Гра «Назви великер.

Мета: з'ясувати особливості вживання та розуміння дітьми іменників із суфіксом згрубілості -ищ-, здатність до рефлексії під час самостійного творення слів за допомогою цього суфікса.

Матеріал: перша серія малюнків: маленький і великий слон, друга серія малюнків: маленький і великий лев; третя се­рія малюнків мавпа, вовк, тигр, ведмідь, верблюд.

Хід заняття: перша серія. Вихователь: «У місті, де жи­вуть Максимко і Даринка, є великий зоопарк. Як же люблять наші малята ходити до нього! Проте, на жаль, це відбувається не дуже часто, адже татусь і матуся працюють зранку до вечора, а зоопарк розміщений так далеко, що їхати туди потрібно тро­лейбусом, тому самостійно діти піти туди не можуть. І ось одно­го вихідного дня тато запропонував Максимкові й Даринці по­їхати до зоопарку. Уявіть собі радість братика й сестрички!

Як же цікаво в зоопарку! Он слони: дбайливий тато-слон, біля нього маленьке вухате слоненятко. Як ти гадаєш, як ще можна назвати великого слона? (Прогнозована відповідь: слонище.) У слоненятка хоботочок, а в тата-слона... (Прогнозована відповідь: хоботище.) У слоненятка вуха ще не дуже великі, а в тата-слона не великі вуха, а... (Прогнозована відповідь: вушища). Слоненя ще дуже маленьке, тому й ніжки в нього маленькі, а в тата-слона - не просто великі ноги, а справжні... (Прогнозо­вана відповідь: ножища.)

Завдання. Мета: з'ясувати особливості вживання дітьми дієслів в умовному і наказовому способах дії; перевірити вміння створювати слова за допомогою суфіксів.

1. Що зробив зайчик, якби зустрів вовка (лисицю)? (втік би, сховався б, злякався б).

Відповідь дитини: правильно називає слово в умовному спо­собі дії; добирає два слова; називає тільки одне слово.

2. Скажи зайчику, щоб він пострибав, сховався, затанцював.

Відповідь дитини: правильно називає слова в наказовому

способі дії; добирає два слова; називає одне слово.

3. Скажи, як називають дитинча зайчика? (зайченя), ди­тинчат? (зайченята), у зайця багато... (зайченят).

Аналогічні запитання пропонуються і щодо інших тварин. У лисиці.., у вовка.., у ведмедя.., у їжака... Відповідь дитини: називає всіх дитинчат у правильній граматичній формі; нази­ває правильно тільки одну граматичну форму; не виконує зав­дання.

4. Назви дитинчат собаки, корови, коня, вівці (собака - цу­ценя, цуценята, багато цуценят; корова — теля, телята, багато телят; кінь - лоша, лошата, багато лошат; вівця - ягня, ягнята, багато ягнят).

Відповідь дитини: дитина називає всі слова правильно; на­зиває два-три слова; називає одне слово.

5. Де живуть звірі? (у лісі). Які слова можна утворити зі словом ліс? (лісний, лісок, лісищє, лісовик, лісовичок, лісочок). Відповідь дитини: називає більше двох слів; називає два слова; повторює задане слово.

Індивідуально мовлення перевіряється в ранкові години, після денного сну і на прогулянці. Маючи загальну картину граматичних помилок, вихователь може спланувати подальшу роботу щодо їх запобігання й виправлення. Якщо частина дітей вимовляє неправильно якесь слово, то можна сподіватись (зав­дяки схильності дошкільнят до наслідування), що ця помилка може з'явитись і в інших дітей. У зв'язку з цим вихователь пла­нує роботу, яка спрямована на запобігання можливим помил­кам: дидактичні ігри, вправи, розповідання за картинками з усією групою дітей та індивідуально з тими дітьми, в яких були виявлені помилки.

