Читайте также:
|
Наддніпрянщина:
- з 1799 р. не було жодного митрополита – українця;
- з 1812 р. – українці не висвячувалися на єпископів;
- заборона вживання української мови навіть у проповідях;
Але! В деяких навчальних закладах - опозиційні гуртки, зокрема, і українофільського характеру. 1909 р. – видання Біблії українською мовою. Окремі українські священики – надання автокефалії (незалежності) УПЦ.
Західна Україна:
- Греко – католицька церква, значна роль у національному відродженні. Видатний митрополит Андрій Шептицький.
Закарпаття:
- Юлій Фірцак – мукачівський єпископ, виступав проти мадяризації краю.
Перша світова війна і Україна
Початок ХХ століття. Перед І світовою війною:
Україна в складі:
| Російської імперії | Австро - Угорщини |
| 9 губерній: Волинська, Катеринославська. Київська, Подільська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Херсонська, Чернігівська | Галичина, Буковина – елемент територіального самоврядування. Крайові сейми. Закарпаття – в складі Угорщини |
Сторони І Світової війни.
Антанта: Росія, Франція, Британія
Троїстий союз: Німеччина, Австро – Угорщина, Італія.
Характер війни:
Імперіалістичний (за переділ поділеного світу), грабіжницький з обох сторін.
„Українське питання” в І Світовій війні: відсутність на населених українцями територіях Європи незалежної української держави, територіальна розчленованість України, незадовільне матеріальне і національно – культурне становище населення.
В планах сторін – завоюванню України надавалося великого значення (Росія, Австро – Угорщина, Німеччина).
Плани сторін щодо України:
| Російська імперія | Австро - Угорщина | Німеччина |
| Захопити Східну Галичину, Буковину, Закарпаття. Для розширення кордонів, послаблення противників на Заході, ліквідації центрів українського руху в Галичині. | Зміцнити позиції в Західній Україні, Приєднати східні українські землі (Волинь, Поділля). Для посилення впливу на інші слов’янські народи імперії та для претендування на керівну роль у слов’янському світі. | Розширення територій за рахунок українських земель Сходу і Півдня, найбільш розвинених в економічному відношенні. |
Початок війни: 19 липня 1914 р. (за старим стилем, + 13 днів).
Прагнення українців:
- покращення свого становища;
- ліквідація національного гніту чи, навіть, відновлення національної державності.
Трагедія українців:
Війна для них носила братовбивчий характер.
Позиції українських партій:
Наддніпрянщина:
- С.Петлюра, М.Славінський – підтримати Росію. В разі перемоги автономія України.
- Російська влада – закриття українських газет і журналів, видавництв, „Просвіт”;
- Заслання українських діячів (М.Грушевський), антиросійські настрої;
- Рада ТУП – українці мають зайняти нейтральну позицію у війні;
- Ще одна група В.Дорошенко, А.Жук, Д.Донцов, М.Меленевський - створили у Львові у серпні 1914 р. Союз визволення України (СВУ). Завдання: відокремлення України від Росії і створення Української держави під протекторатом Австро – Угорщини.
Західна Україна:
Москвофіли, підтримка російської імперії.
Головні партії:
- Національно – демократична,
- Радикальна;
- Соціал – демократична – проавстрійська орієнтація.
Серпень 1914 р. – створення Головної Української Ради у Львові.
Заклик: боротьба за визволення України шляхом всебічної підтримки Австро – Угорщини.
Головна вимога: Утворення незалежної Української держави на територіях, які до війни належали Росії і національно – територіальна автономія західно – українських земель, об’єднаних в окремий коронний край.
Створено: легіон Українських січових стрільців (перший командир – М.Галушинський). охочих близько 30 тисяч чоловік, але влада дала згоду на озброєння тільки 5 тисяч.
Військові дії
Росія: надавала першочергового значення захопленню Західної України, оцінюючи це як продовження спарви Івана Калити (Галичина і Буковина розглядалися як частини Росії, а українці, що там жили – як „руські люди”).
