21. 01.1919 р., Хуст – Всенародний конгрес всіх українців Угорщини – проголошення злуки Закарпаття з Україною. Але! Політичні умови несприятливі: ЗУНР – у стані війни з Польщею; в Угорщині – до влади тимчасово приходять комуністи. За цих умов Центральна руська рада (представницький орган українського Закарпаття).
08.05. 1919 р. проголосила злуку Закарпаття з Чехо – Словаччиною.
Умови: Закарпаття – автономія у новоствореній слов’янській федерації. Паризька мирна конференція у Сен – Жерменському договорі у 1919 р. санкціонувала передачу Закарпаття Чехо – Словаччини.
Становище в складі Чехословаччини.
- Закарпаттю не було надано автономії;
- Політика влади – поєднання елементів колоніалізму з економічною підтримкою краю:
o Адміністративне керівництво – вихідці з метрополії;
o Земельна реформа – ліквідація великого землеволодіння, передача земель безземельним селянам;
o Програма будівництва сучасних доріг, мостів, електрифікація краю. В розвиток краю центральна влада вкладала більше коштів ніж вилучала з нього.
o Школа: 1925 р. – українську мову було визнано „чужою” для населення Закарпаття – звуження викладання української мови і розширення чеської.
Політичне життя:
- тривалий час відсутні суто українські партії, тут мали свої організації всі значні Чехо – словацькі партії;
- посилення москвофільства: ряд організацій, зокрема, „Общество им.Духновича”.
- посилення русинства: абсолютизація місцевих особливостей, ствердження, що русини – окрема нація, відмінна від українців.
- Українська течія: сама впливова. Представляє: Християнсько – народна партія на чолі з А.Волошином та братами М.Ю. Бращайками – Заснування „Просвіти”; провідні позиції в Асоціації українських учителів.
Проголошення незалежності карпатської України.
1938 р. – зміна політичної ситуації: внаслідок „мюнхенської змови” – розчленування Чехо – Словаччини, послаблення центральної влади – Словаччина здобуває автономію; з’являється можливість здобути самоврядування Закарпаттю:
23.10.1938 р. – Закарпаття одержало автономію. Перший уряд очолили москвофіли, але при владі були недовго. Новий уряд очолив Августин Волошин. Розбудова автономії України. Але! На Закарпаття претендує Угорщина: 2 листопада 1938 р. німецько – італійський арбітраж у Відні передав Угорщині частину Закарпаття з Ужгородом та Мукачевим. Уряд Волошина переїздить в Хуст. 1939 р. за ініціативою Волошина засновано Українське національне об’єднання – за незалежну суверенну державу.
13.02.1939 р. – вибори до парламенту: Сойму Карпатської України.
15.03.1939 р. – за ініціативою УНО проголошено самостійність Карпатської України. Президент – А.Волошин. Але! 14.03.1939 р. – вторгнення угорських військ в межі Карпатської України. Оборону здійснює Карпатська Січ (2 тисячі чоловік). Карпатська Україна окупована Угорщиною.
Радянсько – німецькі договори 1939 р і Західна Україна.
23 серпня 1939 р. – радянсько – німецький пакт про ненапад (термін дії – 10 років). До нього – таємний протокол („пакт Молотова – Ріббентропа): розмежування сфери інтересів в Європі (до сфери інтересів СРСР – польська частина Західної України, Західної Білорусі, Литва, Латвія, Естонія).
01.09.1939 р. – початок ІІ світової війни (вторгнення Німеччини на територію Польщі; Англія і Франція, що були в союзі з Польщею, оголошують війну Німеччині).
17.09.1939 р. – польсько – радянський кордон перейшла червона армія: фактичний вступ СРСР в ІІ світову війну і пов’язаний з нею поділ світу:
- у Галичині та на Волині наступають війська Українського фронту (С.Тимошенко);
- в Західній Білорусії – Білоруського фронту;
- 18.09.1939 р. – польський уряд і військове командування переїздять до Румунії (наказ відводити польські війська до румунського кордону, не вступаючи в бій з більшовиками);
- 22.09.1939 р. – радянські частини входять до Львова, через деякий час – вся територія Західної України в руках ЧА.
Доля полонених польських військовослужбовців: розстріли під Харковом, у Латинському лісі під Смоленськом (квітень – травень 1939 р. – більше 15 тисяч польських офіцерів).
Ставлення населення до приходу ЧА: спочатку позитивне (зокрема, і через вплив радянської пропаганди). Польське населення зустріло цю подію, як „удар в спину”.
22.10.1939 р. – у Львові (під контролем нової влади) вибори до Народних Зборів (проводились за офіційним безальтернативним списком кандидатів).
Кінець жовтня 1939 р. – Народні Збори приймають Декларацію про возз’єднання Західної України з Радянською Україною в складі СРСР.
Листопад 1939 р. – сесії Верховної Ради СРСР і УСРР, які ухвалили закони про включення Західної України до складу СРСР і її возз’єднання з УСРР.
Червень 1940 р. – вимога СРСР до Румунії про звільнення Бессарабії та тієї частини Північної Буковини, де переважало українське населення. Північна Буковина і придунайські українські землі входять до складу УСРР.
