Рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини». Комюніке Секретаря Суду.

(Judgment in the case of Tanrikulu v. Turkey)

Чоловік заявниці, Зекі Танрікулу (Zeki Tanrikulu), був лікарем у Сільванській державній лікарні. Опівдні 2 вересня 1993 року в нього стріляли на шосе між лікарнею та головним управлінням поліції. Заявниця, вибігши на постріли зі свого помешкання, розташованого на території лікарні, побачила двох чоловіків, які втікали. Її чоловік невдовзі помер.

Заявниця та Уряд виклали різні версії обставин справи.

За словами заявниці, на протилежному боці дороги, де застрелили її чоловіка, було щонайменше вісім озброєних співробітників служби безпеки. Вона звернулася до них із проханням затримати втікачів, але ті відмовилися.

За версією Уряду, біля місця події перебувало не більше двох поліцейських із головного управління поліції.

Ці офіцери, яким суворо заборонено залишати свій пост, стояли на варті при вході до головного управління, розташованого за рогом вулиці, де сталася подія.

Заявниця вважає, що вбивство її чоловіка самими поліцейськими або з їхнього потурання, так само як і відсутність ефективного офіційного розслідування та відсутність у внутрішньому законодавстві положень, які б гарантували захист права на життя, є порушенням статті 2 Конвенції. Вона також скаржиться на порушення статті 13, а саме на відмову в ефективному засобі захисту. Доводячи, що її чоловіка вбито через курдське походження, вона стверджує, що порушено і статтю 14 (заборона дискримінації, зокрема за національною ознакою). Нарешті, заявниця скаржиться, що їй перешкоджали у здійсненні права на особисте звернення, гарантованого пунктом 1 колишньої статті 25.

Стаття 2 Конвенції

Дата добавления: 2015-08-17