Бонітування ґрунтів та складання шкал бонітету.

Відповідно до статті 199 Земельного кодексу України [2] бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах. Засновником бонітування ґрунтів є вчений – ґрунтознавець В.В.Докучаєв, який в 80-ті рр. ХІХ століття заклав основи генетичного ґрунтознавства.

Статтею 5 Закону України «Про оцінку земель» [4] встановлено, що залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види:

· бонітування ґрунтів;

· економічна оцінка земель;

· грошова оцінка земельних ділянок.

Родючість ґрунту – здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту [19].

Економічна наука розрізняє такі види родючості: природна, штучна, економічна, абсолютна, відносна. Природна родючість – результат тривалого ґрунтоутворювального процесу, що проходить у певних кліматичних умовах, визначається фізичними, хімічними і біологічними властивостями ґрунту [34, с. 103]. Штучна родючість – це створена людиною родючість за допомогою вкладання праці та засобів виробництва. Економічна родючість – це сукупність його природної і штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил [34, с. 104]. Економічна родючість створюється працею і не існує поза працею. Абсолютна родючість – це кількість продукції з одиниці земельної площі. Ріст урожайності сільськогосподарських культур свідчить про підвищення абсолютної родючості ґрунту.

Урожайність сільськогосподарських культур виражає продуктивність землі, тому за урожайністю можна судити про хороші або погані землі, які є в тому чи іншому господарстві при цьому рівні розвитку продуктивних сил. Але натуральні показники не дають повної характеристики економічного значення якості землі як головного засобу виробництва в сільському господарстві, оскільки не відображають затрат минулої і живої праці, а також результатів виробництва на тих чи інших землях. Тому для оцінки земель необхідно застосовувати вартісні показники: вартість валової продукції, розмір чистого і диференціального доходу, окупність затрат тощо [34, с. 105].

Відносна родючість характеризується кількістю одержаної продукції на одиницю затрат. Для встановлення відносної родючості необхідно знати, скільки затрачено праці на одиницю продукції.

Бонітування встановлює відносну придатність ґрунтів за основними чинниками природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, виділяючи агровиробничі групи ґрунтів, будується за об'єктивними ознаками і властивостями, які мають вирішальне значення у розвитку та рості сільськогосподарських культур. Бонітування є уточненим агрономічним групуванням ґрунтів, де облік якості за природною родючістю виражається в балах при порівнянні їх із середньою багаторічною урожайністю основних сільськогосподарських культур, а на природних кормових угіддях – з виходом сіна і зеленої маси. [35].

Основна мета бонітування полягає у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встановленні, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і стійко набутими властивостями [35].

Об'єкт бонітування – ґрунт, виражений суворо визначеними таксономічними одиницями, встановленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження. У зв'язку з цим бонітування ґрунтів проводять за ґрунтовими різновидностями або групами ґрунтів, рівноцінних за господарською цінністю, які залягають на одних і тих же елементах рельєфу подібних за умовами зволоження і, внаслідок цього, близьких за агрофізичними, агрохімічними й іншими природними властивостями, які впливають на урожайність сільськогосподарських культур [35].

Предметом бонітування ґрунтів є морфологічні, технологічні, агрохімічні, гідрологічні й біологічні властивості, що характеризують її родючість.

Одиниця бонітування – це агровиробнича група ґрунтів в межах природно-сільськогосподарського району. Також можуть бути ґрунтові різновиди, типи та класи земель.

Агровиробнича група ґрунтів — це об'єднання окремих контурів видів та різновидностей ґрунтів у більші групи (масиви) з близькими агрономічними властивостями і рівнем родючості, для яких можна запропонувати однакове сільськогосподарське використання і відносно однакові прийоми агротехніки, заходи підвищення родючості. Всього на території України фахівці розрізняють понад 5000 різновидів ґрунтів, але з метою уніфікації та спрощення процедури обробки показників ґрунтів було прийнято 222 агровиробничі групи ґрунтів. Агровиробничі групи ґрунтів пронумеровані в певному порядку і кожна з них має сталий код (позначення) та назву. Номенклатурний список агровиробничих груп ґрунтів наведено в «Методичних основах проведення оцінки земель в Україні» [33, с.107].

