Таємна історія Київського Тимчасового ревкому — продовження

Документи малюють несподівану картину. Цих документів сім, вони датуються 15-23 грудня 1918 р. і мають назву «Журнали засідань “Ради комісарів”». З першого протоколу дізнаємося де- кілька важливих речей. Перша. Участь у засіданні взяли 20 осіб, у т. ч. 11 есдеків, 4 соціалісти-федералісти, по 1 представникові УДХП, УРДП, УНРП, УПСС та ще один добродій, про якого не-

відомо нічого, крім прізвища. Двоє з 20 ідентифіковані в доку- менті як члени Київського ТРК:

Прізвище	р.н.	посада	партій- ність
Чехівський В. М.		голова «Ради комісарів»	УСДРП
Бобир-Бухановський Л. Н.	?	комісар міністерства	?
Галаган М. М.		комісар міністерства	УСДРП
Донцов Д. І.		комісар міністерства	УДХП
Ковальський М. М.	?	комісар міністерства	УСДРП
Корчинський М. А.		комісар при Держканцелярії	УПСФ
Левитський М. Г.		комісар міністерства	УСДРП
Лотоцький О. Г.		комісар міністерства	УРДП
Мазуренко В. П.		комісар міністерства	УСДРП
Мартос Б. М.		комісар міністерства	УСДРП
Матюшенко Б. П.		комісар міністерства	УСДРП
Михайлів Л. Д.		комісар міністерства	УСДРП
Пісоцький А. А.		комісар міністерства	УСДРП
Пилипчук П. К.		комісар міністерства	УНРП
Симонів Д. Л.	?	комісар міністерства	УПСС
Фещенко-Чопівський І. А.		комісар міністерства	УПСФ
Холодний П. І.		комісар міністерства	УПСФ
Шелухін С. П.		комісар міністерства	УПСФ
Висоцький З. Т.	?	член рев. комітету	УСДРП
Порш М. В.		член рев. комітету	УСДРП

У другому за порядком протоколі, датованому 16 груд- ня, вказано імена ще трьох «ревкомівців». Це голова комітету Чехівський, а також А. Драгомирецький та якийсь Прокопенко. Придивімось до них уважніше:

— Висоцький Зиновій, роки народження і смерті невідомі. Член УСДРП, належав до «винниченківської» течії в пар- тії, член УЦР та МР, згодом — член Закордонної групи УКП, повернувся до УСРР, був репресований НКВС.

— Драгомирецький Антін, 1887 р. н., член УСДРП, член Селоспілки, член УЦР, МР, один із засновників УСДРП

«незалежної», голова УКП, член КП(б)У, член ВУЦВК, репресований НКВС.

— Порш Микола (1879—1944), один із лідерів УСДРП, член УЦР та МР, голова Всеукраїнської ради робітничих та солдатських депутатів, генеральний секретар праці та військових справ за часів «першої» УНР, у 1919—1920 рр. посол УНР в Німеччині. Помер на еміграції.

— Прокопенко, на прізвище якого натрапляємо тільки один раз і тільки в згаданому протоколі. Що він таке, де жив, як жив до 16 грудня 1918 р. і після цієї дати — усе оповите непроглядним туманом.

Закономірність проглядається тут така: четверо з п’яти членів ревкому — українські соціал-демократи, причому щирої пробільшовицької орієнтації. Троє з них були цілком, треба ска- зати, заслужено віддячені за це чекістською кулею в потилицю; один щасливо помер своєю смертю на еміграції. Жоден з них, наскільки нам відомо, ніяких свідчень про свою звитяжну діяль- ність у складі ревкому не залишив. Жодного натяку на це не за- лишив і Винниченко...

Дата добавления: 2015-08-17