Стиль пристосування

Цей стиль означає те, що людина діє спільно з іншою, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Людина діє в такому стилі, коли «жертвує» своїми інтересами на користь іншої людини, поступаючись їй чи жаліючи її.

Оскільки, використовуючи цей підхід, людина нехтує своїми інтересами, то краще так чинити тоді, коли «ставка» на позитивне рішення проблеми не дуже велика.

Стиль пристосування може нагадувати ухилення. Однак основна відмінність полягає в тому, що людина діє не сама, бере участь у ситуації та погоджується робити те, чого прагне інша людина.

Ось найбільш характерні ситуації, в яких доцільним є стиль пристосування:

§ людину не особливо хвилює ситуація, що сталася;

§ людина хоче зберегти мир та добрі відносини з іншими людьми;

§ людина розуміє, що кінцевий результат є набагато важливішим саме для іншої людини;

§ людина вважає, що інша людина може отримати із цієї ситуації корисний урок, якщо вона поступиться своїм бажанням.

Поступаючись, погоджуючись чи «жертвуючи» своїми інтересами на користь іншої людини, можна пом’якшити конфліктну ситуацію та встановити гармонію.

Стиль співробітництва

Використовуючи цей стиль, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш тривалої роботи в порівнянні з іншими підходами до конфлікту, оскільки людина «викладає на стіл» потреби та інтереси обох сторін, а потім обговорює їх. Цей стиль особливо ефективний, коли сторони мають різні при­

ховані потреби. У таких випадках буває важко визначити джерело незадоволення.

Для успішного використання стилю співробітництва необхідно затратити деякий час на пошук прихованих інтересів та потреб, для розробки способу задоволення справжніх бажань з обох сторін.

Такий підхід рекомендується використовувати в описаних нижче ситуаціях:

§ вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не хоче повністю відмежуватись;

§ є час попрацювати над проблемою, що виникла;

§ опоненти хочуть поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над їх вирішенням;

§ обидві сторони мають однакову владу та не помічають різницю в положенні, щоб «на рівних» шукати вирішення проблеми.

Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до вирішення завдання, визначення та задоволення інтересів обох сторін. Однак це потребує певних зусиль. Обидві сторони повинні затратити на це деякий час, вони повинні зуміти пояснити свої бажання, виразити свої потреби, вислухати одне одного, а потім напрацювати альтернативні варіанти вирішення проблеми.

Стиль компромісу

У середині сітки знаходиться стиль компромісу. Людина дещо поступається своїми інтересами, щоб задовольнити їх частково, і інша сторона робить те саме. Іншими словами, людина погоджується на часткове задоволення свого бажання і часткове виконанню бажання іншої людини. Компроміс досягається на більш поверхневому рівні в порівнянні зі співробітництвом.

Ось типові випадки, в яких стиль компромісу найбільш ефективний:

§ обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;

§ інші підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними;

§ задоволення бажання має для людини не дуже велике значейня, і вона може дещо змінити поставлену на початку мету;

§ компроміс дозволить зберегти взаємовідносини та отримати хоча б щось, ніж усе втратити.

Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю дійти будь-якого спільного рішення.

Доповіді спікерів від груп.

§ Обговорення результатів роботи в групах

Кожна група має порівняти запропоновані девізи з назвою стилів у конфлікті та правильно співвіднести девіз і стратегію.

Девізи:

§ «Ніхто не виграє у конфлікті, тому я уникатиму його». (Уникнення.)

§ «Щоб я переміг, ти повинен програти». (Конкуренція.)

§ «Щоб ти виграв, я повинен програти». (Пристосування.)

§ «Щоб кожен з нас щось виграв, кожен з нас має щось програти». (Компроміс.)

§ «Щоб виграв я, ти повинен теж виграти». (Співробітництво.)

— Який метод у яких випадках варто застосовувати?

— Які можливі наслідки неправильного вибору?

Висновок: важливо розуміти, що кожний із цих стилів ефективний тільки за певних умов і жоден з них не може бути визначений як найкращий.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

ü Відпрацювання навичок самоконтролю в конфліктних ситуаціях

1. Вправа «Дихай і думай».