Тип ґрунту - велика група ґрунтів, що розвиваються в одно-типових біологічних, кліматичних, гідрологічних умовах і характеризуються яскравим проявом основного процесу групоутворення при можливому сполученні з іншими процесами.

Підтип ґрунту - групи ґрунтів у межах типу, що якісно вирізняються проявом основного і додаткового процесів ґрунтоутворення, часто підтипи ґрунтів виділяються як перехідні утворення між близькими (географічне або генетичне) типами ґрунтів.

Вид ґрунту - групи ґрунтів у межах роду, що розрізняються ступенем розвитку основного ґрунтотворного процесу.

Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагностичні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого окультурювання. Це означає, що критеріями бонітування ґрунтів можуть бути тільки ті природні діагностичні ознаки, які найбільше впливають на урожайність сільськогосподарських культур. Сукупний вплив усіх природних чинників на рівень родючості ґрунту позначається на урожайності сільськогосподарських культур. Проте урожайність культур залежить не тільки від якості ґрунту, але й від економічних чинників ведення сільськогосподарського виробництва, зокрема забезпеченості основними й оборотними фондами, кількості добрив, що вносяться, агротехніки тощо. Якість землі визначає урожайність тільки за умови, якщо решта чинників виробництва однакові. Тому при бонітуванні ґрунтів необхідно брати до уваги врожайність на різних агровиробничих групах ґрунтів у межах природно – сільськогосподарського району при порівнянному рівні агротехніки й інтенсивності землеробства [35].

Обґрунтоване проведення бонітування ґрунтів за їх природними властивостями потребує детального визначення основних діагностичних ознак, які корелюють із врожайністю сільськогосподарських культур. Правильний відбір діагностичних ознак має важливе значення для досягнення об’єктивності результатів бонітування ґрунтів. Якість ґрунтів залежить від морфологічних, генетичних, хімічних та фізичних властивостей. До числа основних діагностичних властивостей відносять: потужність гумусового горизонту, вміст гумусу та фізичної глини, валові запаси гумусу, азоту, фосфору та калію, механічний склад, кислотність, інше (табл. 3.1) [34, с.121].

Таблиця 3.1

Позитивні ознаки	Негативні	Документація
Вміст гумусу		Агрохімпаспорт
Вміст елементів живлення		Агрохімпаспорт
Запаси продуктивної вологи		Агрохімпаспорт
	Солонцюватість	Агрохімпаспорт
	Засолення	Агрохімпаспорт
	Кислотність	Агрохімпаспорт
	Ступінь оглеєння	Довідкова література
	Ґрунтові води	Довідкова література
	Скелетність	Агрохімпаспорт
Тепловий режим	Довідкова література
Водний режим	Довідкова література

Дані про властивості ґрунтів збирають окремо за видами угідь, за природно-сільськогосподарськими зонами, у розрізі природно-сільськогосподарських районів, за агровиробничими групами ґрунтів. Обробка цих даних проводиться за такими діагностичними ознаками ґрунтів:

- процентний вміст гумусу, потужність гумусового горизонту, вміст фізичної глини;

- індекс фізичного стану;

- ступінь засолення, скелетності, кислотність (рН сольової витяжки);

- оглеєність (глибина і ступінь);

- змитість (ступінь);

- вміст рухомих поживних речовин (фосфору і калію).

Для визначення показників якості ґрунтів і розрахунку балів часткового бонітування беруть три з перших чотирьох показників. Решта показників властивостей ґрунтів використовується як поправні коефіцієнти. Збираючи дані про властивості ґрунтів під багаторічними насадженнями, необхідно також фіксувати глибину підстилання щільними породами або пісками [35].

Згідно зі статтею 54 ЗУ «Про охорону земель» [19] з метою своєчасного виявлення змін стану земель, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів ведеться моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає:

· агрохімічне обстеження ґрунтів;

· контроль змін якісного стану ґрунтів;

· агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років [19].

