Видозміни вегетативних органів

Видозміни надземних пагонів. їх функції. Столони — подовжені повзучі пагони, часто з лускоподібними листками, які живуть не біль­ше року і дають початок новим особинам. У су­ниці в побуті такі пагони називають «вусами». Колючка — видозмінений пагін (обліпиха) або його частина, зазвичай верхівка (обліпиха) або тільки листок (барбарис), що виконують захисну функцію. Вусик — видозмі­нений пагін (виноград, гарбуз) або листок (го­рох, горошок), які виконують опорну функцію. У водозапасаючих пагонів функцію запасання води виконують тканини стебла (кактус) або тканини листків (молодило).

Видозміни підземних пагонів. їх функції. Столони — видовжені пагони зазвичай з луско­подібними листками. Пагони зберігаються мен­ше року; їхня верхівка видозмінюється або в бульбу (картопля, одинарник європейський), або в цибулину (проліска дволиста, тюльпан, Шренка). Можливе виконання запасаючої функції листками столона — потовщеними лускоподібними або основами зелених (адокса мускусна). Столон виконує функцію поширення рослин на території і розмноження Кореневище — багаторічний підземний па­гін, видовжений (пирій повзучий, горошок ми­шачий) або вкорочений (чина весняна, купина), з лускоподібними або зеленими листками (або з тими й іншими). Він виконує функцію запасу поживних речовин, розповсюдження і розмно­ження родини Бульба — пагін із потовщеним стеблом і лус­коподібними листками. Виконує функцію роз­множення, запасу поживних речовин, пере­несення несприятливого періоду. Бульби харак­терні для картоплі, топінамбуру. Цибулина — пагін з надзвичайно вкороче­ним стеблом — денцем, соковитими листками, які виконують запасаючу функцію; пазушні бруньки, видозмінюючись, перетворюються в дочірні цибулини — дітки; вони забезпечують розмноження рослини. У стані цибулини рос­лина переживає несприятливий для вегетації період (лілія, гіацинт).

Видозміни коренів. їх функції. Коренеплід — складний видозмінений орган; в його утворенні беруть участь основа головного кореня і основа стебла головного пагона. Частка кореня і стебла у коренеплодів різних рослин неоднакова: в моркви значно переважає корінь, у столової моркви — стебло. Коренеплід виконує запасаючу функцію.

Кореневі бульби — потовщені додаткові ко­рені (весь корінь — у пшінки жовтецевої або його частина — у любки дволистої). Вони вико­нують запасаючу функцію і деколи — функцію розмноження. В останньому випадку коренева бульба, що відходить від стебла, зв'язана із па­зушною брунькою, з якою і відокремлюється від материнської рослини.

Корені опорні — додаткові корені, що утво­рюються на гілках дерева. Вони ростуть вниз, а досягнувши ґрунту, заглиблюються в нього (фі­кус бенгальський). Корені опорні — ходульні, відходять від нижньої частини стебла і служать додатковою опорою (панданус, кукурудза). Ко­рені опорні — дошковидні, утворюються в нижній частині стовбура і служать додатковою опорою для дерева (фікус каучуконосний). Ко­рені опорні — причіпки (наприклад, у плюща), які забезпечують утримання пагона на верти­кальній поверхні: стіні, стовбурі іншої рослини.

Повітряні корені епіфітів (рослин, що посе­ляються на інших рослинах і використовують їх як опору) всмоктують вологу і розчинені в ній ре­човини з повітря (представники родини орхідей, ананасових).

Корені — присоски, що поглинають поживні речовини з тканин іншої рослини. Такі корені властиві рослинам-паразитам, що живуть за ра­хунок інших рослин, на яких паразитують (вов­чок). Такі корені є й у напівпаразитів (дзвінець, перестріч). Напівпаразити мають зелені пагони і здатні до фотосинтезу, однак при цьому парази­тують на коренях іншої рослини, перенесення несприятливого пе­ріоду в році.

Дата добавления: 2015-07-08