Економічна оцінка земель та складання шкал економічної оцінки.

Критерій бонітування ґрунтів кадастрова урожайність є основою для проведення економічної оцінки землі, яка пропонує механізм розпізнавання різних за якістю ґрунтів через визначення їх придатності для тих чи інших потреб людини за допомогою економічних показників. Це досягається врахуванням різниці у продуктивності праці працівників сільськогосподарських підприємств при досягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Бонітування та економічна оцінка тісно пов'язані між собою спільністю мети, спираються на єдині земельно-кадастрові дані обліку кількості та якості земель, матеріали обстеження і джерела статистичної інформації про виробничі показники використання оцінюваних земель. Основне їх завдання – це визначення виробничої придатності земель, але у першому випадку до мети наближаються, досліджуючи властивості верхнього прошарку земель, а у другому – через врахування технологічних умов виробництва на цих землях. Особливість оцінки сільськогосподарських земель виходить з того факту, що земля у сільському господарстві, на відміну від інших галузей, є не лише умовою, але водночас і головним засобом виробництва. Ст. 200 Земельного кодексу України наголошує, що економічна оцінка землі – це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі [2].

Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне тіло, без врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва. Воно встановлює відносну придатність ґрунтів за основними чинниками природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечує виділення груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. Економічна ж оцінка відображає відмінності в якості земель з точки зору економічної родючості при досягнутому рівні інтенсивності землеробства. Вона проводиться з урахуванням природних та економічних умов виробництва, затрат праці на одержання сільськогосподарської продукції, місця розташування ділянок, пунктів реалізації продукції, промислових центрів, шляхів сполучення.

У процесі економічної оцінки визначають економічний ефект від використання різних за якістю земель з урахування різного рівня продуктивності праці, а це закладає основу для виваженого аналізу існуючих результатів господарської діяльності і обґрунтованих прогнозів на майбутнє [35].

Об’єктом економічної оцінки земель є земельний фонд, розташований в межах природно-економічної зони та представлений різними категоріями земель та земельними угіддями з різноманітним ґрунтовим покривом [37].

Одиницеюекономічної оцінки земель є агровиробнича група ґрунтів в межах природно – економічних районів на відповідному виді угідь [37].

Предметомекономічної оцінки земель є економічна родючість [37].

Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або в грошовому виразі. Проводиться відповідно до державних стандартів, норм і правил, а також інших нормативно-правових актів на землях сільськогосподарського призначення не залежно від форм власності не рідше як 1 раз на 7 років [37].

Економічна оцінка земель проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою [37].

Роль і значення землі не однакове в різних галузях народного господарства. В промисловості вона виступає просторовим базисом для розміщення підприємств, в сільському господарстві – основна продуктивна сила, головний засіб виробництва. Працюючи на землі людина змінює склад ґрунтів, створює кращі умови для вирощування рослин, тому земля виступає предметом праці. Водночас вона є і знаряддям праці [37].

Як засіб виробництва земля має специфічні особливості:

1. земля не є продуктом людської праці, а передує їй – виступає її природною умовою. Земля є продуктом природи.

2. земля просторово обмежена і не може бути збільшена або новостворена з волі людини.

3. земля не може бути замінена ніякими іншими засобами виробництва, створеними руками людини (машини, будівлі, споруди, багаторічні насадження), які поступово зношуються в процесі використання, замінюються новими, більш прогресивними;

4. земля неоднорідна за якістю, внаслідок чого при однакових вкладеннях на одиницю площі одержують різні результати за обсягом валової продукції, валовим і чистим доходом;

5. використання землі як засобу виробництва пов'язане з постійнім місцем її використання, хоча значна кількість інших засобів виробництва із цим не пов'язана;

6. земля при правильному використанні не зношується, не погіршується, а навпаки, постійно поліпшується[37].

Залежно від цілей та завдань оцінка земель може бути загальною та частковою. Загальна оцінка передбачає визначення об'єктивних показників родючості і показників, що характеризують ефективність використання землі при досягнутому рівні інтенсивності землеробства. Вона проводиться на підставі обліку витрат і результатів за всією сукупністю вирощуваних сільськогосподарських культур. Результати загальної оцінки земель використовуються для вирішення загальноекономічних завдань плануванні та організації раціонального використання земельних ресурсів [37].

