- Група самостійників: „Відкинути „Тимчасову інструкцію...”. Але більшість ЦР – взяла до відома цей документ. Та відносини між Україною та Росією не нормалізувалися.
- ЦР не зуміла налагодити ефективне управління, забезпечити міста продовольством, домогтися дотримання порядку і законності;
- Не було здійснено негайного розгляду земельного питання, що вплинуло на авторитет ЦР серед селянства;
- Значні прорахунки у воєнній політиці: влітку 1917 року існувала реальна можливість створення українських збройних сил. Однак лідери ЦР не скористалися цією можливістю. Втрата підтримки з боку армії.
Корніловський заколот та його вплив на Україні
Росія: в умовах кризи у правих колах – посилення прагнення до відкритої військової диктатури.
12 серпня, Москва – державна нарада. ЦР відмовляється надсилати своїх представників (перемога реакції означала б крах надій на автономію).
Контрреволюційний заколот очолив генерал Л.Корнілов. Але в Україні значної підтримки не мав. Загроза диктатури – зростання політичної активності (створення ревкомів тощо); проти – більшість Південно – Західного і Румунського фронтів. Заколот розгромлено. Один із наслідків – активізація більшовиків („більшовизація рад” – резолюція про перехід влади до рад).
На Україні діяльність більшовиків в промислових центрах. Особливо сильний вплив – в Донбасі. Більшовики прагнуть до захоплення влади шляхом збройного повстання.
Кінець вересня 1917 р., Петроград – Демократична нарада (завдання: обрати Раду республіки – передпарламент ). Платформа ЦР :
– визнання права народів на самовизначення;
– передача всієї повноти влади на Україні у ЦР та її Генеральному Секретаріату;
– передача всіх земель у відання земельних комітетів;
– введення крайового контролю над продукцією тощо.
Але! Росія не погоджувалася на ці вимоги, а ЦР не достатньо рішуча, щоб запроваджувати ці заходи самостійно.
Тим часом: у вересні – жовтні 1917 р. – наростання анархії в Україні (паралізована сфера промислового виробництва, безробіття, селянські виступи, на фронті – безладдя, анархія, більшовики свідомо розкладають армію, закликають до припинення воєнних дій. Україну заповнюють дезертири).
Загострення стосунків між Тимчасовим урядом і ЦР:
Прийшовши до влади в Петрограді – більшовики прагнуть встановити контроль над національними регіонами колишньої Російської імперії. В Україні: більшовикам без збройної боротьби вдалось встановити свою владу в головних містах Донбасу. Але в інших регіонах України їх вплив був слабким.
Боротьба за владу в Києві. Політичні сили
| Політичні сили | ||
| Більшовики: Більшовизовані військові сили 6,5 тис. чоловік | Тимчасовий уряд: Київський військовий округ | Центральна Рада: ~18 тис. українізованих військових. Війська Центральної Ради взяли в Києві під контроль всі ключові пункти, зокрема пошту і телеграф |
| Збройний конфлікт |
Влада переходить до УЦР.
7 листопада 1917 р.: ІІІ Універсал ЦР:
- Проголошення УНР (як автономної державної одиниці Російської республіки, але не під владою більшовиків);
- Влада УНР – на 9 українських губерній, зокрема на Таврію (без Криму);
- Проголошувалася програма діяльності УЦР:
o Аграрне питання: скасування приватної власності на поміщичі землі, монастирські, церковні тощо. Землі селяни отримували без викупу (для реалізації цього положення мав бути розроблений закон про те, як користуватися цими землями до остаточного вирішення їх долі на Українських Установчих Зборах);
o Генеральному Секретаріату доручалось „встановити державний контроль над продукцією на Україні”. Вводився 8-год робочий день;
o Громадянські права і свободи: слова, друку, совісті, зборів, спілок, страйків, недоторканість особи і житла;
o Скасовувалась смертна кара. Проголошувалась амністія для політв’язнів;
o Захист прав національних меншин: введення національно – персональної автономії „для забезпечення їм права та свободи самоврядування в справах їх національного життя.”
o Заклик сторін до мирних переговорів. Але до укладання миру – участь у війні;
o Призначення на 27 грудня 1917 р. виборів до Українських Установчих зборів.
