Сучасні дослідження сімейно-шлюбних відносин.

В даний час проблем подружжя - батьківства – кровної спорідненості приділяють більше уваги не тільки в теорії, а й на практиці. У роботах Ю.І. Альошина, В.Н. Дружиніна, С.В. Ковальова, Е.Г. Ейдеміллер та інших вчених підкреслюється, що сім'я прямо або побічно відображає всі зміни, що відбуваються в суспільстві, хоча і має відносну самостійність, стійкість. Незважаючи на всі зміни, потрясіння, сім'я як соціальний інститут встояла. В останні роки її зв'язки з суспільством ослабли, що негативно вплинуло як на сім'ю, так і на суспільство в цілому, яке вже відчуває потребу у відновленні колишніх цінностей, вивченні нових тенденцій і процесів, а також в організації практичної підготовки молоді до сімейного життя.

Психологія сімейних відносин розвивається у зв'язку із завданнями профілактики нервових і психічних захворювань, а також проблемами сімейного виховання. Питання, що розглядаються сімейною психологією, різноманітні: це проблеми подружніх, батьківсько-дитячих відносин, взаємин із старшими поколіннями в родині, напрямки розвитку, діагностика, сімейне консультування, корекція відносин.

Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук - соціології, економіки, права, етнографії, психології, демографії, педагогіки та ін. Кожна з них відповідно до свого предмету вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім'ї. Економіка - споживчі аспекти сім'ї та участь її у виробництві матеріальних благ і послуг. Етнографія - особливості укладу життя і побуту сімей з різними етнічними характеристиками. Демографія - роль сім'ї у процесі відтворення населення. Педагогіка - її виховні можливості.

Інтеграція цих напрямків вивчення сім'ї дозволяє отримати цілісне уявлення про сім'ю як про соціальне явище, що поєднує в собі риси соціального інституту і малої групи.

Психологія сімейних відносин концентрує увагу на дослідженні закономірностей міжособистісних стосунків у сім'ї, внутрішньосімейних відносин (їх стійкості, стабільності) з позицій впливу на розвиток особистості. Знання закономірностей дозволяють проводити практичну роботу з сім'ями, діагностувати і допомагати розбудовувати сімейні взаємини. Основні параметри міжособистісних відносин - статусно-рольові відмінності, психологічна дистанція, валентність відносин, динаміка, стійкість.

Багато сучасних жінок не сприймають материнство як виключно шлюбний атрибут. Одна третина сімей вважає народження дитини перешкодою подружжю, причому жінки більшою мірою, ніж чоловіки (відповідно – 36% і 29%). З'явилася соціокультурна нормативна система - прокреативного етика: в шлюб вступати переважно, але необов'язково; мати дітей бажано, але відсутність їх не аномалія; сексуальне життя поза шлюбом не смертний гріх.

Новим напрямком у розвитку психології сімейних відносин є розробка її методологічних основ, опора на які дозволяє уникнути фрагментарності, випадковості, інтуїтивності. Згідно з основним принципом методологічної системності, сімейні відносини являють собою структуровану цілісність, елементи якої взаємопов'язані, взаємообумовлені. Це подружні, батьківсько-дитячі, дитячо-батьківські, дитячо-дитячі, прабатьківсько-батьківські, прабатьківсько-дитячі стосунки.

Важливий методологічний принцип - синергетичний - дозволяє розглядати динаміку сімейних відносин з позицій нелінійності, нерівноважності, з урахуванням кризових періодів.

В даний час активно розробляється сімейна психотерапія, яка спирається на системний, науковий підхід, що інтегрує накопичений досвід, що виявляє загальні закономірності терапії сімей з порушеннями взаємин.

Необхідно відзначити, що протягом ХХ століття сім’я в Україні переживала глибокі зміни, які торкалася усіх аспектів існування цього давнього соціального інституту. Сучасні зміни зумовлюються як закономірними позитивними зрушеннями у житті нашого народу в ході оновлення його економічної та соціальної структури, так і негативними соціальними процесами, які серйозно позначаються на інституті сім’ї. З одного боку, сім’я подолала кризу патріархальності сімейних стосунків, а з іншого, вона стикнулася з новими проблемами, значною мірою втратила здатність виконувати життєво необхідні для людства функції й опинилася в кризовому стані.

