Статьи 8 и 10 Конвенции

159. Государство-заявитель также утверждало в своем меморандуме, что упорное нежелание властей Турции представить отчет семьям без вести пропавших лиц представляет собой глубочайшее безразличие к праву на уважение семейной жизни и к тому же нарушение их права на получение информации. По мнению государства-заявителя, вопрос об ответственности государства-ответчика подпадает по действие Статей 8 и 10 Конвенции, и эти два положения следует считать в сложившихся обстоятельствах нарушенными.

160. Суд отмечает, что Комиссия придерживалась того мнения, что жалобы государства-заявителя в соответствии со Статьями 8 и 10 были, по сути дела, связаны с тем обращением, которому родственники без вести пропавших лиц подверглись при попытках прояснить судьбу последних. Исходя из такого понимания дел, Комиссия сосредоточила свое внимание на рассмотрении проблем, которые создало такое обращение с точки зрения Статьи 3.

161. Суд выражает согласие с подходом Комиссии. В свете вынесенного ею в соответствии со Статьей 3 заключения и сделанного акцента на том воздействии, которое оказало отсутствие информации на семьи без вести пропавших лиц, Суд не считает необходимым рассматривать отдельно те жалобы, которые были сформулированы государством-заявителем, руководствовавшимся Статьями 8 и 10 Конвенции.

Загалом, суд постановив, що було допущено 14 порушень Конвенції

Зниклі безвісти греки-кіпріоти та їхні родичі

- порушення статті 2 (право на життя) Конвенції, що триває й досі, у зв'язку з тим, що держава-відповідач не провела ефективного розслідування стосовно місцеперебування і долі кіпріотів грецького походження, що зникли безвісти за обставин, які становили загрозу їхньому життю,

- порушення статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), що триває й досі, у зв'язку з тим, що органи державної влади Туреччини не провели ефективного розслідування стосовно місцеперебування та долі зниклих безвісти греків-кіпріотів, які, за спірним твердженням, зникли після взяття їх під варту турецькою стороною;

- порушення статті 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження), що триває й досі, у зв'язку з тим, що органи державної влади Туреччини не зреагували на фактичне занепокоєння родичів зниклих безвісти осіб, а це становило жорстокість, яку можна охарактеризувати лише як нелюдське поводження.

Житло та майно переміщених осіб

- порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції), що триває й досі, у зв'язку з відмовою у дозволі будь-кому із переміщених греків-кіпріотів...

Дата добавления: 2015-08-17