Часткова оцінка передбачає ступінь ефективності вирощування конкретних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах (оцінка за ефективністю виробництва основних сільськогосподарських культур). Матеріали часткових економічних оцінок містять відомості про придатність земель до вирощування на них різних сільськогосподарських культур, що забезпечує певний економічний ефект без додаткових капіталовкладень[37].

Для одержання зазначених економічних показників використовують два основних - урожайність сільськогосподарських культур і витрати на їх вирощування[37].

У лабораторній роботі економічну оцінку ми проводимо частково, оскільки розглядається ефективність виробництва основних сільськогосподарських культур (озима пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, цукровий буряк, картопля).

Критерій- це ознака, на підставі якої виробляється оцінка, визначення або класифікація чого-небудь, мірило оцінки.

На виробництві за критерії економічної оцінки земель приймають: кадастрову урожайність або валовий продукт, диференціальний дохід, чистий дохід, окупність витрат.

Згідно з умовами лабораторної роботи ми будемо виконувати економічну оцінку земель за такими критеріями:

· валовий продукт;

· чистий дохід.

Урожайність є вихідним показником економічної оцінки земель. За даними урожайності можна визначити відповідні числові співвідношення і забезпечити порівняльну оцінку якості земель. Склад сільськогосподарських культур, відібраних для економічної оцінки земель, повинен бути характерним для території земельно-оціночного району. В обов'язковий перелік вносяться сільськогосподарські культури, які мають важливе виробниче і товарне значення, і в першу чергу, основні зернові і зернобобові культури, кукурудза, рис, цукровий буряк, картопля, льон, соняшник, бавовник, основні кормові культури. Урожайність як показник оцінки земель має велике практичне значення для вирішення багатьох питань сільськогосподарського виробництва. Однак урожай сільськогосподарських культур відображає якість землі тільки при рівновеликих затратах на його одержання [35].

Складність економічної оцінки земель за урожайністю сільськогосподарських культур полягає в тому, що урожайність окремої культури не може дати повних відомостей про якість землі. При великій різноманітності сільськогосподарських культур, у господарствах оцінка земель за урожайністю здійснюється переведенням неоднорідної продукції у кормові одиниці, що пов'язано з певними умовностями. Найбільш точним показником порівняння урожайності різних сільськогосподарських культур може бути її вартісне вираження шляхом визначення вартості валової продукції і диференціального доходу [35].

Для економічної оцінки земель вихід валової продукції на землях різної якості необхідно пов'язувати із витратами виробництва. Треба мати на увазі, що тільки кількість продукції, віднесена до рівновеликих виробничих затрат, або розміри рівновеликих затрат на виробництво одиниці продукції відображають якість земель. Різниця в якості земель визначається ефективністю рівновеликих затрат, вкладених у землю неоднакової якості. Валовий продукт при досягнутому рівні інтенсивності землеробства та сумарні витрати на його одержання відображають рівень виробництва й абсолютну родючість земель. Різниця у масі продукції, виробленої на різних за якістю землях при рівновеликих затратах, є результатом різниці у продуктивності землеробської праці та відображає відмінності в якості земель [35].

Встановлені розміри валової продукції і затрат кладуть в основу розрахунків інших економічних показників оцінки земель. Діючі ціни багатьох видів продукції значно відхиляються від їх вартості. Визначення валової продукції різних культур через зернові та кормові одиниці також не забезпечує необхідного взаємозв'язку з витратами. Тому для оцінки земель застосовують розрахункові кадастрові ціни, що базуються на суспільно необхідних затратах у гірших умовах виробництва. Кадастрові ціни повинні відображати розміри суспільно необхідних затрат, які складаються на гірших використовуваних у сільськогосподарському виробництві землях при середньому рівні господарювання. Різниця між кадастровими цінами та індивідуальними приведеними затратами на одержання одиниці продукції при експлуатації оцінюваного природного ресурсу представляє собою диференціальну ренту.