Коли ви хвилюєтесь, спробуйте спокійно дихати. Закрийте очі, глибоко вдихніть:

§ подумки скажіть: «Я — лев», видихніть, вдихніть;

§ скажіть: «Я — птах», видихніть, вдихніть;

§ скажіть: «Я — камінь», видихніть, вдихніть;

§ скажіть: «Я —- квітка», видихніть, вдихніть;

§ скажіть: «Я спокійний», вдихніть, видихніть.

Ви дійсно заспокоїтесь.

2. Вправа «Опануй себе».

Якщо ви відчуваєте конфліктні ситуації, якщо затурбувалися, розлютилися, хочеться щось кинути, є дуже простий спосіб додати собі впевненості: обхопити долонями лікті

й сильно притиснути руки до грудей - це поза витриманої людини.

3. Вправа «Скинь втому».

Встаньте, розставте широко ноги, зігніть їх трохи в колінах, зігніть тіло й вільно опустіть руки, розправивши пальці, схиліть голову до грудей, відкрийте рот. Злегка погойдайтеся в боки, уперед, назад. А потім різко струсніть головою, руками, ногами, тілом. Ви стряхнули всю втому.

4. Вправа на самоконтроль «Плюс-мінус почуття».

Вправа спрямована на розвиток уміння стримувати почуття, бути холоднокровним, не піддаватися емоціям та зберігати врівноваженість у конфліктних ситуаціях.

Для вправи знадобиться гральний кубик, за допомогою якого випадковим чином викидаються числа від одного до шести.

Ця вправа може спочатку здатися дивною, оскільки вам доведеться вигадувати собі нові почуття, а також позбавлятися від них. Насправді зовсім не обов’язково в цій вправі щось дійсно переживати. Зрештою, це вправа якраз і спрямована на розвиток здатності не переживати.

Головне — не обмежувати свою фантазію.

Отже, кидайте кубик. Від числа, що випало, відніміть три. Якщо у вас вийшло «-2», тоді вам потрібно позбавитися двох своїх почуттів, «-1» — від одного, «0» — нічого не робити, «1» — придумайте й додайте собі одне почуття, «2» — два. Якщо отримали «З» (на кубику випала шістка), то вам треба зробити щось незвичайне (наприклад, зробити перекид, станцювати або прийняти якусь безглузду позу).

Вигадати й додати собі можна абсолютно довільні почуття, ніяк не пов’язані із чимось актуальним і важливим для вас. Це може бути «відчуття капловухості», «дивне лоскотання», «голод або спрага» тощо. Проявіть фантазію. «Позбавлятися» ж треба або від реальних почуттів, які ви відчуваєте в даний момент (нудьга, голод, радість тощо), або від вигаданих і доданих до цього. У кожному разі треба сказати: «Я додаю собі...» або «Я позбавляюся від...».

Кубик кидається по колу, а інші учасники можуть контролювати, щоб учні не повторювали за іншими і не повторювалися самі.

ü Практична робота «Моделювання ситуацій із конструктивним

розв'язанням конфліктів»

Мета: навчитися розв’язувати конфліктні ситуації.

Учні працюють самостійно на роздрукованих картках

(роздавальний матеріал до уроку).

Завдання:

Проаналізуйте запропоновані конфліктні ситуації та, користуючись схемою «Етапи розв’язання конфлікту», запропонуйте найефективнішу стратегію подолання конфліктної ситуації.

Ситуація 1

Дві подруги зібралися провести разом вихідний день. Кожна запропонувала свій варіант відпочинку: одна хотіла сходити в кіно, а інша пропонувала пройтися по магазинах.

Згоди вони не досягли та посварилися. Як їм досягнути злагоди?

Ситуація 2

Миколі на день народження подарували нову настільну гру, про яку він давно мріяв. Але маленька сестричка Миколи відразу почала плакати й вимагати, щоб їй негайно дали погратися. Микола не захотів давати гру, бо боявся, що маленька дівчина пошкодить такий бажаний подарунок. До конфлікту залучилися батьки. Як мають діяти всі конфліктні сторони, щоб подолати непорозуміння?