Початок війни для Росії вдалий: в ході Галицької битви (серпень – вересень 1914 р.): австрійська армія зазнає поразки; наступ рос. військ до весни 1915 (на початку березня 1915 р. – капітуляція Перемишля); рос. армія заволоділа значною частиною Карпат і готувалася до остаточного розгрому австрійської і угорської армій, окупації Угорщини та її відділення від Австрії.
Репресії щодо мирного населення: Австро – Угорщина: репресії проти галичан, концтабори (в Австрії), Росія – на захоплених землях – Галицько – Буковинське генерал – губернаторство (на чолі – граф О.Бобринський); Бобринський: „Я буду впроваджувати тут російську мову, закон і управління.”
- Закриття укр. видавництв, газет, „Просвіт”, спортивних молодіжних організацій;
- реорганізація школи за рос. зразком (спеціальні підручники для галицьких шкіл російською мовою);
- арешти та заслання українських діячів;
- переслідування УГКЦ (митрополита А.Шептицького заарештовано і вислано в Суздаль); на початку квітня 1915 р. – у Львів приїздить Микола ІІ, що потім відвідав Перемишль.
Але! Російська армія внаслідок наступу знекровлена, а її резерви вичерпані.
19 квітня 1915 р. – початок контрнаступу німецько – австрійських військ в Галичині (контрнаступ зупинено тільки восени 1915 р. на лінії Кам’янець – Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно).
Катастрофа для населення – росіяни всіх „неблагонадійних” виселяли з прифронтової смуги; ті, що прийняли православ’я – виїздили самостійно.
Тактика „ спаленої землі”. З осені 1915 р. – початок евакуації підприємств і навчальних закладів Правобережної України (Київський університет перевезли до Саратова, Київський політехнічний інститут – до Воронежа. Європейський скандал).
Весна 1916 р. – наступальна операція російських військ в Україні („Брусиловський прорив”) – захоплено Чернівці, Коломию, Броди, Луцьк. Загроза вторгнення над Угорщиною. Триває травень – червень 1916 р, після чого Німеччина перекидає з Західного фронту частину військ, фронт стабілізується.
Українські Січові Стрільці.
- Початок бойового шляху: 25.09. 1914 р. – в ході Галицької битви в Карпатах захищали Ужоцький перевал;
- Квітень – початок травня 1915 р. – бої за гору Маківку (поблизу Славська). Битва мала особливе значення, контроль над горою забезпечував росіянам подальше просування на Захід.
- Брали участь у наступальних операціях 1915 р. (першими увійшли в Галич, підняли український прапор);
- Серпень – вересень 1916 р. – бої на горі Лисеня (біля Тернополя) – потрапили в оточення, вийти змогла тільки частина;
- Липень 1917 р. – протистояли російським військам під час їх останнього наступу в І Св.в.;
- Громадська діяльність – участь в похованні І.Франка на Волині, створили 46 початкових українських шкіл.
Громадське (суспільне) життя
1915 р. – царський уряд дозволив створити громадські організації для допомоги армії продовольством; опіки над госпіталями; допомоги біженцям.
Організації: - Воєнно – промисловий комплекс;
- Союз міст;
- Союз земств. В цих організаціях брала участь і українська інтелігенція.
Літо 1915 р. – „Товариство допомоги населенню Півдня України, що постраждало від воєнних дій” – опіка над біженцями і висланими в Росію галичанами (діяв під контролем поступовців).
Національний рух – зростання антиросійських настроїв. 1916 р., ТУП – вимога надати Україні національно – культурні права, зокрема, автономії.
Активізація молодіжного руху – грудень 1914 р. – Харків, ЦК Українського соціалістичного колективу (молодіжна організація) – відозва (перебудова Росії в демократичну федеративну республіку, на засадах національно – територіальної автономії).
Квітень 1915 р., Харків - з’їзд представників української молоді Лівобережної України – створення „Юнацької спілки”.
СВУ
- Видання творів іншими мовами: ”Кобзаря”, творів Грушевського, Костомарова, Антоновича тощо;
- Виступи з лекціями в країнах Європи;
- Боролися за покращення становища українських військовополонених.
