Декларація 24 грудня. Оцінки

Схильні до патетики дослідники характеризували Деклара- цію як «тимчасову конституцію доби Директорії Української Народньої Республіки», яка відкинула концепцію всенародної парламентської демократії, тобто порушила принцип рівності громадянських прав незалежно від релігії, статі, майнового ста- ну тощо1. Ніде правди діти: «загальний курс на соціалістичну ре­ волюцію залишався стрижнем Української революції навіть тоді, коли з тактичних міркувань доводилось уникати чітких харак­ теристик руху» 2. Саме тому слова Шаповала: «Хто підписав цей документ, той — коли він моральна людина — мусить до кінця життя залишатись йому вірним, бо цей документ є зобов’язання перед пролитою кровію поневоленого народу нашого, який пішов боротись за Трудову Республіку на наш поклик. Цей документ і є максима української національної етики» 3, — є абсолютно ло- гічною оцінкою того папірця. Стахів, у свою чергу, кваліфікував документ не інакше, як «грудневу тимчасову конституцію УНР», що установив «деяку форму тимчасової конституції УНР». На його думку, затримка з оприлюдненням цього твору майже на два тижні під впливом «непевних політичних настроїв в Україні та вісток про розколи в робітничих партіях на Заході Євро­ пи, зокрема в Німеччині» мала, зрештою, «фатальні наслідки». Причина — «провідники на місцях і самі політично зацікавлені

маси були таким відкладанням дезорієнтовані, отже, не знали, якої лінії триматися...». Спроба реалізувати курс нейтраліте- ту, в свою чергу, «означала не що інше, як хитання, причім Ди­ ректорія позбавляла себе перспективи підтримки Антанти у випадку війни Совєтської Росії. Взаємини, які нав’язувала Ди­ ректорія з Антантою <...>, були половинні і непослідовні». Фак- тично, підсумував Стахів, Директорія «мала не лише репрезен­

1 Костів К. Конституційні акти... — С. 152.

2 Солдатенко В. Українська революція. — С. 641.

3 Шаповал М. Ляхоманія. — С. 3.

таційні функції, але вона виконувала також безпосередні функції законодавчі, судові і адміністраційні» 1.

Сучасні дослідники схильні до більш поміркованих суджень. Наприклад, таких: «за змістом вона була сурогатом радянства, свого роду національним большевизмом» 2. Вибір, який стояв пе- ред Директорією, вважають М. та О. Копиленки, полягав або в утвердженні європейської моделі розвитку, тобто принципу верховенства права, розподілу влад, розвитку парламентариз- му тощо, або в утвердженні ідеї диктатури пролетаріату і рес- публіки Рад. Зупинилися на третьому варіанті, який тимчасом задовольнив усіх учасників процесу: проголосили створення “вертикалі” трудових Рад на місцях <...>, а в центрі — Конгресу трудового народу» 3.

Від себе додамо: правовий абсурд Декларації полягав і в то- му, що ніякої УНР станом на 24 грудня 1918 р. не існувало. В ць- ому сенсі Директорія могла бути тільки Директорією самої себе, а не УНР. Вибір, який нібито постав перед Директорією, був аб- солютно умоглядним, лежав, якщо можна так сказати, виключ- но в теоретичній площині. Політико-правові реалії часу і місця подій, конкретні обставини виникнення самої Директорії, вре- шті-решт, політичне походження та політичні ж уподобання її членів тощо кінець-кінцем запрограмували її пробільшовицьку орієнтацію, яка, власне, і знайшла своє відображення в Декла- рації 22 грудня.

Перший/другий уряд Директорії:

Дата добавления: 2015-08-17