Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах

Розрахунок потреби в МТР у залежності від характеру застосованих матеріалів виробляється по трьох напрямках:

- потреби в сировині і матеріалах;

- потреби в паливі й енергії;

- потреби в устаткуванні;

В оперативному плануванні найбільше застосування знаходить конкретизація потреби в сировині, матеріалах, паливі й електроенергії, яка буде розглядатися нижче.

Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення в промисловості є:

- обсяг випуску продукції в асортименті і номенклатурі;

- обсяг капітального будівництва, виконуваного власними силами;

- експлуатаційні і ремонтні нужди;

- план технічного й організаційного розвитку, науково-дослідних і конструктивних розробок;

- незавершене виробництво;

- залишки матеріальних ресурсів на кінець планованого періоду;

- нормативи і норми витрати матеріальних ресурсів.

Загальна потреба в МР (річна, квартальна, місячна) на початок планованого періоду може бути визначена по формулі:

(3.1)

де: Пп – потреба в матеріалі для виконання виробничої програми;

Ппс – потреба для капітального будівництва;

Пэ – потреба на експлуатаційні і ремонтні нужди;

Пнт – потреба для впровадження нової техніки і проведення експериментальних робіт;

Пнз – матеріали, вкладені в незавершене виробництво;

Н – норма запасу в матеріалах;

О – залишок матеріалу на кінець досліджуваного періоду;

Потреба в матеріальних ресурсах визначається в матеріальному і грошовому вираженні по кожному ресурсів.

У визначенні потреби в МТР бере участь більшість відділів підприємства.

Особо важливе значення надається оперативному плануванню потреби в матеріальних запасах.

Планування потреби в матеріальних запасах

У загальному виді потребу в матеріальних запасах того або іншого матеріалу в планованому періоді можна визначити по формулі:

(3.2)

де: П – кількість матеріалу необхідна для виконання роботи в ході планованого або розрахункового періоду;

Т – тривалість планованого або розрахункового періоду;

Ндн – норма в днях виробничого запасу;

К1 – коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалів на склади (приймається 1.1 для автодорожнього і залізничного транспорту, 1.2 – для водного);

К2 – коефіцієнт нерівномірності споживання (приймається 1.3).

Загальна норма виробничих запасів у днях складається з підготовчого запасу, поточного, страхового, транспортного і технологічного і визначається:

(3.3)

де: Нп – підготовчий запас, визначається часом необхідним на підготовку матеріалів до виробничого споживання (прийом, розвантаження і складування матеріалів);

Нтек – поточний запас, дорівнює потреби в тім або іншому матеріалі в період між двома суміжними постачаннями;

Нс – страховий запас, що забезпечує безперебійний процес виробництва у випадку повного використання інших частин запасу;

Нтр – перебування матеріалу в шляху;

Нт – передбачається лише в тому випадку, якщо необхідна попередня обробка матеріалу (наприклад, сушіння деревини).

Створення нормативних запасів на підприємстві супроводжується великими витратами виробництва, а саме: будівництво складських приміщень, додаткові перевантаження матеріалів, зміст обслуговуючого персоналу, витрати в енергоресурсах і т.д.

Вибір найбільш підходящої стратегії для керування матеріально-технічними запасами залежить від попиту на ту або іншу статтю запасів.

В даний час для рішення задач по підтримці оптимального запасу матеріалів на складах підприємства і скорочення витрат використовуються наступні системи керування запасами:

1. система керування запасами з фіксованим розміром замовлення;

2. система керування запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями й ін.

Методика розрахунку параметрів таких систем дозволяє визначати найбільш раціональний і економічний обсяг запасів матеріалів;

Одним з методів скорочення запасів, підвищення ефективності виробництва став метод виробництва «точно в час», застосовуваний роздільно, а також у сукупності із системою «канбан», які широко практикуються в Японії, США, країнах Західної Європи.

Планування покриття потреби в матеріальних ресурсах

Після визначення потреби в МТР наступним етапом планування МТЗ є планування джерел і обсягу надходження ресурсів для покриття встановленої потреби по кожному виду матеріалів і виробів.

Джерелами покриття планової потреби є:

- очікувані залишки в матеріальних ресурсах на початок планованого періоду;

- продукція власних підприємств (господарств), що знаходяться на балансі підприємства;

- надходження від замовників;

- мобілізація внутрішніх резервів (заходів) по економії матеріально-технічних ресурсів;

- надходження з сторони.

Покриття здійснюється в наступному порядку:

- визначаються очікувані залишки матеріалів на початок планованого періоду:

(3.4)

де: Qф – фактичний залишок ресурсу на початок планованого періоду;

Пож, Рож – відповідно очікуване надходження і витрата ресурсу за період від дати установлення фактичного залишку до початку планового періоду.