Основними показниками, за якими визначається агрохімічний стан ґрунтів поля, є: вміст в орному шарі ґрунту гумусу, азоту (сполук, які легко гідролізуються), рухомого фосфору, обмінного калію та мікроелементів (марганцю, молібдену, цинку, міді, бору, кобальту), кислотність ґрунту, ємність вбирання, сума ввібраних основ, щільність ґрунту, максимально можливі запаси продуктивної вологи (ММЗПВ) в шарі 0-100 см.

Підставою для проведення бонітування ґрунтів є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно статті 16 ЗУ «Про оцінку земель» [4] бонітування ґрунтів проводиться відповідно до державних стандартів, норм і правил, а також інших нормативно-правових актів на землях сільськогосподарського призначення та лісового фонду. Бонітування ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 7 років юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Перший варіант методики бонітування ґрунтів був складений в 1958 р. академіком. С. Соболєвим. Методика була схвалена на розширеному засіданні вченої ради Ґрунтового інституту ім. В. В. Докучаєва в 1963 р. і затверджена Міністерством сільського господарства СРСР для досвідченої перевірки в умовах сільськогосподарського виробництва. Роботи з бонітування ґрунтів подібно тому, як і при ґрунтових та агрохімічних дослідженнях, підрозділяються на три періоди: 1) підготовчо-камеральний, 2) польовий і 3) камерально-аналітичний [36, с.62].

Основним завданням підготовчо-камерального періоду є вивчення літератури про ґрунти області, краю, їх бонітування, збір матеріалів про врожайності сільськогосподарських культур, встановлення кореляції між природними ознаками ґрунтів і врожайністю і складання на цій основі попередньої шкали бонітування найголовніших ґрунтів області [36, с.63].

Для складання шкал бонітування за властивостями ґрунтів і за врожайністю необхідні наступні вихідні дані.

1. Ґрунтова карта з нанесеними межами землекористувань; матеріали великомасштабної ґрунтової зйомки господарств, ґрунтові карти у масштабах 1:10000 - 1:25000, рідше 1:50000 і 1:5000; агрохімічні картограми, карти і картограми для боротьби з ерозією ґрунту і для меліорації; ґрунтові звіти з аналітичними даними, агровиробничими групами ґрунтів; таблиці площ угідь, таблиці площ ґрунтів за видами угідь: рілля, сіножаті, пасовища, ліси, болота та ін. (у гектарах); літературні дані про ґрунтах і інших природних умовах області, краю.

2. Кліматичні дані, в тому числі середня багаторічна температура, сума температур вище +10° С до +15° С; середня річна кількість опадів і середня кількість опадів за вегетаційний період; довжина безморозного періоду та інші дані стосовно до місцевих умов; кліматичні довідники.

3. Матеріали щодо державної реєстрації землекористувачів, обліку кількості та якості земель.

4. Літературні дані за оцінкою земель області, оціночного району.

5. Річні звіти господарств за останні 5 років.

6. Дані багаторічної врожайності з різними ґрунтами, а також на досвідчених станціях вищих навчальних закладів і стаціонарні (останні три- і п'ятирічні) спостереження для уточнення шкал бонітування у господарствах.

З наявних ґрунтових звітів за господарствами виписують для ґрунтів, включених в місцевий номенклатурний (систематичний) список ґрунтів, морфологічні, агрохімічні, агрофізичні та інші дані, які ймовірно можуть бути діагностичними ознаками ґрунтів [36, с.63].

Критеріями визначення загального рівня родючості ґрунтів виступають, як правило, властивості ґрунтів, які тісно корелюють з урожайністю культур, незважаючи на дію інших чинників (погоди, рівня забезпеченості ресурсами, культури землеробства тощо). Отже, завдання полягає в знаходженні еталонного ґрунту з високою урожайністю й оптимальною характеристикою властивостей. З його максимальною потенціальною і ефективною родючістю порівнюється родючість всіх інших ґрунтів [35].

