільки розчину витрачається на 1 м3 цегельної кладки або 1м2 штукатурки.
Норматив - це відносна величина, що характеризує ступінь використання матеріальних і трудових ресурсів (наприклад, рентабельність виробництва, знімання продукції з 1м2 виробничої площі).
Нормативні розрахунки – являють собою календарні нормативи, розроблювальні на основі прогресивних норм часу на окремі технологічні процеси й операції, а також на кінцеву продукцію і сукупні виробничі процеси (наприклад, розмір оптимальної партії продукції, ритм або період випуску деталей, виробничий цикл).
У зв'язку з багатоутворенням у плановій діяльності підприємств нормативних документів, їх підрозділяють на два основних класи: норми і нормативи. У свою чергу, їх групують по трьох основних групах:
- норми і нормативи витрат живої праці (норми витрат часу на одиницю продукції або робіт, норми обслуговування устаткування і т.д.);
- норми і нормативи витрат предметів праці і матеріальні нормативи (норми витрати сировини, матеріалів, енергоресурсів і ін.);
- норми і нормативи витрат використання засобів виробництва (різні коефіцієнти використання, коефіцієнт змінності і т.д.).
Широке поширення на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності одержали трудові нормативи (норми і нормативи живої праці).
У планово-економічній діяльності повсякденно використовуються різноманітні трудові показники, засновані на витратах робочого часу і робочої сили, до складу яких входять наступні норми і нормативи: норма часу, норма виробітку, норма чисельності, норма управляємості, норматив трудомісткості, норматив тривалості, загальна або повна трудомісткість, технологічна трудомісткість, виробнича трудомісткість і т.д.
До матеріальних нормативів відносяться норми і нормативи витрати предметів і засобів праці.
Вони включають:
- норми витрат предметів праці, що визначають плановану величину витрати основних матеріалів, енергоресурсів на виробництво одиниці продукції або на заданий обсяг (виміряється в кг, т, шт, куб.м., грн і т.д.);
- нормативи використання ресурсів – це коефіцієнт, який характеризує відношення корисну витрату матеріалу, до встановленої норми на одиницю продукції. Чим вище коефіцієнт і чим ближче він до одиниці, тим економічне виробництво.
Нормативи витрат засобів праці визначають потребу підприємства в робочих місцях, виробничій площі, механізмах, технологічного оснащення і т.д.
До них відносяться показники: коефіцієнти змінності і завантаження верстатів, режим роботи механізмів, фондовіддача і рентабельність основних замовлень, норми простою механізмів, норми продуктивності машин і механізмів і т.д.
Вище перераховані норми і нормативи утворять систему норм і нормативів, застосовувану також у тактичному (оперативному) плануванні.
При оперативному плануванні в умовах промислового і будівельного виробництва велике значення надається нормативним розрахункам або календарно-плановим нормативам. Розраховуються калькуляційний час, розмір партій і виробів, що запускаються у виробництво; ритм виготовлення виробів; виробничий цикл; норма витрати матеріальних ресурсів на один виріб і т.д. У будівництві розробляються калькуляції трудових витрат і заробітної плати на конструктів або його технологічну частину, витрати того або іншого матеріалу, на окремий конструктів або кінцеву продукцію, нормативи запасу будівельних матеріалів і т.д.
Штучно-калькуляційний час на один виріб або норму часу на всі роботи можна розрахувати по формулі:
, (2.1)
де:
То - основний час на виконання операції;
Тв- допоміжний час;
Тобс - час на обслуговування робочого місця;
Тпто - припустимі перерви й особисті потреби робітника;
Тпз – підготовчо-заключний час;
n- розмір партії оброблюваних деталей.
Розмір партій, що запускаються у виробництво, і виробів визначається по формулі:
, (2.2)
де:
Пн - планований розмір партії;
Nг - обсяг випуску деталей у планованому періоді;
Зн – витрати, пов'язані з запуском партії;
Сн - собівартість виробництва однієї деталі;
3х - витрати, зв'язані зі збереженням незавершеного виробництва;
Э - коефіцієнт ефективності виробництва деталей.
Одним з найважливіших розрахункових календарно-планових нормативів є виробничий цикл.
Виробничий цикл включає робочий період виконання заготівельних, обробних і складальних процесів, а також операцій: контрольних, транспортних і складських. Його тривалість буде дорівнювати сумі часу виконання робочих процесів і регламентуючих агрегатів.
Загальна тривалість виробничого циклу при послідовному способі передачі обумовленої деталі визначається по формулі:
, (2.3)
де:
Тпосл - тривалість послідовного циклу;
Ко - число операцій;
Пн - розмір партії деталей;
Тш.к. - штучно-калькуляційний час;
С - число верстатів на операції;
Тм.о. - час міжопераційних перерв.
Приклад 2.1. Розрахувати тривалість виробничого циклу виготовлення 40 деталей на чотири технологічні операції, час виконання яких дорівнює відповідно 1, 6, 4 і 3 хвилини. Міжопераційні перерви складають 10хв. На кожній операції, крім 2ій передбачається по одному верстатові. На 2ій - два.