У 1940 р. – створення нової союзної республіки – Молдавської РСР (територія Бессарабії поділена між МРСР і УРСР; до складу Молдавії входить частина українських земель Придністров’я, де ще у 1924 р. у складі УРСР була утворена Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка.)
Політика на приєднаних західноукраїнських землях (радянізації):
- впровадження радянської системи управління (працівники партійного і державного апарату – з Рад. України);
- розширення мережі українських шкіл;
- українізація вищої освіти (Львівський університет ім. Яна Казимира перейменовано на честь І.Франка);
- медичне (безкоштовне) обслуговування;
- націоналізація промислових підприємств (знижується їх ефективність);
- поміщики та заможні селяни позбавлялися землі, реманенту, худоби;
- примусова колективізація;
- політичний терор (заборонено політичні партії, і громадські організації, зокрема, „Просвіти”, масові арешти, висилки у східні райони СРСР, переслідування членів ОУН: 1941 р. – Львів, процес над 59 членами ОУН (студенти та учні); 42 особи – засуджено до розстрілу, інші – до 10-річного ув’язнення).
Окупація України військами Німеччини та її союзників.
22 червня 1941 р. – напад Німеччини на СРСР: раптовий удар, бомбардування мостів, залізничних вузлів, аеродромів (в перший день знищено 1200 бойових радянських літаків), складів боєприпасів.
23 – 29 червня 1941 р. – найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк – Броди – Рівне: радянські танкісти зазнали великих втрат. Спроба зупинити німців на старому державному кордоні не вдалась – прорвано оборону Південно – Західного фронту, 11 липня німці підходять до р. Ірпінь (15 км від Києва). Великі втрати в Червоній армії.
Причини невдач ЧА:
- репресії проти військового командування напередодні війни;
- низький рівень військової підготовки;
- незавершеність технічного переозброєння армії;
- раптовість німецького удару;
- прорахунки у розташуванні військ та демонтаж інженерних оборонних споруд на радянсько – польському кордоні, які в вересні 1939 р. опинилися в тилу ЧА;
- плани вести війну на чужій території.
В ряді районів СРСР – запроваджено режим воєнного стану: військовій владі надано надзвичайні повноваження (масові арешти в прифронтовій зоні – в перші тижні війни знищено від 15 до 40 тисяч чоловіків).
Мобілізаційні заходи (1941 р.):
- 30 червня 1941 р. створено Державний комітет оборони (перебрав всю повноту влади в СРСР);
- Директиви щодо мобілізації до армії і флоту (більше 2 млн. чоловік), мобілізація на будівництво оборонних споруд, формування загонів народного ополчення, перебудова народного господарства на військовий лад (збільшено робочий день, скорочено відпустки, введено обов’язкові понаднормові роботи, на виробництво озброєння переведено машинобудівні заводи України).
Евакуація: створено Раду з евакуації (очолює М.Шверник, в Україні – комісія на чолі з Д.Жилою). евакуація в східні регіони СРСР: людських ресурсів (більше 3.8 млн. чоловік), промислових підприємств, майна багатих колгоспів, радгоспів, МТС. Знищення того, що не можна було вивезти. Але! Все одно до рук німців потрапили великі матеріальні цінності і навіть стратегічні об’єкти.
Оборонні бої на Україні:
- оборона Києва (з 7 липня до 19 вересня 1941 р., 72 дні). Оборону здійснюють війська Південно – Західного фронту (генерал М.Кирпонос). В першій половині вересня тут в оточення потрапили 4 армії Південно – Західного фронту. Сталін тільки 17.09. дозволяє покинути Київ, 19.09.1941 р. німці займають Київ. Війська фронту було розбито на окремі загони і групи, кожна з яких самостійно виходила з оточення. Багато жертв, зокрема, в бою біля урочища Шумейки (Полтавщина), загинули командувач М.Кирпонос, член Військової ради М.Бурмистенко, начальник штабу фронту В.Тупіков.
- оборона Одеси: 16 липня 1941 р. радянські війська залишили Кишинів. Німці вирушили до Одеси (наступ разом з румунською армією). 16 липня початок оборони Одеси (триває 73 дні), здійснюється військами Окремої Приморської армії, підтримуваної Чорноморським флотом.
- Після взяття Одеси радянські війська були розбиті в Криму, але закріпилися в Севастополі (оборона Севастополя – 250 днів).
Підсумок: літо – осінь 1941 р. – німці та їх союзники захопили всю Правобережну і більшу частину Лівобережної України та Крим. Неокуповані: східні райони Харківської області, частина Донбасу, Севастополь.
Спроба контрнаступу радянських військ на Україні:
Весна 1942 р. – німці збільшують загальну чисельність військ на Східному фронті; можливості і ресурси рад. військ внаслідок зимового наступу вичерпані.
Але! 12 травня 1942 р. – наступ радянських військ під Харковом, повний провал: радянські війська оточені, бої – до 29 травня, в полон потрапило 240 тис. рад. солдат і командирів.
Травень 1942 р. – поразка рад. військ на Керченському півострові, після чого на початку липня 1942 німці захопили Севастополь. О.Довженко: „Вся фальш, вся тупість, все безпардонне і безтямне ледарство, увесь наш псевдо демократизм, перемішанні з сатрапством, - все вилізає боком і несе нас, як перекотиполе, степами, пустелями... І над усім цим: „Ми переможемо!”
