Розподіл земель за рівнями адміністративно - територіальних одиниць, їх склад та правова документація.

Відповідно до статті 133 Конституції України до системи адміністративно-територіального поділу входять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища і села [12].

Державний земельний кадастр ведеться за єдиною системою, яка складається з місцевого (в розрізі сіл, селищ, міст),базового (району, міст Києва та Севастополя), регіонального (Автономної Республіки Крим, області); загальнодержавного (по Україні в цілому).

На місцевому та базовому рівні в державному земельному кадастрі містяться і зберігаються відомості про земельні ділянки та інші об'єкти нерухомого майна, розташовані на цих земельних ділянках, що знаходяться в межах району (в розрізі сіл, селищ, міст районного значення та відповідних територій за межами населених пунктів), речові права та їх обмеження. На місцевому та базовому рівнях в державному земельному кадастрі систематизуються і зберігаються відомості державного земельного кадастру про межі адміністративно-територіальних одиниць, територіальних та кадастрових зон, кадастрових кварталів, земельних ділянок, земель з особливим режимом використання, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, про кількісну і якісну характеристики земель, економічну та грошову оцінку та вартість земельних ділянок, про розподіл земель та розташованого на них нерухомого майна між власниками і користувачами, у тому числі орендарями, черговий кадастровий план, індексна кадастрова карта.

На регіональному рівні в державному земельному кадастрі містяться і зберігаються відомості про земельні ділянки та інші об'єкти нерухомого майно, розташовані на цих земельних ділянках, речові права та їх обмеження в межах території Автономної Республіки Крим, області, у розрізі районів. На регіональному рівні в державному земельному кадастрі обліковуються відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, кадастрових округів, територіальних та кадастрових зон, земель з особливим режимом використання, про розподіл земель та розташованих на них інших об'єктів нерухомого майна між власниками і користувачами, у тому числі орендарями, про кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, кількісну і якісну характеристики, економічну та грошову оцінку земель, а також індексна кадастрова карта.

На загальнодержавному рівні в державному земельному кадастрі містяться і зберігаються відомості про земельні ділянки та розташовані на них інші об'єкти нерухомого майно в межах території України, речові права та їх обмеження (в розрізі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), відомості про державний кордон України, межі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, кадастрових округів, територіальних зон, про розподіл земель та нерухомого майна між власниками і користувачами, в тому числі орендарями, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, кількісну і якісну характеристики, економічну та грошову оцінку земель, правовий режим, а також індексна кадастрова карта [2].

Відповідно до Земельного кодексу України (ст.173) межа району, села, селища, міста, району у місті – це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій [2].

Межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок в межі адміністративно-територіальних одиниць не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до положень Земельного кодексу України.

В залежності від рівня адміністративно-територіального утворення рішення про встановлення та зміну меж приймається Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською чи севастопольською міськими радами. Встановлення та зміна меж здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 176 ЗКУ межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України (табл. 2.1), форма та порядок видачі якого встановлюються Верховною Радою України [2].

Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється ЗУ «Про державний кордон України». Характеристика кожного прикордонного знака та його розташування щодо лінії державного кордону, а також його форма, розміри, матеріал, нумерація та порядок встановлення визначаються документами демаркації [27].

Демаркація кордонів (лат. demarcatio – розмежування) – проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням його спеціальними прикордонними знаками.

Демаркація здійснюється на підставі документів про делімітацію кордонів (договір, опис лінії державного кордону з додатком спеціальної карти) спільними комісіями, створюваними на паритетних засадах. Під час робіт по демаркації проводиться топографічна зйомка або аерофотозйомка місцевості, на підставі чого складається великомасштабна топографічна карта прикордонної смуги, встановлюються прикордонні знаки (стовпи, дротяні загороди тощо) і визначаються їх топографічні координати. Про всі дії по демаркації кордонів складаються спеціальні документи: протоколи з описом проходження лінії межі і прикордонних знаків (до протоколів додаються схеми і фотознімки цих знаків). Прикордонні знаки не підлягають довільному переміщенню, і сторони зобов'язані стежити за їх належним станом.

Перевірка раніше демаркованого кордону і відновлення або заміна зруйнованих прикордонних знаків називається редемаркацією.

Делімітація кордо́нів (лат. delimitatio — встановлення меж) — визначення загального положення і напрямів державного кордону між суміжними державами шляхом переговорів.

Таблиця 2.1

Дата добавления: 2015-08-17