Розвиток науки про сім’ю, історичні зміни сім’ї та шлюбу

ЗМ І. Психологія сімейних відносин як розділ психології

НЕ 1.1. Розвиток науки про сім’ю та історичні зміни сім᾿ї та шлюбу

(Лекція – 2 год)

План

1. Розвиток науки про сім’ю, історичні зміни сім᾿ї та шлюбу

2. Проблематика психологічних досліджень сім’ї та сімейних стосунків

3. Сучасні дослідження сімейно-шлюбних відносин

Література:

1. Андреева Т.В. Семейная психология: Учебн. пособие. - СПб.: Речь, 2004. – 244с.

2. Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. М.,1991.456с.

3. Родинно-сімейна енциклопедія: Навчально-методичний посібник для вищих навчальних закладів і загальноосвітніх шкіл / За заг. ред. Ф.С.Арвата, М.П.Щербаня, Е.І. Коваленко.- К.: Богдана,1996. - 438с.

4. Комісарова С.М., Білогорка М.В., Скорейко Г.А. Мистецтво сімейного життя.- Чернівці: Склавія, 2000.- 112 с.

5. Хрестоматия по этике и психологии семейной жизни/ Сост.: И.В. Гребенников, Л.В. Ковинько. - М.: Просвещение, 1986. – 272 с.

6. Шнейдер Л.Б. Психологія сімейних відносин. - М., 2000.

Основні поняття до теми: сім’я, шлюб, моногамна сім᾿я, нуклеарна сім᾿я, патріархат, проміскуїтет, полігамія, полігінія, поліандрія, сімейні стосунки.

Розвиток науки про сім’ю, історичні зміни сім’ї та шлюбу

Сім'ї та шлюбу з давніх-давен до наших днів присвячено безліч досліджень. Ще античні мислителі Платон і Арістотель обґрунтовували свої погляди на шлюб і сім'ю, критикували тип сім'ї свого часу і висували проекти її перетворення.

Зміна сім'ї еволюціонувала від проміскуїтету (безладних статевих зв'язків), групового шлюбу, матріархату і патріархату до моногамії. Сім'я переходила від нижчої форми до вищої у міру того, як суспільство піднімалося по східцях розвитку. Спираючись на етнографічні дослідження, в історії людства можна виділити три епохи: дикість, варварство і цивілізацію. Кожна з них мала свої громадські інститути, домінуючі форми відносин між чоловіком і жінкою, своєю сім'єю.

Великий внесок у вивчення динаміки сімейних відносин в історії розвитку суспільства внесли швейцарський історик І.Я. Бахофен, який написав книгу «Материнське право» (1861), і шотландський юрист Дж.Ф.Мак-Леннан, автор дослідження «Первісний шлюб» (1865).

Сім'я — це мала соціальна група, заснована на шлюбі та кровній спорідненості. Члени сім'ї об'єднані емоційними зв'язками, спільністю побуту, моральною відповідальністю, взаємодопомогою. Сімейні взаємини є офіційними за формою та неофіційними за змістом.

Кожне конкретно-історичне суспільство пропонує різні вимоги до характеру відносин між подружжям до способів прояву турботи про непрацездатних членів суспільства, до участі людей в праці, проведенні дозвілля і т.п.

В первісному суспільстві низький рівень розвитку виробничих сил, недосконалість засобів життя вимагали об’єднання в праці всіх членів суспільства, рівного розподілу. Окрема сім’я не виділялася з роду, або це призвело би до ослаблення, так і сама сім’я з її невеликою кількістю людей без допомоги роду не вижила б. Первинною господарською одиницею виступав рід. Ніяке господарство поза роду вести було неможливо. Тому відтворення населення, виховання дітей, турбота про непрацездатних здійснювалася в роду. Цьому періоду відповідали груповий і парний шлюб.

Разом з розвитком знарядь праць, всіх виробничих сил до такого рівня, що з їх допомогою одна людина або невелика група людей могли прогодувати себе, були створені умови виділення моногамної сім’ї, тобто сім’ї, яка складалася з одного чоловіка і однієї жінки, які проживають в стійкому шлюбі, і їх нащадків.

В рабовласницьку епоху основною метою шлюбного союзу стало збільшення багатства і забезпечення умов його спадкування, жінка була віддана безумовній владі чоловіка.

У кодексі вавилонського царя Хаммурапі за кілька тисячоліть до нашої ери була проголошена моногамія, але разом з тим закріплено нерівність чоловіків і жінок. Паном у моногамної сім'ї став чоловік-батько, зацікавлений в тому, щоб утримати власність в руках кровних спадкоємців. Склад сім'ї значно обмежувався, від жінки потрібна найсуворіша подружня вірність, а перелюбство жорстоко каралося чоловіком. Подібні закони видавалися в стародавні та середні віки в усіх країнах.

