Схема 2.Організовані та спонтанні форми мовленнєвотворчої діяльності дошкільників

Як бачимо зі схеми, ініціативна мовленнєвотворча діяль­ність посідає значне місце в житті дитини. Адже цей вид твор­чості є природним для неї, важливим засобом самовираження, самореалізації, який виявляється у різних видах дитячої діяль­ності: в сюжетно-рольовій грі (за допомогою складання сюжетів казок, ігрових діалогів, сценаріїв); в пізнавальній діяльності (через вислови-міркування, вислови-пояснення, вислови-запитання, головна мета яких упорядкувати, систематизувати власні уявлення про довкілля, пояснити самому собі невідповідності, незрозумілості, проблеми, з якими постійно стикається дити­на); в образотворчій, музичній, конструктивній, театральній діяльності (завдяки акомпанементу дій, їх коментарю, словесному малюванню); у спілкуванні з однолітками й дорослими (через самопрезентацію і фантазування) тощо. Ініціативна мовленнєвотворча діяльність ґрунтується на знаннях дитини, які вона здобула під час навчання.

У ситуаціях регламентованої мовленнєвотворчої діяльності основними організаційними формами є мовленнєве заняття, а також заняття з ознайомлення дітей із художньою літературою, деякі види мовленнєвих ігор. Під керівництвом педагога діти вправляються у складанні римовок, художньому аналізі та творчій контамінації малих форм фольклору, створенні колек­тивних етюдів, індивідуальних казок, оповідань. Для прикла­ду розглянемо заняття «Складання казкової історії про чарів­ну силу доброти».

Мета: через стимульовані лексико-граматичні та логічні вправи підготувати дітей до самостійного складання творчої розповіді за опорними словами. Розвивати творчу уяву, здатність до багатоваріантного вирішення проблемного завдан­ня. Формувати зв'язність, логічну послідовність самостійного висловлювання дитини.

Матеріал: гумка, ґудзик, скріпка, набір предметних кар­ток (із зображенням суниці, ґудзика, відра, машини, пташки, пирога, кишені, кота, їжака), аркуші паперу, олівці.

Організаційна частина: заняття має складатися з етичної бесіди та творчої розповіді. Щоб казка, складена дітьми, мала певну мораль, потрібно, щоб етична бесіда передавала процес творчої розповіді. Лексичні вправи в першій частині заняття дають змогу актуалізувати потрібний словник для виконання творчого завдання.

Хід заняття: на початку заняття вихователь пропонує дітям пояснити, як вони розуміють вислів: «Я собою задоволе­ний», «Я пишаюся собою», та визначити, коли людина може так про себе сказати. Потім пропонує пригадати, як можна ви­разити подібний стан, за допомогою яких способів, і показати це жестами, мімікою (плечі розправлені, голова підведена, на обличчі усмішка). Діти демонструють також протилежний стан пригніченість, переживання, сором, обговорюють ситуації, коли виникають такі відчуття. На прикладах вихователь дово­дить дітям, що від гарних вчинків людина стає наче більшою, а погані вчинки роблять її зовнішньо ніби меншою. Педагог про­понує дітям послухати вірш:

Один дуже крихітний хлопчик

Для такої ж крихітної пташки,

На крихітному блюдечку

Приніс смачну, запашну крихітку.

Пташка йому подякувала,

Так, вона йому подякувала.

Щиро-щиро подякувала,

І хлопчик трішки підріс.

Вихователь: «Чому від подяки пташки хлопчик трішки підріс?»

Мовленнєвотворча діяльність включає в себе:

¾ лексико-граматичні вправи: добір синонімів до слова кри­хітний (який менший за скріпку, гумку, ґудзик на сорочці); порівнянь до наведених слів-синонімів; складання речень про можливі дії такого крихітного хлопчика;

¾ підготовка до творчої розповіді-складання сюжету за до­помогою запитань вихователя: як могло таке статися, що хлоп­чик зробився дуже маленьким? Можливо, він вчинив щось по­гане? Як повернути йому свій справжній вигляд? Які добрі вчин­ки він міг зробити? Чи допомогло це хлопчику повернути свій зріст? Що хлопчик зрозумів у своєму житті? Який корисний урок він отримав?;

¾ колективне складання сюжетів за опорними сигналами у вигляді предметних карток (вихователь послідовно відкриває їх перед дітьми, спрямовуючи розвиток сюжету відповідно до опорних слів);

¾ малювання дітьми ілюстрацій до окремих епізодів ство­реного сюжету. Відтворення казки за малюнками. Складання книжки-розкладанки;

¾ загальний етичний висновок вихователя і дітей. Мовлен­нєвотворча діяльність включається і в інші види занять (інте­лектуальні, художні, екологічні) у вигляді висловів-міркувань, висловів-пропозицій, у побудові яких дитина виявляє свою творчість, рівень мовленнєвої компетентності.

