Йога — шлях удосконалення 5 страница

АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ, КОЛИ ВАМ ПРОПОНУЮТЬ СИГАРЕТУ

Дії партнера	Ваші дії (алгоритм)	Запишіть ваш варіант відповіді згідно з алго­ ритмом дій
Робить пропозицію. Пропонує закурити си­ гарету	Поясніть, що ви думаєте та відчуваєте
Намагається відволікти від теми. «Що ти як маленька дитина»	Повертайтесь до теми. Висуньте вимогу. Запитайте, що він думає
Тисне, переконує. «Усі курять», «ти що, рекламу не дивишся?»	Відмовтесь, або відтяг­ ніть час, або запропо­ нуйте альтернативу

2. Спробуйте побачити чужий та свій інтерес за ситуацією, коли вам пропонують наркотики. Складіть та заповніть подібну таблицю для пропозиції вживання наркотиків.

3. Зробіть загальний висновок щодо пропозицій вживання психотропних речовин.

ü Інтерактивна вправа «Метод ПРЕС»

Висловте свою думку щодо шкідливого впливу психоактивних речовин.

Чотири етапи ПРЕС-методу:

1. Позиція

Я вважаю, що...

(Висловте свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору.)

Приклад: Я вважаю необхідним відмову від вживання психоактивних речовин...

2. Обґрунтування

Тому, що...

(Наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції.)

3. Приклад

Наприклад...

(Наведіть факти, що демонструють ваші докази, вони зміцнять вашу позицію.)

4. Висновки

Тому...

(Узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто це заклик прийняти вашу позицію.)

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Придумати казку «Мандрівка до країни Здоров’я». За бажанням намалювати до неї ілюстрації.

VII. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

ü Підсумкова бесіда

— Що нового ви дізналися на уроці?

— Яка діяльність сподобалася найбільше?

— Що було найскладнішим при виконанні завдань?

— Що треба ще вивчити вдома?

УРОК № 15

Вплив ВІЛ-інфекції на організм людини.

Поняття про СНІД

Мета: сформувати поняття про ВІЛ/СНІД, усвідомити зв'язок між способом життя й ризиком інфікування, розвивати вміння уважно ставитися до свого здоров'я, виховувати толерантне ставлення до людей з ВІЛ.

Матеріали та обладнання: роздавальний матеріал.

Поняття: вірус імунодефіциту людини, синдром набутого імунного дефіциту, толерантність.

Тип уроку: урок-дослідження.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Урок передбачає дослідницьку діяльність учнів у групах.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

ü Слухання казок «Мандрівка в країну Здоров'я»

Декілька учнів зачитують свої твори. Обговорення казок, перегляд ілюстрацій.

ü Фронтальна діяльність

Методичний прийом, що називається «Кластер» (у перекладі з англійської — гроно).

Перед класом ставиться завдання: «Згадайте та запишіть усе, що ви знаєте про ВІЛ/СНІД».

Форма роботи: обговорення та доповнення одне одного.

Результат цієї роботи відображається в схемі на дошці:

Що ви знаєте про Віл/Снід?

Схема є орієнтовною, продемонстровано лише принцип, оскільки неможливо передбачити, які варіанти побудови подібної схеми запропонують учні на уроці.

§ Інформація для роздумів

Мабуть всі ви чули пісні культової британської групи «Оиееп», наприклад, всесвітньо

відомий хіт «Wе аге thе сhampions».

Соліст цієї групи, Фредді Меркурі, на жаль, став жертвою страшної хвороби —

СНІДу. Ось його слова:

«Ураховуючи чутки, що поширилися в пресі, я хочу сказати, що аналіз моєї крові підтвердив присутність ВІЛ. У мене СНІД. Я вважав за потрібне тримати цю інфор­

мацію в таємниці, щоб зберегти спокій рідних та близьких. Однак прийшов час

повідомити правду моїм друзям та прихильникам в усьому світі. Я сподіваюсь, що

кожний приєднається до боротьби із цією жахливою хворобою».