Наростання економічної та політичної кризи.
В ході війни сторони:
- несли великі людські втрати;
- переорієнтували економіку на військові потреби;
- пере навантаження транспорту.
- дефіцит, особливо продуктів харчування.
Наддніпрянська Україна
- 1915 р. – розпуск Державної Думи (через вимоги прогресивного блоку, опозиційного до уряду, провести демократичні реформи)4
- Страйки (більше 25 тисяч страйків);
- Село, 1915 р., с.Нижня Сироватка, Сумського повіту – бунт, придушений поліцією.
Австро – Угорщина
Проголошення автономії Галичини без поділу її на західну і східну.
Українська революція
Лютий 1917 р. – перемога демократичної революції в Росії, утворення Тимчасового уряду (очолює князь Г.Львов).
В Україні – про ці події стало відомо 27.02 – 01.03.1917 р.. Мітинги і демонстрації в підтримку революції в Петрограді.
Тимчасовий уряд – виконавчу владу на місцях передавав своїм комісарам, населенню надавалися демократичні права і свободи.
В ході Лютневої революції створюються Ради, зокрема в Петрограді, де встановлюється двовладдя. Наказ № 1 Петроградської ради: передбачалося створення у військових частинах рад і солдатських комітетів; офіцери могли командувати лише в бойових операціях (наказ сприяє розпаду армії).
Українські політичні партії
| Українські національні партії | Загальноросійські партії | більшовики |
| - кадети; - есери; - польські і єврейські партії | В 1917 р. вплив незначний. Право націй на самовизначення. Але! Виступали за створення єдиної соціалістичної держави. Г.П’ятаков, керівник київських більшовиків, взагалі вимагає відмовитись від гасла права націй на самовизначення. |
Початок революції на Україні.
12.03.1917 р. – демонстрація українців в Петрограді, поставила українське питання в революції;
19.03.1917 р. – 100тисячна демонстрація в Києві під національними прапорами. Закінчується мітингом на Софійському майдані. Аналогічні демонстрації – в великих містах України. Ці події – початок національно – демократичної революції в Україні.
Точки зору учасників на майбутнє України6
1. Здобуття Україною повної незалежності;
2. Україна – в складі перебудованої на федеральних засадах Росії.
Утворення Центральної Ради.
03.03.1917 р. – українська Народна партія (самостійники, М.Міхновський) – оголошує про створення Української Центральної ради (мала стати органом тимчасового державного правління незалежної України і з часом скликати український парламент).
Одночасно6 ТУП створює власний національний центр. Ідеал ТУП – автономія України в складі демократичної федеративної Росії
4 березня 1917 р. – створення об’єднаного органу – українська Центральна Рада.
Очолює – М.Грушевський.
Мета діяльності: автономія України. Ухилення від вирішення соціально – економічних питань.
Резиденція: Педагогічний музей (будинок учителя).
Статус УЦР: Всеукраїнський національний конгрес (6 – 8.04.1917 р.) – обирає новий склад УЦР в кількості 115 членів. З цього моменту – Рада представницький орган українського народу.
Склад Ради: повний склад на осінь 1917 р. – 822 члени.
Питання про формування армії
В армії: прагнення до створення національних військових частин.
Ініціатива утворення українських військових частин: самостійники. Перша частина – в тилу, в середині квітня 1917 р. (полк ім. Б.Хмельницького), організована „Українським військовим клубом імені Павла Полуботка” на чолі з М.Міхновським.
УЦР: скликання 5 – 8.05.1917 р. І Всеукраїнського військового з’їзду. Рішення: про українізацію армії. Прагнення: відсунути самостійників від питання про утворення армії.
Місцева самооборона: Вільне козацтво (перші загони на Київщині).
Лекція № 15
Українська революція
І Універсал ЦР – проголошення автономії України. Політичні партії та їх вплив на населення:
Найвпливовіші партії:
- Українська партія соціалістів – революціонерів (есери);
- Українська соціал – демократична партія (УСДРП). Виступали за автономію України, аграрну реформу, демократизацію суспільного життя
Урядові партії (Тимчасового уряду):
Кадети – за демократичну парламентську республіку. Але! Їх вплив зменшується.
