|
Читайте также: |
Голод – привід репресій проти духовенства. Вилучення коштовностей із храмів з метою їх продажу та закупівлі зерна за кордоном. Арешти та розстріли
Лекція № 18
Утворення СРСР. Відбудова господарства. Радянська модернізація України. Західноукраїнські землі в 1920 – 1939 рр.
Утворення СРСР. Входження України до складу СРСР.
Після громадянської війни:
- УСРР – юридично незалежна держава. Але! Фактично – всі радянські республіки мали спільне політичне керівництво – РКП(б);
- 1919 р. – військовий союз (спільна армія, єдине військове керівництво під безпосереднім контролем ЦК РКП(б);
- єдина фінансова система – керівництво найважливішими галузями господарства здійснювалося Вищою Радою Народного господарства РСФРР.
Ця система носила назву „договірної федерації”.
Кінець 1920 – початок 1921 рр. – двосторонній договір між РСФРР і УСРР: узаконювалися об`єднання наркоматів військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучення, пошт і телеграфів, вищих рад народного господарства обох республік.
Але! Внаслідок дискримінаційних рішень центральних відомств, інтересами УСРР (наприклад, пропонувалося ліквідувати економічну цілісність України, шляхом поділу її на 2 економічні райони. Південний – з центром у Харкові, та Південно – Західний – з центром у Києві, економіка яких мала керуватися з Москви) наростали суперечності між УСРР і РСФРР: договірна федерація нежиттєздатна.
Плани утворення єдиної держави:
Й.Сталін: всі радянські республіки входять до складу РСФРР як автономії. Критика: ЦК КП Грузії. ЦККП(б)У: відмежування від плану автономізації, але, якщо ЦК РКП(б) знайде за необхідне входження України до РСФРР, то Компартія України не буде наполягати на своїх рішеннях. Прихильник в Україні – Д.МануЇльський.
Проти автономізації – Х.Раковський (у 1923 р. звільнений з посади голови уряду УСРР. РНК УСРР очолив В.Чубар).
В.Ленін: критика автономізації. План Леніна: всі радянські республіки мають увійти на однакових правах у нове державне утворення – Союз Радянських Соціалістичних Республік.
Затверджено проект Леніна. Але! Фактично, доки залишався єдиний керівний політичний центр РКП(б) – рівноправність республік була б суто формальною.
10.12.1922 р. – VII всеукраїнський з`їзд: схвалення Декларації про утворення СРСР і проект Конституції СРСР.
30 грудня 1922 р. – І з`їзд рад СРСР, створення СРСР, до складу якого увійшли: Російська Федерація, Українська СРР, Білоруська СРР та Закавказька федерація.
31 січня 1924 р. – прийнято Конституцію СРСР.
1925 р. – внесено зміни до КУ 1919 р.
Статус України в складі СРСР:
- Повноваження:
o Уряд УРСР - керівництво внутрішніми справами, юстицією, сільським господарством, охороною здоров`я, соціальним забезпеченням, освіта.
o Союзно – республіканські наркомати – продовольчі справи, фінанси, робоча сила, промисловість;
o Союзний уряд – армія і флот, зовнішня торгівля, засоби зв`язку, зовнішня політика.
- Територіально – адміністративний устрій – триступенева система управління: центр – округ – район (41 округ);
- Невдоволення утворенням СРСР:
o 1926 р. – нарком освіти О.Шумський піддає критиці політику, спрямовану на насадження на вищі посади не українців. Звинувачення Л.Кагановича в неправильній кадровій політиці і рекомендація відкликання його з України. (прояв національно – комуністичних поглядів. Виступили засуджені).
Відбудова промисловості.
Стан сільського господарства в роки непу.
Перехід до непу – початок відбудови народного господарства.
- Особлива увага – відбудові Донбасу.
- Другий важливий напрям – електрифікація України (початок будівництва Дніпровської гідроелектростанції, Чугуївської ДГЕС).
- Металургія: важке становище, потребувала значних коштів (на відбудову чорної металургії України – до 60% усіх капіталовкладень у чорну металургію СРСР).