По попередній формулі визначаємо загальну тривалість виробничого циклу:
хв
Тривалість циклу в календарних днях при 2-х змінній роботі буде дорівнювати
480: (60 х 2 х 8) = 0.50 дн., а в робочих днях з Ко = 360\250 =1.44; 0.50 х 1.44 = 0.72 дн.
Будуємо план – графік обробки партії деталей при послідовному циклі (рис.2.3.).
| Номер операції | Норма часу | Число верстатів | Час руху партій деталей |
| |||
Рис. 2.2. План-графік обробки партії деталей при послідовному циклі
Отримані значення виробничих циклів є основою для побудови циклових графіків по всіх стадіях технологічних процесів і розрахунку тимчасового випередження.
Показники оперативного планування
В оперативному плануванні в умовах ринкової економіки діє ціла система оперативних показників.
У планах закордонних корпорацій США, Японії, Західної Європи до оперативних цілей або планам відносяться завдання по доданій вартості, інвестиції на одного працюючого, росту продуктивності праці, коефіцієнтові оборотності капіталу, попиту на продукцію, зниженню витрат виробництва та ін.
Оперативні плани на промислових підприємствах містять наступні показники:
- номенклатуру і кількість продукції, що випускається, у натуральних показниках;
- обсяг реалізації продукції (робіт і послуг) у грошовому вираженні;
- чисельність промислово-виробничого персоналу;
- фонд оплати праці і середній рівень заробітної плати;
- запаси матеріалів, незавершеного виробництва і готової продукції;
- обсяги інвестицій по окремих напрямках діяльності;
- основні фінансові показники - собівартість, прибуток, рентабельність і т.д.
Планування випуску і реалізації продукції
Випуск і реалізація нової продукції визначається двома факторами: попитом споживачів і можливостями підприємства по випуску продукції, виходячи з її потужності.
Вартісне вираження плану виробництва і реалізації продукції на підприємстві визначається показниками реалізованої, товарної, валової продукції. Ці показники оперативно розраховуються в плині аналізованого періоду року, кварталу, місяця.
Товарною продукцією називається кінцева продукція, виготовлена підприємством у той або інший період, що відповідає нормативно-технічній документації (стандартам, технічним умовам, робочим кресленням), прийнята відділом технічного контролю і здана на склад готової продукції.
Реалізована продукція - це продукція, поставлена споживачам і замовникам і цілком оплачена підприємству-виготовлювачеві.
Планований обсяг реалізованої продукції визначається по формулі:
(2.4)
де:
Ср- обсяг реалізованої продукції;
Стов - обсяг товарної продукції;
Сп.н - очікуваний залишок нереалізованої продукції на початок періоду;
Сп.к. - очікуваний залишок нереалізованої продукції на кінець періоду.
Валова продукція – це обсяг усієї продукції, включаючи і незавершену, виражена в грошовому вираженні, і яка виконана за звітний період планованого часу.
Вона дорівнює:
Св = Стов + (Сн.к. – Сн.н.) (2.5)
де:
Св - обсяг валової продукції;
Стов - обсяг товарної продукції;
Сн.к. - обсяг незавершеного виробництва на кінець планованого періоду;
Сн.н. - обсяг незавершеного виробництва на початок планованого періоду.
Товарна і валова продукція характеризують виконаний обсяг виробництва. Вона включає велику частину вартості, що створена минулою працею і не відображає ефективність роботи окремих підрозділів підприємства. Для усунення цього недоліку застосовують показник чистої продукції, що включає заробітну плату з нарахуваннями плюс прибуток, і може бути нормативом для нарахування фонду зарплати на планований період.
Обсяг реалізованої продукції залежить від попиту і сукупного попиту.
Сукупний попит - це сумарний обсяг попиту на всю продукцію, вироблену підприємством. У ході часу року він непостійний. Для кожного періоду року необхідно знати: скільки продукції треба випускати в даний період, і яка потрібна кількість трудових ресурсів.
Для приведення у відповідність плану випуску продукції з попитом продукції на ринку, а також скорочення витрат виробництва існує кілька стратегій.
При оперативному плануванні виділяють три основні стратегії планування сукупного обсягу.
Перша стратегія – постійний обсяг випуску продукції і постійна чисельність працівників, незалежно від коливань попиту. У цьому випадку різницю між обсягом сукупного попиту й обсягом випуску продукції компенсують шляхом збільшення або зменшення запасу виробничої продукції або портфеля попиту відкладених замовлень (рис. 2.3)
Попит
t
Рис. 2.3
Друга стратегія – перемінний обсяг випуску продукції при постійній чисельності працівників. У цьому випадку розбіжність між обсягом виробництва і чисельністю регулюють шляхом організації понаднормових робіт, представлення відгулів, або передачі робіт субпідрядникам (рис. 2.4)
Попит
Рис. 2.4.
 |
Рис. 2.5
Перша стратегія знаходить застосування на більшості промислових підприємств, друга – у трудомістких і наукомістких галузях (медицині, приладобудуванні і т.п.), де потрібні висококваліфіковані працівники, а створення запасів готової продукції обходиться дорого. Третя застосовується на трудомістких виробництвах, де не потрібні висококваліфіковані працівники, а також на сезонних роботах. (Рис. 2.5)
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 320 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ | | | Висновки |