Російська соціал – демократична робітнича партія (більшовики) – РСДРП(б) – ліквідація Тимчасового уряду, влада – радам. Вплив більшовиків – в промислових центрах особливо: Донбас, в містах – Катеринослав, Харків, Одеса.
Розвиток подій весною на початку літа 1917 року
6 – 8 квітня 1917 р. – Всеукраїнський національний конгрес: доручення ЦР добитись від Тимчасового уряду автономії України. -> 16 травня: ЦР направляє в Петроград делегацію на чолі з В.Винниченком: „Вимога погодитись на проголошення автономії України в складі федеративної Росії.” Відмова Тимчасового уряду. -> Обурення на Україні: делегати ІІ Всеукраїнського військового з’їзду, що на початку червня проходить в Києві, збираються на Софійському майдані на молебень і вимагають визнання автономії України ->
10 червня 1917 р.: ЦР схвалює і проголошує на ІІ Всеукраїнському з’їзді І Універсал („До українського народу на Україні й поза Україною сущою”): проголошення автономії України, заклик до організації нового політичного ладу в Україні; об’єднання з Росією – на федеративних засадах, 1-разовий податок на рідну справу).
15 червня 1917 р. – створення українського уряду: Генерального секретаріату Української Центральної Ради. Голова – В.Винниченко (УСДРП). Входили: П.Христюк (УПСР) – Генеральний писар; С.Петлюра – секретар військових справ; С.Єфремов – секретар міжнаціональних справ. Реакція Тимчасового уряду – засудження Універсалу („прояв сепаратизму”). Але! В Росії – складна політична ситуація: політична криза після масових виступів 18 червня в Петрограді та інших містах; масове незадоволення невдалим червневим виступом на Південно – Західному фронті – необхідність порозуміння з Українською Центральною Радою ->
29 червня 1917 р. до Києва прибуває делегація міністрів Тимчасового уряду (І.Церетелі, М.Некрасов, О.Керенський, М.Терещенко).
Результати домовленостей:
Результати домовленості викладені в ІІ Універсалі ЦР (3 липня 1917 р.) – Вимушений крок назад.
| Наслідки прийняття ІІ Універсалу | |
| Для Росії: Урядова криза. 3 міністри – кадети на знак протесту проти поступок Україні покинули Тимчасовий уряд (липнева політична криза: 4 липня, більшовики організовують в Петрограді демонстрацію проти тимчасового уряду. Розгром демонстрації. Кінець двовладдя в Росії) | Для України Проти ІІ Універсалу – самостійники. Виступ самостійників: в ніч з 4 на 5 липня підійшли до приміщення ЦР на чолі 5 тис. озброєних укр. солдат (Другий укр. полк ім. Павла Полуботка) Мета: змусити ЦР оголосити самостійність України. Але! Застосувати зброю проти ЦР не наважились. Виступ за згодою ЦР придушили військові частини підпорядковані тимчасовому уряду. Самостійників нейтралізовано. |
Події у липні – серпні 1917 р.
Зміна політичної ситуації в Росії: після липневої кризи більшовики проголошують курс на збройне повстання.
Україна: наступ урядових (Тимчасовий уряд) сил:
Відхід Тимчасового уряду від червневих домовленостей; відкинено „Статут Генерального Секретаріату”, розроблено УЦР; 4 серпня Тимчасовий затверджує „Тимчасову інструкцію Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні”:
- В документі йшлося не про автономію, а про місцеве самоврядування;
- Генеральний Секретаріат – орган Тимчасового уряду, затверджувався ним за поданням ЦР;
- Розпорядження Генерального Секретаріату поширювались тільки на 5 губерній (Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігівську);
- В підпорядкуванні Тимчасовому уряду – Катеринославська (з Донбасом), Херсонська губернії і Таврія;
- Тимчасовий уряд залишав за собою відання військовими, продовольчими, судовими справами, шляхами сполучення, транспорту і зв’язком України.
Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Нова ера. | | | Прорахунки ЦР |