- Машинобудування – певні успіхи, особливо у сільськогосподарському. У Харкові – колісний трактор „Комунар”, м. Токмак – колісний трактор – „Запорожець”,
- особливо швидкими темпами відбудовувалась легка і харчова промисловості.
Сільське господарство:
З 1922 р. – збільшення посівів. Але! в країні криза – збуту („ножиці цін”). Криза була ліквідована на державному рівні. В умовах непу село відбудовувалось швидкими темпами.
Політика українізації.
КП прагне здійснювати всебічний контроль над сферою культури. Репресії проти інтелігенції, яка не поділяла поглядів більшовиків. Жовтень 1922 р – в північні регіони Росії та за кордон вислано 70 вчених – інакодумців з України. Але, для того, щоб закріпитися в республіках, необхідно було хоча б мінімально задовольняти потреби корінних націй.
ХІІ з`їзд РКП(б) – політика „коренізації”. В Україні – „українізації” (виховання кадрів із представників корінної національності, впровадження в роботу партійного, радянського і господарського апаратів рідної для населення мови, розширення мережі шкіл та навчальних закладів із навчанням рідною мовою, розвиток національної культури).
Ста влення до українізації:
- Керівники наркомату освіти – Г.Гринько, О.Шумський, М.Скрипник – прибічники „українізації”. ЇЇ проведення сприяло поверненню в Україну ряду відомих діячів національної культури, зокрема, М.Грушевського.
- Опір партійного і державного апарату 1923 р. – Д.Лебідь, секретар ЦК КП(б)У - теорія про боротьбу „російської пролетарської передової культури і дрібнобуржуазної, селянської української.
Але! Успіхи українізації значні, особливо в українізації діловодства в державному та партійному апаратах.
Культура в роки непу:
Освіта.
- 1921 – 1923 рр. – переважна більшість „Просвіт” реорганізовані в сільські будинки і хати – читальні;
- боротьба за подолання неписемності серед дорослих (все неписемне населення у віці від 8 до 50 років зобов`язані були навчатися грамоті). Діє Всеукраїнська надзвичайна комісія по боротьбі з неписемністю.
- Початкова освіта – 1922 р. – „Кодекс законів про освіту в УСРР: ідеологізація школи. Українізація школи: 1930 р. – 85% школи з українською мовою навчання.
- Вищі навчальні заклади: класовий підхід до вступу. Збільшення мережі робітфаків. Вузи поступово переходили на викладання українською (навіть військові навчальні заклади). Створювалися вищі партійні школи.
- Наука: найвища державна наукова установа – Всеукраїнська академія наук (з 1922 по 1928 рр. очолює український ботанік В.Липський, віце – президент – С.Єфремов). плідна діяльність історико – філологічного відділу (очолюють А.Кримський, С.Єфремов). в 1028 р. – утворено Інститут української наукової мови (видання термінологічних словників). Підпорядкування науково – дослідних закладів України центру: у 1925 р. Російська академія наук оголошується вищою всесоюзною установою (Академія наук СРСР), республіканські академії - її філії.
Література.
Частина письменників – виїхали з України (О.Олень, М.Вороний, В.Винниченко). молоде покоління: О.Досвітній, М.Драй – Хмара, М.Зеров, П.Косинка, М.Куліш, М.Рильський. В.Сосюра, П.Тичина, М.Хвильовий. видається понад 20 літературно – художніх і громадсько – політичних журналів. Літературно – художні об`єднання: „Гарт”, „Плуг”, „Ланка” тощо. М.Хвильовий (Вільна академія пролетарської літератури – ВАПЛІТЕ) – учасник літературної дискусії 1925 – 1928 рр. щодо шляхів розвитку української літератури; виступає проти однобічної орієнтації на російську культуру, за широке використання досягнень європейської культури (гасло „Геть від Москви! Дайош Європу”). Звинувачення в націоналізмі.
Образотворче мистецтво.
Утворюються об`єднання художників, наприклад, Асоціація художників Червоної у України (С.Іжакевич, Ф.Кричевський,) – за правдиве відображення дійсності. Бойчукісти.
Театр.
1922 р. – Київ, утворення театру „Березіль” (Л.Курбас).
Музика.
Г.Верьовка, Л.Ревуцький, хорова капела „Думка”.