- визначається очікуване надходження матеріальних ресурсів на підставі укладених контрактів, по перехідних замовниках і по новим відповідно до протоколів намірів;

- по фактичному виконанню за такий же минулий період визначається очікуване надходження матеріалів власних підприємств;

- розробляються або уточнюються заходи щодо економії кожного виду матеріально-технічних ресурсів установленим формам на підприємстві;

- на підставі маркетингових досліджень і по сталих зв'язках визначаються очікувані надходження від постачальників.

Таким чином, покриття потреби в матеріалах визначиться формулою:

(3.5)

де: Пож – очікувані залишки на початок планованого періоду;

Псп – надходження продукції власних підприємств;

Пз – надходження від замовників;

Пвр – внутрішні резерви підприємства, у тому числі і від заходів щодо економії матеріалів;

Пс – надходження з сторони від постачальників.

У загальному виді баланс визначення потреби і покриття матеріальних ресурсів виразиться рівністю:

(3.6)

Баланси потреби і покриття в матеріальних ресурсах складаються по установленим формам.

3.2. Соціально-трудове планування

В умовах ринкової економіки соціально-трудові відносини є основою життєдіяльності всіх людей, окремих професійних груп і цілих професій. Зростає роль економічних розрахунків планів по праці, чисельності і заробітній платі – одного з найважливіших розділів оперативного планування.

При розробці оперативних планів розраховуються:

- показники продуктивності праці;

- фонд оплати праці;

- чисельність працівників;

- підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;

- поставляється план соціального розвитку колективу.

Вихідними даними для розробки оперативних планів є річний план підприємства (промфінплан або стройфінплан), плановий обсяг реалізації і виробнича програма; потреба в кадрах; план технічного розвитку і організації виробництва, норми і нормативи витрат праці і заробітної плати.

Планування продуктивності праці

Планування продуктивності праці в ефективній діяльності будь-якого підприємства займає центральне місце.

Продуктивність праці – це ефективність праці, що визначається кількістю продукції виробленої в одиницю часу (виробкою) або витратами праці на одиницю продукції – трудомісткістю.

(3.7)

де: В – вироблення;

Тр – трудомісткість;

V – обсяг продукції в натуральному або грошовому вираженні;

t – кількість робочого часу витраченого на виконання робіт.

Показник рівня продуктивності праці визначається за різні одиниці часу (продуктивність за годину, змінна, денна, місячна, квартальна, з початку періоду, річна).

Виробка одного працівника за визначений період часу складе:

(3.8)

де: Т – кількість робочих днів у визначеному періоді, дн;

К – коефіцієнт рівня використання робочого часу, обумовлений відношенням фактично відпрацьованого часу до календарного;

– тривалість робочого дня (зміни);

– нормативний час на виконання одиниця об'єму продукції, ч.

Приклад 3.1.

Визначити місячну (22 дня) виробку робітника по улаштуванню цегельної кладки, при коефіцієнті рівня використання робочого часу К=0,95 і нормативному часі виконання одиниця об'єму кладки = 4,4 години.

У=22*0,95*8/4,4=38

Найбільше правильно характеризує продуктивність праці трудомісткість продукції або робіт. Розрізняють: нормативну, планову і фактичну трудомісткість.

Нормативна – визначається на основі виробничих норм на весь комплекс або обсяг робіт створення продукції або її переділів шляхом складання калькуляцій.

Планова – на підставі нормативної, з урахуванням перевиконання норм на підставі впровадження різних заходів.

Фактична – визначається розподілом фактичних витрат робочого часу на обсяг виконаної продукції або робіт.

Планування фонду оплати праці

Плановий фонд оплати праці – це сума коштів, які передбачаються в плановому періоді для виплати заробітної плати працівникам, що входять і не вхідним у штатний склад по тарифних ставках, окладам і відрядним розцінкам, а також премій і усіх видів доплат до основної заробітної плати.

До складу фонду оплати праці включається основна заробітна плата, розрахована за виконаний обсяг робіт або відпрацьований час на підставі діючих норм і розцінок, тарифних ставок і додаткових виплат. Додаткова зарплата визначається відповідно до діючого законодавства про працю.

У фонд заробітної плати робітників включається:

- основна заробітна плата обумовлена калькуляціями;

- різні премії за виконання виробничих завдань;

- доплата за сполучення професій;

- понаднормову роботу;

- оплати за простій не з вини робітників;

- інші надбавки і т.д.

У додаткову заробітну плату входить:

- зарплата за простої, зв'язані з кліматичними й іншими природними умовами;

- доплати бригадирам;

- виплати по державних обов'язках;

- оплата відпусток і компенсацій при його невикористанні і т.д.