Ситуація З

При підготовці до шкільного концерту в 6 класі виник конфлікт. Частина класу вважала, що треба підготувати танок, а інша хотіла підготувати гумористичну сценку. Діти не змогли опанувати свої емоції, посварилися та наговорили одне одному багато неприємних слів. Що слід зробити?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати доповіді про різноманітні молодіжні субкультури (на вибір учнів): емо, хіпі, панки, готи, рокери.Якщо діти забажають, то можуть проілюструвати допо­

віді костюмованими елементами та атрибутикою обраної суб-культури.

VII. ПІДСУМОК УРОКУ

ü Підсумкова бесіда

— Чи досягли ми мети уроку?

— Які висновки ви зробили сьогодні?

УРОК № 21

Підліткові компанії. Ознаки дружніх, не­

дружніх і небезпечних компаній

Мета: розглянути різновиди підліткових компаній, проаналізувати основні ознаки дружніх, недружніх та небезпечних компаній, розвивати вміння відстоювати власну позицію, не піддаватися на зовнішній тиск, виховувати відчуття самоповаги та поваги до інших людей.

Матеріали та обладнання: атрибути приналежності до різних молодіжних субкультур.

Поняття: молодіжна субкультура, дружня компанія, недружня компанія, небезпечна компанія.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

ü Гра «Робінзонада». Робота в малих групах

Уявіть, що весь ваш клас після аварії корабля опинився на безлюдному острові. Годі сподіватися, що вас зможуть знайти. Ви опинилися перед необхідністю створити нове суспільство.

Завдання для груп: обговорити ситуацію та дати відповіді на запитання:

- Яким ви хотіли би бачити таке суспільство?

- Як воно мало би розвиватися?

- Як ви вважаєте, з якими конфліктами вам би довелося зіткнутися?

- Що ви плануєте зробити, щоб створити гуманне толерантне суспільство?

- Які кроки ви вважаєте необхідними і чому?

- Як ви гадаєте, чи погодяться інші на ваш план, чи його втілення буде пов’язано з конфліктами?

ü Обговорення притчі «Долоня і пісок»

Дівчина, гуляючи пляжем разом із мамою, запитала:

«Мамо, як мені поводитися, щоб не втратити нових друзів?».

Мама подумала хвилину, потім схилилась і взяла дві жмені піску. Підняла обидві руки вгору і міцно затиснула одну долоню: пісок сипався їй крізь пальці, і що більше вона стискала пальці, то швидше сипався пісок. Друга долоня була відкритою: весь пісок залишився на ній.

Дівчинка здивовано дивилася, а потім вигукнула: «Розумію!».

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ü Доповіді учнів про молодіжні субкультури з елементами рольової гри

Емо

Емо (від англ. етоtіопаl — емоційний) — молодіжна субкультура, яку створили прибічники однойменного музичного жанру.

Це одна з найпоширеніших субкультур серед підлітків 13-18 років (хоча іноді трапляються й значно старші прихильники). Головне для представників емо — емоції. І вони черпають їх звідусіль — із музики, книг, кіно.

Носять зазвичай чорно-рожевий одяг, кеди, часто стрижуть волосся й залишають довгу чубрину, що закриває пів-обличчя. Волосся й нігті нерідко фарбують у чорний колір. Хлопці вдягають вузькі штанці з низьким поясом й вузькі майки з назвами рок-гуртів, ремені із заклепками. Люблять обвішуватися значками з героями американських мультфільмів і фенечками, полюбляють пірсинг, татуювання. Мета їхнього одягу — стерти різницю між хлопцем і дівчиною. Справжній емо не палить та не вживає алкоголь і наркотики, не бере участі у безладних статевих зв’язках, не зраджує сво­

їх ідеалів.

Емо дуже чутливі, емоційні, вони протестують проти «сірого, буденного» життя. Іноді цей протест може бути небезпечним для самих представників цієї субкультури, оскільки має саморуйнівний характер.

Досліджуючи Інтернет-сайти емо, іноді можна побачити пропаганду самогубства як протест існуючому стану суспільства, як виклик дорослим. Загроза полягає в тому, що ці сай ти стають особливо небезпечними для підлітків через вікові особливості, що характеризуються ще несформованим світоглядом, підвищеною вразливістю психіки. Це призводить до негативного сприйняття світу, усвідомлення самогубства як єдиного засобу самовираження.