Але! Намічена в ІІІ Універсалі програма дій фактично не виконувалася. Наприклад: Рада відмовилася від негайного вирішенні аграрного питання, було заборонене „свавільне захоплення земель та іншої власності”; оголошувалось, що у землевласників, які мають менше 40 десятин землі взагалі не відбиратимуть -> незадоволення селян, їх відмова від підтримки ЦР.
У зовнішній політиці:
- ЦР добивається визнання УНР країнами Антанти: у грудні 1917 Франція і Англія визнали уряд УНР, але реальної допомоги не надали;
- ЦР вважала, що уряд більшовиків слабкий і запропонувала крайовим урядам Кубані, Дону, Сибіру, Криму, Молдавії вступити в переговори щодо утворення федерації -> загострення стосунків за Радянською Росією.
Більшовики і Україна
Осінь 1917 р. – спроби більшовицького перевороту в УНР:
- Підготовка повстання в Києві: утворення ревкому (30 листопада війська оточили казарми більшовизованих частин, роззброїли їх, відправили в Росію);
- Спроба захопити Київ силами другого гвардійського корпусу, що знаходився під контролем більшовиків -> поблизу Вінниці перехоплений Першим Українським корпусом на чолі з П.Скоропадським.
Зміна тактики більшовиками: курс на скликання Всеукраїнського з’їзду Рад (здійснити внутрішній переворот, утворити в УНР більшовицький уряд). В цей час загострення конфлікту у ЦР і рад наркому РСРР: 4 грудня – „Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради”.
4 – 6 грудня 1917 р. – Всеукраїнський з’їзд рад в Києві. Більшість делегатів – селяни (вплив есерів). Не підтримують більшовиків, які покидають з’їзд і приєднуються до з’їзду рад Донецького та Криворізького басейну в Харкові (розпочався 9 грудня. Проголошення цього зібрання „Всеукраїнським з’їздом Рад”). Рішення:
- Проголошення України республікою рад робітничих, солдатських в селянських депутатів (12 грудня);
- Обрання Центрального Виконавчого Комітету рад України – вища державна влада, в період між з’їздами (очолює більшовик Медвєдєв, з березня В.Затонський);
- ЦВК створює уряд УНР – Народний Секретаріат. Майже повністю більшовицький. Його члени навіть не знали української мови;
- УНР проголошувалася федеративною частиною Російської Радянської Республіки.
1-ша війна Радянської Росії з УНР
Грудень 1917 р. – посилення втручання Росії у справи УНР. Зокрема „Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради” – фактично вимагав саморозпуску УЦР та створення Радянської УНР; крім того не пропускати військових частин з фронту на Дон або в інші частини з ворожими Раднаркому уряду, „припинити спроби роззброєння на території України радянських полків і робітничої Червоної армії.” В разі невиконання ультиматуму протягом 2-х діб – війна. Рада відмовилась виконати ці вимоги.
В грудні 1917 р., Харків – направлені Російські війська (приблизно 60 тис.). Наступ на Україну іде з 3 напрямків:
Загальне керівництво: В.Антонов – Овсієнко, М.Муравйов, Г.Орджонікідзе.
Сили ЦР незначні, більшість з українізованих частин розійшлись. Головні сили – підрозділи Вільного козацтва і добровольчі формування, які створювалися вже в ході війни. Війська були розпорошені по всій Україні.
Загальний наступ на Київ – 16 січня 1918 р. – бій під Крутами (500 студентів, гімназистів, юнкерів). Більшість з них загинули (П.Тичина – „Пам’ять тридцяти”). Перемозі більшовиків сприяло повстання робітників в Києві (розпочалося 16 січня, завод „Арсенал”). ЦР для придушення повстання зняла частину військ з фронту.
9 січня 1918 р. – прийняття ІV Універсалу ЦР. Проголошення незалежності УНР. 19 січня – скасування поміщичої власності на землю. Але! 26 січня 1918 р. – більшовицькі війська входять в Київ, ЦР переїздить в Житомир.
1- ша спроба радянізації Україні.
Терор в Україні.