Основним завданням польового періоду бонітування ґрунтів є: а) уточнення та перевірка у дослідному порядку в типових колгоспах і радгоспах правильності складеної в камеральний період попередньої шкали бонітування ґрунтів природно-сільськогосподарського району; б) збір необхідних матеріалів і бонітування малопоширених ґрунтів і ґрунтів, що зустрічаються в поєднаннях і для характеристики родючості яких немає багаторічних статистичних даних по врожайності [36, с.75].

Заключний камерально-аналітичний етап робіт з бонітування ґрунтів має метою заключну систематизацію, оцінку польових і лабораторних досліджень ґрунтів і даних врожайності і складання остаточної шкали бонітування ґрунтів природно-сільськогосподарського району на основі природних властивостей ґрунтів, пов'язаних з урожайністю [36, с.82].

Стосовно еталонного ґрунту природно-сільськогосподарського району розраховуються бонітети всіх агрогруп (за окремими і загальними властивостями) даного району.

Щодо кожного природно-сільськогосподарського району складаються списки агровиробничих груп ґрунтів у розрізі сільськогосподарських угідь: рілля, багаторічні насадження, сінокоси і пасовища. Такі списки служитимуть основою для впорядкованого збирання інформації про властивості й ознаки ґрунтів, а також складання в подальшому шкал бонітування і експлікації ґрунтів [35].

З метою визначення балів бонітету агрогруп для кожного природно-сільськогосподарського району складаються картосхеми зон вирощування найпоширеніших в країні товарних сільськогосподарських культур. Для орних земель це такі сільськогосподарські культури як озима пшениця, озиме жито, ячмінь, овес, кукурудза на зерно, соняшник, цукровий буряк, картопля, льон. Для кожної із зернових культур бали бонітету визначаються окремо.

Наступним етапом є розробка шкал бонітетів ґрунтів шляхом обробки даних про властивості ґрунтів в межах природно-сільськогосподарських районів. Бонітет є інтегрованим показником якості (родючості) ґрунту стосовно конкретної сільськогосподарської культури. Виражений в балах бонітет є відносною величиною, яка інтегрує різнобічні ознаки і властивості ґрунту.

У кожному природно-сільськогосподарському районі для кожної культури визначається еталонний ґрунт (зональний), який є найбільш репрезентативним в межах району по площі, властивостями та родючістю. Це дає змогу родючість інших агрогруп визначати шляхом порівняння їх властивостей з властивостями еталонного ґрунту.

Встановлення балів бонітету здійснюється за об'єктивними найбільш сталими природними властивостями ґрунтів, які корелюють з урожайністю культур. В різних природно-сільськогосподарських районах кореляційні зв'язки між властивостями ґрунтів та врожайністю культур різні, тому необхідно визначити які саме властивості ґрунтів корелюють з врожайністю певних культур. Якщо значення коефіцієнтів кореляції знаходяться в інтервалі від 0,7 до 1,0 то це свідчить про тісний зв'язок показників врожайності та властивостей ґрунту. В процесі бонітування ґрунтів встановлюється ступінь відповідності властивостей ґрунтів вимогам сільськогосподарських рослин. При цьому до уваги беруться ті властивості ґрунтів, динаміка змін яких найменша і вони добре корелюють з врожайністю сільськогосподарських культур [33, с.107].

Однією з найбільших проблем бонітування ґрунтів є встановлення еталонних значень оціночних властивостей та виявлення характеру залежності врожайності сільськогосподарських культур від показників властивостей ґрунтів в різних інтервалах їх значень. Для бонітування на кожний природно-сільськогосподарський район необхідно скласти шкалу на 100 бальній основі. В межах природно-сільськогосподарського району вибирається еталонний ґрунт, стосовно якого розраховують бали бонітету інших ґрунтів за формулою

Б = × 100 (1),

Де: Б - бал бонітету;

П - показник властивості ґрунту, для якого визначається бал бонітету (наприклад вміст гумусу);

Пе - показник властивості ґрунту, прийнятого за еталон.