Хіпі

Хіпі — американський молодіжний рух, що з’явився в середині 60-х років XX ст. та перетворився на субкультуру, став одним із символів своєї епохи. Деколи їх називали «діти квітів».

Хіпі — любителі музики, вегетаріанства й проповідники любові як вищого сенсу існування людства.

Одяг хіпі зазвичай створений з виключно природних матеріалів, оскільки використання штучних матеріалів, на думку хіпі, перешкоджає єднанню з природою. Головними атрибутами були пов’язка хіпі, фенечки, зроблені з бісеру, макраме. Також дівчата-хіпі носили сумочки, зроблені з конопель.

Крім того, будь-який поважаючий себе представник субкультури повинен був мати при собі знак хіпі — пацифік, що символізує рух за ядерне роззброєння.

У стилі цієї субкультури і сьогодні вдягаються люди творчих професій: музиканти, художники, скульптори.

Панки

Панк, панки (від англ. риnк — негарний, поганий) — молодіжна субкультура, що виникла в кінці 1960-х — на початку 1970-х років у Великобританії, СІЛА, Канаді та Австралії. Характерними особливостями є критичне ставлення до суспільства й політики.

Із панк-роком тісно пов’язане ім’я відомого американського художника Енді Уорхола.Панки відрізняються строкатим, епатажним іміджем. Вони фарбують волосся в яскраві неприродні кольори, начісують і фіксують їх лаком, гелем або пивом, щоб вони стояли сторчма. У 1980-х у панків стає модною зачіска «ірокез». Носять рвані джинси, заправлені у важкі черевики (Бг. Магіепз) І кеди (Сопуєгзє). Деякі попередньо вимочують джинси в розчині вибілювача, щоб з’явилися руді плями.

Куртка-«косуха» була перейнята як рок-н-рольний атрибут із 1950-х, коли мотоцикл і рок-н-рол були невід’ємними символами свободи особистості.

В одязі переважає стиль «Беасі», тобто «мертвий стиль». Панки наносять черепа й знаки на одяг і аксесуари. Також панки носять різні атрибути рокерських субкультур: нашийники, напульсники, браслети (переважно шкіряні, із шипами,

наклепками, ланцюгами) тощо.

Готи

Готи (від англ. gothіс — варварський, грубий) — суб-культура, що зародилася наприкінці 70-х років XX століття у Великобританії на основі панк-руху. Готична субкультура досить різноманітна й неоднорідна, однак для всіх її представників тією чи іншою мірою характерні специфічний імідж та інтерес до готичної музики. Від початку будучи молодіжною, нині ця субкультура представлена шанувальниками віком від 14 до 45 років і старшими.

Розвиток готичної субкультури був тісно пов’язаний з еволюцією музичного жанру готичний рок.

Сьогодні готична субкультура поширена переважно в Європі й Північній Америці, меншою мірою — в Азії й Австралії. Вона має розвинену соціальну та інформаційну інфраструктуру — видаються тематичні журнали, підтримуються сайти, регулярно проводяться готичні музичні фестивалі.

Основними складовими субкультури є готична мода та готична музика. Готична мода дуже різноманітна і поєднує низку специфічних напрямків, проте загальними рисами

для більшості з них є домінування чорного кольору в одязі, специфічна атрибутика й особливий макіяж. До готичної музики зазвичай відносять готичний рок, дет-рок і дарк-вейв, хоча також включають деякі похідні жанри, наприклад готичний метал. На розвиток готики вплинули певні літературні твори й кінострічки, а пізніше вже елементи субкультурної естетики почали проникати в масове мистецтво. Особливо тісно готична культура пов’язана з вампірською тематикою.

Готична субкультура постійно наражається на критику з різних позицій. У засобах масової інформації найчастіше тиражується спотворений, негативний образ готів. Із боку консервативних верств суспільства й релігійних організації! на адресу готів лунають різноманітні звинувачення, які частіше не відповідають дійсності. Незважаючи на те, що готи в цілому негативно ставляться до сучасного суспільства, вони здатні успішно в нього інтегруватися.