- В Києві знищення офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів, прихильників ЦР (кількість жертв в Києві – до 5 тис. чоловік);
- Формування органів більшовицької влади. До Києва переїздять члени українського більшовицького уряду. Всі посади Тимчасового уряду і ЦР скасовувалися. Але! Влада місцевим радам переважно не передавалась. Вона переходила або до військового комісара, або утворювалися ревкоми чи воєнно – революційний комітет – власне окупаційні органи (місцеві ради або розпускалися, або підпорядковувалися ревкому). Створювалися трибунали. 20 січня 1918 р. – Народний Секретаріат приймає декрет про організацію УНР власної армії – Червоного козацтва;
- Народний секретаріат здійснював владу тільки в межах „Тимчасової інструкції Тимчасового уряду” – в 5 губерніях. На інших утворювалися: Донецько – Криворізька республіка, Таврійська, Одеська (УНР відрізалася від Чорного і Азовського морів). Частина українських земель увійшла до складу Донської республіки;
- Конфіскація в банках золота в монетах і злитках. Фінанси підпорядковувалися Радянській Росії. Реквізиції у населення;
- Одержавлення промисловості (процесом керує Вища рада народного господарства Росії – в Україні її філія);
- Аграрна політика: селяни захоплювали землі. Дозвіл народного секретаріату вивозити хліб в Росію.
Берестейській мирний договір
ЦР Продовжувала діяльність:
- Видала закони про нову грошову систему; про державний герб (тризуб); велися бої на Правобережжі.
9 грудня 1917 р.: з ініціативи більшовиків – початок переговорів між Росією і Німеччиною про укладання сепаратного мирного договору.
Для ЦР – рішення про участь у переговорах (Антанта допомоги не надавала, загроза німецької окупації України)
19 грудня – делегація УНР (голова – С.Голубович) прибуває в Брест – Литовський. Спроба замінити цю делегацію радянською невдала.
Зміст мирного договору
Підписаний: 27 січня 1918 р.
Сторони: УНР та Німеччина з союзниками:
- Стан війни припинявся;
- Німеччина і Австро – Угорщина зобов’язувалися допомогти УНР відновити контроль над територією України;
- УНР зобов’язувалася поставити до Німеччини і Австро – Угорщини продовольство;
- Німеччина та Австро – Угорщина: надати Україні сільськогосподарські машини, вугілля та інші дефіцитні в Україні товари.
В наслідок договору: 18 лютого 1918 р. починається загальний наступ німецько – австрійських військ на Україні.
22 лютого 1918 р. – ЦВК рад України створив Надзвичайний комітет з оборони революції. Але! Росія укр. більшовикам відкритої допомоги надати не могла: відповідно до договору з Німеччиною вона зобов’язувалася укласти мир з УНР -> 17 – 19 березня 1918 р. – ІІ з’їзд Рад України формально припинив федеративний зв’язок з Росією та проголосив Україну самостійною радянською республікою.
7 березня 1918 р. ЦР повертається в Київ. Але! Авторитет ЦР серед населення катастрофічно падає; одночасно – загострення стосунків між УНР та окупаційним командуванням: ЦР нездатна організувати збір та вивезення продовольства до Німеччини -> українські консерватори та офіцери ідуть на таємні переговори з нім. командуванням про зміну керівництва УНР.
29 квітня 1918 р.: останнє засідання ЦР (на цьому засіданні – прийняття демократичної Конституції і обрання Президентом М.Грушевського), приміщення ЦР зайнято загоном німецьких військ.
29 квітня 1918 р. – Всеукраїнський з’їзд землевласників. Рішення: встановити монархічну форму правління, проголосити гетьманат, гетьман – П.Скоропадський.
Лекція № 16
Українська держава гетьмана Скоропадського. Директорія. ЗУНР. Більшовицький режим
29 квітня 1918 р. – грамота П.Скоропадського „До всього українського народу” 0 оголошує себе „Гетьманом всієї України”:
Міжнародні відносини:
Дипломатичні відносини з Німеччиною, Австро – Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, Польщею, Фінляндією.
З осені 1918 р. – з Францією, Англією, Румунією.
Дипломатичні відносини підтримувалися з РСФРР, Доном і Кубанню.
Боротьба проти гетьманського режиму
Політичні партії:
З весни 1918 р. – робітниці страйки проти гетьманського режиму.