Кінематограф.
1922 р.- відкриття Одеської кіностудії (на той час – найбільшої в Європі). Один із найвідоміших кінорежисерів – О.Довженко (фільми „Звенигора”, „Арсенал”)
Релігійне життя.
Антирелігійна політика більшовиків. Утворення Української автокефальної православної церкви (жовтень 1921 р., митрополит – Василь Липинський), служба українською мовою. З 1928 р. – розгортається переслідування УАПЦ з метою її повного знищення.
Радянська модернізація України. 1928 – 1939 рр.
1927 – 1929 рр. – боротьба за владу в партії, внаслідок якої в кінці 1929 р. встановлюються диктатура Й.Сталіна (ліквідовано опір груп Л.Троцького, М.Бухаріна, О.Рикова, М.Томського).
Боротьба за владу – в складних соціально – економічних умовах: 1927 – 1928 рр. – хлібозаготівельна криза (селяни відмовлялися здавати зерно за низькими цінами, встановленими державою). 1928 р. – поїздка Сталіна в Сибір, адміністративні методи хлібозаготівель – початок згортання непу. З поверненням до методів „воєнного комунізму” незгодна і частина українського партійного керівництва (зокрема, М.Ікс – голова запорізького окружкому).
Теорія Й.Сталіна: щодо зростання опору „класових ворогів по мірі просування до соціалізму” – відновлення репресивної політики:
- щодо селян, які не хотіли продавати хліб державі,
- в містах – сфабриковані справи (1028 р. „шахтинська справа”, суд над старими спеціалістами вугільної промисловості Донбасу. 1029 р. – справа „Спілки визволення України”, звинувачення в намірах реставрувати в Україні буржуазно – поміщичих лад. Серед звинувачених: С.Єфремов, В.Чехівський, Л.Старицька – Черняхівська, репресовано близько 5 тисяч представників інтелігенції.
Індустріалізація (створення важкої промисловості) в Україні.
1. 5 – річка (1928/1929 – 1932/1933 рр.):
- 1 рік – з врахуванням політики непу;
- організація соціалістичного змагання (31.01.1929 р. керівництво шахт „Центральна” і „Північна” підписало першу в країні угоду про змагання). 1929 р. – перехід до надіндустріалізації (йшлося про важку промисловість);
- відмова від трестівського госпрозрахунку, велика промисловість України переходить в підпорядкування загальносоюзних наркоматів;
- Плани не виконано, хоча оголошено про виконання 5-річки за 4 роки і 3 місяці;
- успіхи – будувалося приблизно 400 підприємств, 1932 р. – дає перший струм Дніпрогес, найбільша в Європі гідроелектростанція; Харківський тракторний завод (1931 р.). Але! Життєвий рівень народу низький (державні позики. Широка торгівля алкоголем. Продовольчі картки тощо).
2. 5 – річка (1933 – 1937 рр.):
- головне завдання – завершення будівництва і освоєння нових підприємств. Передбачалося ввести в дію гіганти чорної металургії – „Запоріжсталь”, „Азовсталь”, „Криворіжсталь”; великі машинобудівні заводи. Програма соціальних перетворень: „витіснення капіталістичних елементів” (закривалися приватні заклади), посилювався товарний голод. Розвиток соціалістичного змагання: стаханівський рух (31 серпня 1935 р., шахта „Центральна” в Кадіївці, вибійник О.Стаханов, розподіл виробничих операцій, перевищення норм виробітку в 14.5 раз). Починається перегляд норм в сторону їх підвищення. Підсумок 5-річки: Хоча плани не виконані, але це новий етап індустріалізації. Починається розвиток легкої і харчової промисловостей. Але! Географія української промисловості не змінилася, народне господарство України підпорядковувалося центру.
3. 5 – річка (1938 – 1942 рр.):
- збільшено асигнування на оборону;
- надзвичайні заходи щодо працівників (запровадження єдиної трудової книжки).