Наявність правильного зразка для наслідування. Дитина народжується, живе і розвивається в суспільстві. Для неї це не тільки вузьке коло предметів і явищ природи, а й люди, речі, суспільні відносини, культура, мова, наука тощо. Спочатку дитина не розмовляє, але чує мовлення дорослих, звернене до неї, потім приходить час, коли дитина сама включається в ак­тивне мовленнєве спілкування. Середовище, за П. Блонським, відіграє важливу роль у розвитку мовлення маленької дитини, воно дає чи не дає дитині можливість багато говорити і постійно чути мовлення дорослих, воно прискорює або гальмує розвиток мовлення. Отже, від мовного середовища, в якому перебуває ди­тина, залежить її власне мовлення.

«Правильність граматичної будови мови в дітей раннього віку, - зауважує М. Красногорський, залежить від правильності побудови мовлення довколишніх людей. Трирічний малюк пра­вильно вживає відмінки, особи, дієслівні форми, засвоюючи їх у мовних сполученнях, які він сприймає від тих, хто його ото­чує. Тому для правильного розвитку дитячого мовлення важли­во, щоб діти на другому і третьому роках життя чули правильне мовлення з досить багатим словниковим складом».

У ранньому дитинстві за дуже короткий час (два-три роки життя) дитина оволодіває рідною мовою. Засвоєння відбувається завдяки здатності нервової системи до наслідування. М. Красногорський наголошує: «Під час нормального мовленнєвого спілку­вання дитини з довколишніми людьми мовні зв'язки утворюють­ся шляхом наслідування і зміцнюються шляхом спонтанного повторення, або, як ми називаємо, фізіологічної ехолалії».

Методи і прийоми формування граматичної правильності мовлення у дітей. Для формування граматичної правильності мовлення використовують такі методи: дидактичні ігри і впра­ви, розповіді з використанням слів, в яких діти допускають по­милку, картинки, переказування художніх оповідань, читан­ня віршів, складання дітьми розповідей із використанням гру­пи слів на тему, запропоновану вихователем.

Найефективнішим методом формування граматичної пра­вильності мовлення є дидактичні ігри. Це доволі поширений вид діяльності в роботі дошкільних закладів, хоча вихователі не завжди правильно обирають ту чи ту гру для досягнення по­трібної мети. Гра планується сама собою, оскільки ігри на фор­мування граматичної правильності мовлення недостатньо опи­сані в методичній літературі, відсутні вони і в планах виховної роботи вихователів дошкільних закладів.

Які групи дидактичних ігор використовуються для форму­вання граматичної правильності мовлення? Це насамперед ди­дактичні ігри, спрямовані на формування вміння дітей відміню­вати іменники множини в родовому («Чого не стало?», «Чого більше?») та називному відмінках («Що змінилось?», «Назви предмети», «Опиши картинку», «Пошта»); на відмінювання іменників однини і множини у знахідному відмінку («Що я ба­чив?», «Розкажи про картинку»); на вживання роду іменників («Плутанина», «Одягни ляльку», «Крамниця іграшок»); на вжи­вання невідмінюваних іменників («На гостини», «Що я чув по радіо?»); на вживання дієслів за особами і дієслівних форм з чер­гуванням приголосних в основі («Що ми робимо?», «Що написа­но в листі?»); на узгодження числівників з іменниками («Що змінилось?», «Порахуй, скільки?»); на відмінювання іменників, що вживаються тільки в однині або множині («Кому що по­трібно?», «Про що ми задумали?»); на правильне вживання прий­менників («Сховай зайчика», «Що змінилося?», «Де ведмедик?»); на виправлення помилок, зумовлених двомовністю («Назви сло­во іншою мовою», «Що змінилось?», «Крамниця іграшок», «Про що ми задумали?»); на виправлення граматичних помилок («Так чи не так?», «Виправ, Петрушку», «На уроці рідної мови» та ін.). Крім дидактичних ігор у практиці роботи дошкільних закладів слід широко використовувати дидактичні вправи, які доступні дітям старшого дошкільного віку. Дидактичні вправи високо оцінював К. Ушинський. У його книзі «Рідне слово» зібрано чи­мало корисних вправ для розвитку мовлення дітей. Добираючи дидактичні вправи для дітей, К. Ушинський водночас вимагав від педагога правильної методики їх проведення, правильного добору запитань, оскільки кожна дидактична вправа складаєть­ся із запитання та відповіді. «У перших вправах, - писав автор, - наставникові, безперечно, доведеться керувати безперестану і дитячою спостережливістю, і дитячою думкою, і дитячим сло­вом та задовольнятися, коли діти дадуть правильну відповідь на найконкретніші запитання, наприклад: як називається пред­мет? Як називається та чи та частина предмета? Якого вона ко­льору? Потім він може комбінувати свої запитання так, що на них потрібно відповідати цілим реченням, наприклад: що їсть кінь? Якої масті бувають коні?.. Далі запитання мають, розши­рюватися таким чином, щоб відповідь на них складала кілька речень. Наприклад: як їсть корова, а як кінь? Чим віслюк схо­жий на коня, а чим на корову? Далі йдуть запитання, які при­пускають у відповіді цілу низку речень... Так, щоб поступово підготуватися до самостійного опису і таких предметів, про які нічого не говориться у книзі, але діти можуть їх розглянути».