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ü Слова вчителя

За даними фонду АнтиСНІД (станом на липень 2012 року), 212 800 українців інфіковані ВІЛ, у тому числі 51 500 випадків на СНІД. За неофіційними даними, число інфікованих ВІЛ в Україні становить 370 000 осіб.

У таких регіонах України, як Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Донецька області, спостерігається найвищий рівень поширеності ВІЛ-інфекції.

На початковій стадії епідемії в Україні більшість тих, хто був інфікований, були споживачами ін’єкційних наркотиків. Однак за останні 10 років вірус вийшов із середовища наркоманів і поширюється серед усіх груп населення. Проте в суспільстві й досі панує думка, що на СНІД хворіють лише люди, які працюють у секс-бізнесі, та ті, що вживають наркотики.

Статистика свідчить, що більша частина ВІЛ-інфікованих людей — це особи віком від 19 до 39 років. За останні п’ять років збільшилася кількість інфікованих жінок. Сьогодні всі верстви населення мають ризик отримання інфекції.

ü Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

ü Постановка дослідницького завдання

План роботи:

1 етап — висування гіпотези;

2 етап -— перевірка гіпотези пошуковим шляхом, установлення наукових фактів та формулювання висновку;

3 етап — у ході дослідження пропонується скласти тези щодо загальної характеристики ВІЛ/СНІДу: симптомів та етапів розвитку захворювання, основних шляхів передачі та необхідних заходів щодо профілактики. Гіпотеза: люди, які інфіковані ВІЛ, не становлять загрози для оточуючих, якщо дотримуватись певних правил.

ü Розповідь учителя

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) — це вірус, який руйнує імунну систему та робить людину сприйнятливою до різних інфекцій і захворювань.

ВІЛ-інфекція — це захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини. Воно включає в себе період тривалого вірусоносійства (10 і більше років), а терміном СНІД

(синдром набутого імунодефіциту) позначають кінцеву стадію ВІЛ-інфекції. Сам собою ВІЛ не є смертельним чинником, але функціонування цього вірусу в організмі впливає

на імунну систему так, іцо навіть проста нежить може призвести до смерті людини. На стадії остаточного ураження імунної системи людини розвиваються супутні захворювання — запалення легенів, органів травлення, головного мозку, туберкульоз, утворення злоякісних пухлин шкіри й судин. Руйнуючи імунну систему, ВІЛ робить організм нездатним протистояти не лише зовнішнім інфекціям, але й умовнопатогенним інфекційним агентам (бактеріям, грибкам тощо), що зазвичай існують в організмі людини і не спричиняють захворювань. Проміжок часу між інфікуванням ВІЛ і розвитком стадії СНІДу може бути різним, залежно від загального стану здоров’я інфікованої людини, її способу життя та інших обставин. Близько 40 % інфікова­

них переходять у стадію СНІД лише через 12-13 років після зараження. Утім, у будь-якому разі хвороба закінчується смертю. Тривалість фази СНІДу зазвичай не перевищує

3-х років.

«Синдром» означає, що йдеться не про окрему хворобу, а про цілий комплекс різних симптомів захворювання.

«Набутий» означає, що це можна придбати, або заразитися.

«Імунодефіцит» — перша частина слова, яка означає, що йдеться про імунну систему людини, а друга частина слова — «дефіцит» — означає, що імунна система порушена.

Механізм розвитку захворювання

Потрапляючи в організм, вірус проникає в клітини імунної системи, щоб у них жити й розмножуватися, при цьому робота самих клітин порушується. У процесі розмноження ВІЛ використовує клітину як матеріал для створення подібних до себе. ВІЛ проникає всередину клітини, його оболонка зникає, і всередині клітини починається створення нових вірусних частинок. Оскільки процес повторюється, все більша кількість клітин уражається вірусом і гине. Усі існуючі антивірусні препарати пригнічують розмноження вірусу, тобто перешкоджають створенню нових вірусних

частинок.