Встановлення 7-денного робочого тижня при 8-годинному робочому дні, заборона
самовільно залишати місце роботи). стан економіки перед ІІ світовою війною:
- Україна індустріальна держава (за обсягом виплавки чавуну друга в Європі, за видобутком вугілля – 4);
- в Україні 7 промислових гігантів („Запоріжсталь”, „Криворіжсталь”, „Азовсталь”, „Дніпрогес”, „Дніпровський алюмінієвий завод”, Краматорський машинобудівний, Харківський тракторний).
Сільське господарство – прискорена колективізація.
Прискорена індустріалізація вимагала великих коштів, які вирішено було брати з села – перехід до прискореної колективізації.
Форми колективних господарств:
- Товариство спільного обробітку – колективізуються лише посіви (землі ТСОЗ);
- Артіль - колективізуються лише посіви та майно. Але залишається присадибна ділянка та необхідний для їх обробітку реманент;
- Комуна – селянське господарство повністю розчиняється в колективному.
Й.Сталін – ідея соціальної колективізації. За першим 5-річним планом в Україні планувалося кооперувати 30% селянських господарств (по СРСР – 18 – 29%).
1929 р. – Пленум ЦК ВКП(б), резолюція „Про сільське господарство України і про роботу на селі: завершити соціальну колективізацію протягом року.” За цю пропозицію – генеральний секретар КП(б)У С.Косіор, але „проти” – нарком землеробства О.Шліхтер (за те, щоб завершити колективізацію наприкінці І 5-річки). В результаті – за постановою „Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву” – Україну було віднесено до групи регіонів СРСР, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 р. або навесні 1932 р.
Машино – тракторні станції (МТС):
створювалися для забезпечення успішної колективізації і зосереджували наявну сільськогосподарську техніку і кадри механізаторів. Перша МТС – 1928 р., радгосп ім.Т.Г.Шевченка (Одеська обл..). Мали посилити вплив держави на село.
Методи колективізації:
Адміністративні, порушення принципу добровільності – опір селянства (анти колгоспні, антирадянські повстання, винищення худоби тощо). Березень 1930 р. Й.Сталін „Запаморочення від успіхів” (провина за „викривлення партійної лінії” накладалася на місцеве керівництво). Опубліковано Примірний статут сільськогосподарської артілі (селяни – колгоспники одержували право мати корову, дрібну живність, присадибну ділянку).
„Розкуркулення” селянства:
1923 р., Й.Сталін, „ліквідація куркульства як класу”. Січень 1930 р. – постанова ЦК ВКП(б) „Про заходи по ліквідації куркульських господарств в районах соціальної колективізації” (під розкуркулення на практиці потрапляли не тільки заможні селяни, взагалі ті, хто не хотів іти в колгосп).
Колгоспи – фактично, форма закріпачення селян (у 1932 р. було введено паспорти, але селяни їх не отримували).
Голодомор 1932 – 1933 рр.
Причини:
- великі розміри хлібозаготівель (в 1931 р. вилучали все зерно, навіть посівний фонд);
- політика партії і держави, спрямована на ліквідацію будь – якого опору селян („Закон про 5 колосків”, конфіскація всіх продуктів харчування, подвірні обшуки тощо);
- Втрати: від 3 до 4.5 млн. чоловік.
Колгоспи після голодомору:
- 1933 р. – створення політвідділів МТС і радгоспів, які були наділені на селі надзвичайними повноваженнями;
- заходи щодо зміцнення колгоспів: спроби зацікавленості селян в результатах праці (весною повідомлялося, яка частина врожаю – державі, а яка залишається виробникам, створення в колгоспах виробничих бригад і ланок, запровадження відрядної форми оплати праці);
- фактично на 1937 р. колективізація була завершена;
- соцзмагання в селі: Марія Демченко, Паша Ангеліна (бригадир тракторної бригади). Але! В цілому продуктивність праці в колгоспах дуже низька.
Соціально – політичний лад України6
- відбуваються зміни в складі населення:
o зникає категорія приватних власників;
o збільшується кількість робітників;
o зростає чисельність службовців і спеціалістів народного господарства, освіти, науки тощо;
o зростає чисельність міського населення - загострення житлової проблеми.