Великого значення дидактичним вправам надавала і Є. Тихеєва, яка розробила цілу систему дидактичних вправ з розвит­ку мовлення у дошкільнят.

У дошкільній педагогіці визначено такі педагогічні вимо­ги до дидактичних вправ, що використовуються в роботі з дітьми:

а) правильний добір дидактичних вправ відповідно до по­милок, що трапляються в дитячому мовленні;

б) дидактична вправа повинна мати чітко визначену мету, основне навчальне завдання (наприклад, дидактична гра на зас­воєння дітьми прийменників або дієслівних форм);

в) матеріал до дидактичної вправи слід добирати так, щоб діти мали можливість зіставляти правильні й неправильні фор­ми, щоб у ньому були не лише ті граматичні форми, в яких діти допускають помилки, а й інші близькі граматичні форми, рані­ше засвоєні дітьми (червоне яблуко, червоний прапорець, черво­на стрічка);

г) кожна дидактична вправа має стимулювати дитячу дум­ку, сприяти розвитку мислення;

д) будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому дітям матеріалі, пов'язаному з їхнім життям і діяльністю;

є) у дидактичних вправах потрібно передбачити наочний матеріал;

є) дидактичні вправи слід проводити жваво, цікаво, вико­ристовуючи ігровий прийом.

Для формування граматичної правильності мовлення у стар­шому дошкільному віці використовують різні групи дидактич­них вправ.

Вправи на словотворення. Головна мета - формування інте­ресу до слова, розвиток критичного ставлення до мовлення, по­шук серед різних варіантів слів граматично правильного. Це такі вправи:

утворення іменників за допомогою суфіксів («Хто в ньо­го мама?», «Хто вона (він)?», «Скажи одним словом»):

¾ Вовченя. Хто в нього мама?

¾ Вовчиця.

¾ Зайченя. Хто в нього мама?

¾ Зайчиха.

¾ Левеня. (Левиця.) Порося. (Свиня.)

¾ Оля плаває. Як про неї можна сказати? Хто вона? Плавчи­ха.,)

¾ Машина, що ріже овочі. Як про неї можна сказати одним словом? (Овочерізка.)

¾ Посуд, у якому лежать цукерки. Як про нього можна ска­зати одним словом? (Цукерниця.);

утворення порівняльних ступенів прикметників:

¾ Навесні тепло, а влітку... (тепліше).

¾ Вода холодна, а лід... (холодніший);

утворення прикметників з двох слів:

¾ Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.)

¾ Сірі очі. Як сказати одним словом? (Сіроокий.);

утворення дієприкметників:

¾ Розбили тарілку. Як про неї сказати? (Розбита тарілка.)

¾ Розлили молоко. Як про нього можна сказати? (Розлите молоко.);

утворення іменників від дієслів («Назви професію», «Хто це робить?»):

¾ Будувати — будівельник.

¾ Лікувати — лікар.

¾ Виховувати - вихователь;

утворення споріднених слів:

¾ Які слова можна утворити від слова ліс?