За визначеними балами бонітету ґрунтів складають дві оцінювальні шкали. Першу, основну, складають за об'єктивними, тобто, природними і набутими властивостями ґрунту; другу — за урожайністю сільськогосподарських культур для орних земель або за продуктивністю кормової маси на сіножатях і пасовищах.

Оцінювальні шкали можуть бути замкненими або розімкненими. Якщо еталоном слугують ґрунти, які за природними ознаками належать до найродючіших, або за такий же еталон приймають показник максимальної урожайності, отримають замкнену шкалу; якщо за еталон приймають природні ознаки і дані урожайності домінуючого типу ґрунтів, побудовану оцінювальну шкалу називають розімкненою.

Бонітування здійснюють як за показником окремої властивості ґрунту, наприклад за вмістом гумусу, так і з врахуванням сукупності природних властивостей ґрунту [33, с.108].

Коефіцієнт кореляції визначають в результаті кореляційного аналізу за формулою:

r_П.у = , (2)

де П_і, У_і, - показники природних властивостей ґрунту і урожайності на ньому в межах окремої групи ґрунтів;

, - середнє арифметичне значення показників природних властивостей і урожайності відповідно в межах природно-сільськогосподарського району.

Значення коефіцієнта кореляції вказує на тісноту зв'язку між урожайністю і показником окремої властивості ґрунту. Якщо коефіцієнт кореляції перебуває в інтервалі 0,51-0,70, констатують наявність зв'язку між обома факторами; в інтервалі від 0,71 до 0,90 вказують на тісний зв'язок; більше 0,90 — дуже тісний зв'язок.

Узагальнений бал бонітету ґрунту, з урахуванням внеску кожного фактора, обчислюють як середньозважений по відношенню до показників детермінації за формулою:

Б_r = (3),

Де: Б_r – узагальнений бал бонітету ґрунту,

– бали ґрунту за окремими властивостями,

– показники детермінації між окремими властивостями і урожайністю [7, с.109].

Бали бонітування зводяться в оцінювальні шкали, які після перевірки використовують для оцінки ґрунтів в сільськогосподарських підприємствах на території природно - сільськогосподарського району. Якість складеної бонітувальної шкали перевіряється через вірогідність її основної оцінювальної одиниці – одного бала. Для цього, користуючись даними про середню багаторічну урожайність окремої провідної культури, наприклад озимої пшениці, з території, яку займає чітко визначена за якістю групи ґрунтів, обчислюють ціну одного бала шкали:

Ц_б = (4),

Де: – показник середньої багаторічної урожайності,

– бал бонітету ґрунтів даної території.

В іншому господарстві даного земельно-оцінювального району обчислюють розрахункову урожайність для тих земель, де вирощувалась аналогічна культура, за формулою:

(П_у)_р = Ц_б х Б_р (5)

Де: Б_р - бал бонітету території, для якої розраховується урожайність.

Шкали бонітетів ґрунтів визначених в межах природно-сільськогосподарських районів дозволяють провести ранжування ґрунтів за родючістю в межах одного району [33, с.110].

При виконанні курсового проекту розрахунок балів бонітету ґрунтів Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області здійснювався за замкнутою шкалою.

Наступним кроком є визначення балів бонітету агрогруп. Спочатку порівнюють діагностичні ознаки агрогруп і еталона. Якщо на агрогрупі, яка досліджується, показники фосфору (Р205, мг/100г), калію (К20, мг/100г), процентної глибини гумусового горизонту і вмісту гумусу в ґрунті (у відсотках) вище еталона або рівні, то бал агрогрупи приймаємо за 100. В моєму випадку лише один показник перевищує еталон – вміст гумусу по ХІ агрогрупі, тому бал бонітету за цим показником я приймаю за 100 балів. В усіх інших випадках бали бонітету були розраховані за формулою:

Б = (6)

де Б - бал бонітету властивостей ґрунту,

М- показник фосфору (Р205, мг/100г), калію (К20, мг/100г), процентної глибини гумусового горизонту, процентного вмісту гумусу в ґрунті на досліджуваній агрогрупі;

М₁₀₀ - еталонний показник властивостей ґрунту.