- прийняття Конституції УРСР 1937 р.:
o нова назва – Українська Радянська Соціалістична Республіка;
o декларувалася добровільність входження до СРСР;
o органи влади: Верховна Рада – найвищий орган державної влади, в період між сесіями ВР – президія, Рада Народних Комісарів – вищий виконавчий орган. Але! СРСР фактично – жорстко централізована унітарна держава, в якій союзні республіки були позбавлені навіть автономії.
- в центрі політичної системи – Комуністична партія, мала монопольне становище в суспільстві, є надцентралізованою організацією. Всі громадські організації – під контролем Комуністичної партії.
- Провідники сталінізму в Україні:
o 1925 р/1928 рр. – секретар ЦК КП(б)У - Л.Каганович;
o 1928/1934 рр. -....................................... – С.Касіор;
o передвоєнні роки – М.Хрущов;
- масові репресії в Україні. Масового характеру репресії набувають після вбивства 01.12.1934 р. С.Кірова, після чого – постанова про порядок розгляду звинувачень у підготовці чи здійсненні терористичних актів: слідство – не більше 10 днів; справи розглядалися без прокурора і адвоката, оскарженню чи помилуванню не підлягали. Справи у політичних звинуваченнях розглядалися у позасудовому порядку з застосуванням вищої міри покарання. Застосування тортур. Репресіям піддавалися всі прошарки населення, зокрема, і керівники КП(б)У: Є Клірінг, Х.Раковський, Коцюбинський. С.Косіор, В.Чубар. тощо. Обезглавлена армія – репресовано М.Якіра (командувача Київського військового округу), знищено весь штаб КВО тощо. Позасудові трійки: голова, НКВС, перший секретар.
- Згортання українізації: з кінця 20-х років чиновники відмовлялися вивчати укр. мову; початок 30-х – на Україні боротьба з „націоналістичними ухилами” проти М Скрипника – прихильника українізації. Згортаються школи для національних меншин.
Культура України в 30-х роках
Особливості розвитку:
- заідеологізованість культури;
- фактична ліквідація не писемності дорослих;.
Освіта:
Школа: мета підготувати молодь до кваліфікованої праці та забезпечити виконання ідеологічної функції – комуністичне виховання молоді.
1930 р. – постанова ЦК ВКП(б) „Про загальне обов`язкове навчання - обов`язкове чотирикласне навчання. Але! Не вистачає кваліфікованих учителів; скорочення мережі українських шкіл; з кінця 30-х років обов`язкове вивчення російської мови; в кожній із середніх шкіл обов`язково створювалася комсомольська організація і піонерські організації.
Кадри спеціалістів: формуються у вузах і технікумах.
1933 р. – відновлення університетів: Харківського, Київського, Одеського, Дніпропетровського. Вища школа цілеспрямовано насичувалась комуністами.
Стан науки:
Вища наукова установа – ВУАН з 1930 р. очолює О.Богомолець. В 30-х роках її перетворено на асоціацію окремих науково – дослідних інститутів, підпорядкованих безпосередньо президії ВУАН.
1928 р. – Український фізико – технічний інститут, м. Харків (1931 – 1932 рр. тут працює Курчатов),
1932 р. – засновано Інститут електрозварювання ВАН (Є.Патон).
Талановиті математики: Д.Граве, М.Кирилов, М.Боголюбов.
Винахідники: Ю.Кондратюк – розробки з теорії космічних польотів, на основі його досліджень – підготовка до польотів на місяць у США.
О.Палладін – біохімія;
О.Богомолець – патологоанатом, лікар.
В.Філатов, М.Стражеско - лікарі.
Розвивається генетика.
Але! Багато вчених було репресовано, з 1934 р. починається діяльність Т.Лисенка.
В складній ситуації суспільні науки: у 1931 р. був заарештований М.Грушевський, згодом його змусили переїхати до Москви. Зазнали репресій і інші учені.
Література:
1934 р. – Створено Спілку радянських письменників України (літературний процес підпав під контроль партійних чиновників). Письменники мали дотримуватися стилю соціалістичного реалізму.
Весна 1933 р. – починається хвиля репресій проти українських письменників. Репресовано: М.Яловий, І.Косинку, О.Вишня, М.Зеров. Розстріляно: Г.Косинку, Д.Фальківського, М.Семенка. („Розстріляне українське відродження).