ü Робота в групах

Демонстрація та аналіз відеоматеріалів «Шляхи передачі ВІЛ/СНІДу» (або опрацювання роздавального матеріалу, наукової літератури).Існує велика кількість різноманітних матеріалів щодо проблематики ВІЛ/СНІДу. Наприклад, можна рекоменду­

вати для роботи інтернет-ресурс «Всеукраїнський молодіжний проект “Україна проти СНІДу”» Тут можна знайти і статті, і відеоматеріали до уроку. Його також можна рекомендувати учням для самостійного дослідження.

Під час перегляду фільму (або опрацювання матеріалів) учні звертають увагу на такі моменти:

1) шляхи передачі ВІЛ;

2) через що неможливо заразитися ВІЛ;

3) профілактика зараження ВІЛ.

ü Узагальнення результатів дослідницької діяльності. Методичний прийом

«Опитування ланцюжком»

Учні по черзі дають відповіді на запитання, що були поставлені перед переглядом навчального відео (опрацюванням наукової літератури), у будь-який момент слово передається іншому учню, який продовжує, не перериваючи логіки відповіді попередника. Прийом активізує увагу та пізнавальну активність учнів.

Висновки з проведеної роботи оформлюються у вигляді схеми на дошці або учням пропонується заповнити заготовку схеми (роздавальний матеріал до уроку).

Шляхи передачі ВІЛ  

Статевим шляхом  

Ін'єкційно, через кров та інші біологічні рідини  

Перинатальним шляхом від матері до дитини  

Запис тез на дошці та в зошиті.

ВІЛ-інфекція НЕ передається побутовим шляхом:

§ при дотиках, обіймах, рукостисканнях;

§ через поцілунки;

§ через посуд, столові прибори;

§ через їжу;

§ через постільну білизну, предмети побуту, іграшки;

§ повітряно-крапельним шляхом (у тому числі при чханні і кашлі);

§ при купанні у воді;

§ через ручки дверей і кранів, унітази;

§ через гроші;

§ через спортивні прилади;

§ через укуси комах або тварин.

ü Фронтальна бесіда

Повернення до дослідницького завдання, що було поставлене на початку уроку.

Висунута гіпотеза: люди, що інфіковані ВІЛ, не становлять загрози для оточуючих, якщо дотримуватись певних правил.

— Які результати нашої роботи?

— Які наукові факти ми з’ясували в підтвердження нашої гіпотези?

— Ми довели, що...

— Спростували, що...

ü Формулювання висновку. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

— Як слід ставитись до людини, якщо ви довідались про наявність у неї ВІЛ-інфекції?

Учні стисло висловлюють свій висновок щодо результатів дослідницької роботи.

ü Розповідь учителя

Толерантне ставлення до людей, які інфіковані ВІЛ

Толерантність — відмова від домінування та примушування, визнання права інших людей на власні думки та погляди, повага й визнання рівності.

Дискримінація — це ізоляція або відторгнення людини суспільством, що формує до неї несправедливе, упереджене ставлення через належність її до відповідної групи людей або того, що оточуючі вважають її членом такої групи.

Останнім часом пандемія ВІЛ/СНІДу з дивовижною швидкістю поширилася світом. Тому ця проблема стосується не окремих людей чи певних прошарків соціуму, а всього суспільства: бідних і багатих, іноземців і місцевих жителів, чоловіків і жінок, людей похилого віку, дітей і молоді, людей різних професій, віросповідання й національної належності.

Проблема ВІЛ — це проблема не лише медична, але й соціальна. У ставленні до ВІЛ-інфікованих залишається страх заразитися, спричинений незнанням шляхів поширення ВІЛ. Люди-носії ВІЛ стають ізгоями. Негативну роль у ставленні суспільства до інфікованих є пануюча думка про те, що хворий на СНІД є або наркоманом, або повією, тому вони не заслуговують навіть, на співчуття.

