Читайте также:
|
Західноукраїнські землі були відсталими аграрними регіонами Австрійської імперії. Основною галуззю господарства залишалося сільськогосподарське виробництво, у якому була зайнята переважна більшість населення. Земля належала поміщикам, у Галичині — польським, у Буковині — румунським,; у Закарпатті—угорським. Селянські наділи катастрофічно зменшувалися, зростало число безземельних селян, збільшувалися селянські повинності (панщина, оброк).
Промисловість перебувала в тривалому застої, розвивалися другорядні галузі (текстильна, шкіряна, соляна, залізорудна, лісова, тютюнова). Ремісничо-мануфактурне виробництво не витримувало конкуренції з німецькою та чеською фабрично-заводською промисловістю.
Економічна відсталість західноукраїнських земель в умовах панування кріпосницької системи призвела до погіршення стану значної частини населення й посилення соціальної напруженості.
У 1810 — 1825 рр. поширився рух опришків під керівництвом Мирона Штолюка в Прикарпатті.
У 1810 — 1815 рр., 1831 р. відбулися «холерні бунти», у Закарпатті, приводом до яких стали обмеження, уведені у зв'язку з епідемією холери.
У 1843 — 1844 рр. спалахнуло селянське повстання на чолі з Лук'яном Кобилицею в Буковині.
У 1846 р. відбулися селянські повстання в Галичині.
Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 54 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Реформи Марії-Терезії та Йосифа II та українські землі | | | СЛОВНИК Поняття й терміни |