Працюють: П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, М.Бажан, М.Малишко, П.Панч, Ю.Яновський, Г.Ле, А.Головко, Н.Рибак, Ю.Смолич, І.Микитенко, О.Копиленко та інші.
Мистецтво:
- Театр: Лесь Курбас (репресований);
- У Харкові відкрито пам`ятник Т.Г.Шевченко (архітектор Манізер).
- М.Бойчук – репресований.
1934 р. – Харків, заключний етап Республіканської олімпіади міста і села: 300 кобзарів і лірників були заарештовані і розстріляні.
Церковне життя.
Гоніння проти церкви – особливо жорстокі гоніння проти УАПЦ в 1929 р. вона була звинувачена в антирадянській діяльності, заарештовано більше 2000священників, майже всі ієрархи, зокрема, митрополит В.Липківський.
Й.Сталін – ІІ 5-річка – „безбожна” 1934 – 1935 рр. – масове знищення культових споруд. В Україні знищено: в Києві:
- Михайлівський Золотоверхий собор;
- Микільський військовий собор;
- Трисвятительська церква;
- Богоявленський собор Братського монастиря;
- Богородиці (Пирогощі).
В Харкові:
- Свято – Микільський монастир.
В Запоріжжі:
– Покровський собор.
В Полтаві:
- Успенський собор.
Лекція № 19
Західноукраїнські землі в 1920 – 1939 рр. Друга світова війна і Україна (початок війни)
Українські землі в складі Польщі:
Кількість українців близько 6 млн. чоловік.
Визначення статусу: 14.03.1923 р. – Рада послів великих держав визнала Східну Галичину частиною Польщі. Інші землі – за Ризьким миром (1921 р.).
Політика щодо українського населення – полонізація. Рішення Ради послів: українські землі в складі Польщі мали одержати автономний статус. Але! Польща не виконує цього рішення.
Утиски українців:
Промисловість і сільське господарство:
| Польща | |
Польща „А”
| Польща „Б”
|
Сільське господарство:
- ґрунтується на приватній власності;
- малоземелля і безземелля селян;
- 1919 р.: аграрна реформа в Польщі. Але! На Україні лише частина поміщичих земель підлягали парцеляції і розподілу між селянами. Крім того, значна частина земель була передана у колонізаційний фонд Східної Галичини, Волині, Західного Полісся.
Економічне становище українського населення:
- безробіття;
- тривалість робочого дня 10 і більше годин (хоча існував закон про 8-годинний робочий день);
- важкі умови праці;
- епідемії, зменшення природного приросту населення;
- еміграція, супроводжувалась колонізацією українських земель (насамперед поляками);
- переслідування православних українців, знищення православних храмів, окатоличення населення;
- права греко-католиків (митрополит А.Шептицький) захищалися конкордатом (особливою угодою) між Ватиканом і польським урядом (1925 р.);
Форми протесту українців:
- В освіті – таємний університет у Львові (1921 – 1925 рр.); просвітянське товариство „Рідна школа” – 40 гімназій, ліцеїв, професійно – технічних шкіл; діяльність „Просвіт”; продовження роботи Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка (Львів).
- Політична боротьба:
o Українське національно – демократичне об’єднання (1925 р.), міжпартійне об’єднання, керівник – Д.Левицький. Програма: здобуття самостійності без терористичних методів, демократичний шлях розвитку України, у складі багато української інтелігенції зближення з владою в період запровадження федеративно – національної програми Ю. Пілсутським (дозволялось викладати укр. мовою в гімназіях Волині та польських школах Сх. Галичини; припинення переслідування православного духовенства тощо). Угода про „нормалізацію” з владою – УНДО відмовилося від антиурядової боротьби, уряд припинив переслідування українських демократичних організацій. Великий вплив серед населення.
o Радикальна партія: Голова – Лев Бачинський (з 1930 р. – Іван Марчук). Програма: справедлива аграрна реформа, обмеження приватної власності, відокремлення церкви від держави, самостійність української держави. Об’єдналися з українськими соціалістами – революціонерами на Волині в Українську соціалістично – радикальну партію і вступили до ІІ Соціалістичного інтернаціоналу.
o Компартія Західної України (КПЗІ, 1919 р.): у 1923 р. під тиском Комінтерну увійшла до складу КП Польщі як її автономна частина, діяла нелегально, легальне прикриття – Українське селянсько – робітниче соціалістичне об’єднання (“Сельроб”) (розпущене у 1932 р). Програма: об’єднання з Радянською Україною. 1938 р. – рішення Комінтерну про розпуск компартії Польщі і КПЗУ за прямою вказівкою ВКП(б).