Люди, позитивний ВІЛ-статус яких стає відомим, потерпають від дискримінації та порушень своїх прав. Це виявляється в ізоляції та остракізмі з боку родини, друзів та сусідів, звільненні з роботи або ж створенні умов, що змушують їх звільнитися.

Страх піддатися дискримінації може утримувати людей від того, щоб звернутися за лікуванням у зв’язку зі СНІДом або відкрито визнати свій ВІЛ-статус.

Для того щоб уникнути подібної ситуації, слід знати: що таке ВІЛ, шляхи його, поширення й наслідки.

До заходів, що запобігають дискримінації, належать:

§ правовий захист ВІЛ-інфікованих, відповідне законодавство й процедури його реалізації;

§ інформація та освіта населення щодо можливих шляхів поширення ВІЛ;

§ роз’яснення ВІЛ-консультантів, психологів щодо розуміння проблем інфікованих людей. Допомога людям у розумінні того, що з ВІЛ можна жити і що досягнення

в галузі лікування дають реальну надію на майбутнє;

§ забезпечення дотримання професійних і етичних норм медичних працівників. У разі виникнення порушень професійної етики слід передбачити адекватні форми від­

шкодування морального збитку;

§ забезпечення доступу до медичних препаратів і їх використання для лікування ВІЛ.

Висновок: пам’ятайте, що ВІЛ або СНІД — це не привід для дискримінації. Люди, що живуть з ВІЛ/СНІД, також мають емоції і почуття. Ці люди відчувають себе ізольованими, не отримуючи підтримки, у якій є потреба. Саме толерантне

ставлення кожного з нас може змінити погляд суспільства на цю проблему.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

ü Письмова робота на картках (роздавальний матеріал до уроку)

ü Аналіз проблемної ситуації

Миколі 16 років, він інфікований ВІЛ. Він не виглядає хворим, але швидко стомлюється. Він продовжує ходити до школи, але не знає, чи потрібно розповідати комусь про те, що він ВІЛ-інфікований.

Запитання:

— Чи повинен Микола й далі відвідувати школу? Чому?

— Чи повинен він розповідати комусь про те, що в нього ВІЛ?

— Як ви відреагуєте, якщо він розповість вам про це?

- Який ступінь ризику для вас, якщо хлопчик сидить

поруч із вами?

— Чи будете ви відвідувати одну спортивну секцію з Миколою?

ü Робота в групах. Створення соціальної реклами «Профілактика ВІЛ-

інфікування»

Учні на окремих аркушах паперу створюють листівки, плакати, соціальну рекламу з означеної тематики.

Презентація робіт. Оформлення виставки листівок.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Скласти кросворд або вікторину за темою «ВІЛ/СНІД».

VII. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

ü Підсумкова бесіда

— Чи досягли ми мети уроку?

— Як ви оцінюєте свою роботу на уроці?

УРОК № 16

Спілкування і здоров'я.

Засоби комунікації

Мета: сформувати знання про спілкування як необхідну складову фізичного та психічного здоров'я людини, розглянути види спілкування, сучасні засоби комунікації, розвивати навички ефективного спілкування з дорослими та однолітками, виховувати в учнів культуру спілкування, взаємоповагу та розуміння.

Матеріали та обладнання: фотографії або ілюстрації, на яких продемонстровано різні

види спілкування, логотипи соціальних мереж, вирази обличчя людини,

комп'ютерна презентація М$ РоwегРоіпt.

Поняття: спілкування, комунікація, невербальний контакт, вербальний контакт, засоби комунікації.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Слайд № 1

Учням пропонується оцінити свій настрій на початку уроку, намалювавши в зошитах один зі смайликів.

Це допоможе оцінити настрій класу, підготовленість до уроку та скорегувати настрій двома-трьома фразами, додатково налаштувати учнів на роботу.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

ü Фронтальна бесіда

— Пригадайте, як спілкувалися між собою первісні люди.

