Законодавча та нормативно – правова бази ведення земельного кадастру.

Нормативно-правове регулювання відносин, що виникають при формуванні та веденні державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України [12], Земельного [2], Цивільного [13], Податкового [15] кодексів України, інших законів України та нормативно-правових актів, які видаються відповідно до них.

Конституцією України (стаття 13) [12] передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Земельний кодекс України [2] регулює правові засади земельних відносин в Україні, встановлює склад та призначення земель України, управління в галузі використання земель, порядок набуття та реалізації права на землю, а також відповідальність за порушення земельного законодавства.

У Цивільному кодексі України наведено визначення нерухомого майна (нерухомості), до якої належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх за призначенням (ст. 181). Передбачено, що [13]:

· право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації;

· державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ст.187) [13].

Податковим кодексом України встановлюються положення про орендну плату, її нарахування та розмір виплат (ст.288); інші питання, пов’язані з грошовою оцінкою земель [15].

Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-17 [1], яким регулюються питання щодо ведення Державного земельного кадастру, визначається процедура здійснення державної реєстрації земельної ділянки. Вперше визначений виключний перелік документації із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення даних до Державного земельного кадастру, визначається статус та порядок перевірки обмінного файлу, який відображає зміст документації, встановлюється загальний строк внесення відомостей про землі та земельні ділянки до Державного земельного кадастру, виключний перелік відомостей, основні вимоги щодо відкриття, ведення та закриття Поземельної книги. Передбачено запровадження принципово нового підходу до питання встановлення обмежень у використанні земельних ділянок. Тобто, даним законом регулюються усі питання організації та ведення ДЗК, які раніше були врегульовані не раціонально. Законом передбачено внесення змін до низки законодавчих актів задля уніфікації їх норм.

Програма створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру передбачає комплекс заходів, спрямованих на автоматизацію інформаційно-технологічних процесів, пов'язаних з оперативним веденням і використанням даних державного земельного кадастру. [3]

Правову основу у сфері державного земельного кадастру забезпечують також Закони України: Про оцінку земель [4], Про Землеустрій [5], Про державний контроль за використанням та охороною земель [6], Про державну експертизу землевпорядної документації [14], Про розмежування земель державної та комунальної власності [16], Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) [17], Про охорону навколишнього природного середовища [18], Про охорону земель [19], Про інформацію [20]; Постанова вiд 12.01.1993 № 15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру» [21]; постанова КМУ «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» [22], постанова КМУ «про методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» [24]; наказ Державного комітету України по земельних ресурсах «Про порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» [25], та ін.

Законом України «Про оцінку земель» визначаються правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності. Цей закон спрямований на регулювання відносин, пов’язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки землі, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель [4].

Закон України «Про землеустрій» (від 22.05.2003 №858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрої. Він спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування [5].

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля [6].

Закон «Про державну експертизу землевпорядної документації» [14] визначає правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення, регулює відносини, що виникають при проведенні державної експертизи землевпорядної документації.

ЗУ «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 № 1457-IV [16] визначено принципи та порядок розмежування земель, коло суб’єктів права власності на землі державної і комунальної власності, землі, що не можуть передаватися до земель комунальної власності, порядок встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної і комунальної власності, повноваження органів виконавчої влади щодо розмежування земель. Встановлено порядок фінансування робіт, пов’язаних х розмежуванням земель, вирішення спорів, що виникають у процесі розмежування земель.

ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками [17].

Завданням ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, та інше (ст.1) [18].

ЗУ «Про охорону земель» визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля [19].

ЗУ «Про інформацію» регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації. [20].

Постанова КМУ «Про порядок ведення Державного земельного кадастру» визначає процедуру ведення Державного земельного кадастру, склад даних ДЗК та органи, які здійснюють його формування [21].

Постанова «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» визначає процедуру ведення Поземельної книги – документа, що є складовою частиною ДЗК, містить відомості про земельну ділянку та є власністю держави, та процедуру реєстрації документів, що посвідчують права на земельні ділянки [22].

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці» встановлює створення єдиної системи присвоєння кадастрового номера та регулює питання щодо присвоєння кадастрових номерів [23].

Ці та інші закони є основою для ведення Державного земельного кадастру, є інформаційною базою даних, що підлягають внесенню до бази даних Державного земельного кадастру та визначають правові засади щодо здійснення ведення державного земельного кадастру.

Постанова КМУ «про методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» визначає загальні положення нормативної оцінки та методику здійснення оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів [24].

Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах «Про порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів [25].

Дата добавления: 2015-08-17