Поразки в Україні – перехід наступальної ініціативи до німців. Кінець червня 1942 р. – наступ німецьких військ проти Брянського фронту. 22 серпня 1942 р. – рад. війська залишили м.Свердловськ Ворошиловградської області: вся територія України окупована. На окупацію України у німців пішло 15 – зрив „блискавичної війни” (план „Барбаросса”).
Лекція № 20
Друга світова війна і Україна. Післявоєнна відбудова народного господарства (початок). Окупаційний режим в Україні
| Чернівецька та Ізраїльська області до Румунії | Одещина, південні райони Вінницької, західні Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії – губернаторство „Трансністрія” (до Румунії) | Західноукраїнські землі (Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська) – дистрикт „Галичина” (генерал – губернаторство, що охоплювало польські землі з центром в м.Краків) | Чернігівщина, Сумщина, Харківщина і Донбас – підпорядкування військовому командуванню. | Інші українські землі входили до рейхскомісаріату „Україна” (центр – у Рівному). Поділявся на 6 генеральних округів. Рейхскомісар – Еріх Кох. |
Рух опору
| Течії руху Опору | |||||
Радянське підпілля і партизанський рух (1941 – 1942)
| ОУН. Оонівське підпілля УПА
1938 р. – вбивство Є.Коновальця.
Але! 9 липня 1941 – уряд було розігнано, 15 вересня (за наказом Гітлера) ув`язнено Бандеру, Стецько, приблизно членів ОУН) – батальйони „Роланд” і „Нахтігаль” відмовилися виконувати німецькі накази, з часом розпущені. ОУН переходить до підготовки власних збройних сил для боротьби з окупантами. |
ОУНівське підпілля в 1941 – 1942 рр. УПА.
Боротьба німців з оунівцями: листопад 1941 р. – наказ про арешт та знищення керівників та членів оонівського підпілля: в Києві – арешт близько 300 бандерівців та мельниківців (серед страчених в Бабиному Яру – поетеса О.Теліга). Радянське і оунівське підпілля не могли налагодити спільних дій.
1943 р. – початок визволення України
Осінь 1942 р. – початок Сталінградської битви, німецькі війська оточені і 2 лютого 1943 р. капітулювали. Стратегічна ініціатива переходить до Червоної армії.
Кінець грудня 1942 р. – початок визволення України. Перший визволений населений пункт – с.Півнівка Міловського району Ворошиловградської області.
Військові дії:
Лютий 1943 р.: Південно – Західний фронт – бої на далеких підступах до Дніпропетровська та Запоріжжя; Воронезький фронт – оволодіння Курськом і Бєлгородом, 16 лютого – Харковом, але 19 лютого – контрнаступ німців (15 березня – знову звхопили Харків, а 18 березня – Бєлгород).
Квітень – серпень – підготовка сторін до нових операцій.
5 липня 1943 р. – початок Курської битви (50 днів), перемога Червоної армії = можливості для контрнаступу (завершення корінного перелому).
Серпень 1943 р. – Степовий та Воронезький фронти: „Бєлгородсько – Харківська операція”, 23 серпня визволено Харків.
Вересень 1943 р. – головне завдання: розгром німців на Лівобережжі, Донбасі, виходу до Дніпра та захоплення плацдармів на його правому березі.
Німці: будівництво „ Східного валу” (по рр. Дніпро та Молочна). Під час будівництва – намагаються стримувати радянські війська на Лівобережжі та Донбасі. Але! Вже 8 вересня – рад. війська захоплюють центр Донбасу – м.Сталіно (Донецьк); Південний і Південно – Західний фронти вийшли на кордон Новомосковськ – Запоріжжя – р.Молочна. Північніше цього кордону: у вересні 1943 р. – визволено Суми, Чернігів, Полтаву, Червона Армія вийшла до Дніпра в районі Прип`яті. Кінець вересня – ЧА контролює 700 км лівого берега Дніпра. В кінці вересня – Центральний та Воронезький фронти форсували Дніпро і утворили плацдарм на правому березі Дніпра на північ і південь від Києва.
Відновлення радянської влади
Жителі України в радянському тилу: евакуйовані жителі України – в 43 областях і автономних республіках Росії, Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Таджикистану і Туркменії. Налагоджувалася робота українських підприємств: Харківський тракторний завод переходить на виробництво танків (в кінці 1942 – відновлено довоєнні потужності воєнної промисловості).
Рух опору в Україні в 1943 р.
!1943 р. – найвище піднесення партизансько – підпільної боротьби.
Радянський партизанський рух.
| ОУН – УПА
Жовтень 1942 р. – в Західній Україні почала діяти УПА. Центр формування – Волинь та Полісся. Влітку 1943 р. – ОУН починає формувати озброєні військові частини на Галичині. Весна 1943 р. – загони УПА з`явилися на Черкащині. Еволюція ОУН: червень 1943 – ІІІ надзвичайний великий збір ОУН-Б, розроблено соціально – економічну платформу організації: безоплатна передача землі селянам, свобода вибору форм господарювання; визнано право на існування політичних течій і партій. Роз`яснювання рішень серед населення – збільшення підтримки з боку населення. Збройна боротьба УПА в 1943 р.: зайнято кілька міст і містечок, руйнування військових та господарських об`єктів, військових комунікацій; встановлення контролю над цілими районами Волині й Поділля.