Наприклад, для ІІІ агрогрупи бал бонітету за показником фосфору становить:

Б = = 98,8 (1).

За таким же принципом я розрахувала бали бонітету для інших агрогруп за показниками.

При обчисленні балів за кислотністю ґрунту (рН) розрахунки проводяться за вище наведеною формулою коли показник рН нижче еталонного, а якщо показник рН вище еталонного, то розрахунки проводяться за такою формулою:

Б_рН = ×100 (7)

де Б_рН- бал бонітету за кислотністю ґрунту;

рН_і - показник кислотності ґрунту на досліджуваній агрогрупі;

рН_е - еталонний показник кислотності ґрунту.

В моєму випадку всі показники кислотності за агрогрупами менші від еталону.

За результатами балів бонітету для всіх агрогруп у розрізі діагностичних ознак, визначається середньозважений бал за агровиробничою групою ґрунтів. Для цього спочатку вираховуємо ціну бала для окремої сільськогосподарської культури.

Ціна бала визначається за такою формулою:

Ц = , (8)

де Ц- ціна еталонної властивості ґрунту;

М_е - показник фосфору (Р205, мг/100г), калію (К20, мг/100г), кислотності РН, процентної глибини гумусового горизонту, процентного вмісту гумусу в ґрунті на еталонній агрогрупі.

Наприклад, ціна бала фосфору еталонної агрогрупи:

Ц = = 0,08 (8)

Визначення середньозваженого бала за агровиробничою групою ґрунтів проводимо за формулою:

Б_{св агрогрупи} = , (9)

Де Б_{св агрогрупи} - середньозважений бал за агровиробничою групою ґрунтів;

Б_і- бал бонітету відповідного показника на досліджуваній агрогрупі;

Ц_і, - ціна відповідного показника на еталонній агрогрупі;

Так, наприклад, ціна бала для фосфору на агрогрупі ІІІ дорівнює:

Б_{св ІІІ} = = 31,60/0,36 = 87,8 (9)

Наступним кроком є визначення середньозваженого бала бонітету з урахуванням поправного коефіцієнта змитості. Ерозійні процеси негативно впливають не тільки на природні властивості ґрунту, але й на урожайність сільськогосподарських культур. Для врахування дії ерозійних процесів вводяться відповідні поправні коефіцієнти:

· для слабозмитих земель - 0,81;

· для середньозмитих земель - 0,66;

· для сильнозмитих земель - 0,50.

Середньозважений бал бонітету з урахуванням поправного коефіцієнта змитості визначається за формулою:

Б_{свб змитості} = Б_{св агрогрупи} × k_{поправки} (10)

Середньозважений бал бонітету з врахуванням поправочного коефіцієнта для ІV агрогрупи із слабо змитими ґрунтами становитиме:

Б_{свб змитості} = 82,2 × 0,81 = 66,6 (10)

Середньозважений бал бонітету з врахуванням поправочного коефіцієнта для V агрогрупи із середньо змитими ґрунтами становитиме:

Б_{свб змитості} = 67,0 × 0,66 = 44,2 (10)

Провівши ці розрахунки, можна зробити висновок, що ІІІ агрогрупа має найвищий бал бонітету (87,8) і вона є найбільш продуктивною та має найвищі якісні показники. Агрогрупи IV, V мають найменші бали – 66,6 та 44,2 відповідно.

Узагальненням обробки даних є визначення середньозваженого балу бонітету за наявними агрогрупами з урахуванням поправного коефіцієнта змитості ґрунтів по землекористуванню, який визначається за формулою:

Бал _{срв землекор.} = , (11)

Де: Бал _{срв землекор.}- середньозважений бал бонітету по землекористуванню,

- середньозважений бал бонітету з врахуванням коефіцієнта змитості,

– площа агрогрупи.

Середньозважений бал бонітету для території Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області становить:

Бал_{срвземлекоп.}= = 250622,2/2946,97 = 85,0 (11) [37, с.38]

Дата добавления: 2015-08-17