- Для чого їм було необхідно вдосконалювати засоби спілкування між собою?

ü Слово вчителя

Слайд № 2

Первісні люди спілкувалися між собою здебільшого жестами: змахами рук, нахилами голови, положенням тіла. Усе це, як і в зграї тварин, передавало зміст «послання». Потім люди почали використовувати окремі звуки, які згодом перетворилися на примітивну мову. Основними формами діяльності давніх людей були колективна охота, збирання їжі. Розвиток різноманітних форм спілкування був необхід­

ною умовою розвитку людства в цілому. Навіть сьогодні людина передає інформацію не лише за допомогою слів, а й жестами, виразом обличчя, за допомогою інтонації та звучання голосу.

ПІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

До уваги учнів пропонуються фотографії або ілюстрації, на яких зображені різні види спілкування: люди, що розмовляють між собою, телефонна розмова, логотипи соціальних мереж.

Слайд № З

- Як ви гадаєте, яке значення має спілкування для людини?

- Чи можете ви за виразом обличчя визначити, які емоції охопили людину?

- Чи важливо контролювати свій настрій та емоції при спілкуванні з друзями, батьками, учителями?

- Яких переваг надає знання та дотримання правил спілкування?

ü Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

Слайд № 4

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Спілкування людей

ü Розповідь учителя

Спілкування є невід’ємною частиною нашого життя. Із перших днів життя маленька дитина прислуховується до голосу матері, намагається роздивитися предмети навколо себе. І коли малюк уперше посміхається — це вже початок спілкування зі своїми близькими. Ви дорослішаєте, починаєте ходити до школи, у вас з’являються нові друзі та знайомі, ви пізнаєте світ навколо себе.

У сучасному світі існують майже необмежені можливості для спілкування між людьми: з однаковою легкістю ми можемо зв’язатися через мережу Інтернет і з одноклассника ми, які живуть поряд, і з друзями, які живуть в іншій країні.

Для порівняння, ще декілька десятків років тому ваші бабусі й дідусі уявити собі не могли, що лист може дістатися адресата за допомогою електронної пошти майже миттєво. Листи, перш ніж потрапити до рук отримувача, «подорожували» на поїздах, кораблях або літаках. А ще раніше для передачі важливої інформації наші предки використовували поштових голубів.

Сьогодні все змінилося, стрімкий розвиток сучасних технологій дозволяє вдосконалювати засоби спілкування та поєднує людей всього світу. Тому для сучасної людини є дуже важливим уміння встановлювати дружні, партнерські відносини, володіти навичками подолання конфліктних ситуацій.

Спілкування є однією з найважливіших потреб людини. Від уміння спілкуватися та налагоджувати стосунки залежить настрій людини, її самоповага, а також ставлення до інших людей та оточуючого світу. Негаразди в міжособистісних стосунках можуть негативно вплинути на здоров’я людини.

Спілкування, або комунікація— це обмін інформацією, фактами, ідеями, поглядами, емоціями між двома або більше особами.

2. Види спілкування

ü Пояснення вчителя

У ході вивчення нового матеріалу за допомогою комп’ютерної анімації заповнюється таблиця «Види спілкування».

Слайд № 5

Види спілкування
Безпосереднє Опосередковане	Реальне Уявне	Офіційне Неофіційне	Вербальне Невербальне

1. Безпосереднє й опосередковане спілкування.

При безпосередньому контакті люди бачать і чують одне одного, перебувають в одному місті.

Опосередковане спілкування відбувається між людьми, які розділені простором або часом, за допомогою таких засобів, як телефон, комп’ютер, листування, аудіо або відеозаписи, книги.

2. Реальне й уявне спілкування.

Реальне спілкування відбувається між реальними людьми.

Уявне — це спілкування з літературними героями, співаками, акторами, які є кумирами, але з якими не має реального спілкування. Деякі люди замінюють реальне спілкування «розмовами» з тваринами, рослинами або іграшками.