Відносини з радянськими та польськими партизанами:
|
Завершення розгрому німців в Україні
Весна 1944 р.: весняний наступ ЧА – визволено Правобережжя і частину західних областей України; в березні 1944 р. – наступ ЧА на Яссо – Кишинівському напрямку – 27 березня 1944 р. рад. війська вийшли на кордон СРСР з Румунією; одночасно 1-й Укр. фронт розгромив німецькі війська в р-ні Тернополя і Кам`янця – Подільського – 8 квітня вихід на кордон з Чехословаччиною. Квітень – початок 1944 р. – Кримська наступальна операція (12 травня 1944 р. – Крим повністю визволено). Травень 1944 р. – кримськотатарське населення було звинувачене в співробітництві з німцями і за рішенням Державного комітету оборони виселене в Середню Азію. Виселено також греків, вірменів, болгар з Криму. Ще в 1941 р. з південних областей України було виселено німців.
Літо 1944 р.: відкриття другого фронту в Європі – погіршення становища Німеччини – літній наступ Червоної Армії (головні удари: в Білорусії (операція „Багратіон” – розгром німців і вступ ЧА в межі Польщі) та в Західній Україні (проти групи військ „Північна Україна” – розгромлена) Одночасно на півдні України на півдні України – Яссько – Кишинівська операція (визволено Молдавію та Ізраїльську обл. України). Останній визволений в Україні населений пункт – с.Лавочне Дрогобицького району (8 жовтня 1944 р.). Офіційна дата визволення України – 14 жовтня 1944 р. (відбулося урочисте засідання в Києві). Закарпатська Україна визволена 28 жовтня 1944 р.
В 1944 р. – нових рис набуває партизанський рух:
УПА і ОУН на завершальному етапі війни:
Відновлення радянської влади:
Культура України в роки війни
Освіта:
Наука: більшість наукових установ АН УРСР – евакуйовано до Уфи. Діяльність – на потреби оборонної галузі, сільському г-ву, медицині (розробки: інституту електрозварювальних – удосконалення зварювання корпусів танків Т-34; М.Доброхотов – нові методи виплавки броньованої сталі. Лікарі (М.Стражеско, В.Філатов, Р.Кавецький); ін-т клінічної фізіології АН УРСР (О.Богомолець).
Література:
Театр і кіно:
Засоби масової інформації: на Україну вели передачі радіостанції ім.Т.Г.Шевченка (із Саратова) та „Радянська Україна” із Москви.
Церква: з початком окупації – відкрито близько 2 тис. православних храмів – повернення населення до релігії. Але! Відсутня єдність в релігійно – церковному житті:
З відновленням радянської влади ліквідовано УАПЦ, з весни 1945 р., під контролем Й.Сталіна – процес нищення УГКПЦ.
Лекція № 21
Повоєнна відбудова і розвиток України (1945 – початок 1953 року). Період десталінізації (1953 – 1964 рр.)
Після війни – поява нових суспільних настроїв в Україні: прагнення до змін. В цей період – зміна державної символіки України (1949):
Але! Іде відновлення сталінського режиму:
Депортація українських поляків: 1944 – 1946 рр.: до Польщі з Галичини, Волині, Рівненщини переселено близько 1 млн. поляків. З Польщі до України - 520 тис. українців. Травень 1947 – операція „Вісла”: українці, що проживали у прикордонних з УРСР районах, були переселені на Захід і Північ Польщі, їхнє майно конфісковане, а на кордоні з УРСР було утворено „санітарну зону”: (близько 150 тис. чоловік постраждалих українців)
Особливості відбудови промисловості
План повоєнної відбудови: четвертий 5-річний план (прийнято у березні 1946 р.): не тільки відновлення виробничих потужностей України, але й доведення виробничих потужностей України, у 1950 р. до 113% від рівня 1940 р. В першу чергу мала відбудовуватись важка промисловість, транспорт, енергетика (фактично поновлювалась довоєнна модель розвитку народного господарства: орієнтація на важку промисловість та на „вал”).
Джерела відбудови:
Хід відбудови:
Сільське господарство і рівень життя:
Голод 1946 – 1947 рр.: посуха та неврожай у центральних та південних регіонах України – недорід; держава не вжила заходів, щоб запобігти голоду: фактично проводилася повна реквізиція продовольчих ресурсів; колгоспники – втікачі насильно поверталися в колгоспи; від голоду померло близько 1 млн. чоловік. Самі факти голоду приховувалися, так само, як і в 1932 – 1933 рр. Зерно вивозиться за кордон (значна частина передавалася у вигляді „братерської допомоги”). До селян застосовувався закон про „5 колосків”.
Репресії: 4 червня 1947 р. – закон „Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна”: ув`язнення від 7 до 10 років з конфіскацією майна. У березні 1947 р. – пленум ЦК КП(б) У: звільнення з посади М.Хрущова, перший секретар – Л.Каганович (Хрущов – голова уряду УРСР). Тільки в 1947 р. колгоспи одержали допомогу.