¾ Лісний, лісник, лісовик, лісовичок.

Вправи на словозміну:

відмінювання дієслівних форм (бігати — біжу, їздити - їжджу, носити — ношу, хотіти — хочу — хочемо, просити — про­шу — просимо, водити — воджу — водимо та ін.).

Наприклад, вихователь говорить:

¾ Ми ходимо. А як ти скажеш про себе? (Я ходжу.)

¾ Як ти скажеш про Валю? (Валя ходить.)

¾ Ми бігаємо. Як ти скажеш про себе? (Я біжу.)

¾ Як ти скажеш про Юрка? (Юрко біжить.)

¾ Як ти скажеш про них? (Вони біжать.);

узгодження числівників і прикметників з іменниками:

¾ Червоний олівець. Про що ще можна сказати червоний? (Червона квітка, червоний помідор, червоний м'яч, червоний бант.)

¾ Як сказати про воду? Вода яка? (Холодна, тепла, прозора, чиста.)

¾ Молоко яке? (Біле, смачне, тепле, парне, холодне, кисле, солодке);

відмінювання іменників:

¾ Качка кличе кого? (Каченят.)

¾ Собака годує кого? (Цуценят.)

— На дереві ростуть що? (Яблука.);

відмінювання займенників:

¾ У мене лялька. Як сказати, що має Оксана? (У неї лялька.)

¾ Про Юрка? (У нього лялька.)

¾ Про них? (У них лялька.);

вживання часу дієслів:

¾ Що я (ти, він, вони, ми) роблю?

¾ Що я (ти, він, вони, ми) робитиму?

¾ Що я (ти, він, вони, ми) робив?

¾ Що я (ти, він, вони, ми) зроблю?

¾ Що було влітку? Що буде взимку?

Дидактичні вправи з картинками: «Знайди маму», «Чиї дітки?», «Чий хвіст?», «У кого хвіст?», «Де що лежить?», «З ким розмовляє хлопчик?»; вправи на вживання невідмінюва­них іменників (пюре, піаніно, радіо).

Дидактичні вправи на вдосконалення синтаксичного боку мовлення. Після розгляду картинки дитиною вихователь ста­вить запитання:

¾ Кого ти бачиш на картинці?

¾ Я бачу хлопчиків.

¾ Що вони роблять?

¾ Один маленький хлопчик тікає від іншого, щоб той його не наздогнав. Один хлопчик тікає, а другий наздоганяє.

Можна використовувати просто запитання вихователя:

¾ Коли кульбабка буває зелена, а коли жовта?

¾ Вранці, коли ще немає сонця кульбабка зелена, а коли з'являється сонце, вона розкривається і стає жовтою.

Вправи на виправлення граматичних помилок. Вихова­тель: «Новенька дівчинка - Оленка зайшла в групу, побачила іграшки і сказала: «Ой, скільки тут ляльків, машинів, іграшків!» У яких словах Оленка зробила помилки? Як правильно сказати?»

Одним із методів формування граматичної будови мовлен­ня є розповіді, складені вихователем. У них мають бути слова, в яких діти найчастіше допускають граматичні помилки (вухо, кашне, піаніно, кіно). Наприклад: «Піаніно»:

«В Оксанчиній кімнаті стоїть... (піаніно). Піаніно зовсім нове, його тільки вчора купили. Оксанка дуже зраділа, поба­чивши в кімнаті... (піаніно), таке саме, як у дитячому садку. Вона підійшла до... (піаніно), провела пальчиком по блискучій чорній поверхні... (піаніно), натиснула на клавіші... (піаніно) і радісно усміхнулася, коли піаніно озвалося до неї. Потім узяла стілець і поставила його біля... (піаніно). Дівчинка довго милу­валася... (піаніно) і вирішила, що обов'язково навчиться грати на... (піаніно). Усю ніч Оксанці снилося, що вона грала на... (піаніно), а діти зачаровано слухали її гру».