Залежно від способу організації мовленнєвотворчу діяль­ність дітей поділяють на індивідуальну, групову і колективну. Прямої залежності між умовами здійснення творчого процесу і способами організації діяльності не існує, ініціативна словес­на творчість може відбуватися в усіх трьох формах. У навчальній діяльності педагог також використовує різноманітні форми організації дітей залежно від завдань заняття і рівня їхньої підготовленості до творчої діяльності.

Індивідуальна спонтанна творчість — це майже завжди моногра, незалежно від змісту і характеру діяльності, за виклю­ченням мовленнєвотворчої діяльності, яка спонукається есте­тичним мотивом (С. Рубінштейн). Дитина може обирати різні засоби для реалізації свого задуму (дії з іграшками, малюван­ня, ліплення, конструювання, танець з підспівуванням), її ак­тивність зумовлюється ігровим мотивом, унаслідок чого вини­кає ігровий або художній сюжет, що відбивається пізніше в пев­них діях (режисерській грі з іграшками, малюванні, створенні книжки-розкладанки тощо). Нерідко в ініціативній творчій діяльності мовлення виконує не головну, а допоміжну функцію (акомпанує творенню образів, супроводжує будівельні ігри) - гармонійно входить до складу макродіяльності дитини, в якій воно відокремлюється, відсторонюється від інших, поринає у світ фантазій. Така індивідуальна творчість є безперечно цінною для розвитку творчої уяви, образного й логічного мислення, емо­ційно-чуттєвої сфери дошкільника. Саме від багатства, оригі­нальності, змістовності мовленнєвої творчості значною мірою залежить рівень ігрової, художньої діяльності дитини.

На певних етапах навчання вихователі використовують різні способи організації дітей. Так, індивідуальній творчій діяльності на занятті обов'язково має передувати колективна творчість, під час якої дитина поступово здобуває потрібні для творчості вміння й навички в найсприятливішій для цього си­туації. Адже колективне творення, кероване вихователем, зав­жди супроводжується успіхами дітей, що надає їм особливого задоволення, віри у свої можливості та бажання повернутися до цієї діяльності ще не один раз. Як уже зазначалося, під час ко­лективної творчості діти успішно вчаться одне в одного, перей­маючи найрезультативніші засоби дії. Ця форма організації також цінна багатоваріантністю вирішення творчого завдання, що позитивно впливає на розвиток швидкості, гнучкості й ори­гінальності мислення дошкільників.

Поступово вихователь починає використовувати групову (дует, тріо) форму організації творчої діяльності, наприклад складання розповіді командами. Він доручає дитині обрати собі товаришів для спільної розповіді (за картиною, набором ігра­шок тощо). Група розповідачів домовляється, хто за ким, як і про що складатиме розповідь. Причому кожен член групи уваж­но слухає мовлення інших, доповнює його, підтримує у разі виникнення труднощів, Групова мовленнєвотворча діяльність є переходом до індивідуальної творчості. Діти самостійно оби­рають тему своєї розповіді, індивідуально виконують завдання і презентують його всій групі дітей.

Про важливість індивідуальної творчості на занятті й по­дальшого колективного художнього аналізу складених дітьми творів свідчать результати дослідження Г. Кудіної та З. Новлянської. Автори відзначають цінність саме поєднання індиві­дуального й колективного етапів мовленнєвотворчої діяльності на занятті. Складений дитиною твір презентується всій групі, яка стає його поціновувачем, критиком, співавтором, що безпе­речно впливає на підвищення якості індивідуальної мовленнє­вої діяльності, адже під час навчання кожна дитина грає ролі автора, критика і слухача. Отже, використання різних способів організації мовленнєвотворчої діяльності дітей під час навчан­ня сприяє підвищенню її якості.

Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу

1. Прочитайте подані нижче визначення зв'язного мовлення.

Будь-яке справжнє мовлення, яке передає думку, бажання того, хто і говорить, є зв'язним мовленням.

Зв'язним у специфічному, термінологічному смислі слова називається таке мовлення, яке відображає всі істотні зв'язки свого предметного змісту.

Зв'язність мовлення означає адекватність мовленнєвого оформлення думки мовця (або дописувача) з погляду її зрозу­мілості для слухача (чи читача).

Зв'язне мовлення - це таке мовлення, яке може бути цілком зрозумілим на ґрунті його власного предметного змісту; все в ньому стає зрозумілим для іншого із самого контексту мовлен­ня (Рубинштейн СЛ. Основы общей психологии. - М.: Педаго­гика, 1989. - С. 468-469).