В основу обчислення кадастрових цін покладена вартість продукції, яка визначається суспільно необхідними, економічно обумовленими затратами у гірших умовах виробництва. Це затрати у гірших ґрунтово-кліматичних зонах масового сільськогосподарського виробництва, де при середньому рівні інтенсивності ведення сільського господарства, фондоозброєності праці та кваліфікації працівників виробляється стільки ж додаткового продукту з розрахунку на одну людино-годину живої праці, скільки загалом у матеріальному виробництві країни при такому ж рівні фондоозброєності праці.

Кадастрові ціни складаються з двох частин:

· собівартості одиниці продукції у гіршій зоні (групі господарств, групі регіонів), де вироблюваний додатковий продукт з розрахунку на людино-годину затрачуваної живої праці дорівнює середній нормі додаткового продукту в матеріальному виробництві країни в цілому з врахуванням рівня фондоозброєності використовуваної праці порівняно із середнім рівнем;

· звичайного (без рентного) додаткового продукту, який припадає на одиницю даного продукту з розрахунку на людино-годину живої праці, затраченого у цій гіршій зоні сільськогосподарського виробництва.

Кадастрові ціни – єдині для всієї країни. Оцінка земель, обчислена за кадастровими цінами, забезпечує порівнянність якості земель у межах сільськогосподарського підприємства, між підприємствами у межах району, між районами, областями, регіонами країни.

Сьогодні кадастрові ціни вимагають уточнення відповідно до територіальних і економічних умов господарювання, які склалися на території України.

Окупність затрат як показник економічної оцінки є відносним вираженням рівня родючості ґрунту за однакових економічних умов господарювання. Тому для оцінки земель необхідно порівнювати показники окупності затрат і на різноякісних землях при порівнянному рівні інтенсивності землеробства. Окупність затрат (0З) визначається як співвідношення показників і затрат.

Диференціальний дохід (ДД) вважається найбільш інтегральним узагальнюючим показником оцінки земель, що відображає відмінності у виході продукції на різноякісних землях. Він, є доходом, що являє собою додаткову частину чистого доходу, який створюється більш продуктивною працею на землях кращої якості при гірших умовах виробництва і визначається за формулою:

ДД = ВП – З – ЧД_н, (12)

де ВП – вартість валової продукції; З – затрати; ЧДн – необхідний додатковий продукт (нормальний чистий дохід) [35].

Диференціальний дохід є матеріальною основою диференціальної ренти І і II. Він виражає загальне значення економічної ефективності використання земель з одночасним врахуванням їх якості та рівня інтенсивності землеробства. Тому показник диференціального доходу є порівнянним на всіх землях, у будь-яких умовах виробництва.

Залежно від джерел створення диференціальний дохід підрозділяється на додатковий продукт І (ДП_I), який характеризує різницю в ефективності родючості ґрунту при середніх витратах виробництва (диференціальна рента І), і додатковий продукт II (ДП_II), який створюється на різних землях за рахунок додаткових затрат понад середній рівень (диференціальна рента ІІ).

В Україні економічну оцінку земель було проведено у 1988 році на площі майже 40 мільйонів гектарів. Виконано загальну економічну оцінку ріллі, багаторічних насаджень, пасовищ, сіножатей. Часткову – за ефективністю вирощування зернових та зернобобових культур, кукурудзи на зерно, цукрових буряків соняшнику, льону, картоплі і кормових культур.

Шкала будується за різними показниками, які характеризують якість земель. Рівень виробництва визначається розмірами валового продукту та урожайності, ефективність виробництва – окупністю затрат, дохідність – розмірами диференціального доходу

Шкали відрізняються у виборі еталону, який приймається 100 балів. У розімкненій шкалі за еталон приймається агрогрупа, яка має найбільшу площу. У замкненій шкалі за еталон приймається агрогрупа, що має найкращі природні властивості (може розташовуватись не на території досліджуваного господарства).

Зрівноважені показники за оцінюваними групами ґрунтів вважають вихідними для складання шкал економічної оцінки землі.Вони будуються за принципом побудови шкал бонітування ґрунтів за формулою:

Б = ×100 (13),

де Б – бал; У_ф – фактична ознака; У_с – еталонна ознака.

Дата добавления: 2015-08-17