3. Офіційне й неофіційне спілкування.

Офіційне спілкування — формальні, ділові стосунки на роботі, у школі, у державних установах.

Неофіційні (побутові, сімейні, товариські) стосунки не мають чітких правил і здійснюються на більш вільних засадах.

4. Вербальне й невербальне спілкування.

Вербальне спілкування здійснюється за допомогою мови й мовлення. Одна з найважливіших проблем цього типу спілкування — розуміння співрозмовника.

За допомогою слів люди програмують свою поведінку та поведінку інших. Варто пам’ятати, що слова-«агресори» (претензія, дурниця тощо) майже завжди сприймаються негативно і викликають зворотну агресію співрозмовника.

Невербальне спілкування полягає в передачі й одержанні інформації за допомогою міміки, жестів, різного роду сигналів і символів. Велике значення в невербальному спілкуванні має «мова» погляду. Погляд передає не лише емоції, а також і змістовну інформацію.

У спілкуванні інформацію несе навіть простір: відстань між людьми, місце в кімнаті, у будинку, яке займає (чи прагне зайняти) та чи інша людина.

ü Доповнення таблиці, наведення прикладів

— Наведіть приклади для кожного виду спілкування та доповніть роздруковану таблицю прикладами (роздавальний матеріал до уроку).

3. Функції спілкування.

ü Пояснення вчителя

Слайд № 6

Розрізняють такі функції спілкування:

1. Комунікативна — обмін та передача інформації.

Завдяки цій функції, накопичуються знання, збагачується та передається від покоління до покоління суспільний досвід. Але спілкування не обмежується лише передачею інформації.

2. Інтерактивна — партнери під час спілкування впливають один на одного, тобто має місце інтерактивна функція спілкування, функція впливу.

3. Пізнавальна — обмінюючись інформацією, взаємодіючи з партнерами зі спілкування, люди сприймають та пізнають себе, один одного та оточуючий світ. У цьому виявляється пізнавальна функція спілкування.

4. Особливості спілкування з дорослими й однолітками

ü Розповідь учителя

У підлітковому віці надзвичайно важливим є спілкування з однолітками, однокласниками, друзями. Стосунки між однолітками мають будуватися на партнерських засадах, на почуттях рівності, поваги одне до одного, визнанні індивідуальності

кожного із членів групи, класу, компанії. Цінність стосунків із друзями в підлітковому віці настільки важлива, що часто навіть родинні зв’язки та навчання відходять на другий план. У підлітка яскраво виявляється потреба в спілкуванні, спільній діяльності, колективному житті, дружбі. Підлітки бажають бути прийнятими, покликаними, шанованими товаришами.

У стосунках із дорослими та вчителями важливим чинником є виникнення в підлітків почуття дорослості. Підлітки починають чинити опір щодо раніше виконуваних вимог із боку дорослих, активніше відстоювати свої права на самостій­

ність, що ототожнюється в їхньому розумінні з дорослістю. Вони болісно реагують на реальні чи уявні «посягання» на свої права, намагаються обмежити претензії дорослих щодо себе. Гіперопікування чи завищені вимоги з боку батьків, учителів до підлітка можуть стати джерелом проблем у спілкуванні дитини та дорослого. У підлітковому віці виявляється індивідуальність людини, формуються самостійність, відповідальність

за свої вчинки, закладаються основні риси характеру людини.

Саме в підлітковому віці діти потребують найбільшої підтримки та уваги з боку дорослих. Дитині вкрай необхідні спілкування і дружні стосунки з дорослими, які мають для підлітка незаперечний авторитет. Саме цих дорослих діти копіюють, наслідують, уважають значущими людьми. Такі стосунки допомагають підлітку по-новому подивитися на світ дорослих і набути необхідних навичок для власного життя.

У результаті правильно побудованих стосунків створюються глибокі емоційні й духовні контакти з дорослими, які підтримують підлітка в складних чи критичних життєвих ситуаціях.

