Розвиток культури.

Друга половина 18 ст.

- погіршення стану освіти після ліквідації Гетьманщини;

- наука:

o філософія – Г.Сковорода;

o медицина – створення медичної колегії (Львів) для підготовки лікарів та аптекарів. Діє медичний факультет Львівського університету. Боротьба з інфекційними захворюваннями. Єфрем Мухін – щеплення від віспи. Данило Самойлович – боротьба з чумою.

- музика і театр: композитори: Максим Березовський. Артемій Ведель, Дмитро Бортнянський (твори для хору). Театральні шкільні вистави, вертеп.

- Архітектура: піднесення стилю барокко. Архітектори: Степан Ковнір, Іван Григорович – Барський. Зразок українського європейського барокко – Андріївська церква (Київ).

Початок 19 ст.

Освіта:

- становий характер;

- парафіяльні двокласні школи для нищих станів;

- повітові училища, ліцеї та університети – для заможних прошарків населення;

- 1805 р. – відкриття Харківського університету (з ініціативи Василя Кармазина);

- 1834 р. – працює Київський університет Св. Володимира (перший ректор – Михайло Максимович);

- Ліцеї – поєднують гімназичні та університетські курси (Волинський, Рішельєвський – в Одесі). 1820 р. – у Ніжині відкрита гімназія вищих наук (пізніше – Ніжинський ліцей), тут вчилися Микола Гоголь, Євген Гребінка.

Наука:

- математика – Тимофій Осиповський „Курс математики” – основний підручник Російської імперії з математики;

- Михайло Остроградський – член Петербурзької, Римської, Туринської академії наук;

- Ботаніка, історія – Михайло Максимович;

- В Західній Україні – осередок української науки – Львівський інститут Оссолінських.

Фольклор: центр збору історичних документів, фольклору – Харків.

Література:

- І.Котляревський;

- Г. Квітка - Основ’яненко;

- Петро Гулак – Артемівський;

- Євген Гребінка;

- Пантелеймон Куліш;

- Т.Шевченко (1840 р.) „Кобзар”.

Театр:

Центри театрального життя – Харків та Полтава. Г.Квітка - Основ’яненко – режисер та актор Харківського театру.

Полтавський театр – на чолі І Котляревський та Михайлом Щепкіним.

Аматорські театри.

Поміщицькі театри – с.Качанівка, музикантів вчив грати М. Глинка.

Кобзарі: Андрій Шут, Остап Вересай.

Архітектура:

Зростаючі міста забудовувалися за планом, визначався адміністративний центр з площею та урядовими установами. Київ – Андрій Меленський (пам’ятник на честь магдебурзького права), Беретті – будинок університету та інститут шляхетних дівчат (класицизм).

Музика:

- Йосип Вітвицький – „Україна”;

- Алоїз Єдлічка – професійний музикант і педагог з Полтавщини;

- Михайло Вербицький.

Живопис:

- Володимир Боровиковський (портрети);

- Василь Тропінін;

- Іван Сошенко – портрети та пейзажі;

- Т.Г.Шевченко

Лекція № 12

Наддніпрянська Україна в др. половині. XIX ст.

Особливості економічного розвитку в сер. XIX ст.:

• Формування ринкових відносин (Лівобережжя – розширення посівів тютюну, конопель; Правобережжя – пшениця, цукрові буряки, Південь – пшениця, скотарство).

Але! Розвиток господарства гальмується кріпосницькими відносинами. Наслідок економічного відставання: поразка Російської імперії в Кримській війні 1853-1856 рр.

Сторони Кримської війни:

- Росія;

- Англія, Франція, Туреччина, Сардинське королівство.

Головні військові дії: Кримський півострів (головний удар союзників – на Севастополь, облога якого тривала майже рік.

Посилення селянських виступів:

1855 р. – київська козаччина – масовий селянський рух в Київській губернії (чутки серед населення про те, що, той хто запишеться в козаки і буде воювати в Криму, стане вільним і отримає землі. Селяни готуються до переселення в Таврію („Таврію по волю”). Рух селян придушено.

