Проблематика психологічних досліджень сім’ї та сімейних стосунків

Сім’я... Це, мабуть, найсвятіше для кожного з нас. Адже, живучи сьогоденням, ми чітко формулюємо для себе значення цього, здавалося б, на перший погляд, несуттєвого поняття. Всі ми рано чи пізно хочемо і прагнемо впевненості, стабільності, взаєморозуміння, тепла, любові. Саме такі якості є спонукальними у виборі на все життя. Для одних створення сім’ї – елементарна справа, для інших – нелегка, клопітка праця, але однозначно це те, з чого не покепкуєш.

Сім’я завжди виступала берегинею домашнього вогнища, тепла, турботи, щирості взаємин і глибокої духовності. З малих літ дитина чує лагідні слова своїх батьків, сімейне коло відкриває маленькій людині почуття рідної землі, роду, Батьківщини.

Сім’я – це найменший соціальний осередок суспільства, який є завжди моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства і відображає його моральні та духовні суперечності. Це проміжна ланка між особистістю і суспільством, тому вона постійно відчуває на собі (безпосередньо або опосередковано) ті зміни, що відбуваються у суспільстві і, відповідно, через своїх членів, впливає на його розвиток.

Психологія сім'ї вивчає закономірності виникнення, становлення й руйнування родини як специфічної малої соціальної групи, умови та механізми її функціонування.

Психологічному аналізові підлягають різні аспекти сімейного життя:

- витоки утворення сім'ї;

- формування готовності до шлюбу й подружніх стосунків;

- загальні тенденції розвитку сім'ї, особливості шлюбно-сімейних міжособистісних взаємин та інші соціально-психологічні проблеми;

- вплив сім'ї на формування особистості дітей;

- особистісні та соціально-психологічні чинники, що зміцнюють або дестабілізують шлюб;

- статево-рольове виховання молоді, формування просімейної мотивації, психологічні аспекти сексуальних стосунків, взаємоадаптації шлюбної пари, їхньої психологічної сумісності; соціально-психологічні процеси, що відбуваються в сім'ї: міжособистісна перцепція, рольова диференціація у взаєминах подружжя.

Сімейні стосунки – це складний феномен, складна психічна реальність, яка включає в себе міфологічні та сучасні рівні свідомості, індивідуальні та колективні уявлення. Поняття “сімейних стосунків” як факт приналежності індивіда деякому надіндивідуальному сімейному цілому охоплює суб’єктивний час, особистісну життєдіяльність, національну культуру та традиції.

В українській, білоруській, польській та інших слов’янських мовах шлюбний союз визначається терміном “шлюб”, яке бере свій початок від древньослов’янського слова “сьлюб”, що означає урочисту обіцянку: “Слюбиться” означає домовитися.

В зв’язку з тим, що сім’ю вивчають багато наук: соціологія, психологія, педагогіка, демографія, право, етика, історія і інші, в літературі можна знайти різні визначення сім’ї. І це зрозуміло, оскільки вряд чи можна знайти визначення, яке б влаштовувало всі науки і всі підходи до вивчення сімейно-шлюбних стосунків. Необхідно пам’ятати, що шлюбом пов’язані в сім’ї тільки чоловіка і жінка. Діти, як інші, які живуть в сім’ї, родичі, пов’язані з ними і між собою кровним зв’язком.

Сім’я – це суспільство в мініатюрі, від цілісності якого залежить безпека всього великого людського суспільства (А.Адлер).

Сім’я – це не просто сума членів цієї сім’ї, це, передусім, визначена сукупність взаємовідносин між усіма її членами (Людвіг Ван Берталанфі).

Сім’я – це мала соціальна група суспільства, важлива форма організації особистого побуту, заснованого на подружньому союзі і родинних зв’язках, тобто відносинах між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми, братами і сестрами, і іншими родичами, проживаючих разом і ведучими загальне господарство (Н.Я.Соловйов).