Вихователь може дати завдання дітям скласти розповіді з відповідним словом або кількома словами. Наприклад: зі сло­вом вухо: «У Тані заболіло вухо. Мама зав'язала дівчинці вуха і викликала лікаря. У вусі був нарив». Або зі словами санчата, лижі, сніг, вітер: «Настала зима, подув холодний вітер, випав білий пухнастий сніг. Діти взяли лижі й пішли кататися з гори. А у Валі й Віті немає лиж, вони каталися на санчатах».

Для активізації й закріплення граматичних форм викорис­товують художні твори. Наприклад, заняття на тему «Про Тому і Чому» (розроблено К. Крутій).

Мета: активізувати в мовленні дітей сполучник тому що. Навчити їх правильно вживати конструкцію з цим сполучником.

Хід заняття: дітям пропонується прослухати казку М. Рибакова «Про Тому і Чому» і відповісти на запитання.

Жили-були Тому і Чому. Бачать вони - котиться колода.

¾ Чому вона котиться? — запитав Чому.

¾ Тому що вона кругла, - відповів Тому.

¾ А чому б нам не зробити що-небудь кругле? - спитав Чому. Почали тоді Чому і Тому стругати, пиляти і вийшло у них круг­ле колесо. Сіли вони й покотилися по землі. Котяться вони, ко­тяться, дивляться - летить птах.

Чому він летить? — запитав Чому.

Тому що у нього є крила, — відповів Тому.

Чому б нам не зробити крила?

Зробили тоді Тому і Чому крила, і вийшов у них літак. І полетіли вони далі дивуватися.

Ось, діти, тому все і робиться на світі, що є чому.

Діти, з якими запитаннями звертався Чому? Як відповідав Тому? А тепер ви продовжить розповідь про Тому і Чому. Діти «навчають» Чомусика: «Чому прийшов лікар? Чому люди бе­руть парасольки? Чому відлітають птахи? Чому влітку не но­сять шубу? Чому не можна їсти сніг? тощо».

Одним із методів формування граматичної правильності в дітей старшого дошкільного віку є моделювання, використан­ня наочних моделей, у яких дитина відображує структуру об'єктів і відношень між ними (Л. Венгер, Д. Ельконін, М. Поддьяков, К. Крутій, Н. Лопатинська та ін.).

Так, для визначення ступеня оволодіння дітьми старшого дошкільного віку способом виділення слова з мовленнєвого по­току К. Крутій пропонує дати дітям можливість будувати мо­делі речень, які у своєму складі мають: тільки слова-назви; слова-назви та службові частини мови («слова-товариші»); слова-назви, слова-дії тощо.

Наприклад, дітям пропонується картка зі схемами:

Завдання:

¾ скласти речення до схем;

¾ дібрати речення із запропонованого вихователем тексту;

¾ доповнити схему моделями.

Гра «Склади речення». Складання речення за двома опор­ними словами: стілець, підлога; тарілка, стіл; крісло, коше­ня; книга, полиці тощо. Діти складають схему-модель речення з прийменником на: Стілець стоїть на підлозі.

Розглянемо конспект заняття з використанням моделей (складено Н. Маковецькою).

Мета: познайомити дітей із творенням іменників за допо­могою суфікса з відтінком збільшення -ищ-. Продовжувати фор­мувати уявлення про універсальність словотвірної моделі.

Матеріал: ляльки — хлопчик і дівчинка, м'яка іграшка — Сонячний зайчик, моделі слів-предметів, що мають у своєму складі лише корінь, а також корінь і суфікс, папір, олівець, малюнки із зображеннями великих і маленьких тварин: верб­люда, мавпи, слона, вовка.

Хід заняття: вихователь розповідає казку: «І знову наші мандрівники вирушили в подорож країною Мови, а Сонячний зайчик продовжив свою розповідь.

- Я хочу відкрити вам одну таємницю: в нашій країні є не тільки загадкові частинки, що надають словам значення змен­шення, пестливості, а й такі, за допомогою яких утворюються слова, що означають великі предмети або великих тварин, і се­ред них частинка-помічниця -ищ-. Ось у цьому будинку живе слово лапа, а в цьому - лапище.

