Стислий довідник Поширення на Україну російського та польського суспільних рухів

Російський суспільно-політичний рух був пов'язаний із діяльністю революціонерів-декабристів, які прагнули шляхом державного перевороту знищити самодержавство й кріпосне право. У 1821 р. у Петербурзі утворилося «Північне товариство» (Микита Муравйов, Сергій Трубецькой, Кіндратій Рилєєв, Сергій Каховський), програмний документ якого — «Конституція», розроблена М. Муравйовим, — передбачав установлення конституційної монархії, ліквідацію кріпосного права, надання населенню громадянських прав і свобод, перетворення Росії на федеративну державу (утворення Чор­номорської держави зі столицею в Києві та Української держави зі столицею в Харкові на Лівобережжі та Слобожанщині).

У 1821 р. на Правобережній Україні в Тульчині утворилося «Південне товариство» (Павло Пестель, Сергій Волконський, брати Сергій та Микола Муравйови-Апостоли, Михайло Бестужев-Рюмін), програмний документ якого — «Руська правда», розроблена П. Пестелем, — передбачав установлення республіканської форми правління, ліквідацію кріпосного права, надання населенню громадянських прав і свобод, збереження «єдиної та неподільної» Росії (невизнання за Україною ніяких державних прав).

У 1823 р. у Новограді-Волинському утворилося «Товариство об'єднаних слов'ян» (брати Андрій та Петро Борисови), програмні документи якого — «Правила» та «Клятва» передбачали визволення слов'янських народів від царського самодержавства, установлення демократичного ладу, утворення федерації слов'янських республік, однак не передбачали створення окремої Української держави.

Повстання декабристів у Петербурзі 14 грудня 1825 р. і повстання Чернігівського полку на Київ­щині 29 грудня 1825 р. — З січня 1826 р. були придушені вірними цареві військами. За вироком суду керівників повстання К. Рилєєва, С. Каховського. М. Муравйова-Апостола, М. Бестужева-Рюміна, П. Пестеля було страчено, понад 250 декабристів заслано до Сибіру.

Польський національно-визвольний рух виник після поділів Речі Посполитої. Його учасники праг­нули відновлення державної незалежності Польщі. Під час польського національно-визвольного по­встання 1830 — 1831 рр. проти російського панування повстанці розраховували на підтримку укра­їнців. Однак українське селянство відштовхнуло небажання польської шляхти скасувати кріпацтво, а українську інтелігенцію — прагнення включити Україну до майбутньої Польської держави. Поразка повстання спричинила ослаблення польського визвольного руху на Правобережжі: повстанців було заслано до Сибіру, дрібних шляхтичів позбавлено дворянства, закрито польські школи, ліквідовано УГКЦ.

Рис. 3. Основні течії національної думки на українських землях на початку XIX ст.

Дата добавления: 2015-09-04