Літо 1918 р. – розгортається селянська боротьба у Звенигородському і Таращанському повітах на Київщині -> б-ба з повстанцями: частково переходять до партизанської б-би, частково – переходять на Лівобережну Україну і зупиняються у нейтральній зоні (по лінії Сураж – Унеча – Стародуб – Новгород – Сіверський – Глухів – Рильськ – Суджа) -> на їх основі починається формування Богуславського і Таращанського революційних полків.
Катеринославщина і Північна Таврія: на чолі повстанського руху – Нестор Махно (столиця – Гуляйполе): за відновлення влади рад; ради мали бути підзвітні місцевому населенню і повністю визначати політику на місцях без впливу центру. Себе називали анархістами – комуністами). В ніч на 16 жовтня 1918 р. повстали, захопили Гуляйполе. До листопада 1918 р. стали значною військовою силою.
Листопад 1918 р.: революція в Німеччині -> 13 листопада, РСФРР анулює Брест – Литовський мир, зокрема зобов’язання не втручатися у внутрішні справи УНР. 17 листопада – Раднарком РСФРР і ЦК РКП(б) ухвалює рішення створити Реввійськраду Групи військ Курського напрямку (для керівництва воєнними операціями на Україні). Кінець листопада, м.Суджа (Росія) – створення Тимчасового робітничо – селянського уряду України, який 29 листопада оголошує про відновлення влади рад і закликає до боротьби „проти контрреволюції”. Починається наступ в Україну більшовицьких військ під командуванням Антонова – Овсієнко.
Відновлення УНР. Директорія
Активізуються ті політичні сили, що виступають за відновлення УНР: серпень 1918 р., Київ – створення Українського національного Союзу (УНС) – українські есери, укр. соціал – демократи, партія українських соціалістів – федералістів. Голова – В.Винниченко.
В умовах загострення політичної кризи гетьман 14 листопада 1918 р. публікує грамоту про федерацію з не більшовицькою Росією. Створюється новий уряд – політики проросійської орієнтації.
>УНС сприймає це як антиукраїнський крок. В ніч з 13 на 14 листопада для керівництва антигетьманським повстанням створено Директорію (В.Винниченко – голова, С.Петлюра, Ф.Швець, А.Макаренко, П.Андрієвський)
15 листопада – звернення Директорії до населення із закликом до збройної боротьби проти гетьмана (робітникам – 8год робочий день; селянам – розподіл поміщицьких земель). На бік Директорії переходить частина гетьманських військ (зокрема, полк Січових стрільців – Є.Коновалець). 18 листопада – бій під с.Мотовилівка (40 км від Києва) – війська гетьмана розбиті. 14 грудня 1918 р. – П.Скоропадський зрікається влади. Влада передана Директорії. Директорія вступає в Київ.
Політика Директорії
Але! В країні анархія. Директорія не хоче вдаватися до жорстоких заходів для наведення порядку. Не може протистояти наступу радянських військ.
Зовнішня політика
Поразка Директорії
Директорія: невдалі переговори з Радянською Росією спонукають до більш активних переговорів з Антантою. Але! Французьке командування в Одесі відмовлялося від переговорів з керівництвом УНР, вважаючи їх більшовиками. Тому УСДРП і УПСР відкликали своїх членів з уряду (С.Петлюра залишився в складі Директорії, але вийшов з УСДРП). На чолі уряду – С.Остапенко. Після цього відновлюються переговори в Одесі з французьким командуванням. Результат: попередня угода між Директорією, білогвардійцями та Антантою: УНР зобов’язувалася спільно з військами Антанти і білогвардійцями включитися в боротьбу з владою більшовиків (втілена в життя не була).
Емігрували: В.Винниченко, М.Грушевський, М.Шаповал, В.Чехівський. На чолі Директорії – С.Петлюра. В цей час: розмежування в стані українських партій (січень 1919 р. – від УСДРП відокремлюється група Ю.Мазуренка – М.Авдієнка, утворюється партія Незалежна УСДРП: прийняття радянської платформи, ще раніше – така ж позиція боротьбистів – стали на шлях збройної боротьби з Директорією (залучили на свій бік повстанські загони М.Григор'єва, організували повстанський рух на Полтавщині).