Відбудова с/г: селяни виживали тільки за рахунок присадибних ділянок (зерна на трудодень одержували дуже мало, інколи і взагалі не одержували) – великий сільськогосподарський податок. Селяни позбавлені паспортів; на них не поширювалося постійне забезпечення та виплати за тимчасову непрацездатність. Відбудова с/г повільна. Репресії проти селян: указ „Про виселення з УРСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя”: „громадські вироки” загальних зборів колгоспників щодо осіб, які не мали певної кількості трудоднів про виселення до Сибіру та інших віддалених районів СРСР. Тільки на кінець 4-ї п`ятирічки досягнено довоєнного рівня в сільському господарстві.
Рівень життя. Основні проблеми:
Радянізація західних областей України
Для здійснення радянізації – залучення працівників партійно – комсомольського державного апарату, правоохоронних органів з різних регіонів СРСР (переважно з Радянської України). Утворення мережі партійних і комсомольських організацій, профспілок. Грудень 1945 р. ЦК КП(б)У створює спеціальний відділ по західним областям.
Основні складові радянізації: індустріалізація і колективізація. Індустріалізація: відбудова та реконструкція традиційних галузей (нафтова, деревообробна); розвиток нових (машинобудівна, приладобудівна, хімічна, електротехнічна). З різних регіонів СРСР та з Німеччини доставляється обладнання. Тому надзвичайно швидкі темпи індустріалізації. Мета: не тільки створення нового індустріального центру, але і зміна традиційної структури населення: збільшення питомої ваги тих прошарків, які б могли бути соціальною базою радянської влади.
Примусова колективізація: 1950 р. – рік суцільної колективізації Східної Галичини, Буковини та Закарпаття.
Репресії проти УГКЦ: для радянської влади греко – католики – потенційний ворог, який спотворював ідеологічне підґрунтя національно – визвольної боротьби в західних областях. 11 квітня 1945 р.: арешт значної частини єпископів ГКЦ на чолі з митрополитом Йосипом Сліпим. 8 березня 1946 р. – Львівський церковний Собор: „ініціативна група” на чолі з Єпископом Гаврилом Котельником, пропонує „возз`єднання УГКЦ” з православ`ям і повернення до РПЦ, ліквідацію Берестейської церковної унії і повний розрив з Ватиканом. УГКЦ переходить на нелегальне становище. Г.Костельника через деякий час було вбито. УГКЦ ліквідована в 1949 р. в Закарпатті.
Збройний опір УПА: керівник – Роман Шухевич (Тарас Чупринка) – головнокомандувач УПА (1943 – 1950). Степан Бандера – за кордоном, здійснював загальне керівництво ОУН.
1945 – 1946 рр.: зміна тактики УПА (великі загони пореформовано в дрібні, що дислокувалися в лісах – добре озброєні, максимально пристосовані до партизанської боротьби). Початок 1946 р. – новий наступ військ НКВС проти УПА: втрати УПА – до 40% особового складу. 1945 – 1949 рр.: радянське керівництво 5 разів оголошує амністію для учасників УПА. Крім того, 1945 – 1952 рр. – репресії проти населення (близько 500 тис. чоловік), відсутність підтримки з-за кордону – поступове згортання широкомасштабних акцій, перехід до терору. Але! Навіть в цей період – збройно – пропагандистські рейди в Чехословаччину (1947 р.), Угорщину (1947 р.), Східну Прусію (1947 – 1948), Румунію (1948 – 1949).
Спроби вивести частини УПА за кордони СРСР. 5 березня 1950 – у бою під Львовом гине Роман Шухевич. Збройне підпілля продовжує організовану боротьбу до 1954 р. Останній керівник УПА – В.Кук
Культура (друга половина 40-ч – початок 50-х рр.)
Умови розвитку: залишковий принцип фінансування; посилення ідеологічного тиску (у зв`язку зі зростанням національної свідомості).
Серпень 1946 р. – повоєнні ідеологічні переслідування діячів культури з ініціативи А.Жданова („жданівщина”). Постанови ЦК КП(б)У: „Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в „Нарисі української літератури”; „Про журнал сатири і гумору „Перець”; „Про журнал „Вітчизна”, „Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи поліпшення”.
Критикуються: О.Вишня – за відхід від радянської ідеології (звинувачення знято тільки в 1955 р.). Особливе посилення критики – з 1947 р. (Л.Каганович, драматург О.Корнійчук): 1947 р. – за зверненням до Л.Кагановича літературних С.Адельгейма та І.Стебуна – пленум Спілки письменників України (критика М.Рильського, І.Сенченка, Ю.Яновського, редколегії журналу „Дніпро” та його редактора А.Малишка: (М.Рильський – звинувачення в „націоналізмі” та „петлюрівщині”; Ю.Яновського – за роман „Жива вода”). З 1948 р. – боротьба з „космополітами” (звинувачення в анти патріотизмі, низькопоклонстві перед культурою Заходу тощо). 1950 р. – ліквідовано кабінет єврейської історії АН УРСР; 1948 – 1952 – справа „Єврейського антифашистського комітету” – репресовано 10 єврейських письменників України. Пік критики – 1951 р.: засудження вірша Сосюри „Любіть Україну” (1946 р.). Вимога боротьби проти „націоналізму”. Засуджено оперу К.Данькевича „Богдан Хмельницький”. Переслідування істориків: М.Петровський
Десталінізація і Україна
Жовтень 1952 р. – ХІХ з`їзд ВКП(б), останній за життя Й.Сталіна: затверджено план розвитку СРСР на 1951 – 1952 рр.: головне завдання 5-ї 5-річки: нарощування потужностей важкої промисловості. КП(б)У (перший секретар – Л.Мельников) – підтримання курсу центру.