У цьому будинку - рука, а в цьому (Прогнозо­вана відповідь - ручище.)

У цьому будинку — живе слово лев, а в цьому ?

(Прогнозована відповідь - левище.)

¾ Ой, та ці ж будиночки дуже подібні до тих, в яких живуть слова листок, дубочок, лісочок, — радісно заплескала в долонь­ки Даринка.

¾ Так, адже це теж слова-предмети й складаються вони зі зви­чайного слова та його помічниці, — пояснив Сонячний зайчик».

Вихователь: «А тепер назвіть, будь ласка, одним словом: великого верблюда (прогнозована відповідь: верблюдище), ве­лику мавпу (прогнозована відповідь: мавпище); великого вовка (прогнозована відповідь: вовчище).

Спробуйте розмістити ці слова в будинки. (Вихователь про­понує дитині дві словотвірні моделі: , ).

Діти мають розмістити малюнки із зображеннями тварин залежно від кількості складів у слові.

Останнім часом у методичній літературі з'явився і такий метод, як лінгвістична казка. К. Крутій лінгвістичну казку визначає як таку, зміст якої спрямований на ознайомлення дітей з лінгвістичними термінами в доступній для них формі, а також на розвиток «чуття мовлення».

Зміст таких лінгвістичних казок складає сам вихователь. Наприклад, «У країні чеберяйчиків», «Подорож до країни мавп», «У мовному царстві» та ін.

Заняття з формування граматичної правильності мовлен­ня. У дошкільних навчальних закладах формування граматич­ної правильності мовлення відбувається на комплексних і те­матичних заняттях. Комплексні заняття проводять двічі на місяць, тематичні - один раз на квартал.

Комплексне заняття складається з трьох частин, однією з яких є формування граматичної правильності мовлення. На заняттях реалізується матеріал відповідно до програми виховання дітей.

На комплексних заняттях використовують здебільшого дидактичні вправи та ігри. Для прикладу розглянемо заняття у другій молодшій групі (жовтень).

Розвиток мовлення. Завдання: Граматика. Вправляти дітей у відмінюванні іменників, що означають назви малят тварин, у називному й родовому відмінках однини і множини, у правиль­ному вживанні іменників у роді і числі.

Під час першої частини заняття діти розглядають вже знай­ому картину із зображенням кішки та кошенят.

Вихователь: «Діти, кішка велика, а як сказати про маля кішки? (Кошеня.) Одне кошеня, а багато? (Кошенята.) Кошеня воно, а кошенята? (Вони.) Немає кішки, а як сказати про її маля? Немає кого? (Кошеняти.)»

Старша група (грудень).

Розвиток мовлення. Завдання: Граматика. Навчити утво­рювати нові слова від іменників і дієслів.

У другій частині заняття вихователь пропонує дітям про­довжити навчання словотворенню. Які слова можна утворити від слів пшениця (пшеничний, пшеничка, пшениченька), брат (братній, братерство, братик, брататися), служити (служ­ба, служіння, слуга, службовий), писати (писар, писаний, спи­саний, написаний, переписувати), море (моряк, морський)».

На іншому занятті діти вчаться перебудовувати просте ре­чення в поширене за допомогою прикметників та сполучника і.

Під час заняття вихователь пропонує дітям доповнити ре­чення «Мій син» словами, що відповідали б на запитання який? (Мій син працьовитий і скромний. Мій син чесний і сумлінний.) Потім пропонуються такі речення: Уважний син, що робить? Ледачий син, що робить? Сильний син, що робить? Дидактична вправа: Син який? Дідусь який? Хлопчик веселий, а мати (сум­на). Мати працьовита, а син (ледачий).

На тематичному занятті розв'язуються завдання, спрямо­вані тільки на формування граматичної правильності мовлен­ня. Повторюють той матеріал, який вивчався на комплексних заняттях, додають одне чи два нових завдання. Наприклад, мо­лодша група.

Розвиток мовлення. Завдання: Граматика. Вправляти у відмінюванні іменників (качка, каченя, кладка) в однині та множині, у правильному узгодженні числівника з іменником; навчати складати поширені речення; розвивати уважність, кмітливість.