Рокери

Термін «рокери» (як і субкультура) з’явився в 1960-му році на території Англії. Спочатку він застосовувався до молоді, яка їздила на мотоциклах. Рух рокерів почав формуватися, коли стиль рок-н-рол набирав обертів, особливо завдяки легендарному виконавцю Елвісу Преслі. Імідж субкультури рокери відрізняється практичністю

і майже без змін дійшов до наших днів. Вони носять «косухи» — шкіряні куртки, прикрашені різними нашивками, залізними кнопками та іншою атрибутикою. Цей напрямок дав розвиток такому руху, як байкери.

Байкери (від англ. Ьіке — мотоцикл) — члени мотоклубу, прихильники мотоциклу не просто як засобу пересування, а як невід’ємної частини певного стилю життя, життєвих цінностей та кодексу правил. Кожний байкер є мотоциклістом, але не кожен власник двоколісної техніки може бути віднесений до числа байкеріів.

♦ Методична порада

Якщо діти на час доповіді одягали якісь костюмовані елементи, атрибутику обраної

субкультури, то після закінчення рольової гри потрібно провести «деролізацію». Це

дуже важливий момент. У жодному разі не можна залишити доповідачів у їх «об­

разах». Бо ярлики цих ролей можуть надовго прикріпитися до учнів.Форма «деролізацГЇ» може бути різною, при цьому обов'язково треба попросити вийти з ролей всіх, незалежно від того, яку роль вони виконували і чи виконували її взагалі. Наприклад, можна обговорити з кожним доповідачем, які емоції він відчував, виконуючи цю роль. Запропонувати умовно «зняти маску». Гарним виходом з ролі може бути пропозиція обійти навколо стільця або столу — і таким чином знову стати самим собою.Тільки після цього можна переходити до обговорення доповідей.

ü Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

У народі говорять: «З ким поведешся, від того й наберешся», «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти».

Для підлітків дуже важливим є відчуття своєї приналежності до певної компанії, оскільки в цьому віці спілкування з однолітками виходить на перший план. Інтереси підлітків є досить поверховими, вони часто захоплюються чимось новим, але ненадовго. При виборі захоплення підліток виявляє свою самостійність та здійснює пошуки способів і сфер самореалізації. Іноді цей пошук може привести до не зовсім

благополучної компанії. Як розрізняти можливі ризики і небезпечні компанії? І навпаки, не нехтувати товариством достойних і цікавих людей. Про це й піде мова на уроці.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Підліткові компанії. Ознаки дружніх, недружніх і небезпечних компаній

ü Розповідь учителя, складання опорного конспекту в зошиті

Ознаки дружньої компанії:

§ у дружній компанії всі члени групи відкрито спілкуються одне з одним, мають рівні права та обов’язки:

§ кожна людина сприймається такою, якою вона є;

§ спільна діяльність здійснюється на засадах взаємоповаги та взаємодопомоги;

§ усі члени групи ставляться одне до одного доброзичливо та з повагою, не тиснуть одне на одного;

§ до компанії із заохоченням приймають нових друзів, кожен член компанії в колі однолітків відчуває захищеність та безпеку;

§ усі члени компанії ведуть здоровий спосіб життя, осуджують шкідливі звички.

Ознаки недружньої компанії:

§ недружня компанія роздрібнена на невеличкі угруповання, які між собою конкурують и іноді вступають у конфлікт;

§ є виражена група лідерів, думка яких панує над поглядами інших членів групи;

§ окремі члени групи знаходяться в пригніченому становищі, з них можуть насміхатися. Це викликає відчуття самотності й дискомфорту в багатьох членів групи, адже кожен з них може опинитися в ролі пригніченого, що не сприяє розвитку почуття гідності та самоповаги;

§ вияв та розвиток індивідуальних якостей в таких компаніях є неможливим;

§ набувають значення сумнівні вияви самовираження у вигляді порушень правил поведінки, бравада шкідливими звичками (палінням, вживанням алкоголю);

§ я члени такої компанії не дуже охоче спілкуються за межами свого кола.