Російсько – український фронт: 3 січня 1919 – війська УНР залишили Харків (сюди переїздить ЦК КП(б)У та Тимчасовий робітничо – селянський уряд України; Харків стає столицею більшовицької України).
2 лютого 1919 р. – Директорія покинула Київ (перебрались у Вінницю) 5 січня – більшовики перебралися в Київ.
В період війни – єврейські погроми. С.Петлюра: прагне припинити погроми, але недостатньо контролював ситуацію.
В травні – червні 1919 р. Петлюра здійснює реформу армії -> стабілізація становища на фронті по лінії Старокостянтинів – Проскурів - Кам'янець – Подільський.
В той же час: радянські війська успішно наступають на півдні: в квітні 1919 р. під їх ударами французи покинули Одесу; в Криму – на середину квітня більшовики підійшли до Севастополя: 21 квітня французи залишили Севастополь.
Весна 1919 р.: на території України (крім Надзбруччя і західних областей) знову встановлено владу більшовиків.
ЗУНР
Червень 1917 р. – Кость Левицький, депутат в австрійському парламенті: „Українці домагаються... повної національно – територіальної автономії по їх з'єднаних територіях Австро – Угорщини.”
Під час переговорів в Бресті: делегація ЦР вимагала об’єднання Східної Галичини, Закарпаття, Холмщини та Підляшшя; щодо Галичини – додатковий таємний договір про поділ на Західну і Східну, яка мала бути об’єднана в окремий коронний край (ратифікована не була).
16 жовтня 1918 р. – маніфест австрійського імператора „До моїх вірних австрійських народів”: обіцянка федеративної перебудови держави. Згідно з цим документом: 18 жовтня українські парламентарі з Галичини та Буковини, керівники політичних партій, церковні ієрархи утворили у Львові Українську Національну Раду (мала представницькі функції); оголосили про намір об’єднати західноукраїнські землі в єдину Українську державу, але мети добитися лише мирним шляхом. Але!! Конфлікт з поляками, які претендували на територію Західної України, і спиралися на польське населення, якого було особливо багато в містах, 28 жовтня – в Кракові повноваження польським органам влади: 1 листопада 1918 р. вона мала прибути до Львова.
В цій ситуації – на арену виходять молоді українські офіцери, які ще в вересні 1918 року утворили Центральний Військовий Комітет: з 30 жовтня працює як штаб з підготовки повстання, взято під контроль всі головні пункти Львова (листопадовий зрив)
1 листопада 1918 р.: Українська Національна Рада перебрала до своїх рук владу і в інших містах Східної Галичини. Австрійська влада у Львові і в інших містах Східної Галичини. Австрійська влада у Львові погодилася передати владу Українській Національній Раді. 8 листопада утворено уряд – Тимчасовий Державний Секретаріат (голова і секретар фінансів – Кость Левицький).
Державні заходи
Поразка ЗУНР
Поляки: організовують збройним опір українським військам. Збройні сутички у Львові – вже 1 листопада. 5 листопада – ворогуючі сторони вже розділяла лінія фронту (проходила вулицями міста). Одночасно боротьба за Перемишль, розташований на кордоні між Східною Галичиною і Польщею: 21 листопада українські війська відступають зі Львова. ЗУНР – Тернопіль – Станіслав.
Початок весни 1919 р.: ускладнення ситуації на українсько – польському фронті: сюди із Франції перекидається польська армія генерала Йозефа Галлера (160 тис. чол.). УГА змушена відступити і відійти до р.Збруч.
Міжнародна ізоляція УНР: листопад 1918 р. – уряд ЗУНР повідомив президента США В.Вільсона про утворення нової держави і просив захисту від зазіхань Польщі.
Січень 1919 р., Паризька мирна конференція об’єднана делегація УНР і ЗУНР (діяли окремо). Жодна з делегацій не заручилась підтримкою Антанти (особливо ворожа позиція до ЗУНР Франції). Лютий 1919 р: Паризька мирна конференція надіслала до уряду ЗУНР місію під командуванням генерала Бальтермі (Франція) для вирішення питання перемир’я з Польщею і вимога до ЗУНР негайно припинити воєнні дії, демаркаційна лінія проводилася так, що Львів і Дрогобицький район відходили до Польщі – відмова ЗУНР.
