Читайте также:
|
Одна з характерних особливостей нашого національного менталітету — бачити те, чого нема. Яскрава ілюстрація цієї тези — ставлення дослідників до останніх політико-правових актів Гетьманату. Наприклад, більш ніж компетентний у біль- шості своїх суджень та оцінок Стахів побачив у них таке: «цими актами гетьман і його уряд визнали повну правність влади Директорії УНР» 1. Сьогодні це кваліфікується не інакше, як
«однією з вищих точок розвитку Української революції, одним із переломних її рубежів», який, крім усього іншого, «надзвичайно високо оцінюється в історіографії» 2. Або: «прихід до влади в Ук раїні збройним шляхом <...> був об’єктивно зумовлений рево люційними суспільнополітичними процесами 1917 — 1920 років у країні, а також кардинальними змінами у світі після закін чення Першої світової війни» 3. Ба більше: «Повстанням проти гетьмана, боротьбою проти гетьманського уряду було врято вано» не більш і не менш як «чистоту української державної ідеї» 4
Чи не найбільш адекватну оцінку тому, що сталося в країні наприкінці 1918 р., дав командувач УГА та Дієвої армії УНР Ми- хайло Омелянович-Павленко. Коли читаєш його слова, мимоволі складається враження, що пише він про події в Україні початку наступного, ХХІ, століття: «історія слідуючих днів показала, — писав він, — що політики доброї волі були ще у нас рідким яви щем. Зусилля їх розбилися об наші смертельні штріхи: заздрість, персональну амбітність, <...> зловживання друкованим сло вом, — гріх, може, найбільший при низькій політичній освіченос ті мас, — нерозуміння лідерами того, що давати складні завдан ня масам, які щойно починають жити політично, рівнозначно
1 Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 36.
2 Солдатенко В. Українська революція. Історичний нарис. — С. 559.
3 Яцюк М. Військово-політична діяльність Директорії УНР (1918—1920 рр.). Автореф. дис...канд. іст. наук. — Харків, 2000. — 21 с. — С. 15.
4 Доленга С. Скоропадщина. — Варшава, 1934. — С. 107.
Голова Директорії УНР Симон Петлюра (в центрі) серед політичних
і військових діячів УНР. Зліва від нього — Іван Омелянович-Павленко, справа — Михайло Омелянович-Павленко.
навмисному розбиттю сил» тощо. Але головним воєначальник вважав «невиправиме фантазування і будування справ на під ставі знаменитого прислів’я: “якось то буде”, що мені особисто доводилось чути від найвідповідальніших наших політиків» 1.
Як показали подальші події, слів на вітер українські політики дарма не кидали. Фаховий рівень не дозволяв.
Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 61 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Хто такий Євген Коновалець? | | | Дещо про фаховий рівень провідників |