Ознаки небезпечної компанії:

§ небезпечна компанія має жорстку ієрархію, авторитарного лідера, якому без суперечок повинні підкорятися всі члени групи, виконувати всі його накази та

завдання;

§ другорядні члени групи повинні бути «як усі», поведінка кожного строго визначена і не обговорюється, не приймаються жодні нарікання, поважають лише за безумов­

не виконання наказів лідера;

§ членам групи забороняється повідомляти іншим про те, що відбувається в компанії, неслухняність карається, у компанії панує атмосфера страху та небезпеки;

§ до оточуючих компанія ставиться звисока, члени компанії курять, вживають алкоголь, наркотики, схильні до ризикованої поведінки, здійснюють протиправні дії.

2. Вияви фізичного та психологічного насильства

ü Розповідь учителя з елементами бесіди

Фізичне насильство — це будь-яка фізична травма, причиною якої може бути побиття, удари, укуси, опіки або будь-яка інша фізична шкода, завдана людині. Травма може бути навмисною або ненавмисною, а також наслідком надмірних дисциплінарних вимог чи покарання.

Ознаки фізичного насильства:

§ переломи кісток;

§ відбитки предметів на шкірі;

§ синці або порізи, яким немає пояснень;

§ вирване волосся;

§ боязнь дорослих, у тому числі батьків;

§ агресія;

§ боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будь-якого дотику.

Психологічне насильство, або емоційне, моральне насильство, — це форма насильства, що може призвести до психологічної травми, у тому числі депресії.

У багатьох психологічних дослідженнях виділяють близько 20 характерних виявів психологічного насильства, серед яких:

§ вербальна агресія (наприклад, висловлювання, що викликають у людини образу або роздратування);

§ домінантна поведінка (наприклад, обмеження спілкування людини з його родичами).

До виявів психологічного насильства також відносять дії, спрямовані на зниження самооцінки й самоповаги людини (наприклад, постійну критику, заниження здібностей людини, образи), залякування, погрози заподіяння фізичної шкоди.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

ü Узагальнююча бесіда

— Які дружні групи (компанії) є у вашому класі, школі, на вашій вулиці?

— Чим вони займаються?

— Як вони проводять вільний час?

— Чи знаєте ви недружні або небезпечні компанії?

— За якими ознаками ви визнали їх недружніми або небезпечними?

— Як можна захистити себе, якщо вам довелось потрапити в небезпечну компанію?

— Яких неприємностей можна чекати від небезпечних компаній?

— Назвіть правила поведінки з незнайомцями.

ü Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

— Коли мої друзі ігнорують мене, я відчуваю...

— Коли я неприязний із кимось, я відчуваю...

— Коли мої друзі піклуються про мене, я відчуваю...

— Коли я виявляю турботу про іншу людину, я відчуваю...

ü Моделювання ситуації

До вашого класу прийшла нова дівчина. Вона дуже сором’язлива та не може швидко налагодити стосунки з новими однокласниками. Тому вона відчуває самотність.

— Допоможіть їй — напишіть записку зі словами підтримки.

— Уявіть себе на місці дівчинки, що отримала вашу записку.

— Що ви відчуваєте?

ü Інтерактивна вправа «Прошу слова»

Висловте свою позицію:

— Чи завжди приналежність до небезпечних компаній може мати негативні наслідки?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Перегляньте художній фільм «Опудало», 1983 рік, режисер Ролан Биков (у головній ролі відома співачка Крістіна Орбакайте).

Або прочитайте книгу, за якою було знято цей фільм.

Автор Володимир Железніков «Опудало».

VII. ПІДСУМОК УРОКУ

ü П'ятихвилинне есе

Учні пишуть міні-твір з метою підбиття підсумків уроку.

УРОК №.22

Способи протидії агресії та насильству

в підлітковому середовищі

Мета: розглянути чинники, що впливають на агресивну поведінку, основні

положення конвенції 00Н про права дитини, розвивати вміння проти­

діяти виявам насильства й агресії, виховувати самоповагу та повагу до

оточуючих.

Матеріали та обладнання: роздавальний матеріал.