Сім’я – це історично конкретна система взаємовідносин між батьками і дітьми як малої групи, члени якої зв’язані шлюбними чи родинними відношеннями, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю із соціальною необхідністю, в якій обумовлена потреба суспільства у фізичному та духовному становленні населення (А.Г. Харчов).

Ядром сім’ї вважають подружню пару, до якої в залежності від обставин входять діти, родичі, батьки подружжя. Чарльз Кулі ще на початку 20 ст. розробив поняття „первинна група”, яке в першу чергу відносив до сім’ї. Відповідно були розроблені ознаки, які характеризують сім’ю.

Сталі ознаки (характеристики) сім’ї:

1. Вплив сім’ї на індивіда першочерговий як по часу, так і по змісту.

2. Сім’я формує особистість в цілому, тоді як вторинні соціальні групи (школа, виробництво) впливають тільки на деякі аспекти.

3. Сім’я є групою, яка сама себе відтворює.

4. Члени родини постійно знаходяться у взаємозалежності і тому зміна поведінки одного призводить до зміни поведінки інших.

5. Сім’я задовольняє найважливіші життєві потреби людини, такі, які не може задовольнити вторинна група.

Найчастіше об’єктом дослідження спеціалістів стає нуклеарна сім’я (мати, батько, діти). Але сім’я має не тільки сталі ознаки та характеристики. Існує цілий ряд характеристик, які є перемінними.

Перемінні характеристики сім’ї:

1. Характеристики середовища проживання та найближчого соціального оточення.

2. Склад та родинна структура сім’ї.

3. Індивідуальні характеристики членів сім’ї (демографічні, психологічні, фізіологічні).

4. Походження, соціальні міграції.

5. Рольова поведінка.

6. Виховання та зразки поведінки в батьківській родині.

7. Попередній шлюбний досвід партнерів.

8. Об’єм та структура сімейної взаємодії.

9. Рольові установки та очікування.

10. Структура сімейної влади, авторитета та лідерства;

11. Характер та структура сімейного спілкування;

12. Структура родинних зв’язків для нуклеарної сім’ї.

13. Успішність та задоволеність сімейно-шлюбними стосунками;

14. Моделі поведінки в до та післяшлюбний період.

Сім’я як соціальна система реалізує своє буття через певні стосунки, які є її підсистемами. Підсистеми володіють сукупністю зв’язків і взаємодій.

Соціально-біологічні стосунки в сім’ї охоплюють рух кількості і статевовікової структури сім’ї, сексуальні зв’язки, родинні почуття, емоційний фактор у вихованні дітей, народжуваність і планування сім’ї, гігієну статей і статевого життя, фізичне удосконалення як дітей, так і дорослих, проблему спадковості.

Господарсько-економічні стосунки включають введення домашнього господарства, дотримання сімейного бюджету, матеріальне забезпечення неповнолітніх і непрацездатних, розподіл обов’язків в процесі ведення домашнього господарства і т.п.

Юридичні стосунки охоплюють сферу, насамперед, мотивації шлюбу і розлучення, правого нормування наявних і особистих прав та обов’язків подружжя, стосунків між батьками і дітьми і іншими родичами, спадковості, усиновлення.

Моральні стосунки – до них відносяться любов і обов’язок, чоловіча і жіноча гідність як моральні цінності сімейних стосунків, вся сфера морального виховання і самовиховання, питання статевого виховання, проблеми профорієнтації молоді, трудового виховання, відношення до релігії.

Психологічні стосунки – це сфера співіснування різних психологічних світів особистостей, подолання психологічних протиріч між подружжям, між батьками і дітьми, формування і розвиток самих різних почуттів, психологічних установок, психологічної сумісності, психологічного клімату.

Естетичні стосунки – естетичне сприйняття і самовиховання; естетика стосунків, поведінки, мовлення, одягу, побуту; роль і місце творів літератури і мистецтва в житті сім’ї; кохання і дружба між подружжям, між батьками і дітьми; добре налагоджене сімейне життя, зручності сімейного побуту.

Дата добавления: 2015-07-08