5. Навички спілкування. Активне та пасивне слухання

ü Розповідь учителя

Основними прийомами активного слухання є постійні уточнення правильності розуміння інформації, яку хоче донести до вас співрозмовник, за допомогою уточнюючих запитань. Також важливим є висловлення власних почуттів та думок у ході спілкування.

Прийоми активного слухання працюють тільки тоді, коли ви враховуєте ситуацію, зміст розмови та емоційний стан співрозмовника. Активне слухання доцільне в тих випадках, коли ваш партнер перебуває з вами на однаковій емоційній «хвилі». Однак якщо доводиться слухати людину в стані сильного емоційного збудження, то в цьому випадку прийоми активного слухання не спрацьовують. Ваш співрозмовник не контролює свої емоції й не здатен вловлювати зміст розмови. Йому треба заспокоїтись, прийти в стан нормального самоконтролю, тільки після цього із цією людиною можна спілкуватися на рівних. У таких випадках ефективно працює так зване пасивне слухання.

При пасивному слуханні важливо просто чути людину, просто давати їй зрозуміти, що вона не одна, що ви її слухаєте, розумієте й готові підтримати. Краще за все при цьому діють так звані «угу-реакції». Використовуються прості слова «так», «угу», «ясно», «зрозуміло» тощо.

Справа в тому, що емоційний стан людини подібний до маятника: дійшовши до вищої точки емоційної напруги, людина починає заспокоюватися, потім сила її почуттів знову збільшується і т. д. Якщо не втручатися в цей процес, не «розгойдувати»

маятник додатково, то, виговорившись, людина заспокоїться і, відчувши це, ви можете вже спілкуватися з нею нормально.

Кожна людина хоче, щоб її зрозуміли, розділили з нею ті почуття й переживання, що вона відчуває. Тому головне полягає в розумінні почуттів співрозмовника та співпереживанні йому.

ü Робота в групах «Створення портрета ідеального співрозмовника»

Слайд № 7

Клас об’єднується в д:рупи по 4-5 учнів. Члени груп обговорюють, які риси, на їх погляд, притаманні людині, з якою приємно спілкуватися. За бажанням можна проілюструвати головні моменти та висновки. Для представлення результатів

обговорення кожна група обирає спікера.

Результати роботи у вигляді узагальнюючої схемі «Пра­

вила ефективного спілкування» учитель відображає на дошці.

Слайд № 8

Схема з’являється на екрані як узагальнення результатів роботи й групах (можна видати учням роздруковану схему для обговорення).

Орієнтовна схема:

Правила ефективного спілкування  

Дбайте про охайність свого зовнішнього вигдяду

Виявляйте щирий інтерес до тих, з ким спілкуєтесь

Уникайте конфліктних ситуацій

Звертаючись до співбесідника, частіше називай­ те його ім'я  

Будьте уважним слухачем, на­ вчіться слухати співрозмовника  

Демонструйте привітність і да­ руйте посмішку

ü Пізнавальна діяльність учнів. Гра «Так чи ні»

Учитель загадує дещо, що учні мають відгадати, при цьому на запитання учнів можна відповідати лише «Так» або «Ні».

Слайд № 9

«Без ЦЬОГО неможливо уявити наш сучасній світ а в 50-х роках минулого сторіччя ЦЕ розроблялося декількома людьми для військових потреб міністерства оборони США

на випадок атомної війни».

♦ Методична порада

Важливо не піддаватися на бажання дітей обернути гру на. просте «вгадування».

У ході гри важливо аналізувати «слабкі» та «сильні» запитання. (До «сильних» запитань належать запитання, що чітко окреслюють коло явищ, або предметів, до яких належить слово, що загадали. У даному випадку, наприклад, «слабкими» запитаннями можуть бути «це бомба?», а «сильним» запитанням — «це зброя?», оскільки таке запитання окреслює велике коло предметів.)

Дата добавления: 2015-11-04