Кризові явища, що спостерігаються в сучасній сім’ї, стосуються, головним чином, її економічних та демографічних основ. Так, шлюбність, яка є одним з найвиразніших об’єктивних показників стабільності розвитку суспільства, останнім часом набула тенденції до зниження. Якщо в 1993 р. на 1000 жителів в Україні припадало 8,2 шлюбу, розлучень – 4,2, то у 1994 році, відповідно, 7,7 шлюбу та 4,0 розлучень.

На відміну від економічної чи політичної, демографічна криза більш інертна, пролонгована у часі та важко керована. Нині народжуваність в Україні знизились до рівня, який не забезпечує простого відтворення поколінь, поглиблюється процес старіння працюючого населення. Опинився під загрозою інтелектуальний і моральний потенціал народу, що зумовлене суттєвим зниженням життєвого рівня сімей. Помітно знижуються доходи населення, тоді як ціни постійно зростають. Збільшуються витрати населення на медичне обслуговування, навчання дітей, комунальні послуги, що підриває економічні можливості сім’ї. Невпинно зростає дитяче сирітство та безпритульність. Все більше подружніх пар не бажають мати дітей через соціальні, матеріальні або психологічні складності. Викликає стурбованість низька культура регуляції народжуваності, відсутність широкої інформації щодо протизаплідних засобів, що призводить до випадків небажаної вагітності та абортів.

Серед молоді помітна тенденція до падіння престижу загальнолюдських цінностей і, зокрема, цінності батьківства. Молодь починає ставитися до батьківства не як до власної цінності, цінності свого життя, а як до чогось вимушеного, що ніби нав’язується їй ззовні. За даними досліджень, здійснених УкрНДІ проблем молоді, серед жінок, які завагітніли вперше, кожна друга не планувала цього, оскільки народити і виростити дитину нині надто складно, а для багатьох людей – практично неможливо.

Останнім часом набуває поширення ще одна форма існування сучасної сім’ї – позашлюбна, тобто створюється сім’ям без укладання шлюбного союзу. Існує тенденція до збільшення позашлюбних народжень. Це певний вихід із стану психологічної та емоційної самотності.

Материнська сім’я може формуватися з різних причин. Одні жінки йдуть шляхом свідомого материнства (їх більшість), інші стають матерями, не маючи особливої потреби в дітях. Кількість позашлюбних дітей у матерів віком до 30 років становить 11,8 % від усіх народжених. Майже 1,5 млн. дітей виховуються в неповних сім’ях.

Важливою ознакою сучасних перемін можна назвати відхід від поширеної в минулому традиції – збереження сімей, які складаються з представників багатьох поколінь. Нині процес дроблення сімей помітно посилився. Молодь прагне жити окремо від старших поколінь, хоча нерідко це важко зробити через труднощі з отриманням житла, складну соціально-економічну ситуацію. На Заході досить виразно окреслилася тенденція до відокремлення дітей від батьків ще до вступу в шлюб; не виключено, що ця тенденція буде зростати й у нашому суспільстві.

В наш час загострилися й проблеми щодо формування сім’ї, зокрема, це відноситься до періоду вступу у шлюб, перших років існування сім’ї. За результатами соціологічного дослідження “Молода сім’я України 90-х”, проведеного Українським науково-дослідним інститутом проблем молоді, молоді подружжя, які перебувають у шлюбі, бачать загрозу майбутньому своєї сім’ї, насамперед, у важкій економічній ситуації, у зростанні цін на житло та найнеобхідніші продукти і товари.

Все більше втрачається сенс традиційного розподілу сімейних ролей. Адже, народити і годувати дитину може лише жінка, але виховувати можуть рівною мірою і мати, і батько. Змінився й уклад внутрісімейних стосунків. Все більше втрачається дух авторитаризму, сліпого підкорення жінки чоловікові, молодшого старшому, їх місце заступають демократична взаємодія, рівність усіх членів сім’ї, повага до особистості кожного, включаючи дітей. Тому можна сказати, що сукупність усіх цих змін привела до фундаментальних зрушень у системі взаємодії особистість – сім’я – суспільство.

Для забезпечення довгострокових інтересів суспільства вже зараз необхідно закласти основи ефективної демографічної політики, забезпечивши максимально сприятливі умови для відтворення та формування міцної української родини. Адже, сім’я – це фундамент суспільства, його первинний осередок, який забезпечує відтворення й продовження людського роду, є джерелом духовного розвитку та матеріального добробуту. В сім’ї закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості, через неї передаються нащадкам духовні надбання, життєвий досвід, трудові навички, національний менталітет.

Дата добавления: 2015-07-08