ФАКТИ Стислий довідник. Соціальні рухи в Наддніпрянській Україні

Соціальні рухи в Наддніпрянській Україні. Повстання під проводом У. Кармалюка. «Київська козаччина»

Занепад кріпосницьких і зародження ринкових відносин призвели до посилення антикріпосницько­го селянського руху, основними формами якого були скарги, втечі від поміщиків, відмова виконувати панщину й сплачувати оброк, підпали поміщицьких маєтків, убивства поміщиків, управляючих та прикажчиків, масові збройні повстання.

У Наддніпрянській Україні й 1813 — 1835 рр. тривало селянське повстання під проводом Устими Кармалюка на Поділлі, Волині та Київщині. У 1819р. відбулося повстання військових поселенців Чу­гуївського уланського полку. У 1855р. під час Кримської війни (1853—1856 рр.) спалахнуло повстання на Київщині під назвою «Київська козаччина», яке було викликане чутками про звільнення від крі­пацтва селян, що запишуться до ополчення й вирушать на війну. У 1856 р. відбувся похід «У Таврію за волею» селян Катеринославщини та Херсонщини, приводом до якого стали чутки про звільнення з кріпацтва селян, що заселять зруйновані під час війни місцевості в Криму. Повстання були приду­шені царськими військами.

Кріпацтво — особиста залежність селян від феодала, яка передбачала прикріплення селян до землі й виконання повинностей (панщина, оброк).

Військові поселення — елементи організації частини військових сил Російської імперії, коли вій­ськова служба поєднувалася із сільськогосподарськими роботами з метою зменшення витрат на утри­мання війська.

«Київська козаччина» — селянське антикріпосницьке повстання на Київщині у 1855 р. під час Кримської війни.

Похід селян «У Таврію за волею» — масове самовільне переселення селян Катеринославщини й Херсонщини до Криму під час Кримської війни 1853—1856 рр.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Робота з історичним джерелом

За Сибіром сонце сходить (Українська народна пісня)

За Сибіром сонце сходить...

Хлопці, не зівайте:

Ви на мене, Кармалюка,

Всю надію майте!

Ви на мене, Кармалюка,

Всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру,

Та не маю долі,

Хоч, здається, не в кайданах

А все ж не на волі.

Хоч, здається, не в кайданах

А все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти,

Та я їх не бачу!

Як згадаю про їх долю —

Сам гірко заплачу!

Як згадаю яро їх долю —

Сам гірко заплачу!

Куди піду, подивлюся —

Скрізь багач панує,

У розкошах превеликих

І днює, й ночує.

У розкошах превеликих

І днює, й ночує.

Убогому, нещасному —

Тяжкая робота,

А ще гіршая неправда —

Вічная скорбота!

А ще гіршая неправда —

Вічная скорбота!

Зібрав собі славних хлопців...

Що ж кому до того?

Засідаєм при дорозі

Ждать подорожнього.

Засідаєм при дорозі

Ждать подорожнього.

Чи хто іде, чи хто їде,

Так час нудно ждати,

Що не маю пристанища,

Ані свої хати.

Що не маю пристанища,

Ані свої хати.

Асесори, ісправники

За мною ганяють, —

Більше ж вони людей вбили,

Як я гріхів маю!

Більше ж вони людей вбили,

Як я гріхів маю!

Зовуть мене розбійником,

Що людей вбиваю, —

Я багатих убиваю,

Бідних награждаю.

Я багатих убиваю,

Бідних награждаю.

З багатого хоч я візьму,

Убогому даю;

А так гроші розділивши,

Гріха я не маю.

А так гроші розділивши,

Гріха я не маю.

1. Про кого складено історичну пісню?

2. Які факти біографії народного героя висвітлено у творі?

3. Героя пісні називають українським Робіном Гудом, а ще вказують, що він «трохи запізнився на­родитися». Чи поділяєте ви ці точки зору? Чому?

ФАКТИ Стислий довідник

Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні. Розвиток українського визвольного руху

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. у Наддніпрянській Україні розпочався суспільно-політичний рух, у якому існували українська, російська й польська течії, що відбивали інтереси укра­їнського, російського та польського населення Російської імперії.

Український національно-визвольний рух виник одразу після ліквідації автономії України і був пов'язаний із діяльністю козацької старшини. Прагнення відновити автономію, а в майбутньому створити незалежну Українську державу виявилося в діяльності патріотичного гуртка в Новгород-Сіверському (А. Гудович, Г. Долинський, Г. Калинський та ін.), появі історико-літературних творів («Записки о Малоросії» Я. Марковича, «Енеїда» І. Котляревського, «Історія Русів»), поширенні ідей Просвітництва й Французької революції, утворенні масонських лож у Києві, Одесі, Харкові, Львові та інших містах.

У 1791 р. Василь Капніст за дорученням козацької старшини здійснив таємну поїздку до Берліна, щоб обговорити з прусським канцлером план відокремлення України від Росії та приєднання її до Пруссії. У 1818 — 1819рр. в Полтаві існувала масонська ложа «Любов до істини» (Іван Котляревський), на базі якої в 1821 — 1825 рр. діяло «Малоросійське товариство » (Василь Лукашевич). Члени масонських лож І. Котляревський, П. Капніст, В. Лукашевич проповідували ідеї свободи, рівності, братер­ства й сприяли пробудженню національної свідомості української інтелігенції.

У 40-х рр. XIX ст. український суспільно-політичний рух був пов'язаний із діяльністю різночин­ців — вихідців з сімей дворянства, купців, міщан, селян. У грудні 1845 р. у Києві виникла таємна політична організація «Кирило-Мефодіївське товариство», до складу якої входили 12 осіб (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Микола Гулак, Пантелеймон Куліш та ін.). Участь у засіданнях то­вариства брав Тарас Шевченко.

Програмні документи «Книга буття українського народу» і «Статут слов'янського братства Св. Кирила і Мефодія» передбачали ліквідацію самодержавства, установлення республіканської фор­ми правління, створення федерації рівноправних слов'янських республік, скасування кріпосного пра­ва, надання населенню громадянських прав і свобод. Головною метою товариство вважало досягнення державної незалежності України.

Члени Кирило-Мефодіївського товариства поширювали твори Т. Шевченка («Кобзар», «Гайдама­ки»), складали революційні прокламації («Брати українці», «Брати великороси та поляки»), займалися просвітництвом народу, установили контакти з російськими й польськими революціонерами.

У березні 1847р. члени товариства були заарештовані й після суду заслані в різні губернії Росії під нагляд поліції без права повернення в Україну. Т. Шевченка віддали в солдати рядовим Оренбурзького окремого корпусу на десять років із забороною писати й малювати. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства стала початком переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національ­ний розвиток України.

Дата добавления: 2015-09-04