Декларація 24 грудня

Це був декларативний документ, тон якого «був переконливий, а головне — вони були написані простою, зрозумілою для народу мовою і дихали теплотою та відвертістю. Безперечно, — писав Марголін, — у Директорії були найблагіші наміри не лише від­ вернути згубні для повстання та його цілей анархію й погроми, але всіляко забезпечити мирне та дружне співжиття всіх на­ родів на засадах повної рівності» 2. Натомість пафосна, юридич- но абсурдна та політично нездійсненна Декларація від 24 груд- ня3 — в ній явно проглядається Винниченкова рука, — яка по- чиналася словами: «Героїчним поривом озброєного трудового народу...» — повторювала основні тези перших, листопадових, декларацій повсталих. Перша з них — наголос на «тимчасовому характері» «верховної влади» Директорії. Друга — «першодже­ релом» її влади було визначено відсутнє в природі «революційне право трудящого народу», якому, як запевнялося, у невизначе- ному майбутньому і будуть передані повноваження Директорії. Декларація запроваджувала дикунський сегрегаційний принцип

1 Директорія... — Т. ІІ. — С. 374—375. Укладачі видання — Петлюра С. Стат- ті... — Т. 2. — С. 351—352, подали текст документа за варіантом, наведеним у третьому томі праці Христюка «Замітки і матеріали...». Сам Христюк подав уривки документа за виданням «Известия Центрального Исполнительного Комитета». — 1918. — 23 листопада. — Ч. 256 (520). За даними того-таки Христюка, Петлюра оголосив Універсал у Білій Церкві, майже одночасно з відозвою Директорії, але без згоди інших членів Директорії. — Там само. — С. 351.

2 Марголин А. Украина и политика Антанты. — С.87.

3 Укладачі збірки «Директорія..» датують цей документ 26 грудня, посилаю-

чись при цьому не на автентичний текст, а на спомини Мазепи. Див.: Дирек- торія... — Т. ІІ. — С. 394.

(до нього не додумалися навіть Ленін із Троцьким!) належності влади «лише класам працюючим — робітництву та селянству». Всі інші соціальні класи та групи основних громадянських прав, тобто «права голосу в порядкуванні державою», позбавлялися. Останнє право надавалося також «робітникам на ниві народної освіти, лікарським помішникам, народним кооперативам, слу­ жачим, в конторах та інших установах». Тільки їм надавалося право обирати делегатів на так званий Конгрес Трудового Наро- ду України, який мав «вирішити форми влади як на місцях, так і в центрі». Декларація також запевняла: Директорія «всі зусилля свої <...> направить на таку організацію народного господарс­ тва, яке відповідало би сучасному переходовому моменті, коли нищиться старий капіталістичний світ і на його руїнах схо­ дять паростки нового всесвітнього ладу». При цьому Декларація соромливо ігнорувала відповідь на просте питання — як можна

«впорядкувати» економіку за умов скасування приватної влас- ності на засоби виробництва, насамперед на землю, і де знайти фахівців, здатних вирішити таке завдання? Проте документ міс- тив цілком конкретний захід, спрямований на вирішення цього величного завдання. Це — безпощадне винищення, «не зупиня­ ючись перед карами військового часу <...>, всіх форм спекуляції». У кращих більшовицьких традиціях обіцялося і запровадження

«надзвичайок» — «комісій боротьби з спекуляцією», тобто насам-

перед комісій по боротьбі з тим самим селянством. Обіцялося

«дбати про забезпечення трудящих» предметами першої необ- хідності та продуктами споживання, насамперед «шкурами» (чиїми — не уточнювалося). «В сфері міжнародних відносин, — запевняв документ, — Директорія стоїть на ґрунті цілкови­ того нейтралітету», у сфері відносин міжнаціональних — за

«дружнє поєднання», але тільки «трудової демократії, всіх націй, що заселяють українську землю». Всім іншим люб’язно пропону- валося «признати свою шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і на раз на все примиритись з тим, що пра­ во рішати долю більшості народу повинно належати тій самій більшості, себто класам трудовим». Насамкінець усі ці завдання було названо «великими». Було висловлено і віру в те, що «весь трудовий народ України щиро допоможе своєму правительству в цій важній, відповідальній роботі» 1.

1 Директорія... — Т. ІІ. — С. 391—394.

Підписали це Голова Директорії Української Народної Рес- публіки Винниченко, члени Директорії Петлюра, Швець, Андрі- євський, Макаренко.

Дата добавления: 2015-08-17