25 червня 1919 р.: Паризька мирна конференція визнала право Польщі на окупацію Східної Галичини. Чортківська офензива – на початку червня 1919 р. = Українська Національна Рада обрала диктатором Є.Петрушевича і передала йому всю повноту влади – командувачем УГА призначено генерала О.Грекова. 7 червня: підготовка до наступальної операції. Чортківська офензива (прорив): наступ по всій лінії фронту, відступ поляків. Але” 28 червня – контрнаступ польських військ, УГА відтиснено до Збруча.
Радянська влада в Україні в 1919 р.
В легальній опозиції більшовикам – боротьбисти і УСДРП (незалежні).
Антибільшовицький опір в Україні:
Квітень 1919 р. – 98 антибільшовицьких виступів, в червні – липні – 328. Часто українські соціал – демократи та есери організовували повстанські з’єднання. Найбільші повстання: в р-ні Олександрії та Єлисаветграді – під приводом М.Григор’єва. Виступ Н.Махна: переходить на Правобережну Україну.
Липень – повстання охопило майже всю територію України.
„ Червоний терор ” в Україні: каральні експедиції проти селян (інколи супроводжувалися спаленням цілих сіл); розправа над поміщиками, розправа над поміщиками, власниками підприємств, інтелігенцією.
Літо 1919 р.: боротьба за Україну - білогвардійські війська, Червона армія, армія УНР.
Білогвардійці: Добровольча армія Денікіна – весною 1919 р. захопили Донбас, плани – захопити України і завдати удар по Москві. Наступала в 2 напрямках: північному – на Київ; південному – на Одесу.
Війська ЗУНР і УНР: друга половина липня 1919 р. – спільні дії проти рад. військ на Правобережжі. Але! В керівництві розбіжності. Є.Петрушевич – на боротьбу з Польщею і Радянською Росією, не проти союзу з Денікіним; Петлюра – можливість переговорів з урядом Рад. Росії для узгодженої боротьби з Денікіним. Тому фактично діяли 2 уряди і 2 армії, а для координації дій було створено Штаб головного отамана на чолі з генералом М.Юнаковим. План воєнних дій: наступи в 2 напрямках – Київ (УГА) та Одеса (армія УНР) – план невдалий, бо замість об’єднання збройних сил передбачалося їх роз’єднання.
30 серпня 1919 р. – ЧА залишає Київ. Майже одночасно в Київ входять війська УГА і денікінці. УГА покидає Київ, хоча має чисельну перевагу. Київська катастрофа. З часом українські армії потрапляють у „трикутник смерті” – більшовики, поляки, білогвардійці. Епідемія тифу, висока смертність. Тому:
Лекція № 17
Денікінщина. Радянсько – польська війна і Україна. Відновлення більшовицького режиму. Нова економічна політика
Кінець літа 1919 р. – майже вся територія України окупована військами Денікіна (мета – „відновлення єдиної і неподільної Росії”).
Окупаційний режим – денікінщина:
- Україна поділена на 3 області: Київську, Харківську і Новоросійську (центр – Одеса) на чолі з головнокомандуючими;
- Фактичне переслідування української мови, позбавлення приміщення УАН;
- Єврейські погроми;
- Терор: дія військово – польових судів, масові розстріли.
Економічна політика:
- Відновлення поміщичого землеволодіння;
- У промисловості: скасування 8-год робочого дня, збільшення норм виробітку. Зростання безробіття.
Тому боротьба проти денікінців: у містах – антиденікінське підпілля.
- Початок - липень 1919 р. – ЦК КП(б)У створює Зафронтове бюро для керівництва діяльності підпільних більшовицьких організацій;
- Повстання в селі (денікінці прагнули поповнити армію за рахунок селян та забезпечити армію продовольством). Приклад повстання – с.Баштанка (Миколаївщина) – проголошення Баштанської республіки, вигнання денікінських урядовців. Партизанський рух: на Правобережжі;
- Часто очолювалися українськими есерами та соціал – демократами (для керівництва – в м. Кам`янець-Подільський утворено міжпартійний орган – Центральний український повстанський комітет – ЦУПком).
