Історичний портрет

Микола Гулак (1821—1899)

Микола Гулак народився в 1822 р. на Полтавщині в небагатій дворянській сім'ї. У 1843 р. він закінчив юридичний факультет Дерптського (Тарту, Естонія) університету. 16 липня 1844 р. цим університетом йому було присвоєно ступінь кандидата права.

У 1845 р. Микола Гулак переїхав до Києва, де працював пе­рекладачем у Київській археографічній комісії та чиновником при канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора (1845—1847 рр.).

У 1845—1846 рр. разом із М. Костомаровим і В. Білозерським заснував політичну антикріпосницьку і антицаристську органі­зацію — Кирило-Мефодіївське товариство, був одним з авторів його програмних документів, зокрема статуту, причетним до складання «Книги буття українського народу».

М. Гулака прийнято вважати лідером радикального крила Кирило-Мефодіївського товариства, яке виступало за рішучі дії у справі ліквідації російського самодержавства та кріпосництва.

Після викриття Товариства на слідстві він намагався взяти на себе максимальну відповідальність, захищаючи товаришів. За вироком отримав найважче покарання — 3 роки ув'язнення

в одиночній камері Шлісельбурзької фортеці і подальше заслання на 5 років у Перм.

Після відбуття заслання, працював певний час на півдні України, а з 60-х років XIX ст. — на Кав­казі. Займався педагогічною діяльністю, автор ряду праць з історії, філології, філософії, математики, історії літератури, перекладів із грузинської та азербайджанської мов. Зокрема, він написав дев'ять навчальних програм для Рішельєвського ліцею в Одесі з аналітичної геометрії, вищої алгебри, диференційного та інтегрального числення, теорії ймовірності тощо.

Помер 1899 р. у м. Єлизаветполі (Гянджа, Азербайджан).

Дата добавления: 2015-09-04