5 березня 1953 р. – смерть Й.Сталіна. Боротьба за владу: Л.Берія (ініціює проведення пленуму ЦК КПУ: звільнення Л.Мельникова і призначення на посаду першого секретаря ЦК КПУ О.Кириченка – першого українця на цій посаді). Мета Берії – здобути підтримку керівництва союзних республік, зокрема, і України. Але! Л.Берія не отримує підтримки в Україні: генерал Т.Строкач, колишній начальник Українського штабу партизанського руху, передав матеріали про наміри Берії М.Хрущову (1953 р. – арешт Л.Берії) До влади в СРСР приходить М.Хрущов („відлига”).
Перші кроки десталінізації:
Розширено права союзних республік: в їх відання передано ряд підприємств колишнього союзного підпорядкування; уряду УРСР було надано додатково повноваження у плануванні виробництва й розподілі продукції.
10 лютого 1954 р. – до складу УРСР передано Крим. Причини: тісний зв`язок з Україною; необхідність відновлення господарства, паралізованого внаслідок депортації місцевого населення.
Стан господарства
Промисловість
| Сільське господарство
|
ХХ з`їзд КПРС і Україна.
ХХ з`їзд КПРС – лютий 1956 р.; доповідь (на закритому засіданні) першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова „Про культ особи Й.Сталіна та його наслідки”: засудження масових репресій 30 – 40-х рр. Боротьба за утвердження демократичних засад у всіх сферах життя, ліквідація спадщини сталінізму – оголошені стратегією політичного курсу партії.
В Україні – багато діячів КПУ холодно сприйняли рішення з`їзду. Крім того, аж до 1989 р. доповідь для населення була закритою.
Реабілітація: третій етап (перший – з 1953 р.; другий: 1954 – 1955 рр.) – створено 90 спеціальних комісій, які мали право розглядати справи безпосередньо в таборах ув`язнення; але не розглядалися справи про депортацію селян в роки колективізацію, масових виселень із західних областей в роки війни. Депортація кримських татар, інших народів була визнана незаконною, але повернутись їм заборонено. Крім того, не реабілітувалися інакодумці.
У верхах – змова проти М.Хрущова. Але знято його з посади не вдалося, зокрема, Хрущова підтримав О.Кириченко (через деякий час після цих подій, у грудні 1957 р. призначений секретарем ЦК КПРС). Першим секретарем ЦК КПУ було призначено М.Підгорного. 1959 р. – фактичний відхід партійної верхівки від подальшої демократизації суспільства.
Жовтень 1961 р. – ХХІІ з`їзд КПРС – курс га розгортання будівництва комунізму (завершити протягом 20 років). Виконання планів було неможливим. З`їзд прийняв рішення про недоцільність збереження у Мавзолеї тіла Сталіна.
Розширення повноважень України у складі СРСР
За усунення Хрущова навіть О.Підгорний та П.Шелест: у 1964 р. рішенням жовтневого пленуму ЦК КПРС М.Хрущов був звільнений з посади. На його місце – Л.Брежнєв.
Лекція № 22
Україна в к. 50-х – у п.п. 60-х рр. (продовження). Україна в період „застою” (середина 60-х – початок 80-х років)
Стан економіки України:
Стан сільського господарства
Запланованого стрімкого зростання в сільському господарстві не відбулось. Держава змушена закуповувати хліб за кордоном.
Рівень життя населення:
| Позитивне | Негативне |
|
|
Економічна дискусія початку 60-х років:
1963 р.: економіст О.Ліберман (Харківський університет): лист до М.Хрущова – критика рад. економіки, пропозиції щодо використання принципів матеріальної зацікавленості, госпрозрахунку, товарно – грошових відносин. До пропозиції не прислухалися.
Але! Вищі ешелони влади готують пакет реформ, що торкалися переважно адміністративної, а не економічної сфери. Але після відсторонення у 1964 р. М.Хрущова від влади навіть ці ідеї не було реалізовано.
Культура і духовне життя.
Умови розвитку:
Розвиток освіти:
1958 р.: закон „Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР” (квітень, 1959 р. – відповідний закон прийнято в Україні):
Але! Від 8-річного навчання (обов`язкового) довелося відмовитись через нестачу коштів.
Русифікація: за проектом реформи школи батьки учнів кожної школи одержували право вирішувати, якою мовою буде відбуватися навчання в школі. Проти: М.Рильський, М.Бажан, (стаття „В ім`я людини”, газета „Правда”) інші українські письменники. Але! Всупереч громадській думці ВР УРСР включає цей пункт у текст закону. 1963 р., Київ – наукова конференція з питань культури української мови: відкинуто теорію „двомовної нації”. Але! Курс на русифікацію продовжується, кількість українських шкіл, особливо в містах, скорочується; зменшується україномовна газетно – книжкова продукція.
· Зростає кількість ПТУ.
· Підготовка спеціалістів з вищою освітою; зростає вага вечірньої та заочної освіти.
