Тимчасовий компроміс Винниченка та Петлюри

За свідченням Винниченка, перший «уряд» Директорії — Тимчасову раду завідуючих державними справами «без виразних конституційних прав та обов’язків; це був примітивний дорад­ чий орган Директорії в усіх справах державно­адміністраційного життя» 1— було створено саме у Вінниці.

З цього, в свою чергу, випливає: вона була створена рішен- ням частини членів Директорії, яка на той час перебувала в місті, а це лише Винниченко та, правдоподібно, Макаренко і Швець. Петлюра на той час перебував не у Вінниці, а в Білій Церкві. Міс- цеперебування тими днями Андрієвського нам з’ясувати не вда- лося. Важко уявити, що Петлюра та Винниченко, які зневажали один одного, бувши на відстані 350 км один від одного, нічим іншим не займалися, як узгоджували між собою список членів майбутнього уряду — за відсутності Інтернету, стільникового та й просто телефонного зв’язку між обома містами. Власне, ця обставина і стала вирішальною в долі «Тимчасової ради завіду- ючих».

«Припинення існування» провинниченківського ревкому на практиці означало істотне посилення впливу групи Андрієвсь- кого—Коновальця—Петлюри. «Рада комісарів» була партійною структурою УСДРП, а не тільки провинниченківського її крила, як це було у випадку ревкому та Ради завідуючих. Зміну status quo треба було формалізувати, що і було зроблено практично негайно. 24 грудня під проводом «голови» Директорії, який ще 20 грудня іменувався її «президентом», відбулося «об’єднане

засідання Директорії, міністерств, керуючих міністерств та комісарів міністерств». Протокол зафіксував чотири питання

порядку денного.

Перше. Винниченко оголосив Декларацію «Директорії Ук- раїнської Народної Республіки», яку збори «постановили» вва- жати за «програму майбутньої політичної діяльності прави­ тельства». Як на нашу думку, політично це означало таке собі

«скасування» положень першої Декларації, оприлюдненої за під-

1 Винниченко В. Відродження нації. — Т. 3. — С. 193—194. Див. також: Мазе­ па І. Україна в огні й бурі революції. 1917—1921. — Частина І. — С. 97—98.

писом Петлюри 15 листопада1, яка за змістом була радше Пет- люриним публічним посланням до колишнього гетьмана. Поза революційною риторикою Петлюра від імені «Українського На­ ціонального Союзу, як найвищого представництва організованої української демократії» запропонував «Скоропадському і його міністрам залишити обманом і насильством захоплені урядові посади», причому зробити «це негайно, без пролиття крови» в «ім’я спокою і порядку в Республіці».

Дата добавления: 2015-08-17