Яке з наведених визначень, на ваш погляд, найповніше відображає усі характеристики зв'язності? Сформулюйте на основі наведених визначень узагальнене визначення зв'язного мовлення.

2. Чи існує відмінність між лінгвістичними поняттями: «усне мовлення», «діалогічне мовлення», «розмовне мовлен­ня». Спробуйте пояснити кожне з цих понять. Що означають слова діа, моно, полі (діалог, монолог, полілог).

3. Прочитайте наведені висловлювання, виберіть ті з них, які відображають лінгвістичні характеристики відповідного виду мовлення.

Усне мовлення - це звучне мовлення, в якому істотну роль відіграє інтонація (Ладыженская Т.О. Система работы по раз­витию связной устной речи учеников. -М.: Просвещение, 1974. -С. 12).

В усному мовленні найчастіше вживаються прості, неповні речення (Сороколетов Ф.П., Федоров А.И. Правильность и вы­разительность устной речи. — Л.: Педагогика, 1962. — С. 4).

Розмовне мовлення має деякі особливості, які полягають у тому, що співрозмовники, започатковуючи розмову, не завжди детально уявляють собі, про що вони говоритимуть. Таке мов­лення є менш розгорнутим і логічно менш послідовним, ніж монологічне мовлення. Розмовне мовлення складається із за­питань і відповідей, що мають характер неповних речень, ко­ротких реплік (Лещенко О.М. Методика навчання рідної мови і грамоти. - К.: Вища шк., 1972. - С. 141).

Діалогічне мовлення об'єднане ситуативно-тематичною спільністю й комунікативними мотивами усних висловлювань. Воно послідовно породжується двома співрозмовниками під час безпосереднього спілкування. Задля позначення діалогу (від гр. діа - туди, вдалину, крізь, через), що ведеться між двома співрозмовниками, можна використати термін «діалог», більше трьох - «полілог» (Скалкін В.Л. Навчання діалогічного мовлен­ня. - К.: Рад. шк., 1989. - С. 6, 20).

4. Методика розвитку зв'язного мовлення дітей дошкіль­ного віку ґрунтується на результатах психологічних дослід­жень. Прочитайте уривки з психологічних праць. Визначте вікові періоди поступового розвитку зв'язного мовлення щодо цитованого тексту.

Зміна способу життя дитини, формування нових відносин з дорослими та нових видів діяльності зумовлює диференціацію функцій і форм мовлення. Виникають нові завдання спілкуван­ня, які полягають у передаванні дитиною дорослому своїх вра­жень, переживань, задумів. З'являється нова форма мовлення - повідомлення у вигляді монологу, розповіді про пережите та побачене (ЭлъконинД.Б. Детская психология. — М.: Учпедгиз, 1960.-С. 195).

У розвитку мовлення, в оволодінні зовнішнім боком мов­лення дитина йде від простої фрази до складної, до поєднання фраз і речень (Выготский Л. С. Избр. произведения: В 2 т. - М.: Педагогика, 1983. -Т. 2. - С. 407).

5. Заповніть таблицю періодизації мовленнєвого розвитку дітей ] (табл. 20).

Таблиця 20

Віковий період	Форми мовлення	Функції мовлення	Форми і прийоми розвитку мовлення
Вік немовляти від народження до 1 року Ранній вік (1-3 роки) Дошкільний вік (3-7 років)

6. Які види розповідей, на ваш погляд, є найлегшими для дітей (описові, сюжетні, фактичні, з власного досвіду, творчі, з казковими сюжетами)?

7. Дитина шостого року життя склала порівняльну роз­повідь про огірок та помідор: «Вони однакові, їх їдять сирими з сіллю або в салаті. Вони ростуть на городі. Помідор червоний, а огірок зелений».

8. Чи відповідає ця розповідь структурі описової розповіді? Складіть зразок порівняльної описової розповіді про овочі (по­мідор, огірок та ін.).

9. Прочитайте уривок із твору В. Сухомлинського «Серце віддаю дітям»: «Ми йшли в природу - в ліс, у сад, на поле, луки, берег річки, - слово ставало в моїх руках знаряддям, за допомо­гою якого я відкривав дітям очі на багатство навколишнього світу. Відчуваючи, переживаючи красу побаченого й почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова, і через слово краса вхо­дила в їхні душі. «Подорожі» в природу були першим поштов­хом до творчості. Діти складали маленькі твори про природу» (Сухомлинський В. О. Вибр. твори: В 5 т. - 1977. - Т. З - С. 202).

Як можна застосувати поради В. Сухомлинського щодо ви­користання природи в навчанні дітей розповіді в дитячому сад­ку? Накресліть перспективний план та етапи підготовчої роботи з навчання дітей старшого дошкільного віку складання казок.

Плани практичних занять

Дата добавления: 2015-11-04