Поняття: конвенція 00Н, права дитини, агресія.

Тип уроку: узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

ü Обговорення результатів перегляду художнього фільму «Опудало»

- Схарактеризуйте стисло (у двох-трьох реченнях) свої враження від фільму.

- Як ви гадаєте, що спричинило агресивну поведінку в однокласників Маші?

- Які прояви агресії ви побачили у фільмі?

- Чи викликала у вас співчуття історія головної героїні?

- Чи доводилось вам у житті стикатися з подібними виявами агресії та насильства? Як ви на них реагували?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ü Слово вчителя

На попередніх уроках ми багато говорили про стосунки між людьми, особливості спілкування, яке не завжди буває позитивним. Іноді ми потрапляємо в конфліктні ситуації, шукаємо з них вихід, іноді знаходимо його, а іноді — ні. Ми спілкуємося з різними людьми. Це наш світ, і ми вчимося жити в ньому. Сьогодні ми підіб’ємо підсумки, ще раз пригадаємо, що таке агресія, як протидіяти виявам насильства, та дізнаємося, як міжнародні організації регулюють взаємовідносини між людьми і сприяють поширенню мира та злагоди на всій планеті.

Агресивність — це риса характеру, що виявляється у ворожому ставленні людини до інших людей, до тварин, до навколишнього світу. Агресивними називаються такі дії, що не спричинені будь-якими об’єктивними умовами, не можуть бути виправданими обставинами, що сталися (зокрема — необхідністю самооборони або захисту інших людей).

Агресія часто є одним із захисних механізмів людини, за допомогою якого людина намагається якось «скинути» негативні емоції й пристосуватися до навколишніх умов. Але цей шлях не є правильним, і тому слід знаходити інші шляхи виходу зі складних життєвих ситуацій.

Як правильно діяти в ситуаціях з виявами агресії та насильства, ми дізнаємося сьогодні на уроці.

ü Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття про агресію

ü Розповідь учителя

Агресія — це фізична або словесна поведінка людини, спрямована на пошкодження або зруйнування. У випадку, якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона nпереростає у насильство.

Існує багато теорій пояснення агресії.

Теорія відомого психолога Гобса, наприклад, ґрунтується на твердженні, що всі люди за своєю природою егоїстичні й жорстокі, тобто агресія закладена у підсвідомості як інстинкт саме через «тваринну» сторону людської натури.

Етнолог Кондрад Лоренс після довготривалого вивчення поведінки тварин розвинув теорію, що агресія — це успадкована спонтанна готовність боротися за існування або захоплювати і захищати власність.

Наприклад, самець хатньої миші, виявивши на своїй території чужинця, нападає на нього й кусає, поки той не втече. Лісова миша найчастіше виганяє прибульця без бійки, лише демонструючи противникові свої агресивні наміри.

Трохи пізніше була висунута альтернативна гіпотеза агресії, за якою агресія визначалася як набутий (а не інстинктивний) захисний механізм, спричинений зовнішніми чинниками, а не внутрішніми. Так, наприклад, діти в країнах, що

перебувають у стані війни, починають набагато раніше й активніше виявляти агресію, ніж їх однолітки, які живуть у мирній країні. Взагалі, агресія часто виникає як захисний механізм йроти впливів ворожого оточення.

Сьогодні великий вплив на психіку й поведінку дітей мають засоби масової інформації. Експериментально доведено, що діти, які часто переглядають передачі з елементами насильства, стають більш неврівноваженими й агресивними. Більше того, вони починають сприймати насильство як нормальне явище.

Також не можна залишити поза увагою дію на поведінку людини алкоголю й наркотиків. Численні експерименти і статистика довели, що більшість злочинів скоюється в стані алкогольного сп’яніння.

2. Чинники, що впливають на агресивну поведінку

ü «Мозковий штурм»

Іноді людина або група людей може порушувати ваші права, поводитись агресивно.

- Які мотиви поведінки таких людей?

- Обміркуйте та назвіть усі чинники, що впливають на агресивні вияви в поведінці людини.

ü Розповідь учителя, складання опорного конспекту в зошиті (або аналіз

Дата добавления: 2015-11-04