Розвиток науки: дослідження з ряду ключових напрямків науково – технічного прогресу (побудовано найбільший у світі прискорювач електронів; розвивається кібернетика – академік В.Глушков; одержано перші штучні алмази; розвиток електрозварювання – академік Б.Патон; заснування української школи біохіміків – О.Палладін, Президент АН УРСР з 1946 по 1962 рр.); початок роботи хірурга М.Амосова; видання наукових журналів „Економіка Радянської України”, „Радянське право”, „Український історичний журнал”, видання „Української Радянської Енциклопедії”. Однак, Україна вважається науковою периферією СРСР – багато вчених виїжджають д Москви та Новосибірська.
Література і мистецтво. „Шістдесятники”
„ Шістдесятництво ” – прояв політичних форм опору різних соціальних верств населення існуючому режиму. Найактивніші – творча інтелігенція: проти русифікації, ущемлення демократії, порушення прав людини, за свободу в питаннях художньої творчості тощо. Початок „відлиги” в літературі – О.Довженко „Мистецтво живопису і сучасність” („Літературна газета”) – заклик розширювати творчі межі соціалістичного реалізму:
- О.Довженко „Зачарована Десна”;
- Г.Тютюнник „Вир”;
- Л.Первомайський „Материн солодкий хліб”, „Дикий мед”.
Молоде покоління: к.50-х – поч. 60-х років
– В.Симоненко („лицар українського відродження”) – збірки поезій „Тиша і грім” (1962 р.0, „Земне тяжіння”, інші збірки опубліковано в Мюнхені. Помер у 1963 р.;
– Л.Костенко: збірки поезій „Проміння землі”, „Мандрівне серце”;
– І.Світличний, І.Драч, М.Вінграновський, Є.Гуцало, В.Дрозд;
Образотворче мистецтво:
В.Зарецький, А.Горська, Л.Семикіна, Г.Севрук, П.Заливаха, В.Кушнір. Центр „шістдесятників” – клуб творчої молоді „Сучасник” (1959 р., Київ, Л.Танюк). у 1962 р. – аналогічний клуб „Пролісок” (Львів).
В той же час: згортання „відлиги” (еміграція, у 1977 р. В.Некрасова, критика з боку офіційної критики).
Музика:
П.майборода, А.Філіпенко, І.Шато?.
Кіно:
О.Довженко: „Зачарована Десна”, „Поема про море” (1959 р. – Ленінська премія).
Зародження дисидентського руху.
З`являється – в к. 50-х-на поч. 60-х рр.(дисиденти – незгодні).
Причини:
- послаблення режиму („відлига”, але прагнення тримати народ під контролем, проводити десталінізації у визначених межах;
- традиції боротьби за громадянські і політичні свободи (визвольна боротьба 1917/21 рр.; ОУН – УПА);
- зовнішні фактори:
o антикомуністичні виступи у країнах „соціалістичного табору”;
o розгортання світового правозахисного руху, прийняття „Загальної декларації прав людини 1948 р.).
Риси:
- національно – демократичне забарвлення;
- мирна, ненасильницька форма боротьби;
- чітко виражені організаційні форми (гуртки, спілки, комітети);
- стало загальноукраїнським явищем (охоплювало всі регіони України);
- захоплювало різні соціальні прошарки населення.
Головні акції:
- конференція в Київському університеті з питань культури мови;
- виступ інтелігенції біля пам`ятників Т.Шевченку в Києві та Каневі;
багато студентів не відкидало основ існуючої системи, вимагаючи „соціалізму з людським обличчям”. Але! Влада не допускає критики режиму: 1958 р. – Закон СРСР „Про кримінальну відповідальність за державні злочини, в новій редакції Кримінального кодексу УРСР збережена 62 стаття „антирадянська агітація та пропаганда”.
- Травень 1961 р. – судовий процес над Українською робітничо – селянською спілкою;
o Створена Левком Лук`яненко у 1959 р;
o Методи боротьби – конституційні;
o Мета – добитися виходу України із СРСР, використовуючи конституційне право нас вихід;
o Л.Лук`яненко – засуджений до страти (замінено 10-річним ув`язнення та 10-річним засланням).
Існували і інші групи: Об`єднана партія визволення України (1953 – 1959 рр.); Український національний комітет; Український національний фронт.
Постійні репресії, що ще більш посилилися після відсторонення від влади М.Хрущова: 1965 р. – арешти близько двох десятків правозахисників (серед них критик І.Світличний, художник Опанас Заливаха, історик Валентин Мороз, поет – перекладач Святослав Караванський). Репресіям піддано і одного із лідерів дисидентського руху – генерала Петра Григоренка.
І.Дзюба „Інтернаціоналізм чи русифікація ”:
- адресує П.Шелесту, першому секретарю ЦК КПУ;
- засуджує практику порушення громадянських прав;
- критика національної політики КПРС.
Антицерковна кампанія:
Антицерковна політика – посилення атеїстичної роботи (організація відділів атеїзму в засобах масової інформації, атеїстичних музеїв та планетаріїв, кафедри наукового атеїзму при вузах, активізація атеїстичної пропаганди товариства „Знання”).
1962 р – внесення змін до законодавства: обмеження відкриття церков та молитовних будинків, масове закриття культових споруд і, навіть, їх демонтаж; священики позбавлялися можливості контролювати фінанси релігійних громад; державні податки на релігійні громади (понад 80%).. особливо сильні утиски – щодо православних храмів (1957 – 1964 рр. – закрито 46 % православних храмів України).
Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 60-х – початок 80-х років)
(період застою).
Політико – ідеологічна криза радянського ладу.
- Жовтневий (1964 р.) пленум ЦК КПРС усуває від влади М.Хрущова – новий секретар – Л.Брежнєв. Для цього періоду характерно: відмова від гасла побудови комунізму до 1980 р. (економіка розвивається зовсім іншими темпами, ніж було передбачено. Гасло „розвитого соціалізму”.;
- Основна політична сила – КПУ, але! Не самостійна (виступає як обласне відділення КПРС). Зростання кількості членів КПУ. Сильний вплив партії на ради: перші особи відповідних партійних комітетів обиралися до їх виконавчих органів, а кандидатури голів погоджувалися з партійними комітетами і обиралися формально;
- 7 жовтня 1977 р. – Конституція СРСР; 20.08.1978 р. – нова Конституція УРСР: КП – керівна і спрямовуюча сила суспільства, ядро її політичної системи.
- Партійне керівництво України: з 1963 р. – Петро Шелест. Виступав проти обмеження прав республіки після ліквідації раднаргоспів; виступає проти політики русифікації; 1972 р. – усунений з посади і переведений на посаду заступника голови Ради Міністрів СРСР. Новий перший секретар – Володимир Щербицький: повне підпорядкування України політиці центру; як і Брежнєв належав до „дніпропетровської групи”.
- Політико – правовий статус України в складі СРСР:
o Конституція СРСР формально закріплювала суверенітет союзних республік. Але! на практиці – повне підпорядкування центру, механізм виходу із СРСР не вироблено. Декларативний характер носили і права людини: свобода слова, друку, віросповідання, мітингів тощо. Україна не мала права на прямі зовнішні відносини.
- Стан економіки: після жовтневого пленуму 1964 р. – нове партійне керівництво аналізує стан справ у народному господарстві. Висновки: 7-річний план фактично зірвано. Скорочення приросту промислової продукції, низький життєвий рівень населення (особливо гостро стоїть питання продовольства) – необхідність реформи:
o 1965 р. – Березневий пленум ЦК КПРС (новий порядок заготівель с/г продукції; тверді плани закупівель на кілька років, підвищення цін на с/г продукцію. Надбавки за надпланову продукції;
o 1965 р. – вересневий пленум ЦК КПРС „Про покращення управління промисловістю, вдосконалення та посилення економічного стимулювання промислового виробництва – підвищення рівня планування, розширення сфери госпрозрахункових відносин (скорочувалося число визначення з гори показників, основним критерієм господарської діяльності підприємств передбачалося зробити обсяг реалізації виробленої продукції. Створювалися фонди для матеріального заохочення та службовців). Але! Положення реформи керівництвом часто часто ігнорувалися. Ліквідовано раднаргоспи – відновлення союзних і республіканських міністерств – уряди республік втрачали контроль над більшістю підприємств. Індустріальний розвиток України: 8-ма п`ятирічка – „золота”: високі економічні показники. Але! В 70-х роках – відхід від принципів реформи, розвиток економіки за екстенсивним шляхом, продукція – не конкурентноздатна на світових ринках – погіршення всіх виробничих показників. Союзні міністерства на свій розсуд використовували багатства і трудові ресурси України: першочергова увага – вугільній промисловості, чорній металургії, важкому та електротехнічному машинобудуванню – погіршення екології, зокрема, води (внаслідок будівництва підприємств „великої хімії”). Штучні моря (знищено приблизно 1 млн га родючих земель). Споруджено 8 атомних електростанцій (без достатнього технічного обгрунтуцвання). Високий рівень військового виробництва. Повільний розвиток виробництва товарів народного споживання. Стан сільського господарства: - 1966/67 рр. – затверджено гарантовану оплату праці колгоспників за тарифними ставками; - забезпечення села новими машинами, збільшувалося використання мінеральних добрив тощо. Але! В 70-ті роки – суттєве уповільнення темпів розвитку сільського господарства: 1982 р. Продовольча програма: протягом 8 років забезпечити населення основними продуктами харчування – зростають вкладення в с/г. Але! Програму виконати не вдалося. Молодь покидає село. Негативні процеси в селі: знищення земель (затоплення штучними морями, ерозія ґрунтів, ліквідація „неперспективних населених пунктів”).
- Рівень життя населення: зростає чисельність населення (1989 р. – 51.7 млн); високі темпи росту міського населення; 1979р. – смертність сільських жителів перевищує народжуваність – розпочинається депопуляція. Скорочується чисельність українців, високі масштаби в`їзду в республіку представників інших національностей. Русифікація.
- Характерне явище - дефіцит основних промислових товарів та продуктів харчування; житлова проблема; значні проблеми у медичному обслуговуванню – високий рівень смертності населення. В той же час - високий рівень життя номенклатури.
Опозиційний рух.
Вересень 1965 р. – під час презентації фільму С.Параджанова „Тіні забутих предків” в Києві, кінотеатрі „Україна” – виступ І.Дзюби, В.Стуса та В.Чорновола з критикою арештів серед інтелігенції.
Форми протесту:
Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 62 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Церковне життя. | | | Глава 1 |