Матеріал: качка з каченятами, макет — ставок із кладкою.

Хід заняття: на столі макет ставка з кладкою. Вихователь:

«Який гарний ставок! Сюди дуже часто приходять гуси, качки. Послухайте, діти, і відгадайте, хто йде до ставка? Кря-кря-кря! (З'являється качка.) Качка прийшла купатись. (Качка купаєть­ся.) Що робить качка? Вийшла з води і пішла на кладку погрітись на сонечку. Кого ви бачите на кладці? Ось ще хтось біжить до кладки. Хто це? (Маленьке каченятко.) Каченя сіло на кладці біля качки. Хто тепер сидить на кладці? Скільки качок і скільки каченят? Хтось знову йде до ставка. (З'являється ще одна вели­ка качка). Викупалась велика качка й сіла на кладку. Кого те­пер ви бачите на кладці? (Дві великі качки й одне маленьке ка­ченя). Кого більше - качок чи каченят? А що потрібно зробити, щоб качок і каченят було порівну? (Треба, щоб припливло ще одне каченя.) Покличемо його. (Діти кличуть: кря-кря.) Хто це пливе? Скільки тепер каченят? Одне каченя пішло у воду. Хто залишився на кладці? Кого більше? (Забирає велику кач­ку.) Кого не стало на кладці? Хто залишився на кладці? Але ось поблизу пробігла лисиця. Качки злякались і всі кинулись у воду». Під час гри можна запропонувати загадку: «У воді купа­лася, сухою зосталася. Хто це?»

Крім групових занять із дітьми, які мають граматичні помил­ки в мовленні, проводять індивідуальні. Для прикладу розгляне­мо індивідуальне заняття «Де Чомусик»? (розроблено К. Крутій).

Мета: з'ясувати розуміння дітьми значення прийменників з, із-за, по, у (в), над, під, перед, між, по, при, через, коло, біля, крізь.

Матеріал: малюнки, на яких зображений Чомусик у різних ситуаціях.

Хід заняття: вихователь: «Чомусик вирішив погратися з тобою. Але в кожній грі є свої правила. Правило цієї гри таке: я показуватиму тобі малюнок із зображенням чеберяйчика Чомусика, а ти маєш відповісти, де він знаходиться або що він ро­бить. Згоден? Якщо ти правильно відповідатимеш, Чомусикові це обов'язково сподобається, і ви удвох підете сьогодні на про­гулянку». Вихователь показує перший малюнок, на якому зоб­ражений чеберяйчик, котрий визирає з-за дерева.

Прогнозовані відповіді дитини за малюнками: Чомусик виглядає з-за дерева. Чомусик стоїть на пеньку. У Чомусика є гарненький ковпачок, штанці тощо. Чомусик схилився над кущем, павучком. Чомусик робить зачіску перед люстерком. У Чомусика в кошику є гриби. Чомусик іде по дорозі. Чомусик стоїть біля ромашки. Чомусик стоїть між мурашником та ку­щем суниць. Чомусик стоїть із капелюшком у руці. Чомусик стоїть без капелюшка. Чомусик дивиться крізь скло. Чомусик іде через місточок.

Наприкінці кожного кварталу проводять контрольні занят­тя на з'ясування рівня засвоєння дітьми граматичної будови рідної мови.

Практичні завдання для самостійного опрацювання лек­ційного матеріалу.

¾ К. Ушинський назвав граматику «логікою мови». По­ясніть, чому саме граматика є логікою мови.

¾ Прочитайте записи дитячого мовлення:

«У мене дома є багато іграшш... іграшків, іграшков, іграшок; ляльков, ой...ляльок...» (Оля П., 4 роки 4 місяці).

«Ой, подивись, скільки на небі зірків, ні... зір...ков... зір... ну, як, підкажи, зірок...» (Оля П., 4 роки 7 місяців).

«Ой, швидше, швидше, йди-но сюди, тут повзук відсонився» (Ігор С., З роки 2 місяці).