Махновці: наступ проти денікінців; бази Катеринославщина; марш – в 350 верст за тиждень, контроль над значними районами Півдня. На звільнених територіях – передача землі селянам; фабрик і заводів – колективам робітників. Н.Махно сприяв швидкій перемозі більшовиків над денікінцями.
Більшовики: 11 жовтня 1919 р. – початок контрнаступу радянських військ, в березні 1920 р. – денікінці розгромлені. Залишки армії Денікіна переправились в Крим, який більшовикам взяти не вдалося.
Відновлення більшовицького режиму (к. 1919 – п. 1920 рр.).
VIIІ Всеросійська партконференція РКП(б) – грудень 1919 р. постанова „Про радянську владу в Україні”. Обіцянки: визнання самостійності УСРР; зміна ставлення до української мови; враховувати інтереси навіть середнього селянства. Але! Ці обіцянки носили демагогічний характер і мали на меті утвердження на Україні.
Політика
Економічна політика більшовиків в 1920 р. – „воєнний комунізм”
| Аграрна політика: 5 лютого 1920 р. – Всеукрревком затвердив закон про землю: передача поміщичих, казенних, монастирських земель селянам без викупу (перевага в наділенні землею – малоземельним селянам і сільськогосподарським робітникам). Хлібна розкладка: для збирання створено продовольчі загони з робітників; залучалися військові частини ЧА (зокрема І кінна армія С.Будьонного) – розстріли, заручники тощо. |
| Націоналізація промисловості: широка націоналізація, але без належної підготовки та економічного обґрунтування. Підприємства фактично не діяли, сотні тисяч робітників перебирались в село. Запровадження загальної трудової повинності. |
| Червоний терор (1920 р.) |
Радянсько – польська війна і Україна
Кінець квітня 1920 р. – радянсько – польська війна.
Польща: прагнення до відновлення кордонів 1772, 25 квітня 1920 р. – початок наступу на радянську територію.
Варшавський договір: сторони – УНР (С.Петлюра) та Польща.
Умови:
Хід військових дій. Польський окупаційний режим
6 травня 1920 р. – війська Польщі та частини УНР вступили в Київ. Але! Наступ було зупинено на лінії Вишгород – Бровари – Бориспіль. На одеському напрямку: польські війська не зуміли прорватися до Чорного моря.
Окупаційний режим
· Створено польський адміністративний апарат;
· Відновлено поміщиче землеволодіння;
· Демонтаж промислового устаткування і його вивезення до Польщі;
· Вплив адміністрації УНР обмежений.
14 травня 1920 р. – контрнаступ радянських військ у двох напрямках: із Білорусі (Західний фронт) – на Мінськ – Білосток – Варшаву; в Україні (Південно – Західний фронт) – в напрямку Рівне – Берестя.
Вдалий удар було завдано на Південно – Західному фронті: вже в липні 1920 р. військові дії було перенесено на територію Західної України. На початку липня – наступ Західного фронту – поляки витіснені із Білорусі – в другій половині липня радянські війська вступили на територію Польщі – 11 липня 1920 р. міністр закордонних справ Англії лорд Керзон за дорученням Антанти звернувся до рад. уряду з вимогою, в якій пропонувалося перемир`я з Польщею (перемир`я: війська Польщі мали бути відведені за „лінію Керзона”). Ноту відкинено.
В Україні: прийшовши в Галичину, більшовики проголосили тут радянську владу:
· Створено Компартію Східної Галичини (КПСГ);
· 8 липня, Тернопіль – сформовано більшовицький уряд Східної Галичини (голова – В.Затонський);
· 15 липня 1920 р. – Декларація про проголошення радянської влади в Східній Галичині та утворення Галицької соціалістичної радянської республіки. Політика: селян залучати до примусового збору врожаю в маєтках поміщиків (більша частина передавалася державі).
Закінчення війни: плани більшовиків:
- наступ на Варшаву – силами Західного фронту (сподівання на підтримку польських робітників і селян. Але, вони на боці польського уряду. Контрнаступ польських військ. 12 жовтня 1920 р. - перемир`я.
- наступ на Львів – силами Південно – Західного фронту.
Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 166 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Церковне життя | | | Розгром Врангеля |