Вихідними даними для планування фонду оплати праці в той або інший період являються:

- обсяг планованої до випуску продукції або виконуваних робіт;

- дані про трудомісткість продукції і її розцінок;

- тарифна система;

- чисельність робітників по категоріях із указівкою професійного і кваліфікаційного складу робітників;

- штатний розклад;

- застосовувані форми і система заробітної плати і т.д.

Рішуче значення при визначенні фонду оплати праці належить технічному нормуванню і тарифікації.

Приклад 3.2.

Визначити плановий фонд оплати праці за квітень 2003 р. у якому 21 робочий день, якщо відомо, що обліковий склад працівників організації 77 чоловік, у тому числі адміністративно-управлінського персоналу (АУП) – 8 чол. Ст. виконроб – 1 чол., виконроб – 1 чол., майстрів – 2 чол., бригадирів – 3, робітників – 62 чол. Система оплати праці для робітників відрядно-преміальна, запланована середня ставка заробітної плати робітників відповідно до розробленої калькуляції 12 грн./дн. Доплата бригадирам 20% від середньоденної зарплати. Оклад майстра, виконроба, ст. виконроба, згідно штатного розкладу відповідно 350, 350, 460 грн. Після 100% виконання місячного завдання і при 100% якості виплачується премія: робітникам до нарахованої заробітної плати 15%, бригадирам 18%, майстрам, виконробові і старшому виконробові й АУП – 25%, додаткова заробітна плата від основної в даному прикладі прийнята 5%. Фонд АУП складає 20% від фонду зарплати робітників і лінійного персоналу. Податок на місячний фонд оплати праці в організації – 39,27 %.

Визначення фонду оплати праці здійснимо в наступному порядку:

1. Фонд заробітної плати робітників складе: 21*12*62*1,15=17968 грн.

2. Фонд заробітної плати бригадирів: 21*12*1,2*3*1,18=1070 грн.

3. Фонд заробітної плати лінійних працівників: (350*2+380+460)*1,25=1850 грн.

4. Фонд АУП: (17968+1070+1850)*0,2=4178 грн.

5. Основний фонд заробітної плати складе: (17968+1070+1850+4178)=25066 грн.

6. Додаткова зарплата: 25066*0,05=1253 грн.

7. Місячний фонд оплати праці в організації: 25066+1253=26319 грн.

8. Загальний фонд оплати праці за місяць з урахуванням податку складе: 26319+26319*0,3927=36654 грн.

Планування середньої заробітної плати

При плануванні середньої заробітної плати її встановлюють по всіх категоріях персоналу. Розрізняють середню зарплату – годинну, місячну, річну.

Середньочасова зарплата – це відношення планового фонду годинної зарплати до кількості людино-годин, що повинні бути відпрацьовані робітниками в плановому періоді.

Середня заробітна плата – це відношення денної заробітної плати до кількості людино-днів, що підлягають до відпрацьовування в плановому періоді.

Середньомісячна, середньорічна заробітна плата – визначається розподілом планового фонду місячної (річної) зарплати на середньосписочну чисельність робітників у плановому періоді.

При плануванні середньомісячної (середньорічної) заробітної плати необхідно враховувати величину мінімальної заробітної плати, рівень вартості життя, фінансове становище підприємства, планове співвідношення між темпом росту продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Планування чисельності і розвитку персоналу

Основним елементом виробництва є люди – трудові ресурси, без яких неможлива будь-яка діяльність. Без потрібних людей і їхньої необхідної кількості жодна організація не зможе досягти поставлених цілей. Планування потреби в трудових ресурсах здійснюється з метою визначення чисельності працівників по категоріях і їхньому професійному складі.

З плануванням чисельності зв'язане рішення таких питань:

1. набір, розміщення і створення резерву персоналу по всіх посадах;

2. визначення заробітної плати і пільг;

3. навчання і розробка навчальних програм;

4. розробка методик і положень по оцінці трудової діяльності працівників;

5. розробка положень переміщення працівників з посади на посаду, їх підвищення і звільнення;

6. розробка програм спрямованих на розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадрів і т.д.

Весь персонал підприємства поділяється на дві великі групи: промислово-виробничий персонал і непромисловий (підсобного виробництва).

До промислово-виробничого персоналу відносяться всі працівники основних, допоміжних, обслуговуючих і цехів виробництв, а також апарат управління, які підрозділяються на керівників, фахівців, службовців, робітників.

До непромислового персоналу відносяться працівники, що не приймають участі в основній діяльності підприємства і зайняті створенням умов для функціонування виробництва в цілому. Це працівники харчоблока, культурно-побутового і соціального обслуговування і т.д.

Початком планування є складання балансу робочого часу як у цілому по році, так і з розробкою його по кварталам.

При складанні балансу робочого часу розрізняють: календарний фонд робочого часу, номінальний і робочий (дійсний). Річний баланс робочого часу одного працівника наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Дата добавления: 2015-07-10