Організація українських націоналістів (ОУН)
1929 р., Відень, з’їзд офіцерського об’єднання (Українська військова організація, заснована ще у 1920 р.) і радикальних студентських груп – Організація українських націоналістів.
Керівник – Є.Коновалець.
Ідеологічне обґрунтування діяльності - „інтегральний” (дійовий) націоналізм Д.Донцова:
- нація – абсолютна цінність;
- досягнення незалежності України – найвища мета, для якої придатні будь – які методи.
- Члени ОУН: переважно українські старшокласники, студенти. Осередки – майже в усіх навчальних закладах, де навчалися українці. Члени: Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Богдан Кравців – літератори.
- Методи боротьби: демонстрації, студентські страйки, бойкоти, терористичні акти. (1934 р. – вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Б.Перацького; арешт учасників та організаторів замаху, зокрема, С.Бандеру та М.Лебедя – Варшавський процес (смертний вирок Бандері, Лебедю, Карпинцю – замінено довічним ув’язненням. 1936 р. – Львівський процес проти крайового керівництва ОУН).
Український монархізм.
- Український союз хліборобів – державників (В.Липинський) – противник „інтегрального” націоналізму; територіальний патріотизм (всі жителі України, незалежно від нації, віри тощо повинні працювати над творенням суверенної української держави, процвітання якої – запорука їх добробуту. Праці „Листи до братів – хліборобів” – прагнення до конституційної монархії в Україні.
Українські землі у складі Румунії.
1918 р. – окупація Румунією Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії та північної Буковини. Узаконено – Сен – Жерменським договором Антанти з Австро – Угорщиною (1919 р., щодо Буковини) та Бесарабським протоколом (1920 р.) Англії, Франції, Італії та Японії.
Національне гноблення:
- класична колоніальна політика щодо українців (закон про адміністративну уніфікацію: закони Румунії поширювалися на приєднані землі);
- переслідування на мовно – культурному ґрунті;
- українці – „слов’янізовані румуни”;
- румунська мова – державна, українська мова заборонялась в державних і муніципальних органах;
- українські назви міст і сіл замінювалися на румунські;
- закриті всі українські школи;
- заборонялося ввезення українських книжок;
- в Чернівецькому університеті закрито українські кафедри.
В економіці: українські землі – джерело дешевої сировини та робочої сили. Панування дрібного кустарного виробництва з ручною та напівручною працею. Масове безробіття.
Сільське господарство: стан занепаду. У 1919 р. – проголошено початок аграрної реформи. Але! Тільки невеликий % поміщичих земель передавався селянам.
Рівень життя низький.
Опір населення: 1924 р. – Бессарабія – Татарбунарське повстання, проти повстанців – регулярні військові частини („Процес 500” – 85 чоловіків засуджено до різних термінів ув’язнення).
Політичні партії.
З 1918 р. по 1928 р. (стан облоги) – легальна політична діяльність була заборонена. Після Татарбунарського повстання – відновлення культосвітніх товариств, преси, студентських об’єднань. З 1928 – 1938 рр. – період відносного ліберального правління в Румунії: легалізація політичних партій:
- 1929 р., Буковина – прокомуністична організація „Визволення” – одержавлення економіки, приєднання до Радянської України, масової підтримки не мала.
- Українська національна партія (1927 р., В.Залозецький) – компроміси із владою. Але! Опозиція з боку національно налаштованої молоді.
- Середина 30 –х років: починає формуватися конспіративна радикальна націоналістична організація (подібна до ОУН). Вплив у молодіжних та спортивних організаціях.
У 1938 р. до влади в Румунії приходять військові. Діяльність всіх політичних партій заборонена.
Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 167 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Образотворче мистецтво. | | | Закарпаття. |