«У мене вже болять правакові пальці, можна я візьму олі­вець літаковими пальцями?» (Вадим Я., З роки 2 місяці).

«Коло... коло... колобок, коло... коло... коло... колосок, коло... коло... колодім, коло... коло... коло рук, коло... коло... колорак,... коло... колосік, коло... коло... колобрід. Все» (Миколка Ц., 5 років 4 місяці).

Поясніть причину цих граматичних явищ.

¾ Складіть зразки розповідей вихователя, в яких би трап­лялися синонімічні форми слів. Продумайте, як можна пояс­нити ці форми дітям.

¾ До поданих завдань та початку комплексного заняття в молодшій групі доберіть відповідні дидактичні вправи, ігри, вірші та інші прийоми, які сприяли б засвоєнню дітьми грама­тичних форм. Закінчіть заняття.

Завдання:

1. Зв'язне мовлення. Навчити дітей відповідати на запи­тання за змістом картини, описувати тварин, складати роз­повіді з 2—3 речень.

2. Словник. Збагачувати словник синонімами, антонімами, дієсловами.

3. Граматика. Навчити утворювати іменники за допомогою зменшувальних суфіксів (заєць — зайчик, зайченя, зайчатко, зайченятко); правильно вживати прийменники до, на, в, з, біля; виховувати бажання доглядати за тваринами, оберігати їх.

Хід заняття: стук у двері. Вихователь: «Хтось до нас у гості йде. Відгадайте, хто це?»:

Я вухатий ваш дружок, У мене сірий кожушок, Куций хво­стик, довгі вуса, Я усіх-усіх боюся (Зайчик).

Вихователь вносить зайця, садить його на стілець. Потім звертає увагу дітей на картину: «Хто зображений на картині? Розкажіть про Цього зайця. Який він, що він робить? Опишіть зайця, який прийшов до нас у гості». Зразок опису: «Заєць сірий, у нього довгі вуха, косі очі, коротенький хвіст. У зайця задні ноги довші, а передні коротші. Заєць швидко стрибає». Діти повторюють розповідь-опис. Розповідь вихователя за кар­тиною: «Зайці живуть у лісі. Бігають вони швидко, великими стрибками, бо задні ноги в них довші.

У зайця довгі вуха, він добре чує. Зайці їдять траву, кору, молоді гілки дерев, моркву, капусту. Удень вони ховаються під кущем, у густій траві, а ввечері йдуть шукати собі їжу. Влітку шубка зайця сіра, взимку - біла. Зайців потрібно оберігати».

Дітям пропонують послухати вірш М. Познанської«Зайчики»:

В лісі сніг.

У лісі звірі.

Ось зайчатка скачуть сірі.

Сірі їстоньки хотять,

Сірі з голоду тремтять.

Бідні зайчики, голодні,

Ще не снідали сьогодні.

Вихователь: «Якими словами у вірші говориться про зайчи­ка? Зайчик що робить? Улітку зайчик ситий, а взимку? (Голод­ний.) Улітку зайчикові тепло, а взимку?» (Холодно.)

4. Прочитайте завдання та початок тематичного заняття для старшої групи.

Завдання: Граматика. Навчити дітей вживати невідміню­вані іменники, складати речення з дієсловами з чергуванням приголосних в основі.

Матеріал: лист від Чебурашки, предметні та сюжетні кар­тинки; дидактичні ігри, вправи.

Хід заняття: стук у двері. Приносять листа від Чебураш­ки. Вихователь читає листа, в якому Чебурашка розповідає про свої пригоди. У тексті листа (його складає вихователь) розмиті дощем слова - і невідмінювані іменники в непрямих відмінках з прийменниками по, в, на (в кіно, на піаніно, по радіо, в журі). Діти доповнюють ці слова, складають речення зі словами кіно, піаніно, радіо, журі (за змістом предметних картинок).

Складіть текст листа від Чебурашки. Продовжить конспект заняття. Опишіть дидактичні вправи та ігри на вживання дітьми дієслів з чергуванням приголосних в основі.

Дата добавления: 2015-11-04