Запилення і запліднення

Запилення — перенесення пилку з тичинок на приймочку маточок. Розрізняють такі види запилення.

Перехресне запилення — перенесення пилку з тичинок однієї квітки на приймочку маточки іншої. У помірних широтах воно відбувається за допомогою вітру або комах-запилювачів. Ос­танніх приваблює пилок і солодкий сік — нектар. Ознаки квіток комахозапильних рос­лин: двостатевість квіток; великі розміри квіток або великі помітні суцвіття, іноді самі схожі на квітки (волошки, ромашки); яскравий колір оц­вітини; клейкий пилок; великі розміри пил­кових зерен; сильний запах.

Запах особливо важливий для приваблюван­ня комах, він відчувається ними іноді на відста­ні в декілька кілометрів. Часто комах приваб­люють запахи, для нас зовсім неприємні (затх­лої риби, гною).

Одні квітки відвідуються найрізноманітні­шими комахами, інші — лише деякими, іноді навіть-одним видом. Є певна визначеність груп комах до типів квіток. Мухи відвідують квітки у компактних суцвіттях з відкрито розташова­ними нектарниками. Джмелі — неправильні, часто двогубі квітки з нектаром в основі не дуже довгої трубки віночка. Метелики запилюють правильні зрослопелюсткові квітки із сильним ароматом. Трубка віночка іноді дуже довга, але хоботки в метеликів можуть досягати 10 і навіть 20 см.

Ознаки квіток вітрозапильних рослин: дрібні розміри; непоказна, часто проста оцвітина; не­рідко роздільностатеві квітки; відсутність запа­ху; дрібний сухий пилок. Вітрозапильні росли­ни часто ростуть великими скупченнями (бере­зові гаї, зарості очерету).

	ЗАПИЛЕННЯ
Самозапилення		Перехресне запилення
Штучне запилення		Природне запилення
Запилення вітром		Запилення Тваринами, Птахами (у тропіках), комахами

Самозапилення дуже поширене в культур­них рослин. Для дикорослих воно особливо важливе як резерв запилення (наприклад, коли йдуть дощі — комахи не літають).

Штучне запилення здійснюється людиною: по-перше, для виведення нових сортів, по-дру­ге, для підвищення врожаю. Наприклад: куку­рудза — вітрозапильна однодомна рослина. Чо­ловічі квітки — у суцвіттях волоть, жіночі — у початках. У безвітряну погоду пилок обсипає­ться, тому корисно збирати пилок, а потім наносити на приймочки жіночих квіток.

Запліднення. Пилок (пилкові зерна) утво­рюються у великій кількості в середині пиляків. Коли вони розкриваються, пилкові зерна ви­вільняються і можуть потрапити на приймочки маточок. Пилок дуже різноманітний за розмі­рами (найбільший 0,5 мм у діаметрі), формою, будовою поверхні. Кожному виду рослин влас­тиві свої пилкові зерна. Детально вивчивши пи­лок, учені можуть сказати, до якої рослини він відноситься, але це можна з'ясувати лише за до­помогою дуже сильних мікроскопів і спеціаль­них методів обробки пилку.

На приймочці маточки пилок проростає, утворюючи довгі і тонкі пилкові трубки. Вони проростають у насінні зачатки, які знаходяться в зав'язі Зовні насінні зачатки вкриті декількома ша­рами клітин. Всередині розташований зародко­вий мішок з кількома клітинами. Одна з них — жіноча гамета — яйцеклітина, інша, у центрі зародкового мішка, — центральна клітина.

На передньому кінці пилкової трубки є дві чоловічі гамети — спермії. Самі рухатися вони не можуть, а просуваються до зародкового мішка завдяки росту пилкової трубки. Вона проникає в зародковий мішок через канал у покривах — через пилковхід. Потім відбувається подвійне запліднення:

1-й спермій + яйцеклітина —» зигота —» за­родок

2-й спермій + центральна клітина —» ендо­сперм

Таким чином, ендосперм у квіткових рослин виникає після запліднення, а не до нього, як у голонасінних.

Насінний зачаток перетворюється в насіни­ну, яка складається з таких частин: насінна шкірка, яка виникла з покривів насінного зачатка; ендосперм, що з'явився після злиття центральної клітини з одним зі сперміїв; зародок, який сформувався з зиготи. Зі стінки за­в'язі утворюється стінка плоду, яка називається оплоднем. Подвійне запліднення (відкрив його С. Г. Навашин у 1898 р.) відбувається тільки у квіткових рослин.

Функції

Особливості будови

Видозміни листка

зовнішньої

внутрішньої

  ♦ Живлення (здійснюється фотосинтез) ♦ Газообміну

Черешкові листки складаються із черешка та листкової пластинки; сидячі мають лише пластинки

Форма листкової пластинки

стрілоподібна

овальна

лінійна

списоподібна

серцеподібна

Краї листкових пластинок

зубчасті

пильчасті

виїмчасті

суцільнокраї

борідчасті

Листки

прості (з однією пластинкою)

складні (із кількома пластинками)

трійчасті

непарно- перисті

Пальчасто складні

парнопе­ристі

Поверхня листка вкрита епідермісом із продихами; між верхньою та нижньою епі­дермою міститься основна асиміля­ційна тканина, в якій є хлоропласти із хлорофілом. Продихи розмі­щені іноді по обидва боки листка, типові­ше — на нижньому боці; на верх­ньому — у деяких водяних рослин. В основній тканині розміщені жилки, які містять провідні пучки, куди входять ксилема, флоема, механічна тканина

♦ Колючки ♦ Вусики ♦ Ловильні апарати ♦ Лусочки бруньок ♦ Частини квітки

♦ Захисна ♦ Транспірацій­на (забезпечує випарову­вання)     ♦ Функція роз­множення: листок дає початок новій рослині ♦ Запасаюча

  Листок  

Стебло

                                                                 

Функції

  Особливості будови

Видозміни стебла

зовнішньої  

внутрішньої

    Стебло — осьова частина пагона ♦ з'єднує назем- ну та підземну частини рослини ♦ виконує провідну функцію ♦ виносить - листкові пластин­ки на світло ♦ виконує опорну функцію  

За розміщенням у просторі стебла

>

прямо­стоячі

повзучі

чіпкі

висхідні

стрічко­подібна

" Форма стебла

ребри­ста

сплю­щена

сферична

округла

крилата

три - та чотири - гранна

Циліндрична

Стебла трав'янистих рослин мають покривну тканину, первинну кору та центральний циліндр, у якому розміщені відкриті (містять камбій) провідні пучки. У стеблах дерев'янистих рослин: кора, серцевина. У корі є корок, фото синтезуюча основна тканина, луб'яні волокна та флоема (ситовидні трубки). У деревині

♦ м'ясистий пагін кактуса ♦ вусики-причіпки у гледичії ♦ філокладії у рускуса

Дата добавления: 2015-07-08