План антиросійського повстання:

Михайло Чайковський, польський шляхтич, пов’язував відродження державності Польщі та України з переможною війною європейських держав та Туреччини над Росією. Ще до Кримської війни звернувся до султана з пропозицією створити під турецькою зверхністю козацький військовий підрозділ (сформовано полк в 1400 чоловік, службова мова – українська). Вів військові дії в Подунав’ї (псевдонім Садик – Паша).

Суспільний рух за реформи:

- антикріпосницькі твори;

- О.Герцен, „Колокол” (Лондон) стаття „Россия и Польша” – визнання права України на державну незалежність;

- Зростання опозиції кріпацтву в середовищі промисловців.

Реформи 60 – 70 років 19 ст.

1. Селянська реформа:

- 19 лютого 1861 р. – „Положення про селян” і Маніфест;

- ліквідація кріпосного права, поміщики втрачали права на селян;

- селяни залишалися „нижчим станом”, сплачували подушний податок, підлягали фізичним покаранням, протягом 9 років селянин не мав права відмовитися від наділу і покинути село;

- поміщик зобов’язувався виділити селянинові наділ, розмір якого сам і визначав;

- земля – за викуп.

1. Судова реформа:

- 1864 р. – формальна рівність громадян перед законом;

- змагальність суду (участь сторін);

- відкритість суду;

- існували окремі суди для духовенства та військових, волосні суди у справах селян.

1. Земська реформа:

- 1864р. – введення місцевого самоврядування (поширювалася на Лівобережжя і Південь України).

- Створювалися виборні земські установи, які займалися господарськими і культурними питаннями (будували дороги, організація пошти, мережа початкових шкіл, налагоджували систему охорони здоров’я).;

1. Міська реформа:

- 1870 р. – міське самоврядування;

- в містах створюються міські думи, дума обирала виконавчий орган – міську управу, на чолі якої стояв міський голова.

- Благоустрій міст, охорона здоров’я, освіта, торгівля, промисловість.

1. Військова реформа:

- територія імперії поділялася на воєнні округи;

- загальна військова повинність для чоловіків, які досягли 20 років. Термін служби – 6 років, на флоті – 7 років.

1. Фінансова реформа:

- створено державний банк;

- покращена система оподаткування.

1. Шкільна реформа:

- 1864 р.- створено єдину систему початкової освіти;

- середня освіта: класичні та реальні чоловічі та жіночі платні гімназії;

- право вступу до університету мали тільки випускники класичних гімназій.

1. реформа в галузі цензури:

- посилення цензури друкованих видань.

Загалом реформи прогресивні, але неспроможні вирішити найсуттєвіші проблеми, зокрема, аграрне питання..

Економічний розвиток 60 – 90 роки 19 ст.

Економічне зростання. Але! В Україні прогресували ті галузі промисловості, які не мали відповідних природних умов в Росії або ті, що постачали сировину. Несправедлива політика цін.

Промисловий переворот:

- завершився у 80 – ті роки 19 ст.;

- формується Донецький вугільно – металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий промислові центи;

- сільськогосподарське і транспортне машинобудування: Запоріжжя, Харків, Одеса, Херсон, Миколаїв, Київ, Луганськ;

- розвиток транспорту: залізниці (перша в Наддніпрянській Україні – Одеса – Балта 1863 – 1866 рр.);

- пароплави;

- 1892 р. трамвай, від Хрещатика на Поділ (Київ);

- розвиток міст, найбільше – Одеса (400 тис. чоловік);

- розвиток цукроваріння (українські заводи давали 90 % загальноімперського виробництва цукру).

В сільському господарстві:

- залишки кріпацтва;

- поміщице землеволодіння;

- відробіткова система (праця за гроші зі своїм реманентом за борг, за землю і житло тощо). Малоефективна система, розорення поміщиків.

- розвиток товарного землеробства і скотарства;

- Степова Україна – зерно, цукрові буряки – Правобережжя;

- застосування техніки і вільної найманої праці;

- соціальне розшарування селян, особливо в Степовій Україні.

Дата добавления: 2015-09-02