Навіть в дітонароджуваності роль жінки принижувалася. Наприклад, древні греки вважали, що роль жінки в народженні дитини така сама, як роль поля у вирощуванні урожаю. Оскільки чоловік “засіває” його, це “поле”, діти – його власність. Іноді чоловік навіть лягав у ліжко породіллі і стогнав голосніше жінки, щоб ні у кого не було сумніву, що дитину народив він.

В Древньому Римі чоловік міг після року життя з жінкою зробити її своєю рабинею або продати її в рабство. Батьківська сім’я захищала її права, тому щоб зберегти свободу і права громадянства, жінка повинна була хоча б на один день в році піти в батьківську сім’ю.

Багато вчених-етнографів зазначали, що завжди як антитеза моногамії існувала проституція. В деяких суспільствах була поширена так звана релігійна проституція: вождь племені, священик чи інший представник влади мав право провести з нареченою першу шлюбну ніч. Панувало переконання, що священик, користуючись правом першої ночі, освячував шлюб.

Сімейні стосунки, панівну позицію в яких займає чоловік, отримали назву патріархату. Під впливом різних умов життя в своєму історичному розвитку патріархат “пережив“ різні форми. В деяких країнах Сходу він набув форму полігінії (багатошлюбності), при якій чоловік одночасно перебуває в декількох шлюбах з різними жінками. Часто полігінія реалізовувалася у вигляді сім’ї гаремного типу. В більш пізніший час у деяких мусульманських народів Сходу полігінія збереглася як привілегія пануючого класу. В Європі і в більшості країн світу патріархальна сім’я поступово розвинулася в сторону закріплення моногамії. Патріархальна сім’я була стійким і достатньо міцним виробничим об’єднанням. Під час краху рабовласницького ладу вона продемонструвала свою живучість і в різних модифікаціях збереглася у багатьох народів і на протязі наступної епохи, епохи феодалізму. Лише під впливом капіталістичного способу виробництва патріархальна сім’я, накінець, зникла.

В феодальному суспільстві панування голови сім’ї не було настільки деспотичним. Шлюби визначалися походженням жениха і нареченою. Жінка феодала часто займалася господарством. А сам феодал, як правило, був зайнятий на службі у короля, герцога і ін. Їй була притаманна глибока патріархальщина – безмежна влада над її членами голови сім’ї. А над ним така ж влада феодала.

Капіталізм був подальшим етапом в розвитку приватної власності. Тут залежність шлюбу від економічних відносин проявляється особливо яскраво. В основі всіх відносин в буржуазній сім’ї лежать грошові відносини. Подружнє кохання, любов батьків до дітей і дітей до батьків, взаємоповага, спільність інтересів – всі ці і інші моральні фактори мають другорядне значення.

[Звичайно, не можна все уявляти в спрощеному вигляді, оскільки в сімейних відносинах багато різноманітних нюансів, перехідних положень. І в буржуазному суспільстві формувалися шлюби на основі кохання. Але цьому почутті приходиться витримувати багато випробувань.]

Відділення праці від сім’ї, індустріалізація виробництва призвели до утворення нуклеарної сім’ї. Така сім’я складається лише з самих необхідних для утворення сім’ї членів – чоловіка і жінки. В неї може входити скільки завгодно дітей, але стало фактом зменшення їх кількості і навіть утворення бездітних нуклеарних сімей. Вперше назву “нуклеарна” використав стосовно сім’ї в 1949 р. амер. соціолог Ж.П.Мурдок.

Нуклеарна сім’я виявилася найкращим чином пристосована до сучасного індустріального суспільства. Нуклеарна сім’я може бути повною або неповною. Повною називалася така, яка складається з чоловіка, жінки і їх дітей. Неповною сім’єю називається така, яка складається з одного із батьків і їх дітей.

Історичні форми сім’ї:

Проміскуїтет – невпорядковані статеві зв’язки. Вважається, що дана форма шлюбу існувала на зорі людства, але достовірних даних, які б це підтвердили немає.

Груповий шлюб – включає в себе декількох чоловіків та жінок. Він є зафіксованим.

Полігамія (багатошлюбність) - існувало 2 види – а) на все життя; б) припускалось розлучення

А) Полігінія (багатожонство) – історична форма шлюбу, коли 1 чоловік перебуває одночасно в шлюбі із декількома жінками. Це сім’я гаремного типу (східні країни: Туреччина, історично такий тип шлюбу підходив - скотарям – кочівникам). Такий тип шлюбу зменшує показник плодовитості, але в деяких випадках збільшує показники народжуваності.

Б) Поліандрія – рідкісна архаїчна форма шлюбу, коли 1 жінка може перебувати одночасно у шлюбі із декількома чоловіками. У минулих сторіччях дана форма шлюбу була поширена серед деяких груп ескімосів і до нещодавнього часу існувала серед окремих меншин Тибету та Індостану. Явище поліандрії було зумовлене переважанням на шлюбному ринку чоловіків через високу смертність дівчаток.

Моногамія – 1 чоловік перебуває у шлюбі із 1 жінкою. Селянам в Європі підходила моногамія.

Дата добавления: 2015-07-08