Економічний розвиток Наддніпрянської України. Промисловий переворот та зародження ринкової економіки

У першій половині XIX ст. в Україні домінувала феодально-кріпосницька система господарювання, заснована на власності поміщиків на землю, панщині та їх особистої залежності селян від пана. Осо­бливістю економічного розвитку був занепад кріпосницьких і зародження ринкових відносин.

Економічний розвиток Наддніпрянської України в першій половині XIX ст.

Галузь економічного „ Стисла характеристика розвитку'
Сільське	Збільшилися посівні площі, поширилося вирощування -технічних культур (бу-
господарство	ряків, льону, коноплі, тютюну, соняшнику), формувалася сільськогосподарська
	спеціалізація регіогів (Південна Україна — зернові культури, Правобережжя
	й частково Лівобережжя — технічні культури), з'явилися нові галузі вироб-
	ництва (цукрове бурякосіяння, тонкорунне вівчарство), виникли переробні
	підприємства в поміщицьких господарствах (цукрові, винокурні, суконні), за-
	стосовувалися вільнонаймана праця та сільськогосподарські машини (сіялки,
	віялки, косарки, молотарки)
Промисловість	Почався промисловий переворот — перехід від дрібного товарного виробни-
	цтва й мануфактури до великого машинного виробництва й заводу та фабрики,
	формувалася фабрично-заводська промисловість, виникли нові галузі вироб-
	ництва (кам'яновугільна, металургійна, машинобудівна, текстильна, цукрова),
	застосовувалася вільнонаймана праця, формувалися верстви промислової бур-
	жуазії та найманих робітників
Торгівля	Розвивалися внутрішня {зовнішня торгшля: з України вивозили сільськогос-
	подарські продукти й сировину (хліб, сало, риба, сіль, цукор, худоба, шкіри),
	до України ввозили промислові товари (одяг, взуття, чай, кава, какао, вина,
	пряності), зростали морські порти (Одеса, Миколаїв, Херсон), розвивалися яр-
	маркова торгівля (у Харкові, Києві, Полтаві, Ромнах) і чумацький промисел
	(транспортування зерна, солі, риби)

СЛОВНИК Поняття й терміни

Промисловий переворот — перехід від дрібного товарного виробництва й мануфактури до вели­кого машинного виробництва й заводу та фабрики.

Буржуазія — соціальна верства підприємців, формування якої пов'язане з розвитком фабрично-заводської промисловості.

Пролетаріат — соціальна верства найманих робітників, формування якої пов'язане з розвитком фабрично-заводської промисловості.

Кооперативний рух — створення добровільних об'єднань людей — кооперативів для здійснення спільної господарської діяльності на пайових засадах.

для допитливих Додаткова інформація

Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії першої половини XIX ст.

Кріпосницькі відносини, які панували у цей період у суспільно-економічному житті, накладали свій негативний відбиток на розиток економіки українських земель. Поміщикам належало близько 70% усі­єї землі і 60% загальної кількості селян. Державні селяни складали на Лівобережжі 50% населення, на Правобережжі — 13%, на Півдні України — 37% сільського населення цих районів. Засноване на феодально-кріпосницькій системі, сільське господарство було малопродуктивним. У землеробстві па­нувала відстала трипільна система сівозміни, часто з неправильною черговістю озимих, ярових і пару. Рутинна техніка, нестача в селян тягла, стихійні лиха й інші причини обумовили низьку врожайність. У результаті основними постачальниками хліба на ринок залишалися поміщицькі господарства, що давали до 60%, а селянські господарства давали лише 40% хлібних надходжень на ринок.

Пануючою формою експлуатації кріпаків залишалася панщина. Офіційно вона обмежувалася трьо­ма днями на тиждень, але поміщики давали селянам такі обсяги робіт, які виконувалися і за 5, і за 6 днів.

Поміщик мав право продати селянина, відібрати в нього майно, худобу. Посилення експлуатації під­ривало і поміщицькі, і селянські господарства, і взагалі всю систему, засновану на примусовій праці.

Значного розвитку в цей період набув чумацький промисел. Чумаки-підприємці з багатих селян володіли десятками хур і мали по череді волів. Фурманами до них наймалися найбідніші, доведені до злиднів селяни. Чумацький промисел сприяв соціальному розшаруванню селянства і був основним джерелом первісного нагромадження капіталу.

Певні зміни відбуваються і в промисловості. Розробка вугільних багатств Донбасу значною мірою здійснювалася з ініціативи заможних селян-підприємців. Щорічний видобуток вугілля в Донбасі зріс протягом 1796—1860 рр. із 146 тис. пудів до 6 мли пудів. Приблизно в середині 40-х років фабрична продукція активно витискає мануфактурну з ринку. Помітно зросла роль в економіці важкої промисло­вості. Наприкінці 50-х років в Україні діяло 11 чавуноливарних і 16 технічних заводів. Продуктивність праці, що зростала, у промисловому виробництві на Україні дала поштовх промисловому перевороту, що почався широким упровадженням у 40-х роках нового обладнання на цукрових заводах, у зв'язку з чим виробництво цукру досягло 3 млн пудів за один сезон.

Наприкінці 50-х років на Україні діяло 2,5 тис. винокурень, більше 40 тис. млинів, 254 шкіряних і 160 сукняних підприємств, 218 цукрових заводів. 54 миловарні і т. д.

Найбільшими містами були: Київ — 70 тис, Харків — 50 тис, Житомир — 34 тис; Херсон — 34 тис; Катеринослав — 19 тис. жителів.

Ріст на ринках збуту сільськогосподарської і промислової продукції сприяв зростанню торгівлі на Україні. Значну роль відігравали ярмарки. З 13 ярмарків, що мали всеросійське значення, — 10 знахо­дилися на Україні: 3 харківських ярмарки, Ільїнський Масляний (Ромни), Контрактовий (Київ), Онуфріївський (Бердичів), Георгієвський (Єлизаветград).

Крім того, існувала величезна кількість місцевих ярмарків, базарів і торгів, яких нараховувалася 12 тис. Наявність їхньої широкої мережі, а також великого товарообігу, постійної торгівлі в містах — усе це говорило про зростання товарно-грошових відносин, поглиблення суспільного поділу праці, підрив основ кріпосницької системи.

Дата добавления: 2015-09-04